вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3692/24
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м.Дніпро, вул.Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987)
про визнання грошових вимог
Суддя Суховаров А.В.
при секретарі судового засідання Рудь В.Г.
Представники:
від кредитора: не з'явився
від боржника: ліквідатор не з'явився
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває на стадії ліквідації справа №904/3692/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м.Дніпро, вул.Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987).
Повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" виконує арбітражний керуючий Ковеза А.І. (свідоцтво №129 від 30.01.2013).
26.08.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про визнання грошових вимог у розмірі 48 276,44 грн.
Ухвалою суду від 01.09.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду заяву, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 25.09.2025.
23.09.2025 від ліквідатора Ковези А.І. надішли заперечення на заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог. В зазначених запереченнях ліквідатор зазначає, що кредитором не доведено факт того, що зазначені ним дні відпустки не були фактично використані за вказаний в заяві період. Окрім викладеного, арбітражний керуючий зазначає, що ОСОБА_1 в заяві про визнання кредиторських вимог нараховано компенсацію за невикористану відпустку станом на 19.06.2025, що є неправомірним. Ліквідатор Ковеза А.І. зазначає, що кредитором не дотримано порядку обчислення компенсації за невикористані відпустки у відповідності до ст.21 Закону України "Про відпустки", зокрема, не надано документально підтверджених відомостей про сумарний заробіток, виплачений заявнику протягом 12 місяців до дати звільнення та сум виплат, здійснених йому у 2023 році. В своїх запереченнях ліквідатор зазначає, що 21.05.2025 арбітражним керуючим Ковезою А.І. був складений звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства, в якому зазначено, що арбітражним керуючим Ковезою А.І. виявлено ознаки дій виконавчого органу боржника, яким є одноосібно генеральний директор ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" ОСОБА_1 , з доведення підприємства до банкрутства та навмисного погіршення фінансово господарського стану підприємства.
25.09.2025 від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо заперечень ліквідатора, відповідно до яких кредитор зазначає, що вимоги заявлені правомірно з посиланням на приписи Конституції України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки", Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Ухвалою суду від 25.09.2025 судове засідання по справі відкладено на 16.10.2025 в режимі відеоконференції.
16.10.2025 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи затвердженого штатного розпису ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" за період з 27.05.2020 року по 19.06.2025 року із зазначенням чисельності працівників та розміру їх посадових окладів.
16.10.2025 до суду надійшло клопотання ліквідатора Ковези А.І., за змістом якого арбітражний керуючий просить провести судове засідання призначене на 16.10.2025 без його участі.
В судове засідання 16.10.2025 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарським судом встановлено наступне.
Заява з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 мотивована тим, що кредитор перебував в трудових відносинах з боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту".
Кредиторські вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, боржник не провів повного розрахунку з ОСОБА_1 , тому кредитор просить суд визнати та внести до реєстру вимог кредиторів по справі №904/3692/24 суму заборгованості по заробітній платі за період з 01.06.2025 року по 19.06.2025 року.
Згідно наказу №1-К/ТР від 19.06.2025 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку із припиненням повноважень посадових осіб відповідно до п.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, разом з тим, в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.
Окрім викладеного, абз.6 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено право, а не обов'язок кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
До матеріалів справи долучено розрахунковий лист ОСОБА_1 за червень 2025 року, відповідно до якого вбачається, що розмір невиплаченої заробітної плати за період з 01.06.2025 по 19.06.2025 становить 10 066,67грн. (з врахуванням податків та зборів).
В матеріалах справи міститься вимога ОСОБА_1 про визнання грошових вимог, яка складається з компенсації за невикористану відпустку у розмірі 59 887,52грн. (з врахуванням податків та зборів).
Разом з тим, ухвалою суду від 26.05.2025 задоволено заяву розпорядника майна Ковези А.І. (вх.№20150/25 від 12.05.2025) в частині припинення повноважень керівника боржника ОСОБА_1 та покладення обов'язків виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на розпорядника майна Ковезу А.І.; покладено виконання обов'язків виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м.Дніпро, вул.Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987) на розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м.Дніпро, вул.Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987), арбітражного керуючого Ковезу А.І., свідоцтво №129 від 30.01.2013 року ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та зобов'язано виконавчий орган Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м.Дніпро, вул.Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987) в особі директора ОСОБА_1 протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду від 26.05.2025 передати розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м.Дніпро, вул.Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987), арбітражному керуючому Ковезі А.І. - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Ухвала суду набрала законної сили 26.05.2025 та не була оскаржена в апеляційному порядку, у зв'язку із чим дата набрання законної сили ухвали суду є 26.05.2025 року.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що трудові обов'язки ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" є припиненими 26.05.2025 та саме до цієї дати заявник має право на виплати згідно КЗпП України.
Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Така ж правова норма передбачена частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки".
Аналіз частини першої статті 47, частини першої статті 83, статті 116 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за не використану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.
Згідно зі статтею 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, громадянами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина 1 статті 75 КЗпП України).
Статтею 24 Закону "Про відпустки" визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2011 №208/13/116-11 "Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток" містить рекомендації та роз'яснення про те, що кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.
Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 N 100 (100-95-п) "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100), тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.
Розрахунок кількості днів щорічної основної відпуски, які слід компенсувати при звільненні здійснюється за наступною формулою: Т /365(366)*N, де Т - тривалість щорічної основної відпустки, на яку має право працівник 365 - кількість календарних днів у році, якщо рік високосний - 366; N - кількість календарних днів, які працівник відпрацював за робочий рік чи період, без урахування святкових і неробочих днів.
Згідно з абзацами 1,3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
Відповідно до п.7 розділу IV Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Згідно наведеного у заяві розрахунку заборгованості із компенсації невикористаної відпустки, до стягнення з ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" пред'явлено 59 887,52грн. (з врахуванням податків та зборів) за 112 календарних дні відпустки (534,71грн. х 112 к.д.), на які ОСОБА_1 мав право, але не скористався ними.
При розрахунку позивач виходив з середньоденного заробітку у сумі 534,71грн., визначеного згідно Порядку №100.
Заявником долучено до матеріалів справи штатний розпис ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" за період з 27.05.2020 року по 19.06.2025 року, із зазначенням кількості працівників та їх посадових окладів.
Суд, дослідивши наданий ОСОБА_1 розрахунок середньоденного заробітку для обчислення компенсації за невикористаної відпустки дійшов висновку, що останній є вірним та обґрунтованим.
Так, згідно з розрахункового листа ОСОБА_1 за червень 2025 року заявником не використано 112 днів відпустки (з розрахунку 26 календарних днів відпустки на рік) за період з 2020 по 2025 роки, а саме:
- з 16.04.2020 по 15.04.2021 у кількості 3 дні;
- з 16.04.2021 по 15.04.2022 у кількості 26 днів;
- з 16.04.2022 по 15.04.2023 у кількості 26 днів;
- з 16.04.2023 по 15.04.2024 у кількості 26 днів;
- з 16.04.2024 по 15.04.2025 у кількості 26 днів;
- з 16.04.2025 по 19.06.2025 у кількості 5 днів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 є фактично звільненим 26.05.2025 (ухвала суду про припинення повноважень виконавчого органу ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту"), у зв'язку із чим суд, з урахуванням листа Мінсоцполітики від 27.03.2013 № 321/13/84-13, здійснив перерахунок кількості календарних днів невикористаної відпустки за період 16.04.2025 по 26.05.2025, який складає 3 дні (26 - кількість днів відпустки на рік/ 365 - кількість днів повного календарного року х 41 - кількість календарних днів у обраховуваному періоді).
Суд зазначає, що у період дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не діють на підставі ч. 6 ст. 6 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Тобто, зараз немає святкових та неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпП, тому кількість днів визначається з повного календарного року.
У зв'язку із чим загальна сума компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період з 16.04.2020 по 26.05.2025 становить 58 818,10грн. (534,10грн. х 110 к.д.) - з урахуванням податків та зборів. Сума компенсації без врахуванням податків та зборів становить - 45 289,93грн. (ПДФО - 18% та військовий збір - 5 %).
Із розрахункового листа ОСОБА_1 за червень вбачається, що ОСОБА_1 виплачено суму 5 588,29грн., у зв'язку із чим залишок компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 становить 39 701,64грн.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення заявнику компенсації невикористаної відпустки та докази щодо спростування вимог, заявлених ОСОБА_1 , суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації за не використану відпустку у розмірі 39 701,64грн., в решті вимог - слід відхилити.
Відповідно до ч.1. ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями ч.ч.1-2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116 КЗпП, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд,
Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м.Дніпро, вул.Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987) на суму 39 701,64грн. (компенсація за невикористану відпустку) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
В решті вимог - відхилити.
Ухвала набирає законної сили 16.10.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 20.10.2025.
Суддя А.В. Суховаров