61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
21.10.2025 Справа №905/885/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради, м.Добропілля
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сараєвої Зої Миколаївни, м.Добропілля
про стягнення 26159,26 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Суть спору: Позивач, Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради, м.Добропілля, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Сараєвої Зої Миколаївни, м.Добропілля про стягнення 26159,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №230/20 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.05.2020 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення в розмірі 26159,26 грн.
Ухвалою суду від 04.09.2025 позовну заяву Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради, м.Добропілля до відповідача, Фізичної особи-підприємця Сараєвої Зої Миколаївни, м.Добропілля про стягнення 26159,26 грн залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
Ухвалою суду від 04.09.2025 витребувано у Державної міграційної служби України відомості про реєстрацію або місцеперебування фізичної особи Сараєвої Зої Миколаївни; витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи Сараєвої Зої Миколаївни.
05.09.2025 на електронну адресу суду надійшов лист №6.2-11703/6-25 від 04.09.2025 Державної міграційної служби, згідно змісту якого суду повідомлено, що місце проживання Сараєвої Зої Миколаївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано 09.08.1991 за адресою: АДРЕСА_1 .
11.09.2025 на електронну адресу суду надійшов лист №6.2-12015/6-25 від 11.09.2025 Державної міграційної служби, аналогічний за змістом листу №6.2-11703/6-25 від 04.09.2025.
11.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 11.09.2025 про усунення недоліків з відповідними поясненнями та документами.
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/885/25; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; учасникам справи встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 15.09.2025 була доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.
Крім того, ухвала від 15.09.2025 була направлена на адреси електронної пошти позивача та відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 15.09.2025 (позивачу) та журналом обліку вихідної електронної пошти від 25.09.2025 (відповідачу).
17.09.2025 на електронну адресу суду від Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України надійшов лист №20277/0/290-25/13 від 17.09.2025 за змістом якого повідомлено, що згідно даних ЄІБДВПО, інформація щодо Сараєвої Зої Миколаївни відсутня.
17.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з погашенням заборгованості у повному обсязі, за змістом якого останній також просить суд витрати зі сплати судового збору покласти у повному обсязі на відповідача у зв'язку з тим, що на момент звернення позивачем до суду заборгованість існувала.
17.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 17.09.2025 про долучення доказів, за змістом якого останній просить додати до клопотання про закриття провадження квитанцію на оплату заборгованості відповідачем, яка підтверджує, що заборгованість сплачена 11.09.2025 після подачі позовної заяви КП «Добро» Добропільської міської ради до суду та наголошує, що на момент подачі предмет спору існував і це не звільняє відповідача від відповідальності, в тому числі з оплати судового збору.
Ухвалою суду від 18.09.2025 запропоновано відповідачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали надати суду правову позицію щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі та покладення на відповідача судових витрат.
Ухвала від 18.09.2025 була доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.
Ухвала від 18.09.2025 була направлена на адреси електронної пошти позивача та відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 18.09.2025 (позивачу) та журналом обліку вихідної електронної пошти від 25.09.2025 (відповідачу).
Ухвали суду від 15.09.2025 та 18.09.2025, що направлялися відповідачу на її юридичну адресу, були повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч.3 та ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з положеннями пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ФОП Сараєвої Зої Миколаївни зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (набрав чинності 20.03.2025) територія Добропільської міської територіальної громади включена до переліку територій можливих бойових дій від 24.02.2022, а з 26.06.2025 - дата початку активних бойових дій.
Згідно з ст.12.1. ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (із змінами та доповненнями) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Так, судом на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі «Судова влада» 17.09.2025 було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали від 15.09.2025, роздруківка означеного оголошення наявна в матеріалах справи.
Окрім того, суд передав телефонограми відповідачу на зазначений в позовній заяві номер телефону. Так, 17.09.2025 прийнято телефонограму Сараєвою З.М., якій секретарем судового засідання повідомлено зміст ухвали від 15.09.2025, роздруківка телефонограми від 17.09.2025 наявна в матеріалах справи. При цьому, телефонограмою від 25.09.2025 повідомлено Сараєвій З.М. зміст ухвали від 18.09.2025, відповідачем повідомлено в телефонному режимі адресу актуальної електронної пошти: saraevazn@gmail.com.
Ухвали суду від 15.09.2024 та 18.09.2025 по справі №905/885/25 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є офіційними та відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, а тому сторони мали можливість ознайомитися з нею у вказаному реєстрі.
Отже, учасники справи належним чином повідомлені про рух справи.
25.09.2025 на виконання ухвали суду від 18.09.2025 на електронну адресу суду від ФОП Сараєвої З.М. надішли письмові пояснення, за змістом яких остання зазначила, що за спірний період не користувалась тепловою енергією, не отримувала квитанції для оплати та про наявність боргу дізналась на момент звернення позивача до суду, стосовно покладення судових витрат категорично заперечує, оскільки борг було сплачено до відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
01.05.2020 між Комунальним підприємством «Добро» Добропільської міської ради, (позивач, виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Сараєвою Зоєю Миколаївною (відповідач, споживач) було укладено договір №230/20 з індивідуальний споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно з пунктом 4.1. договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: щомісячної плати за послугу постачання теплової енергії, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; щомісячної плати за абонентське обслуговування, яка визначається виконавцем за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/міс., але не більше ніж граничний розмір встановлений Кабінетом Міністрів України у розмірі 28,47 гривень в місяць; плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги; щоквартальної плати внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що для оплати виконаних робіт виконавець надає наступні документи: рахунок-фактуру; акт прийому-передачі виконаних робіт надається впродовж 3-днів з моменту виконання робіт, але не пізніше за 10-е число місяця, що слідує за за звітним, якщо 10-е число вихідних або святковий день, то акт надається не пізніше за останній робочий день звітного місяця; споживач, упродовж 5 (п'яти) днів після отримання акту прийому-передачі виконаних робіт, але не пізніше за 1-е число місяця, що слідує за звітним, підписує і повертає виконавцю один екземпляр. У разі наявності збоку споживача зауважень до акту, то споживач повинен звернутися до виконавця не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання акту з письмовою відмовою від підписання акту з описом зауважень, недоліків до акту для їх виправлення. У разі ненадання споживачем виконавцю підписаного акту або вмотивованої відмови від підписання акту у зазначений у цьому пункті договору строк акт вважається підписаним з обох сторін та є обов'язковим для виконання обома сторонами за договором.
Споживач здійснює оплату за послугу постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу, на рахунок, зазначений в розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору. Споживач здійснює оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку щоквартально до 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу, на рахунок, зазначений в розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору (пункт 4.5. договору).
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору (пункт 5.1. договору).
Виконавець має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації житлових приміщень, санітарно-гігієнічних правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг (пункт 5.3. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до законодавства та цього договору.
Згідно пунктів 7.1-7.2. цього договору він набирає чинності з 01.05.2020 року і діє до 31.12.2020 року з дати набрання чинності. Якщо за один місць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії вказаного договору, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за ним були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
За твердженнями позивача на виконання умов зазначеного договору позивачем здійснено постачання теплової енергії відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії та рахунками, які долучено до позовної заяви, а саме:
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1110 (230/20) від 30 листопада 2024 року на суму 5213,05 грн та рахунок №1099 від 30.11.2024 на суму 5213,05 грн;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1408 (230/20) від 31 грудня 2024 року на суму 6402,36 грн та рахунок №1381 від 31.12.2024 на суму 6402,36 грн;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №103 (230/20) від 31 січня 2025 року на суму 7280,88 грн та рахунок №99 від 31.01.2025 на суму 7280,88 грн;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №398 (230/20) від 28 лютого 2025 року на суму 8250,55 грн та рахунок №374 від 28.02.2025 на суму 8250,55 грн;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №675 (230/20) від 31 березня 2025 року на суму 5312,51 грн та рахунок №641 від 31.03.2025 на суму 5312,51 грн.
Вищевказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2024 року по березень 2025 року підписані представником теплопостачальної організації. Споживачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не підписані.
До матеріалів справи долучено акт про відмову від підпису вищенаведених первинних документів від 08.08.2025, що підписаний представниками позивача щодо відмови відповідача від підписання актів та рахунків.
На підтвердження наявної заборгованості позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2024-01.08.2025, згідно з яким станом на 01.08.2025 заборгованість за договором №230/20 від 01.05.2020 становить 26159,26 грн. Акт звірки підписаний представником позивача.
Також в матеріалах справи наявна претензія №210 від 12.06.2025 про сплату суми боргу у розмірі 26159,26 грн адресована відповідачу.
До матеріалів справи додано платіжні інструкції на підтвердження часткових оплат за листопад 2024 року, а саме: №@2PL398746 від 10.12.2024 на загальну суму 4125,02 грн, №@2PL446082 від 13.12.2024 на загальну суму 1087,04 грн. В призначенні платежу в зазначених платіжних інструкціях вказано: «Оплата за послуги постачання теплової енергії за договором №230/20 від 01.05.2020 за період 01 листопада-30 листопада 2024, Сараєва Зоя Миколаївна ФОП».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №230/20 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.05.2020 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту теплову енергію позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сараєвої Зої Миколаївни про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергією у розмірі 26159,26 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вище встановлено судом та не заперечується сторонами, правовідносини між ними у справі щодо постачання теплової енергії виникли на підставі договору №230/20 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.05.2020.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» виробництвом теплової енергії є господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
За приписами ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч.7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила).
Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктами 32, 34, 35, 36 Правил передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Статті 16, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають постачання теплової енергії безперервно, крім часу перерв, зокрема, на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Пунктом 31 Правил передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії за договором надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з постачання теплової енергії та рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2024 року по березень 2025 року на загальну суму 32459,35 грн.
Вищевказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період листопад 2024 року - березень 2025 року підписані представником теплопостачальної організації. Споживачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не підписані.
Доказів надсилання наведених актів та рахунків споживачу за спірний період суду не надано, водночас в матеріалах справи наявний акт позивача від 08.08.2025 про відмову відповідача від підпису актів надання послуг, рахунків на оплату за період з листопада 2024 року по березень 2025 року.
Разом з тим, до матеріалів справи додано платіжні інструкції на підтвердження часткових оплат за листопад 2024 року, а саме: №@2PL398746 від 10.12.2024 на загальну суму 4125,02 грн, №@2PL446082 від 13.12.2024 на загальну суму 1087,04 грн.
При цьому, згідно акту звірки взаємних рахунків за період з 01.11.2024 по 01.08.2025, позивачем зараховано надлишок оплати за попередній період в сумі 1088,03 грн в рахунок оплати за листопад 2024 року.
Враховуючи вищезазначене на момент звернення до суду не оплаченою залишилась сума боргу в розмірі 26159,26 грн.
Зазначені вище акти та рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування за теплову енергію в опалювальний період з листопада 2024 року по березень 2025 року.
При цьому у відкритому доступі в мережі Інтернет (на сайті Добропільської міської військової адміністрації) наявне розпорядження Начальника Добропільської міської військової адміністрації «Про встановлення тарифу на теплову енергію та постачання гарячої води споживачам Добропільської міської територіальної громади» №701 від 30.09.2024.
З наданих актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з постачання теплової енергії та рахунків за спірний період вбачається використання вказаного у розпорядженні тарифу при формування ціни за поставлену теплову енергію.
Суд відзначає, що відповідач заперечує факт споживання теплової енергії за спірний період, однак в обґрунтування означених заперечень жодних доказів суду не надає.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Споживач здійснює оплату за послугу постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу, на рахунок, зазначений в розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору. Споживач здійснює оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку щоквартально до 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу, на рахунок, зазначений в розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору (пункт 4.5. договору).
Отже, враховуючи положення чинного законодавства та умови договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачанням теплової енергії, строк оплати за спожиту теплову енергію за спірний період є таким, що настав.
Суд зазначає, що строк оплати послуг згідно умов договору не залежить від підписання відповідачем відповідних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з постачання теплової енергії.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
11.09.2025 відповідач відповідно до квитанції про оплату №332941602 від 11.09.2025 сплатив грошові кошти в сумі 26159,26 грн з зазначенням в графі «Призначення платежу»: «Оплата за постачання теплової енергії дог 230/20 від 1.05.2020 борг за 2025 рік ФОП Сараєва З. М.»
Факт отримання суми заборгованості підтверджений позивачем, одночасно, позивач просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача судовий збір.
Суд відзначає, що підстави для закриття провадження у справі визначені у частині першій статі 231 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо: 2) відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. На підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20 та від 16.08.2023 у справі №910/5571/22 зроблено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Порушення провадження у справі обумовлюється прийняттям судом процесуального рішення щодо відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито 15.09.2025, тоді як оплата боргу в повному обсязі в сумі 26159,26 грн здійснена відповідачем 11.09.2025, і позивач, отримавши задоволення своїх вимог від відповідача до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, не направив до суду заяву про врегулювання спору або заяву про відкликання позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент відкриття провадження у справі предмет спору вже був відсутній, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 є підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження по справі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
Отже, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню. У задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача судового збору суд відмовляє.
Керуючись ст.ст.12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради, м.Добропілля до Фізичної особи-підприємця Сараєвої Зої Миколаївни, м.Добропілля про стягнення 26159,26 грн - відмовити.
Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 21.10.2025.
Суддя Г.Є. Курило