61022, м. Харків, пр. Науки, 5
____________________________________________________________________________ У Х В А Л А
17.10.2025 Справа № 905/1065/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С. розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4; код ЄДРПОУ 14282829)
до боржника: Фізичної особи-підприємця Трохиніної Людмили Петрівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №716544182 від 19.11.2021 в сумі 51 378,39 грн., з яких: 44 951,09 грн. - заборгованість за кредитом, 6427,30 грн. - прострочена заборгованість за комісією, -
Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Трохиніної Людмили Петрівни заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №716544182 від 19.11.2021 в сумі 51 378,39 грн., з яких: 44 951,09 грн. - заборгованість за кредитом, 6427,30 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником умов кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» №716544182 від 19.11.2021 в частині своєчасного та в повному обсязі повернення кредиту, а також сплати комісії за користування кредитом та винагороди.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За приписами ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором) або із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, то така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Окрім того, статтею 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Положеннями статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявник в обґрунтування наявності заборгованості боржника за кредитним договором посилається на виписку по рахунку НОМЕР_2 , зі змісту якої вбачається, що у відповідача також відкриті наступні рахунки: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
Слід зазначити, що за приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до п. 42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій.
Відповідно до п. 43 вищевказаного Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Пунктом 57 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі - положення) визначено, що інформація, яка міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Відповідно до п.60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за № 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
Форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.62 Положення).
Відповідно до п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, регістр (клієнтський рахунок) вміщує записи про здійснені протягом операційного дня операції з коштами і складається лише на підставі первинних документів, тобто фактично є вторинним електронним документом, який складається на підставі первинних документів.
Водночас виписка з клієнтського рахунка - це його частина (витяг з нього). Витяг з документа (у формі виписки з регістру - клієнтського рахунка) має містити усю інформацію з 12 пунктів первісного (другого) документа (п.61 Положення №75), але у виділеній з нього частині.
Вільний витяг документа із назвою "виписка з клієнтського рахунка" (чи подібною, яка дає можливість його таким визнати) виготовляється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог: у назві виду документа зазначається: «витяг з виписки з клієнтського рахунка»; відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт (ті пункти), інформація яких необхідна; відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису); проставляються відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства установи (див. вищевказані пункти Правил діловодства).
Відповідно до ч.2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Разом із тим суд наголошує на тому, що витягом з документа не може бути новий створений представником сторони документ у довільній формі довільного набору частини інформації з документа (регістру).
Суд підкреслює, що вимоги до "виписки" для клієнта, яка складається у формі та з передбаченими договором відомостями, можуть бути більш спрощеними, ніж до "виписки" для суду, щоб бути доказом. Наприклад, клієнта може влаштовувати "виписка", яка не є вторинним документом, яка не містить усіх реквізитів, передбачених для платіжного доручення тощо, однак така виписка не може "влаштовувати" суд, оскільки не є належним доказом.
Отже для того, щоб бути рівнозначним платіжній інструкції доказом виписка (як витяг з документа) повинна містити обов'язкові реквізити платіжної інструкції, яких є мінімум 7 згідно із ст.40 Закону України "Про платіжні послуги" і не менше 12 (які мають включати ці 7) згідно з п.61 Положення №75, та повинна бути підписана працівником банку як уповноваженою на це внутрішнім розпорядчим документом чи посадовою інструкцією особою.
У розумінні Положення, зокрема, його пунктів 7, 95, 99, контроль правильності оформлення документів та відображення їх в обліку виконують відповідальні виконавці.
З наведеного вбачається, що належними, в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, доказами наявності заборгованості за господарськими операціями є банківські виписки, довідки з банків тощо, що формуються за наслідками виконаних операцій по особовому рахунку клієнта (позивача).
Разом із тим, додану до позовної заяви виписку з особового рахунку відповідача суд не може прийняти в якості належних доказів у розумінні ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в порушення вищезазначених норм у виписці по рахунку НОМЕР_2 вбачається лише здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за комісією за користування кредитом, відомості щодо автоматичного погашення простроченої заборгованості за комісією та тілом кредиту, проте відсутні відомості щодо розміру нарахованої банком комісії за користування кредитом станом на 25.09.2025 відповідно до умов кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» №716544182 від 19.11.2021. Крім того, у вказаній виписці відсутні відомості щодо посади відповідальної особи банку, яка уповноважена перевіряти правильність оформлення виписок та відображення їх в облік, а також відсутні відомості щодо виконавця вказаної виписки.
Тобто, за висновком суду, вказана виписка не містить усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018.
Отже, з наданої суду виписки по рахунку не вбачається, що визначена у них інформація перевірена належним чином та відповідальним працівником з визначенням посади, прізвища відповідальної особи, у якої наявне право на підписання даних, що відображені у виписках, - тобто надана копія документа не містить оригінального підпису відповідальної особи банку, яка уповноважена перевіряти правильність оформлення виписок та відображення їх в облік.
У зв'язку з цим подану позивачем виписку не можна вважати копією, що засвідчена належним чином, оскільки вона виготовлена не з оригіналів документів.
Отже, за висновком суду, матеріали заяви не містять документів, які б підтверджували наявність заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №716544182 від 19.11.2021 станом на 25.09.2025 в сумі 51 378,39 грн., з яких: 44 951,09 грн. - заборгованість за кредитом, 6427,30 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
Наказне провадження передбачає безспірність грошової вимоги. Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу, суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Водночас, заявлена сума заборгованості має бути підтверджена первинним документами, що додаються до заяви, що вбачається із п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 150 та п. 4 ч.3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки подані разом із заявою про видачу судового наказу докази не підтверджують наявності заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №716544182 від 19.11.2021 станом на 25.09.2025 в сумі 51 378,39 грн., з яких: 44 951,09 грн. - заборгованість за кредитом, 6427,30 грн. - прострочена заборгованість за комісією, господарський суд дійшов висновку, що заявником не підтверджено безспірність грошової вимоги, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, у заявленому розмірі, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про видачу судового наказу.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку - у задоволенні заяви про видачу судового наказу відмовити, на підставі п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше 10 днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Акціонерному товариству «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Трохиніної Людмили Петрівни заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №716544182 від 19.11.2021 в сумі 51 378,39 грн., з яких: 44 951,09 грн. - заборгованість за кредитом, 6427,30 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
Ухвала набрала законної сили в день її підписання судом 16.10.2025.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.С. Зельман