вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
20.10.2025м. Дніпро№ 904/5802/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Юзіков С.Г., розглянувши заяву:
заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ"
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ"
про видачу судового наказу
13.10.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ "ТЕНЕГІЯ" 57 426 грн. 64 коп. за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 92/2 від 03.01.2024 та 302,80 грн. - судового збору.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
В обґрунтування заяви про видачу судового наказу Заявником надано Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 92/2 від 03.01.2024.
Відповідно до п. 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується: організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреній особі Замовника на підставі Паливних карток, а Замовник зобов'язується сплатити Постачальнику вартість ПММ.
Відповідно до умов Договору:
2.3. Право власності на ПММ виникає у Замовника з моменту фактичного отримання ПММ па підставі Авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції Терміналу, в повному обсязі згідно з Договором за ціною що визначена відповідно розділу 5 Договору.
2.4. Відпуск ПММ Постачальником Замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал.
4.1.2. Негайно, після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал, забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреним особам Замовника на АЗС. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск ПММ по Паливним карткам, може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді.
4.1.5. Забезпечити Замовнику можливість безперешкодного використання Паливних карток відповідно до умов Договору та Правилами користування Паливними картками (Додаток 1 до Договору);
5.1. Умови оплати: Оплата Товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна товару вказується у рахунку- фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.
Умовами укладеного сторонами Договору не встановлено обов'язку Постачальника з повернення оплати у випадку непоставки товару.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що стягнення з Боржника суми передоплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання за договором, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої суми за непоставлений товар.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як оплата товару, не може розцінюватись як грошове зобов'язання за договором, а є лише застосуванням законодавчо визначених наслідків невиконання боржником зобов'язання за договором щодо поставки товару.
За таких обставин, заявлена вимога про стягнення з ТОВ "Тенегія" грошових коштів у розмірі 57 426,64 грн. за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 92/2 від 03.01.2024 не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України, оскільки заявлена до стягнення сума не є грошовим зобов'язанням за Договором, у зв'язку з тим, що у боржника за Договором виник обов'язок з поставки товару.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Частиною 2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 147-154, 234-235 ГПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" в задоволенні заяви про видачу 57 426,64 грн. за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 92/2 від 03.01.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков