вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4240/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Комунального некомерційного підприємства “Дерматовенерологія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» м. Павлоград
про стягнення 35640грн
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Комунальне некомерційне підприємство “Дерматовенерологія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» з позовом про стягнення 35640грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язання з передачі товару (бензину та дизельного палива) за договором від 01.08.2024 №150-24.
Позивач зазначив, що на підставі підписаної видаткової накладної від 05.08.2024 №0001/0001814 відповідач передав позивачу талони на паливо на суму 97200грн. Платіжною інструкцією від 06.08.2024 №983 позивач перерахував на користь відповідача суму у розмірі 97200грн. Підписання сторонами видаткової накладної №0001/0001814 від 05.08.2024 не свідчить про факт передачі товару постачальником покупцю, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Позивач послався на пункт 5.6 договору від 01.08.2024 №150-24 та вказав, що термін дії талонів становить 1 рік з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Позивач повідомив, що станом на 01.07.2025 за договором від 01.08.2024 №150-24 отримав 1080 літрів бензину А-92 на суму 58320грн та 60л дизельного палива Євро-5 на суму 3240грн.
Позивач вказав, що відповідач не передав позивачу замовлений та оплачений товар - бензин А-92 у кількості 420л на суму 22680грн та дизельне паливо у кількості 240л на суму 12960грн. Загальна вартість товару, що відповідач не передав позивачу, дорівнює 35640грн.
Позивач повідомив про направлення на адресу відповідача претензії від 03.07.2021 №741 з вимогою повернути грошові кошти у сумі 35640грн (з ПДВ).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 суд залишив позов без розгляду та запропонував позивачу усунути виявлені недоліки.
На адресу суду 15.08.2025 та 19.08.2025 надійшли сформовані у системі “Електронний суд» заяви позивача разом з доказами усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 19.09.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 20.09.2025 о 08:40. Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 06.10.2025 включно.
Станом на момент вирішення спору відзив на адресу суду не надходив.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Комунальним некомерційним підприємством “Дерматовенерологія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тенегія» (далі - постачальник) укладено договір поставки від 08.08.2024 №150-24 (далі - договір від 01.08.2024).
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору від 01.08.2024 постачальник прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність нафта і дистиляти (бензин та дизельне паливо), код предмету закупівлі згідно Національного класифікатора України ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і своєчасно провести оплату в порядку та на умовах визначених договором.
Загальна кількість товару (номенклатура, асортимент, марка) та ціна за одиницю товару визначається у Специфікації (Додаток №1 до договору), шо є невід'ємною частиною договору.
Відпуск товару здійснюється на АЗС постачальника за талонами відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Пунктом 2.1 договору від 01.08.2024 встановлено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
У пункті 3.1 договору від 01.08.2024 вказано, що загальна вартість договору становить 97200грн, в тому числі ПДВ 16200грн, згідно Специфікації (Додаток №1 до договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору від 01.08.2024 оплата вартості товару за договором здійснюється покупцем в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі на отримання товару. Видаткова накладна (акт прийому-передачі) повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Пунктами 5.1-5.6 договору від 01.08.2024 визначено, що строк поставки товару (талонів): протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення договору.
Місце поставки (передачі) товару (талонів): м. Київ, вул. Саксаганського, 72.
Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання талонів, що підтверджується видатковою накладною. З моменту отримання талонів та переходу права власності на товар до покупця, постачальник виступає тимчасовим зберігачем на АЗС та зобов'язується видати товар на першу вимогу представника покупця, правомочність якого підтверджена наявним дійсним талоном, при цьому постачальник вилучає талон, як підтвердження здійснення факту передачі товару покупцю.
Передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні талонів, які є підставою для видачі (заправки) на АЗС, вказаного в талоні виду, типу і кількості товару. Постачальник відпускає товар на всю кількість літрів, що зазначено на талоні.
Постачальник повинен мати розвинену мережу АЗС в місті Києві (не менше 10 (десяти) АЗС), що здійснюють відпуск пального за талонами.
Перелік АЗС визначений у Додатку №2 до договору, що є невід'ємною частиною договору.
Термін дії талонів становить 1 рік з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктами 6.1, 6.3 договору від 01.08.2024 встановлено, що покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар (талони); приймати товар згідно з умовами договору.
Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 договору.
Згідно з пунктом 10.1 договору від 01.08.2024 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У Додатку №1 специфікації до договору від 01.08.2024 сторони узгодили поставку товару: - Бензин А-92 (євро 5), АЗС ANP, талон у кількості 1500 літрів на загальну суму 67500грн без ПДВ; - Дизельне паливо (Євро 5) АЗС ANP, талон у кількості 300 літрів на загальну суму 13500грн без ПДВ; Загальна вартість 97200грн, в тому числі ПДВ 16200грн.
У Додатку №2 до договору від 01.08.2024 сторони узгодили перелік АЗС.
На виконання умов договору від 01.08.2024 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 97200грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.08.2024 №983.
У свою чергу, відповідач передав позивачу скретч-картки на 1500 літрів бензин Бензин А-95 (євро 5) на загальну суму 8100грн з ПДВ та на 300 літрів Дизельне паливо (Євро 5) на загальну суму 16200грн з ПДВ, отримані за видатковою накладною від 05.08.2024 №0001/0001814 на суму 97200грн.
Позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання з постачання придбаного позивачем палива перестав виконувати через відсутність палива у місцях відпуску палива.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 03.07.2021 №741 з вимогою повернути грошові кошти у сумі 35640грн (з ПДВ). Відповідач залишив претензію без реагування.
Позивач стверджував, що відповідач не передав позивачу замовлений та оплачений товар - бензин А-92 у кількості 420л на суму 22680грн та дизельне паливо у кількості 240л на суму 12960грн.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З моменту передання відповідачем за видатковими накладними скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним відповідно до договорів товар.
Умовами договорів передбачена можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договорами у вигляді бензину А-92 та дизпалива фактично перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар у кількості у кількості 420л бензину А-92 на суму 22680грн та у кількості 240л дизпалива на суму 12960грн за договором поставки від 01.08.2024 №150-24.
Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.
У претензії від 03.07.2025 №741, направленої на адресу відповідача 03.07.2025, позивач просив відповідача терміново повернути кошти за неотримане пальне.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, з 11.07.2025 у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу отриману попередню оплату.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 35640грн, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у загальному розмірі 35640грн.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у загальному розмірі 49990грн, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2422грн40коп.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства “Дерматовенерологія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» про стягнення 35640грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» (ідентифікаційний код 44604267; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99) на користь Комунального некомерційного підприємства “Дерматовенерологія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код: 05416248; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганська, 72) суму боргу в розмірі 35640грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422грн40коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова