вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.10.2025м. ДніпроСправа № 904/2216/21 (904/5109/25)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Старолозуватка, вул.Центральна, б.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643)
про усунення перешкод у користуванні майном
в межах справи №904/2216/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд", с.Старолозуватка, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про визнання банкрутом
Суддя Суховаров А.В.
при секретарі судового засідання Рудь В.Г.
Представники:
від позивача: Маслов С.С., ордер серії АЕ №1379797 від 22.04.2025
від відповідача: не з'явився
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2216/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Старолозуватка, вул. Центральна, б.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643) на стадії ліквідації; повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Слостін Андрій Геннадійович (свідоцтво №2042 від 10.11.2021).
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Старолозуватка, вул. Центральна, б.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643) за змістом якого просить суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1224855300:01:002:0060, що розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за номером запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2216/21(904/5109/25); вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.10.2025.
В судовому засіданні 14.10.2025 представник позивача підтримує позовні вимоги.
Відповідач не надав відзив на позов.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, ухвала від 19.09.2025 надіслана судом в зареєстрований Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 19.05.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 19.09.2025.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи викладене, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.09.2025 вважається врученою відповідачу 19.09.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, відповідно до якої ухвала суду від 15.09.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача 19.09.2025
Також, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2216/21(904/5109/25) від 15.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127419247) надіслана судом 15.05.2025, зареєстрована в реєстрі 15.09.2025 та оприлюднена 16.09.2025, отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За викладених обставин, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з ч.9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач не надав відзив на позов, про розгляд якого останнього повідомлено належно, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрито спадщину на належне їй майно, в тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 1224855300:01:002:0060, що розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Право власності на зазначену земельну ділянку успадкував ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2023, виданого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В., виконуючим обов'язки Другої Синельниківської держаної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 на підставі ст.1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного майна, в тому числі вищевказаної земельної ділянки, став ОСОБА_1 (далі - позивач).
Позивач зазначає, що у 2025 році він дізнався про перебування земельної ділянки, яку він отримав у спадщину у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд".
За змістом договору оренди земельної ділянки 28 грудня 2018 року ОСОБА_2 яка діяла на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА№178124, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" в особі директора ОСОБА_4 , який діяв на підставі статуту, уклали договір, за умовами якого ОСОБА_2 надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" прийняло у строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1224855300:01:002:0060, що розташована на території Іларіоновської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не могла укласти вищевказаний договір, оскільки договір укладено 28 грудня 2018 року, а ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до укладення вищевказаного договору.
За викладених обставин, позивач вказує, що ОСОБА_2 , як власник, на той час, земельної ділянки не підписувала договір оренди земельної ділянки 28 грудня 2018 року, тому договір є неукладеним, а відповідач безпідставно використовує земельну ділянку та перешкоджає в користуванні нею власнику - позивачу.
Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, за змістом якого просить суд:
- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1224855300:01:002:0060, що розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за номером запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна:
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: про об'єкт нерухомого майна 1836475212248
Об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка
Дата державної реєстрації обтяження: 24.05.2019 08:59:17
Опис об'єкта: Площа (га): 8.6
Кадастровий номер 1224855300:01:002:0060
Актуальна інформація про право власності
Номер запису про право власності / довірчої власності: 49880083
Тип права власності: право власності
Дата, час державної реєстрації: 10.04.2023 15:54:00
Державний реєстратор: Підстава виникнення права власності: ОСОБА_5 , Васильківська державна нотаріальна контора, Синельниківський районний нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: № 2-230, виданий 10.04.2023 00:00:00, видавник: Васильківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, в.о.Другої синельниківської державної нотаріальної контори
Розмір частки: 1/1
Власники: стан: зареєстровано ОСОБА_1 , Тип суб'єкта: фіз. особа
Додаткові відомості:
Відомості про інші речові права
Номер запису про інше речове право: 31689258
Дата, час державної реєстрації: 22.05.2019 16:02:15
Державний реєстратор: Єрьоміна Світлана Миколаївна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл.
Підстава для державної реєстрації: серія та номер: б/н, виданий: 28.12.2018 00:00:00, видавник: Солтник Г.І- "Агрофілд", назва документа: договір оренди землі
Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки
Ознака «З правом пролонгації»: Так
Опис предмета іншого
речового права: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,6 га
Строк дії: 28.12.2033 00:00:00
Відомості про суб'єктів: Солтик Ганна Іванівна, Роль суб'єкта: Орендодавець, Власник: 1, Ідентифікатор ролі суб'єкта: 2, Тип суб'єкта: фіз. особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ФІЛД", код ЄДРПОУ: 36910643, Країна: Україна, Роль суб'єкта: Орендар,
Ідентифікатор ролі суб'єкта: 1, Тип суб'єкта: юр. Особа Дніпропетровська обл., Синельниківський р. Стан: зареєстровано.
За результатом дослідження матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача з таких підстав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).
Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.
Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно- правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов'язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).
Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.
Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За змістом положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.
Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N338/180/17 (провадження N 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
За змістом законодавчого регулювання спірних прапвовідносин, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (провадження N14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За викладених обставин, ОСОБА_2 оспорюваний договір не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала, отже волевиявлення щодо правочину не відбулось.
Відповідач користується земельною ділянкою. Разом з тим, відсутні відомості про виконання договору стороною позивача.
З урахуванням викладеного немає підстав вважати договір оренди (майнового найму) нежитлового приміщення від 20 травня 2015 року укладеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №227/3760/19-ц (Провадження N14-79цс21) від 26.10.2022.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За змістом постанови у справі №227/3760/19-ц (Провадження N14-79цс21) від 26.10.2022 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов'язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі N359/3373//16-ц (пункт 67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.
Використання земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов (такі висновки наявні й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц, за змістом пункту 49 якої з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення, а позов про виселення є негаторним).
Крім того, за наявного підходу до фізичного зайняття майна як до триваючого порушення, на вимоги про припинення якого не поширюється позовна давність, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі N 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі N 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 97)).
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19).
За викладених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_2 , від імені якої 28 грудня 2018 року укладено оскаржуваний договір, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні підстави вважати такий договір укладеним, отже перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою, переданою у користування відповідача за неукладеним правочином, підлягають усуненню.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Старолозуватка, вул.Центральна, б.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643) про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1224855300:01:002:0060, що розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за номером запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна:
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: про об'єкт нерухомого майна 1836475212248
Об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка
Дата державної реєстрації обтяження: 24.05.2019 08:59:17
Опис об'єкта: Площа (га): 8.6
Кадастровий номер 1224855300:01:002:0060
Актуальна інформація про право власності
Номер запису про право власності / довірчої власності: 49880083
Тип права власності: право власності
Дата, час державної реєстрації: 10.04.2023 15:54:00
Державний реєстратор: Підстава виникнення права власності: ОСОБА_5 , Васильківська державна нотаріальна контора, Синельниківський районний нотаріальний округ, Дніпропетровська обл. свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: № 2-230, виданий 10.04.2023 00:00:00, видавник: Васильківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, в.о.Другої синельниківської державної нотаріальної контори
Розмір частки: 1/1
Власники: стан: зареєстровано ОСОБА_1 , Тип суб'єкта: фіз. особа
Додаткові відомості:
Відомості про інші речові права
Номер запису про інше речове право: 31689258
Дата, час державної реєстрації: 22.05.2019 16:02:15
Державний реєстратор: Єрьоміна Світлана Миколаївна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл.
Підстава для державної реєстрації: серія та номер: б/н, виданий: 28.12.2018 00:00:00, видавник: Солтник Г.І- "Агрофілд", назва документа: договір оренди землі
Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки
Ознака «З правом пролонгації»: Так
Опис предмета іншого речового права: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,6 га Строк дії: 28.12.2033 00:00:00
Відомості про суб'єктів: ОСОБА_2 , Роль суб'єкта: Орендодавець, Власник: 1, Ідентифікатор ролі суб'єкта: 2, Тип суб'єкта: фіз. особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ФІЛД", код ЄДРПОУ: 36910643, Країна: Україна, Роль суб'єкта: Орендар, Ідентифікатор ролі суб'єкта: 1, Тип суб'єкта: юр. Особа Дніпропетровська обл., Синельниківський р. Стан: зареєстровано.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Старолозуватка, вул.Центральна, б.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму 2 422, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.10.2025.
Суддя А.В. Суховаров