61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
20.10.2025 Справа №910/7203/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства « Таскомбанк » ( 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок № 30 ; код ЄДРПОУ 09806443 )
до фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )
про стягнення 430 169,08 гривень
без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерне товариство « Таскомбанк » звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 430 169,08 гривень, з яких:
- за Заявою-договором №ID6240839 від 10.04.2019 (Кредитним договором1) в сумі 15 019,75 гривень, яка складається з:
заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 10 000,00 гривень;
заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 4 921,75 гривень;
заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 98,00 гривень;.
- за Заявою-договором №ID6240854 від 10.04.2019 (Кредитним договором2) в сумі 190 116,17 гривень, яка складається з:
заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 106 536,04 гривень;
заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 0,13 гривень;
заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 83 580,00 гривень;
- за Заявою-договором №ID7314932 від 25.11.2019 (Кредитним договором3) в сумі 225 033,16 гривень, яка складається з:
заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 155 831,00 гривень;
заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 0,20 гривень;
заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 69 201,96 гривень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 матеріали позовної заяви №910/7203/25 направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області .
Матеріали позовної заяви №910/7203/25 надійшли до Господарського суду Донецької області 12.08.2025 та за результатами Автоматизованого розподілу справ передані на розгляд судді Фурсовій С.М .
За приписами частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та з процесуальних питань, доказів.
Суд зазначає, що ухвала суду від 27.08.2025доставлена до електронного кабінету відповідача в системі "Електронний суд".
Тож, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 27.08.2025 була направлена на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначену у позовній заяві.
Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про наявність даного спору.
Судом було витримано розумні терміни, які в умовах воєнного стану суд вважає достатніми для можливості реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
10.04.2019 між Акціонерним товариством « Таскомбанк » (надалі - Банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Позичальник, підповідач) укладено Заяву-договір №ID6240839 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » (продукт «Кредитний ліміт на поточний рахунок») (надалі - Кредитний договір 1), за умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі кредит в розмірі 20 000,00 гривень у формі овердрафту на поточний рахунок №2600.4.254004.001 з цільовим призначенням: на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування (згідно п. 1.2. Кредитного договору)
Термін повернення кредиту: 09.04.2020.
Розмір процентної ставки за користування кредитом: 27,00% річних (п.п. 2.3.1. Кредитного договору 1).
Розмір комісійної винагороди: 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць (п.п. 2.3.2. Кредитного договору 1).
За умовами п.п.2.5., 2.6. Кредитного договору 1 періодом сплати процентів та комісії є 01-10 число кожного місяця.
Остаточне погашення за Кредитом Позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної п.2.7. цього договору.
Строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » (п. 4.4. Кредитного договору 1).
Відповідно до п.п. 18.1.22.1. Правил обслуговування корпоративних клієнтів, Угода, а саме обслуговування Кредиту Клієнта, набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заяви, та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за цією угодою.
Також, 10.04.2019 між Акціонерним товариством « Таскомбанк » та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Заяву-договір №ID6240854 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі - Кредитний договір 2), за умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 200 000,00 гривень (згідно з п. 2.1. Кредитного договору 2).
Вказаний Кредит було надано у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок №2600.4.254004.001 з цільовим використанням: на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес (у відповідності до п. 1.2. Кредитного договору 2).
Термін повернення кредиту: 10.04.2022 року (п. 2.6. Кредитного договору 2).
Розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001% річних (п.п. 2.3.1. Кредитного договору 2).
Розмір комісійної винагороди: 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно) (п.п. 2.3.2. Кредитного договору 2).
За умовами п.п.2.5. Кредитного договору 2, терміни і порядок погашення Кредиту: згідно графіку погашення Кредиту, зазначеного в Додатку 1 до цього Договору.
Остаточне погашення за Кредитом Позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної п.2.6. цього договору.
Строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » (п. 4.4. Кредитного договору 2).
Відповідно до п.п. 18.1.22.1. Правил обслуговування корпоративних клієнтів, Угода, а саме обслуговування Кредиту Клієнта, набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заяви, та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за цією угодою.
В подальшому, 25.11.2019 р. між Акціонерним товариством « Таскомбанк » та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Заяву-договір №ID7314932 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі - Кредитний договір 3), за умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 170 000,00 гривень. (згідно з п. 2.1. Кредитного договору 3).
Кредит було надано у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_3 , з цільовим використанням: на поповнення оборотних коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2. Кредитного договору 3).
Строк кредиту: 36 місяців з дати укладення Договору (п. 2.6. Кредитного договору 3).
Розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001% річних (пп. 2.3.1. Кредитного договору 3).
Розмір комісійної винагороди є диференційованим та складає:
1,89% якщо період користування кредитом від 1 до 548 календарних днів (включно);
1,69% якщо період користування кредитом від 549 до 1096 календарних днів (включно),
від суми виданого кредиту (одноразово) (пп. 2.3.2. Кредитного договору 3).
За пп.2.4. Кредитного договору 3 Терміни і порядок погашення кредиту
погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, протягом 5 банківських днів які передують календарному числу в яке було укладено Договір, включно з цим числом;
сплата комісійної винагороди за кредитом - щомісяця, починаючи з другого місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно з цим числом;
Сторони також узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цього Договору та доступний Клієнту у системі « ТАС24 Бізнес » (пп.2.4.4. Кредитного договору 3).
Строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » (відповідно до п. 4.3. Кредитного договору 3).
Згідно з вказаним пунктом, Угода, а саме обслуговування Кредиту Клієнта, набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заяви, та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за цією угодою (п.п. 18.1.22.1. Правил обслуговування корпоративних клієнтів).
Відповідно до попередньо укладеної між сторонами загальної Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ « Таскомбанк » на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 09.04.2019, відповідач підтвердив свої обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом - копія зазначеної Заяви-договору міститься у Додатку до даної позовної заяви.
У відповідності до п. 18.1.4. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » (відповідно до п. 4.3. Кредитного договору 3) Правил, Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та винагороди. Ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Правилами. У випадку зниження Банком Ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Правилами, Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового Ліміту в найкоротші терміни, але не пізніше дати закінчення періоду безперервного користування Кредитом. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою Ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.
Згідно з п. 18.1.6. Правил, Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів НБУ.
Пунктом 18.1.7. Правил передбачено, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Правилами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Заяву- договір про приєднання Клієнта до Правил, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку « ТАС24| БІЗНЕС », мобільний додаток « ТАС24|БІЗНЕС », SMS-повідомлення або інших).
Відповідно до п.18.1.8. Правил, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Кредиту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання Заяви- договору про приєднання Клієнта до Правил (далі - Заява). Підписання Заяви здійснюється електронно-цифровим підписом в системі « ТАС24|БІЗНЕС » або через інший сервіс електронного документообігу. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - Цінові параметри), які зазначені на офіційному Сайті Банку, становить кредитний договір (далі - «Угода»). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цими Правилами, Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення Кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених цими Правилами та якщо не менш, ніж за 7 (сім) банківських днів до закінчення строку дії Кредиту, жодна із сторін через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет- банку « ТАС24|БІЗНЕС », мобільний додаток « ТАС24|БІЗНЕС », SMS- повідомлення або інших) не повідомить іншу сторону про намір припинити дію Кредиту, строк дії Кредиту вважається пролонгованим на тих же умовах на наступні 365 (триста шістдесят п'ять) календарних днів.
Зазначена процедура пролонгації повторюється будь-яку кількість разів та не вимагає укладення додаткових угод/договорів.
Згідно з п.18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк « ТАС24/БІЗНЕС », або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтверження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису.
Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Як вказує позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , 10.04.2019 та 25.11.2019 скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» вчинив правочин, підписавши Заяви-договори №ID6240839 та №ID6240854, а також №ID7314932 відповідно - про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ « Таскомбанк » з використанням електронного цифрового підпису, що підтверджується копіями відповідних електронних протоколів, сформованих на сайті ІНФОРМАЦІЯ_7
Кошти за Кредитними договорами 1-3 відповідачем було отримано у передбачених Кредитними договорами порядку та спосіб - шляхом перерахування на відповідні рахунки, зазначені в змісті Кредитних договорів (а також в Заяві-договорі про приєднання до Публічної пропозиції АТ « Таскомбанк » від 09.04.2019, що додатково підтверджується відповідними Виписками, отже позивач, як Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитними договорами виконав в повному обсязі.
Разом із тим,умови вищезазначених Кредитних договорів 1-3 Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договорами (Графіками погашення кредитів) строки не повернуті.
Як наслідок, станом на 22.05.2025, за розрахунком позивача, загальна заборгованість Позичальника перед АТ « Таскомбанк » складає 430 169,08 гривень, а саме:
за Заявою-договором №ID6240839 від 10.04.2019 (Кредитним договором 1) в сумі 15 019,75 гривень, з яких:
- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 10 000,00 гривень;
- заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 4 921,75 гривень;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 98,00 гривень;
за Заявою-договором №ID6240854від 10.04.2019 (Кредитним договором 2) в сумі 190 116,17 гривень, з яких:
- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 106 536,04 гривень;
- заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 0,13 гривень;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 83 580,00 гривень,
за Заявою-договором №ID7314932 від 25.11.2019 (Кредитним договором 3) в сумі 225 033,16 гривень, з яких:
- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 155 831,00 гривень;
- заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 0,20 гривень;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 69 201,96 гривень.
Оскільки, Позичальником було грубо порушено умови Кредитних договорів 1-3, а також норми чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Слід зазначити, що Заяви-договори №ID6240839 та №ID6240854 від 10.04.2019, а також №ID7314932 від 25.11.2019 були підписані сторонами із застосуванням кваліфікованих електронних підписів, на підтвердження чого Банком було надано суду протоколи перевірки підписів.
На підтвердження факту видачі кредиту та часткового виконання відповідачем зобов'язань за Кредитними договорами 1-3 позивачем було надано суду виписки по рахункам відповідача за період з 10.04.2019 по 30.12.2021.
З урахуванням вимог ст.41 Закону України Про Національний банк України , Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках, є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 10.04.2019 та 25.11.2019 між АТ « Таскомбанк » та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитні договори №ID6240839 та №ID6240854, а також №ID7314932 відповідно, на виконання зобов'язань за якими позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 000,00 гривень, 200 000,0 гривень та 170 000,00 гривень відповідно.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що укладені між сторонами договори мають електронну форму.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Елетронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною (п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Виходячи із зазначених положень надані позивачем копії кредитних договорів (заяв-договорів), складених та підписаних сторонами в електронній формі, є належними та допустимими доказами в підтвердження виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Проте, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами №ID6240839 та №ID6240854 від 10.04.2019, а також №ID7314932 від 25.11.2019 стало підставою для звернення АТ « Таскомбанк » до суду за захистом свого порушеного права.
З наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за вказаними кредитними договорами вбачається, що ОСОБА_2 вчинялись дії з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Водночас повністю кредит повернуто не було, внаслідок чого у відповідача станом на 22.05.2025 утворилась заборгованість по тілу кредиту №ID6240839 у розмірі 10 000,00 гривень, №ID6240854 у розмірі 106 536,04 гривень, №ID7314932 у розмірі 155 831,00 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитних договорів №ID6240839 та №ID6240854 від 10.04.2019, а також №ID7314932 від 25.11.2019, додатків №1 до них (графік погашення), суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем грошових коштів, які були отримані останнім за спірними правочинами є таким, що настав.
Позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі.
Окрім суми заборгованості позивачем заявлено до стягнення також:
за Заявою-договором №ID6240839 від 10.04.2019 (Кредитним договором 1):
- заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 4 921,75 гривень;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 98,00 гривень;
за Заявою-договором №ID6240854від 10.04.2019 (Кредитним договором 2):
- заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 0,13 гривень;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 83 580,00 гривень,
за Заявою-договором №ID7314932 від 25.11.2019 (Кредитним договором 3):
- заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 0,20 гривень;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 69 201,96 гривень.
.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно частини першої статі 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статі 1050 ЦК України).
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 сформувала наступні правові позиції.
Зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості та банківської виписки по рахункам відповідача слідує, що останній нарахував проценти за кредитом та комісією:
за Заявою-договором №ID6240839 від 10.04.2019 (Кредитним договором 1):
- проценти за період з 10.07.2019 по 31.12.2021;
- комісію за період з 31.07.2019 по 22.05.2025;
за Заявою-договором №ID6240854від 10.04.2019 (Кредитним договором 2):
- проценти за період з 10.04.2019 по 30.11.2021;
- комісію за період з 10.04.2019 по 10.01.2022;
за Заявою-договором №ID7314932 від 25.11.2019 (Кредитним договором 3):
- проценти за період з 26.12.2019 по 30.09.2021;
- комісію за період з 25.11.2019 по 25.01.01.2022.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - процентів, комісії), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів та комісії, суд встановив, що відповідне нарахування суперечить вимогам чинного законодавства та погодженим умовам договору, а тому розрахунок є арифметично неправильним.
Відповідно до п.2.7. договору №ID6240839 від 10.04.2019 термін повернення кредиту - 09.04.2020 (а не 09.04.2022, як помилково вказано позивачем).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків та комісії з 10.04.2020 з боку позивача є неправомірним.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пояснення позивача щодо процедури пролонгації кредитного договору на підставі п.18.1.8. Правил судом не приймаються, адже така процедура застосовується при належному виконанні Клієнтом зобов'язань. Однак, як слідує з матеріалів справи, станом на момент закінчення строку кредитування у відповідача мала місце заборгованість в розмірі 10 000,00 гривень, відтак підстави вважати кредитний договір №ID6240839 від 10.04.2019 пролонгованим на новий строк відсутні.
За перерахунком суду розмір процентів за договором №ID6240839 від 10.04.2019 за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача за період по 09.04.2020 складає 196,75 гривень, розмір комісії за той самий період - 49,00 гривень.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.
Відповідно до п.2.6. договору №ID6240854 від 10.04.2019 термін повернення кредиту - 10.04.2022.
Перевіривши розрахунок процентів та комісії за договором №ID6240854 від 10.04.2019, суд визнав його таким, що виконаний з дотриманням умов кредитного договору та законодавства.
Відповідно до п.2.6. договору №ID7314932 від 25.11.2019 термін повернення кредиту - 25.11.2022.
Перевіривши розрахунок процентів та комісії за договором №ID7314932 від 25.11.2019, суд визнав його таким, що виконаний з дотриманням умов кредитного договору та законодавства.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо припинення ФОП ОСОБА_2 підприємницької діяльності на час вирішення спору.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Як вже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість кредитним договором, укладеним між ним та ФОП ОСОБА_2 .
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо невиконання відповідачем господарського договору, яким було опосередковано зобов'язальні правовідносини сторін спору.
Абзац 3 пункту 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги Акціонерного товариства « Таскомбанк » до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 430 169,08 гривень - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства « Таскомбанк » ( 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок № 30 ; код ЄДРПОУ 09806443 ) 272 376,04 гривень заборгованості по тілу кредиту, 197,08 гривень заборгованості по процентам, 152 830,96 гривень заборгованості за комісією, а також 5 104,85 гривень судового збору.
В частині стягнення 4 725,00 гривень заборгованості по процентам, 49,00 гривень заборгованості за комісією відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду .
Рішення складено та підписано 20.10.2025.
Позивач: Акціонерне товариство « Таскомбанк » ( 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок № 30 ; код ЄДРПОУ 09806443 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Суддя С.М. Фурсова