вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4669/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", 49107, м.Дніпро, пр.Науки, буд.115, код ЄДРПОУ 09305480
до Сороки Максима Віталійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 66 000,16грн.
Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Сороки Максима Віталійовича про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 66 000,16грн., яка складається з: 44 678,32грн. - основної заборгованості, 6 678,95грн. - пеня за несвоєчасне поповнення рахунку; 11 220,36грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості за Договором; 3 422,53грн. - 3% річних за прострочення сплати заборгованості.
Витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00грн. покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку №1530041-151209-133317 від 09.12.2015р., в частині оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 22.08.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2025 надсилалася відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 за трек-номером 0610276155132.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 16.09.2025р. з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2025р. була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до заяви ФОП Сороки Максима Віталійовича про відкриття поточного рахунку від 03.10.2025р. (а.с.10), між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі- позивач, банк) та Фізичною особою-підприємцем Сорокою Максимом Віталійовичем був укладений Договір банківського рахунку №1530041-151209-133317 від 09.12.2015р. (а.с.11).
Відповідно до п.1.1. за цим Договором відповідно до законодавства України Банк зобов'язується надавати Клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.
Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити Клієнту рахунок № НОМЕР_2 - в гривні України (далі - Рахунок) та надавати послуги розрахунково - касового обслуговування (далі - Послуги) відповідно до вимог цього Договору, законодавства України, в т. ч. нормативно - правових актів Національного банку України (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.2.3 Договору, оплата за Послуги, надані Банком Клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково - касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (Додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього Договору (далі - Тарифи).
Згідно з п.3.1. вартість Послуг Банку визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.
При настанні термінів оплати вартості наданих Банком Послуг розрахунково-касового обслуговування Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих Банком послуг з Рахунку Клієнта, а також інших поточних рахунків Клієнта, відкритих в АТ «Ощадбанк», або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього Договору. .... Сплата Клієнтом коштів за надані Банком Послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до цього Договору (п.3.2 Договору).
Згідно з п.4. 1 Договору, Банк зобов'язується:
- відкрити Клієнту Рахунок протягом трьох банківських днів після надання Клієнтом всіх необхідних документів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України (пп.4.1.1.);
- приймати і зараховувати на Рахунок Клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про проведення операцій за Рахунком (пп.4.1.2);
- надавати Клієнту послуги відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору (пп.4.1.3);
- здійснювати приймання та видачу готівки з Рахунку Клієнта відповідно до вимог законодавства України в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України (пп.4.1.4.).
Банк має право отримувати від Клієнта оплату вартості за надані Послуги відповідно до Тарифів (пп.4.2.6 Договору).
Відповідно до п.4.3 Договору Клієнт зобов'язується:
- виконувати умови цього Договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно - правові акти Національного банку України (пп.4.3.3.);
- здійснювати розрахунки в межах залишку коштів на Рахунку протягом встановленого операційного часу, визначеного п. 5.2 цього Договору (пп.4.3.4.);
- сплачувати вартість Послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього Договору (пп.4.3.10.);
- своєчасно поповнювати Рахунок грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку, з метою належного виконання своїх зобов'язань за цим Договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним Послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати Послуг, а також в інших випадках, визначених цим Договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з Рахунку(ів) (пп.4.3.11.).
Згідно з п.4.4 Договору Клієнт має право:
- самостійно розпоряджатися наявними на Рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством України, за винятком примусового чи договірного списання коштів чи зупинення операцій Клієнта за Рахунком, у випадках, передбачених законодавством України та цим Договором (пп.4.4.1.);
- отримувати готівкові кошти у випадках, передбачених законодавством України, за умови наявності коштів на Рахунку(ах) (пп.4.4.2.);
- вимагати своєчасного і повного здійснення операцій по Рахунку та надання Банком Послуг за цим Договором (пп.4.4.3.).
У пункті 5.1. договору сторони дійшли згоди, що Клієнт може здійснювати безготівкові розрахунки шляхом використання відповідних розрахункових документів, передбачених законодавством України.
Відповідно до п.5.2. Банк здійснює розрахункові операції за цим Договором відповідно до законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі з Рахунку Клієнта Банк виконує в межах залишку коштів на Рахунку на початок банківського дня та з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок протягом операційного часу. Операційний час триває з 8 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв., в п'ятницю та передсвяткові дні з 8 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. (крім вихідних, святкових та неробочих днів). Операційний час не включає обідню перерву з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв.
Згідно з п.п. 7.1. та 7.2. Договору, усі спори та розбіжності, що виникають між Сторонами за цим Договором підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів. У випадку, якщо Сторони не зможуть дійти згоди зі спірних питань шляхом переговорів, то такий спір підлягає вирішенню у судовому порядку згідно з законодавством України.
Відповідно до п.9.1. цей договір набирає чинності з дати підписання Сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін не попередить в письмовій формі іншу Сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору.
Згідно з п.9.2. договору, будь - яка із Сторін має траво розірвати цей Договір, надіславши відповідне письмове повідомлення іншій Стороні не пізніше, ніж за двадцять календарних днів до запланованої дати розірвання. Сторона, що отримала таке повідомлення, повинна відповісти на нього не пізніше ніж через двадцять календарних днів з дати його отримання.
Довідкою від 09.12.2015р. за Вих.№134/0438 Банк повідомив відповідача про відкриття поточного рахунку №2600250053001/980 (а.с.19).
Позивач зазначив, що Банк виконував свої обов'язки за Договором, а відповідач - ні, не сплачував вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному умовами Договору.
З метою досудового врегулювання спору та актуалізації інформації, позивач звернувся до відповідача листом за Вих.№103.40/594-14/65 (а.с.20), в якому просив звернутися до відділення банку для погашення заборгованості у розмірі 43 481,32грн. та у разі необхідності закрити рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний лист Банку відповідачем не було отримано, та повернуто АТ «Укрпошта» у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.21-22).
На момент подання позовної заяви відповідач коштів не повернув. Докази зворотного у справі відсутні.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями частин першої, третьої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ст. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Відповідно до частини першої статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
За загальним правилом, визначеним в статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже було зазначено, відповідно до п. 2.3 Договору, оплата за Послуги, надані Банком Клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково - касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (Додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього Договору (далі - Тарифи).
Згідно з п.3.1. вартість Послуг Банку визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.
Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, що також вбачається з наданих позивачем виписок по рахунку обліку строкової заборгованості №3570500530041, НОМЕР_3 (3570500530041) та обліку простроченої заборгованості №35706446556788, НОМЕР_4 (35706446556788).
З огляду на викладене, оскільки відсутність оплати підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44 678,32грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач нарахував та просить стягнути пеню за період з 01.02.2025р. по 31.07.2025р. у розмірі 6 678,95грн., інфляційні втрати у розмірі 11 220,36грн. та 3% річних у розмірі 3 422,53грн.
Згідно з п. 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у відповідності з вимогами законодавства України. Кожна із Сторін за цим Договором зобов'язується відшкодувати іншій Стороні збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням передбачених цим Договором зобов'язань понад неустойку (пеню, штраф).
Відповідно до п.6.4. Договору, за несвоєчасне поповнення Рахунку відповідно до умов п.4.3.11. Договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Банком Послуги, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрати у розмірі 11 220,36грн. та 3% річних у розмірі 3 422,53грн. підлягають задоволенню.
Постановою Кабінету Міністрів України №568 від 05.06.2019р. «Питання акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» було вирішено змінити тип публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з публічного на приватне та перейменовано його на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
Як передбачено ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що реорганізація банку - злиття, приєднання, виділ, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам, прийняття його майна правонаступником.
Згідно із п.5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.
За приписами ч.4 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства» повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов'язковою складовою найменування акціонерного товариства.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Таким чином, зміна типу товариства з публічного на приватне та подальше перейменування не свідчить про припинення суб'єкта господарювання як юридичної особи, з огляду на що такий суб'єкт не є відмінним від юридичної особи, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.04.2019р. у справі №914/3587/14.
Суд вважає за необхідне зазначити, як свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Сорока Максим Віталійович припинив свою господарську діяльність як суб'єкт підприємницької діяльності, про що 10.05.2016р. внесено відповідний запис.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою
З огляду на положення статей 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Таким чином, незважаючи на припинення підприємницької діяльності, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, а спори, стороною яких є така особа, незважаючи на втрату статус суб'єкта підприємницької діяльності, віднесені до юрисдикції господарських судів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у загальному розмірі 66 000,16грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 028,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Сороки Максима Віталійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", 49107, м.Дніпро, пр.Науки, буд.115, код ЄДРПОУ 09305480 загальну суму заборгованості 66 000,16грн. (шістдесят шість тисяч гривень 16коп.), у тому числі: 44 678,32грн. - заборгованість за послуги, надані за Договором банківського рахунку №1530041-151209-133317 від 09.12.2015 року; 6 678,95грн. - пеня за несвоєчасне поповнення рахунку; 11 220,36грн. - 3% річних за прострочення сплати заборгованості.
Стягнути з Сороки Максима Віталійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", 49107, м.Дніпро, пр.Науки, буд.115, код ЄДРПОУ 09305480 судовий збір у розмірі 3 028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.10.2025
Суддя С.П. Панна