вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4147/25
За позовом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Світла, буд. 2, код ЄДРПОУ 14316899)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» (01032, м. Київ, вул.Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 33, офіс 75, код ЄДРПОУ 41792766)
про стягнення 9 606,19 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Державна установа «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» про стягнення 9 606,19 грн, у тому числі заборгованості з орендної плати в сумі 6 834,55 грн, пені в сумі 1 404,73 грн та штрафу в розмірі 20% у сумі 1366,91гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» неналежним чином виконало зобов'язання за договором № 12/02-6714-ОД від 22.01.2019 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (в редакції договору від 08.02.2022), щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4147/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2025 у справі №904/4147/25, що направлена на юридичну адресу відповідача, вручена 21.08.2025 представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610274135304 (а.с.115).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (відповідь № 1631218 від 01.08.2025, а.с. 97-98) місцезнаходження відповідача: 01032, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 33, офіс75, тобто поштову кореспонденцію судом направлено за місцем державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло».
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Отже, відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2025 про відкриття провадження у справі № 904/4147/25, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» не надходило, поважних причин пропуску зазначеного строку суду також не повідомлено.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» не скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» не зробило, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.
З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Ураховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» не скористалось наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на режим воєнного стану та повітряні тривоги, в суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено певні організаційні заходи. Справу розглянуто в розумний строк, ураховуючи вищевикладені обставини, а також з огляду на необхідність надання учасникам справи часу для реалізації своїх прав.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору оренди нерухомого майна, строк дії договору, умови передачі орендованого майна орендарю, розмір орендної плати та строк її внесення, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність/відсутність підстав для нарахування пені і штрафу.
22 січня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» (далі - орендар) укладено договір № 12/02-6714-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, який узгоджено з Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (далі - балансоутримувач) (а.с. 6-14, далі - Договір від 22.01.2019 року).
На підставі пункту 1.1 Договору від 22.01.2019 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, реєстровий номер 14316899.1.ЖСЮКЦМ1043 (далі - майно), загальною площею 123кв.м (в т.ч. 24,7 кв.м загального користування), розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Світла, 2, на першому поверсі одноповерхової будівлі, що перебуває на балансі Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13 вересня 2018 р. і становить за незалежною оцінкою 182 002 гривень.
Відповідно до пункту 1.2 Договору від 22.01.2019 майно передається в оренду з метою іншого використання нерухомого майна (розміщення котельні).
Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Згідно з пунктом 2.1 Договору від 22.01.2019 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.
Відповідно до пункту 2.2 Договору від 22.01.2019 передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно з пунктом 3.1 Договору від 22.01.2019 орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) / за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2018 року 2 275,02 гривень.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди січень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень, листопад, грудень місяць 2018 року, січень місяць 2019 року.
Відповідно до пункту 3.2 Договору від 22.01.2019 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з пунктом 3.6 Договору від 22.01.2019 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місця, наступного за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно з пунктом 10.1 Договору від 22.01.2019 цей договір укладено строком на 2 роки 11місяців, що діє з 22 січня 2019 р. до 21 грудня 2021 р. включно.
На виконання Договору від 22.01.2019 сторони підписали акт від 22.01.2019 приймання - передачі в оренду нерухомого площею 123 кв.м, що знаходиться на балансі Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Світла, 2 (а.с.11), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 123 кв.м.
08 лютого 2022 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» (далі - орендар) та Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (далі - балансоутримувач) укладено в новій редакції договір від 22.01.2019 №12/02-6714-ОД оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (а.с. 15-27, далі - Договір від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022 року).
Відповідно до пункту 4.1 розділу I «Змінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) (далі - Умови) об'єктом оренди - нерухомим майном є нежитлове приміщення загальною площею 123 кв.м (в т.ч. 24,7 кв.м площа загального користування), яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Світла, 2, що перебуває на балансі ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)».
Згідно з пунктом 6.1 Умов ринкова (оціночна) вартість майна, без податку на додану вартість - 188 688 грн, визначена на підставі звіту про оцінку майна (ч. 4 ст. 8 Закону України від 3 жовтня 2019 р. № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», Відомості Верховної Ради України, 2020 р, № 4, ст. 25, далі - Закон).
Відповідно до пункту 9.1 Умов місячна орендна плата, визначена на підставі абзацу четвертого частини сьомої статті 18 Закону, становить 2 856,20 грн (базова жовтень 2021 року).
Згідно з пунктом 12.1 Умов цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, а саме: до 21.11.2024 року.
Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до правовідносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме: з 22.12.2021 року.
Згідно з пунктом 16 Умов співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 50 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 50 відсотків суми орендної плати.
Відповідно до пункту 1.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
Згідно з пунктом 2.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання - передачі майна.
Акт приймання - передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Акт приймання - передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом держаного майна і оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з пунктом 3.2 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022), якщо орендна плата визначена на підставі абзацу третьої або четвертого частини сьомої статті 18 Закону, то:
орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням таких особливостей: якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць (визначений відповідно до пункту 9.1 Умов) і датою підписання акта приймання - передачі минуло більш як один повний календарний місяць, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць;
орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з пунктом 3.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону (договори типу 5(Б) і 5(Г).
Відповідно до пункту 3.4 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість
Згідно з пунктом 3.8 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього Договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
Згідно з пунктом 3.11 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Відповідно до пункту 4.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Згідно з пунктом 9.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього Договору.
На підставі пункту 11.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Відповідно до пункту 11.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.
Згідно з пунктом 11.4 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду.
Згідно з пунктом 12.1 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання - передачі і закінчується датою припинення цього договору.
Згідно з пунктом 12.2 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 12.12 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
15 жовтня 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях видало наказ № 12/02-76НО «Про припинення терміну дії договору оренди від 22.01.2019 № 12/02-6714-ОД» (а.с. 107), згідно з п. 1 якого договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 22.01.2019 №12/02-6714-ОД, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло», вважається припиненим з 22.11.2024 року.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях листом № 11-06-04954 від 15.10.2024 «Про припинення терміну дії договору оренди» (а.с. 106) повідомило орендодавця та балансоутримувача, що термін дії договору оренди державного майна від 22.01.2019 №12/02-6714-ОД буде припинено з 22.11.2024 року.
Позивач стверджує, що в період із квітня 2024 року до листопада 2024 року надав відповідачу послуги з оренди за Договором від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) на загальну суму 6 834,55 грн, що підтверджується актами надання послуг з доказами їх направлення засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» (а.с. 30, 31, 32, 33, 34, 35, 39, 40, 41, 42).
13 грудня 2024 року Державна установа «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» оформила акт надання послуг № 13 (а.с. 43), відповідно до якого за період із квітня 2024 до листопада 2024 року на підставі договору № 12/02-6714-ОД від 22.01.2019 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» з орендної плати складає 6834,55грн.
24 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 18.10.2024 на суму 5 044,08 грн (а.с. 36-38). Державна установа «Криворізька установа виконання покарань (№3)» вимагала, щоби Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» виконало свої зобов'язання за договором від 22.01.2019 № 12/02-6714-ОД належним чином та перерахувало суму заборгованості з орендної плати в сумі 5 044,08 грн та пеню за порушення умов оренди. Крім того, позивач повідомив про наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 15.10.2024 № 12/02-76НО «Про припинення терміну дії договору оренди від 22.01.2019 № 12/02-6714-ОД», у зв'язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» необхідно здійснити заходи щодо повернення орендованого майна в належному стані балансоутримувачу за актом приймання - передавання до 22.11.2024; обов'язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря. Згідно з даними Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо вручення поштового відправлення № 5005302562121 вищевказана претензія вручена відповідачу 31.10.2024 (а.с. 38).
23 червня 2025 року Державна установа «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» з претензією № 1 від 23.06.2025 на суму 6 834,55 грн (а.с. 44-46). У претензії позивач просив протягом семи днів з моменту пред'явлення даної претензії перерахувати на рахунок Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» суму заборгованості за договором від 22.01.2019 № 12/02-6714-ОД станом на 21.11.2024 р. у сумі 6 834,55 грн, а також сплатити неустойку у вигляді штрафу в розмірі 31% у сумі 1 229,60 грн та штраф відповідно до пункту 3.9 договору (20%) у сумі 1366,91гривень. Зазначена претензія повернулась відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання (а.с. 46-48).
Позивач указує, що відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до господарського суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
На підставі ч.ч. 1, 3, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як убачається з пункту 3.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022), строк сплати орендної плати є таким, що настав.
На підставі пункту 3.11 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Із матеріалів справи вбачається, що акти надання послуг за Договором від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) підписані лише з боку Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)». Судом ураховано, що умовами Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) настання строку сплати орендної плати не пов'язано з підписанням таких актів орендарем. Зокрема, строки сплати орендної плати чітко встановлені пунктом 3.3 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022), при цьому підписання актів надання послуг не є умовою для сплати орендних платежів.
Таким чином, суд визнає надані позивачем акти надання послуг за Договором від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) належними доказами.
Крім того, передання і прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт (надання послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 6.12-6.13 постанови Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 914/131/22.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Докази, щоби свідчили про сплату орендної плати за Договором від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) за період із квітня 2024 року до листопада 2024 року на суму 6 834,55 грн, на дату ухвалення рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» не надало, доводи Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» не спростувало.
З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача з орендної плати в сумі 6 834,55 грн є більш вірогідними, тому підлягають задоволенню.
Також Державна установа «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» нарахувала та заявила до стягнення пеню в сумі 1 404,73 грн та штраф у розмірі 20% у сумі 1 366,91 гривень.
З приводу нарахування пені суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 3.9 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
За прострочення виконання зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення за вісім місяців, з 22.11.2024 до 21.07.2025 (242 дні прострочення), пеню в сумі 1 404,73 гривень.
Суд перевірив здійснений Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» розрахунок пені та встановив, що під час розрахунку допущено помилки.
Ураховуючи вищевикладене, за період з 22.11.2024 до 12.12.2024 пеня становить 101,96 грн (6 834,55 грн x 2 x 13% : 366 днів x 21 день : 100%);
за період з 13.12.2024 до 31.12.2024 пеня становить 95,80 грн (6 834,55 грн x 2 x 13,50% : 366днів x 19 днів : 100%);
за період з 01.01.2025 до 23.01.2025 пеня становить 116,28 грн (6 834,55 грн x 2 x 13,50% : 365 днів x 23 дні : 100%);
за період з 24.01.2025 до 06.03.2025 пеня становить 228,07 грн (6 834,55 грн x 2 x 14,50% : 365 днів x 42 дні : 100%);
за період з 07.03.2025 до 21.07.2025 пеня становить 795,24 грн (6 834,55 грн x 2 x 15,50% : 365 днів x 137 днів : 100%).
Ураховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1 337,34 гривень.
Щодо нарахування штрафу в розмірі 20% у сумі 1 366,91 грн суд звертає увагу на таке.
Позивач, розраховуючи штраф, посилається на пункт 3.9 Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022), згідно з яким у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Проте відповідно до пункту 3.9 розділу IІ «Незмінювані умови договору» Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Жодним іншим пунктом Договору від 22.01.2019 (у редакції від 08.02.2022) не передбачено нарахування штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості у випадку несплати заборгованості з орендної плати не менше, ніж три місяці.
Оскільки позивач не обґрунтував правові підстави нарахування штрафу в розмірі 20%, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 20% у сумі 1 366,91 грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
З урахуванням установлених обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» на користь Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» підлягають стягненню 8 171,89 грн, у тому числі заборгованість з орендної плати в сумі 6 834,55 грн та пеня в сумі 1 337,34 гривень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 575,89 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» про стягнення 9 606,19 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжтепло» (01032, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 33, офіс 75, код ЄДРПОУ 41792766) на користь Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Світла, буд. 2, код ЄДРПОУ 14316899) 8 171,89 грн (вісім тисяч сто сімдесят одна гривня 89 копійок), у тому числі заборгованість з орендної плати в сумі 6 834,55 грн (шість тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 55 копійок), пеню в сумі 1 337,34 грн (одна тисяча триста тридцять сім гривень 34 копійки), судовий збір у сумі 2 575,89 грн (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 89 копійок).
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 20.10.2025.
Суддя В.О. Дичко