вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.10.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (212/6808/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
16.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.
04.07.2025 через систему "Електронний суд" до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2025 постановлено передати цивільну справу № 212/6808/25 за ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи № 904/2684/25 про банкрутство Акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2025 матеріали справи №212/6808/25 передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (212/6808/25).
В період з 11.08.2025 по 29.08.2025 суддя Мартинюк С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Ухвалою господарського суду від 01.09.2025 прийнято до свого провадження справу №904/2684/25 (212/6808/25) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України ухвала є судовим рішенням.
Вищевказану ухвалу господарського суду від 01.09.2025 по справі №904/2684/25 (212/6808/25) було направлено відповідачу до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 47).
Однак відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Також господарський суд зазначає, що відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву відповідно до вимог ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17.06.2025 у справі №212/6808/25.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
ОСОБА_1 зазначає, що протягом тривалого часу, працювала на різних посадах у різних структурних підрозділах Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат". За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримала професійне захворювання, яке виникло з вини керівництва адміністрації ВО "Кривбасруда", до якого входили структурні одиниці шахти "Комунар", "Гігант", "Гігант-Дренажна", яке не забезпечило безпечні умови праці і порушило вимоги законодавства про працю.
Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Мітіна Наталія Василівна у позові зазначає, що протягом тривалого часу, а саме з 23.07.1984 по 01.09.1998 працювала на різних посадах у різних структурних підрозділах Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат".
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримала професійне захворювання - радикулопатію попереково-крижову з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з неродистрофічними проявами у вигляді деф. артрозу в сполученні з періартрозом колінних суглобів ПФС другого ступеня.
За фактом даного професійного захворювання комісією було проведено розслідування, про що був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання б/н від 18.10.2007 (далі - акт).
Пунктом 16 акту комісією встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: "Працюючи з 01.04.1995 по 31.03.1998 підземною стовбуровою на шахті "Гігант" ВО "Кривбасруда", шахті "Гігант-Дренажна" ГУ "Кривбасхідрозахист", ДП "Кривбасреструктуризація", ОСОБА_1 виконувала роботу в підземних умовах шахти по керуванню підіймальними пристроями, а також прибирала просипи руди в руддворах за допомогою великої совкової лопати та цебра, що з причин недосконалості технологічного процесу було пов'язано з підійманням і переміщенням вантажів масою більше допустимої. Посилюючим шкідливим фактором був несприятливий мікроклімат, характерний для підземних робіт.".
Згідно пункту 17 акту причина професійного захворювання робота на протязі 10 років в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату. Рівень фізичного перевантаження; підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 12,5 кг при допустимій до 10 кг; перебування в робочій позі з нахилом тулуба до 30 градусів / більше 30 градусів - 25,5% / 1,4 % тривалості робочої зміни при допустимій 25% / 0%. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 2 ступеню шкідливості. Мікрокліматичні умови відносна вологість повітря 100% при допустимій 80-30 %.
Прізвища, імена та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні нормативи (закони та інші нормативно-правові акти, вимоги яких порушені, із зазначенням статей пунктів тощо): керівництво шахти "Гігант" ВО "Кривбасруда", шахти "Гігант-Державна" ГУ "Кривбасгідрозахист", ДП "Кривбасреструктуризація" під час роботи ОСОБА_1 на цих підприємствах. Порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці".
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії ДНА-02 №022663 від 09.01.2008 позивачу було встановлено 35 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності первинно, у з в'язку з професійним захворюванням.
Випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії ДНА-02 №028497 від 02.02.2009 позивачу було встановлено 35 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково, у з в'язку з професійним захворюванням.
Відповідно до поданої позовної заяви, позивач зазначає, що у зв'язку з професійним захворюванням вимушена постійно лікуватися та приймати ліки, у зв'язку з чим у останньої змінився образ і якість життя, що в результаті спричиняє їй моральні страждання.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками з історії лікування позивача.
Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про охорону праці", умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 153 Кодексу законів про працю України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, господарський суд зазначає, що відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Відповідно до частини третьої ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У пункті 13 Постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того господарський суд звертає увагу, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Відповідно до пункту 16 вищевказаного акту комісією встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: "Працюючи з 01.04.1995 по 31.03.1998 підземною стовбуровою на шахті "Гігант" ВО "Кривбасруда", шахті "Гігант-Дренажна" ГУ "Кривбасхідрозахист", ДП "Кривбасреструктуризація", ОСОБА_1 виконувала роботу в підземних умовах шахти по керуванню підіймальними пристроями, а також прибирала просипи руди в руддворах за допомогою великої совкової лопати та цебра, що з причин недосконалості технологічного процесу було пов'язано з підійманням і переміщенням вантажів масою більше допустимої. Посилюючим шкідливим фактором був несприятливий мікроклімат, характерний для підземних робіт.".
Також згідно пункту 17 акту причина професійного захворювання робота на протязі 10 років в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату. Рівень фізичного перевантаження; підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 12,5 кг при допустимій до 10 кг; перебування в робочій позі з нахилом тулуба до 30 градусів / більше 30 градусів - 25,5% / 1,4 % тривалості робочої зміни при допустимій 25% / 0%. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 2 ступеню шкідливості. Мікрокліматичні умови відносна вологість повітря 100% при допустимій 80-30 %.
Прізвища, імена та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні нормативи (закони та інші нормативно-правові акти, вимоги яких порушені, із зазначенням статей пунктів тощо): керівництво шахти "Гігант" ВО "Кривбасруда", шахти "Гігант-Державна" ГУ "Кривбасгідрозахист", ДП "Кривбасреструктуризація" під час роботи ОСОБА_1 на цих підприємствах. Порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці".
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії ДНА-02 №022663 від 09.01.2008 позивачу було встановлено 35 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності первинно, у з в'язку з професійним захворюванням.
Випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії ДНА-02 №028497 від 02.02.2009 позивачу було встановлено 35 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково, у з в'язку з професійним захворюванням.
Отже, роботодавець, відповідач АТ "Криворізький залізорудний комбінат", під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці".
Судом встановлено, що, у зв'язку з професійними захворюваннями, позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у загальному розмірі 35%, та визнаний людиною з інвалідністю третьої групи, що встановлено безстроково.
Як зазначає позивач, що внаслідок набутого професійного захворювання у неї наявний постійний головний біль, діагнастовно радикулопатію п/крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і мязово-тонічним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: деф. Артрозу в сполученні з переартрозом колінних суглобів ПФС 2 ст. фаза загострення.
З професійним захворюванням позивач вимушена постійно лікуватися та приймати ліки, у зв'язку з чим у позивача змінився образ та якість життя, що в результаті спричиняє їй моральні страждання.
Виходячи із наведених вище обставин, господарський суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування за рахунок роботодавця - АТ "Криворізький залізорудний комбінат", яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях ("Шевченко проти України", "Харук та інші проти України", "Скордіно проти Італії") і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 296 000,00 грн, господарський суд ґрунтується на обставинах отримання шкоди позивачем ОСОБА_1 , наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із встановленням інвалідності третьої групи.
Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Щодо оподаткування суми моральної шкоди
Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".
Судовий збір
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Звертаючись з даним позовом до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачем заявлено майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, належний розмір судового збору за подання даного позову (розмір майнових вимог складає 296 000,00 грн) складає 2960,00 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне стягнути несплачений судовий збір в розмірі 2960,00 грн з відповідача безпосередньо на користь державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду завдану професійним захворюванням у розмірі 296000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2960,00 грн - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк