вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4819/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4819/25
за позовом Національного університету "Києво-Могилянська академія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ"
про стягнення заборгованості,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Національний університет "Києво-Могилянська академія" (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 20.08.2025 за вих. №10/1156 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 4271,90 грн, з яких 4.152,00 основної заборгованості, 10,58 грн три проценти річних, 109,32 грн пеня.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4819/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025.
Ухвалою від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст.176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 29.08.2025 у справі №904/4819/25 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету: 01.09.2025 о 10:13, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, за трек-номером 0610277900451.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 10.09.2025 з відміткою про отримання 09.09.2025.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Так, суд встановив, що ухвала від 29.08.2025 вважається врученою відвідачу коли зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 10.09.2025 з відміткою про отримання 09.09.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 29.08.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 24.09.2025.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №24 від 22.02.2023 в частині повернення вартості неотриманого бензину.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості; правомірності заявлених позовних вимог.
Суд встановив, що 22.02.2023 між Національним університетом "Києво-Могилянська академія" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - виконавець, відповідач) укладено договір №24.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити замовнику товар відповідно специфікації (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги, оплатити їх на умовах та у порядку, передбачені цим договором.
Сума визначена у договорі становить 99.980,00 грн разом з ПДВ 6.540,75 грн (ч. 3.1. договору).
Розрахунки здійснюються шляхом: оплати замовником 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки товару в асортименті та за кількістю, на підставі оформлення сторонами видаткової накладної та виставленого постачальником рахунку-фактури. У разі відсутності на розрахунковому рахунку замовника (як установи, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету) коштів, що призначені на такі цілі, замовник зобов'язується провести оплату протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту надходження на рахунок замовника коштів, призначених на такі цілі. Така затримка не вважається порушення з боку замовника (п. 4.1. договору).
Згідно з п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем при закупівлі за бюджетні кошти сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються у судовому порядку (п. 9.1, 9.2 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У специфікації до договору сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що підлягав передачі позивачу, а саме: бензин А-95 у кількості 1400 л по 50 грн за 1 л, на суму 70000 грн з ПДВ; бензин А-92 у кількості 400 л по 49 грн за 1 л, на суму 19600 грн з ПДВ; дизельне паливо у кількості 200 л по 51,90 грн за 1 л, на суму 10380 грн з ПДВ.
ТОВ «Інтекс Інвест» виставило позивачу рахунок-фактуру №0029/0000315 на суму 99.980,00 грн.
27.02.2023 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 99.980,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 158 від 27.02.2025.
На виконання умов договору сторонами складено, підписано та скріплено печаткою відповідача видаткову накладну №0029/0000334 від 27.02.2023 на суму 99.980,00 грн на поставку 2.000,00 літрів палива, а саме: бензин А-95 у кількості 1400 л по 50 грн за 1 л, на суму 70000 грн з ПДВ; бензин А-92 у кількості 400 л по 49 грн за 1 л, на суму 19600 грн з ПДВ; дизельне паливо у кількості 200 л по 51,90 грн за 1 л, на суму 10380 грн з ПДВ.
Також, згідно з приміткою у видатковій накладній: « 1. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картами) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.»
Станом на теперішній час у позивача на балансі перебувають та не використані довірчі документи (скретч-картки) на: 80 літрів дизельного палива у кількості 4 штуки за номерами: 304621622014, 304621622015, 304621622016, 304621622017 по 20 літрів.
У зв'язку з тривалою відсутністю пального на заправних станціях та неможливістю отримати паливо по талонам, позивачем було складено акти від 09.01.2025, 12.02.2025, 03.03.2025.
Позивач 12.06.2025 рекомендованим відправленням надіслав відповідачу претензію від 11.06.2025 за № 10/782 про повернення коштів на рахунок позивача у розмірі невиконаних зобов'язань на суму 4.152,00 грн за відомими адресами відповідача. Претензію відповідач отримав 19.06.2025, що підтверджується поштовим повідомленням. Відповідач відповідь не надав, кошти на рахунок позивача не перерахував.
Таким чином, у позивача залишилися неотоварені скретч-картки номіналом 80 літрів дизельного пального на суму 4.152,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, заборгованість за неотриманим паливом складає 4.152,00 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 4.152,00 основної заборгованості, 10,58 грн три проценти річних, 109,32 грн пені.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
За умовами договору (видаткової накладної) передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива.
Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизельного палива у кількості 80 літрів перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Судом встановлено, що позивач 12.06.2025 рекомендованим відправленням надіслав відповідачу претензію від 11.06.2025 за № 10/782 про повернення коштів на рахунок позивача у розмірі невиконаних зобов'язань на суму 4.152,00 грн за відомими адресами відповідача. Претензію відповідач отримав 19.06.2025, що підтверджується поштовим повідомленням. Відповідач відповідь не надав, кошти на рахунок позивача не перерахував.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару у повному обсязі, у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої передоплати за поставлений товар як після закінчення терміну дії договору (31.12.2023), так і після спливу семиденного строку з моменту отримання вимоги (26.06.2025).
В установлений договором строк відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав.
Доказів поставки товару станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення передоплати в сумі 4.152,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим суд зазначає, що факт отримання скретч-карток на загальну суму 4.152,00 грн не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем скретч-карток на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у специфікації до договору поставки .
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме: 80 літрів дизельного палива у кількості 4 штуки за номерами: 304621622014, 304621622015, 304621622016, 304621622017.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 4.152,00 грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та пені
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних загальний період з 20.07.2025 по 19.08.2025 у загальному розмірі 10,58 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, вимоги не спростував.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем при закупівлі за бюджетні кошти сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 20.07.2025 по 19.08.2025 на загальну суму 109,32 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що арифметично вірним та таким, який і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153) на користь Національного університету "Києво-Могилянська академія" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ, будинок 2; ідентифікаційний код 16459396) 4.152,00 грн (чотири тисячі сто п'ятдесят дві грн 00 к.) заборгованості, 10,58 грн (десять грн 58 к.) трьох процентів річних, 109,32 грн (сто дев'ять грн 32 к.) пені, 3.028,00 (три тисячі двадцять вісім грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк