61022, м. Харків, пр. Науки, 5
20.10.2025р. Справа № 905/1033/25
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро
до відповідача: Селянського (Фермерського) Господарства “Резон», Добропільський район, Донецька область
про стягнення 33 323,24грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Селянського (Фермерського) Господарства “Резон», Добропільський район, Донецька область про стягнення 33323,24грн, з яких: 33208,45грн. - сума основного боргу за спожиту електроенергію, 114,79грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №370 від 11.06.2025 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині оплати вартості спожитої електричної енергії за період червень-липень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №9051033/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 31.10.2025 включно для подання суду відзиву на позов (із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України) разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в нього наведені або заяву про визнання позову.
13.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (відзив) в якому повідомлено, що заборгованість фермерським господарством погашена. Проти позивних вимог відповідач заперечує, зазначає, що підприємство розташовано у зоні активних бойових дій, об'єкти нерухомого майна, підключені до електричної енергії зруйновані, що повністю унеможливлює споживання електричної енергії. До вказаного клопотання відповідачем додана платіжна інструкція №1905 від 09.10.2025 про сплату 33208,45грн за електроенергію згідно рахунку №370 від 02.07.2025; №05/370 від 31.07.2025.
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач інформує суд, що в рахунок погашення нарахувань за спожиту електроенергію за договором №370 відповідачем 09.10.2025 здійснені платежі на загальну суму 33208,45грн, таким чином відповідачем повністю сплачена основна сума заборгованості за спожиту електричну енергію у період червень-липень 2025. Разом з цим позивач зазначив, що відповідачем не сплачено суму 3% річних у розмірі 114,79грн та судовий збір у розмірі 2422, 40грн.
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).
20.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів добровільної сплати 3% річних, у підтвердження чого до клопотання додана платіжна інструкція №1935 від 20.10.2025 на суму 114,79грн з призначенням платежу: добровільне погашення 3% річних.
Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та постановах Касаційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №911/3197/17, від 14.05.2020 у справі №907/737/18.
Суд відзначає, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором №370 від 11.06.2025 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за спожиту електричну енергію за період червень-липень 2025 року у розмір 33208,45грн та нараховані у зв'язку з простроченням оплати 3% річних у розмірі 114,79грн.
В свою чергу, як встановлено судом вище, відповідачем до відзиву додані докази сплати суми основного боргу у розмірі 33208,45грн та до клопотання від 20.10.2025 надані суду докази добровільної сплати 3% річних у розмірі 114,79грн.
Враховуючи викладене, відповідач повністю сплатив заборгованість за договором №370 від 11.06.2025 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за спожиту електричну енергію за період червень-липень 2025 року у розмір 33208,45грн та нараховані 3% річних у розмірі 114,79грн , що є предметом розгляду в даній справі.
Таким чином спірні зобов'язання відповідача перед позивачем перестали існувати, предмет спору в частині зобов'язань відсутній.
Враховуючи, що заборгованість сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, враховуючи відсутність між сторонами спору неврегульованих питань, предмет спору у даній справі відсутній, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв'язку з чим і результат вирішення спору відсутній, то при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору в даному випадку підлягають застосуванню положення п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір». Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №904/9628/17, від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Відповідно до п.5 ч.1.ст.7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Приймаючи до уваги, що клопотання про повернення судового збору станом на час винесення даної ухвали до суду від позивача не надходило, судом це питання у даній ухвалі не вирішується.
Керуючись ст.ст. п.2 ч.1 ст.231, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Закрити провадження у справі №905/1033/25 на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.10.2025.
Суддя Ю.В. Макарова