вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3325/25
за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної військової адміністрації - обласної державної адміністрації, м. Дніпро
до Девладівської сільської ради, селище Девладове
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"
про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
Представники:
прокурор Антонова І.О.
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
від третьої особи не з'явився
Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної військової адміністрації - обласної державної адміністрації (далі - Позивач) до Девладівської сільської ради (далі - Відповідач), за змістом якого просить:
- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 38,4 га, кадастровий номер 1225286600:03:003:0285, проведену 29.12.2022 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Софіївської селищної ради Круглик А.М., індексний номер рішення 66003542 від 02.01.2023, номер відомостей про речове право 48898612, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2677602212060.
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 38,4 га, кадастровий номер 1225286600:03:003:0285, у Державному земельному кадастрі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 року відкрито провадження у справі №904/3325/24, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.
07.07.2025 року Позивач подав суду письмові пояснення за змістом яких підтримав заявлений прокурором позов в повному обсязі, та просив подальший розгляд справи здійснювати за відсутністю його представника.
Відповідач у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка була сформована в якості земельної ділянки сільськогосподарського призначення не Девладівською сільською радою. Формування земельної ділянки здійснювалося органом державної влади - Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Відповідач вказує, що матеріали та відомості, що були наявні до Девладівської сільської ради на момент реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, не давали можливості встановити наявність у її складі земель державної форми власності.
Крім того, Відповідач зазначає, що надані у справу картографічні матеріали, можуть свідчити про наявність у складі спірної земельної ділянки земель лісогосподарського призначення, але не свідчать про надання відповідних земель у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам.
У відповіді на відзив Прокурор зазначив, що право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії “Східний лісовий офіс» відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - Третя особа) в письмових поясненнях наполягала на задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що згоди на вилучення із користування земельної ділянки постійним лісокористувачем не надавалось, фактично незаконно було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 29,6943 га з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285.
11.09.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 09.10.2025 року.
Представники Позивача, Відповідача та Третьої особи в засідання не з'являлись, розгляд справи просили проводити за їх відсутності.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 09.10.2025 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Прокурор в позові зазначає, що опрацюванням Національної кадастрової системи та матеріалів Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 площею 38,4 га за своєю конфігурацією увійшла у масив земель, що підлягали інвентаризації, як несформована земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту.
З метою реалізації положень Земельного кодексу щодо розмежування земель Запорізькою регіональною філією Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру» на підставі Договору № 12Г від 21.02.2019, укладеному з Державною службою України з питань геодезії картографії і кадастру, проведено, зокрема, інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності.
За результатами проведення інвентаризації 30.10.2019 року Запорізькою регіональною філією Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру» складено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.
Державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 площею 38,4 га сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 16.00) проведено 31.10.2019 року на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 30.10.2019 року, розробленого Запорізькою регіональною філією ДП “Центр державного земельного кадастру».
Ордо-Василівська сільська рада Софіївського району згідно із Законом “Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням Кабінету Міністрів України № 709-р від 12.06.2020 та постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 “Про утворення та ліквідацію районів» увійшла до складу Девладівської сільської об'єднаної територіальної громади Криворізького району з адміністративним центром в с. Девладове.
Державним реєстратором Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Круглик А.М. 22.12.2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права комунальної власності за Девладівською сільською радою на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 площею 38,4 га (індексний номер рішення 66003542 від 02.01.2023, номер відомостей про речове право 48898612, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2677602212060).
Підставою для державної реєстрації права комунальної власності за сільською радою на вказану земельну ділянку визначено Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 року, яким внесено зміни до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зокрема, зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім окремих виключень.
Прокурор зазначає, що реєстрацію вказаної земельної ділянки, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, в результаті чого, в подальшому, реєстрацію права власності за сільською радою на вказану земельну ділянку здійснено незаконно з огляду на те, що така ділянка фактично не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, оскільки частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні Філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України», використовується для ведення лісового господарства, з державної у комунальну власність не вилучалася та не передавалася.
В підтвердження наведених доводів прокурор стверджує, що належність спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджено інформацією ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО “Укрдержліспроект» №137 від 10.03.2025, відповідно до якої, земельна ділянка з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285, площею 38,4 га має частковий перетин з межами кв. 27 виділ 1-5 Софіївського лісництва філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України», площа перетину становить 29,6943 га із загальної площі ділянки 38,4 га, що підтверджується також листом Філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України» № 78/32.6-2025 від 17.01.2025. (а.с.24).
Крім того, за інформацією Філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України» № 78/32.6- 2025 від 17.01.2025 року вищезазначена земельна ділянка частково розташована на землях лісового фонду, згідно з матеріалами лісовпорядкування знаходяться на території Софіївського лісництва, вилучення вказаних земельних ділянок зі складу земель лісогосподарського призначення не погоджувалось, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення, а також відповідні рішення на розгляд до філії не надходили.
Прокурор вказує, що факт віднесення частини спірної земельної ділянки площею 29,6943 га з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 загальною площею 38,4 га до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України», повністю підтверджується інформацією і картографічними матеріалами ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція», інформацією Філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України».
Прокурор наголошує, що державною реєстрацію вказаної земельної ділянки як сільськогосподарського призначення та в подальшому державною реєстрацією права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Девладівською сільською радою фактично припинено право постійного користування ДП “Ліси України» (Філія “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України») частиною земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 29,6943 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 загальною площею 38,4 га, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги ст. ст. 20, 83, 122, 141, 142, 149, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Згідно ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
За змістом положень статей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду у справі № 369/16317/18 від 31.03.2021, у справі № 360/1998/18 від 06.04.2021 у справі № 380/375/17 від 09.06.2021, у справі № 369/16416/18 від 16.06.2021 у справі № 359/11910/14 від 24.11.2021, у справі № 372/2093/19 від 25.01.2023, у справі № 488/2812/17 від 16.08.2023, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 368/1158/16-ц від 30.05.2018, № 488/402/16-ц від 23.10.2019, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 907/459/17 від 15.01.2019, № 911/604/18 від 19.06.2019, № 925/889/19 від 04.08.2021, № 904/9886/23 від 21.01.2025 (п. 34) та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 707/2196/15-ц від 21.04.2021.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт “е» частини першої статті 19 ЗК України).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет, зокрема, складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт “б» частини першої статті 164 ЗК України).
Як вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285, площею 38,4 га сільськогосподарського призначення проведено 31.10.2019 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 30.10.2019, розробленого Запорізькою регіональною філією ДП “Центр державного земельного кадастру».
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України в редакції від 20.10.2019).
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України (ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України в редакції від 20.10.2019).
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. (ч.7 ст.20 Земельного кодексу України в редакції від 04.11.2018).
Відповідно до вимог ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 20.10.2019) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції від 20.10.2019) Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні.
Отже, станом на момент проведення інвентаризації земель органами Держгеокадастру (Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 30.10.2019), рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та її передачу з державної до комунальної власності міг приймати виключно Кабінет Міністрів України.
За таких обставин, частину земельної ділянки, що була віднесена до земель лісогосподарського призначення площею 29,6943 га, неправомірно віднесено (інвентаризовано) до загального масиву земель у складі земельної ділянки з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 загальною площею 38,4 га та в подальшому зареєстровано за Девладівською сільською радою шляхом державної реєстрації права комунальної власності зі зміною цільового призначення землі на землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України, охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель органами Держгеокадастру здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення (шляхом проведення незаконної інвентаризації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 29,6943 га) за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому на спірну земельну ділянку неправомірно зареєстровано право комунальної власності за Девладівською сільською радою.
Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно положень ст. ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ X “Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким до земель комунальної власності територіальних громад віднесено всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (за винятком окремих категорій земель).
Цією нормою законодавець визначив категорії земель державної власності поза межами населених пунктів, які не можуть бути віднесено до комунальної власності. До них, зокрема, віднесено землі, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук), землі лісогосподарського призначення та інші.
В свою чергу, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Через неврахування картографічних даних, матеріалів лісовпорядкування, документів, що посвідчують речові права, та інших доступних відомостей, які вказували на належність цих земель до обмежених в обороті і перебування їх у постійному користуванні державних підприємств, такі землі після затвердження матеріалів інвентаризації, всупереч вимогам ст.ст. 35, 37 Закону України “Про землеустрій», ст. 186 Земельного кодексу України, безпідставно обліковано в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення, що згодом надало уповноваженим органам формальні підстави для державної реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку державного лісового фонду за територіальною громадою, в результаті чого згодом земельна ділянка лісогосподарського призначення може перейти у приватну власність.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме манно, земельна ділянка загальною площею 38,4 га з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 (до складу якої входить частина земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 29,6943 га) зареєстрована на праві комунальної власності за Девладівською сільською радою.
Державна реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер рішення 66003542 від 02.01.2023, номер відомостей про речове право 48898612, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2677602212060) із зазначенням форми власності: комунальна. Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Девладівської сільської ради.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові. Згідно із нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону. Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Одним із речово-правових способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння або віндикація.
Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.
У своїй постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки (пункти 60-66), що володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12- 80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, як складова права власності, неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
Слід наголосити, що у зв'язку з внесенням Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування, у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.
Право комунальної власності на спірну земельної ділянки зареєстровано за Девладівською сільською радою (державним реєстратором Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Круглик А.М. 22.12.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права комунальної власності за Девладівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 площею 38,4 га (індексний номер рішення 66003542 від 02.01.2023, номер відомостей про речове право 48898612, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2677602212060), яка на теперішній час є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) належить Державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74), від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 148) та інших.
Крім того, у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі, якщо право власності на майно не може виникнути в принципі за жодних умов, то і володіння є неможливим. У такому випадку наявність державної реєстрації права власності за порушником не призводить до заволодіння земельною ділянкою, а її зайняття і реєстрацію прав на неї треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Належним способом захисту у такому разі є негаторний позов (пункти 51, 52, 59 постанови).
Велика Палата Верховного Суду встановила критерій, за яким визначається можливість чи неможливість заволодіння земельною ділянкою - можливість або, навпаки, неможливість за жодних умов виникнення права власності на неї. Також було вказано, що у разі, коли закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, передання ділянок із порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння земельною ділянкою.
Тобто для розуміння того, чи є земельна ділянка такою, заволодіння якою неможливо, необхідно встановити, чи могло виникнути на неї право комунальної власності та чи допускає закон набуття її у власність.
Так, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
За таких обставин, за умови наявності рішення повноважного органу відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, на землі лісового фонду, може виникнути право комунальної власності. У такому випадку наявність державної реєстрації права власності за порушником призводить до заволодіння земельною ділянкою, а її зайняття і реєстрацію прав на неї треба розглядати як пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Належним способом захисту у такому разі є віндикаційний позов.
Водночас, відповідно до інформації ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 137 від 10.03.2025, за результатами інвентаризації земельна ділянка з кадастровим номером земельна ділянка з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285, площею 38,4 га, має частковий перетин з межами кв. 27 виділ 1-5 Софіївського лісництва філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України», площа перетину становить 29,6943 га із загальної площі ділянки 38,4 га.
Отже, незаконно сформована спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, тобто лише частина спірної земельної ділянки площею 29,6943 га є власністю держави, а інша її частина площею 8,7057 га належить до земель комунальної власності.
За таких обставин повернення усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності Ради на частину земельної ділянки, а часткове її повернення неможливе у зв'язку з її сформованістю як єдиного об'єкта цивільних прав. Відповідно, зобов'язати Відповідача повернути частину сформованої земельної ділянки на користь Позивача, у такому випадку буде неправомірним, а здійснити її поділ неможливо.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 (п. 45-46).
В свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном державної власності.
Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно зі ст. 18 зазначеного Закону, за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.
Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомо майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість.
Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.
Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.
Відповідно до абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.
Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом, а саме: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право.
Положення абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» послідовно узгоджуються з нормами пунктів 4, 5 частини 1 статті 14 цього Закону, відповідно до яких розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної силисудовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту зазначених норм Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовуються рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є закриття державним реєстратором відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке (закриття розділу) відбувається в разі неможливості повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, а саме на користь попереднього набувача речового права, якщо існує запис про право такого набувача.
Ураховуючи правовий висновок, викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, при частковому накладенні спірної земельної ділянки на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні ДСГП “Ліси України», сама по собі позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності Селищної Ради на спірну земельну ділянку в цілому, до складу якої входить земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави в особі Дніпропетровської ОДА, який (спосіб) спрямований на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.
До таких висновків прийшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23).
Адже, навіть за умов відсутності підстав для задоволення вимог негаторного позову (про зобов'язання місцевої ради усунути перешкоди у здійсненні Облдержадміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Дніпропетровської облдержадміністрації), скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, в подальшому, дозволяє ініціювати розроблення зацікавленими сторонами (облдержадміністрацією та радою) та затвердження технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на дві окремі частини з урахуванням різного цільового призначення її частин та подальшої їх законної реєстрації як окремих об'єктів цивільних прав (сформованих земельних ділянок) в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, враховуючи належність частини спірної земельної ділянки загальною площею 38,4 га до земель лісогосподарського призначення (площа перетину становить 29,6943 га), які перебувають у постійному користуванні державного підприємства та використовуються для ведення лісового господарства, та обставину припинення права постійного користування ДСГП “Ліси України» в особі філії “Східний лісовий офіс» та зміна цільового призначення із земель лісогосподарського призначення на сільськогосподарське призначення на підставі рішення органу, який не мав на це повноважень, у державного реєстратора не було підстав для державної реєстрації права комунальної власності місцевої ради на спірну земельну ділянку в цілому, а тому вимога прокурора про скасування державної реєстрації права комунальної власності ради на земельну ділянку, проведеної на підставі рішення державного реєстратора, відповідає належному способу захисту прав держави.
Тобто в даному конкретному випадку належним способом захисту розпорядження вказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 29,6943 га є позовна вимога про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 загальною площею 38,4 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки (сформованої 31.10.2019), що, в свою чергу, в майбутньому не позбавить Девладівську сільську раду права на оформлення комунальної власності на частину земельної ділянки площею 8,7057 га.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 та від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23.
Крім того, відповідно до відомостей національної кадастрової системи до Державного земельного кадастру 31.10.2019 внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 38,4 га, кадастровий номер 1225286600:03:003:0285, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (згідно з УКЦВЗ - 16.00 землі запасу) та відкрито Поземельну книгу.
Належність спірної частини земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджено інформацією ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО “Укрдержліспроект» № 137 від 10.03.2025, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285, площею 38,4 га має частковий перетин з межами кв. 27 виділ 1-5 Софіївського лісництва філії “Східний лісовий офіс» ДП “Ліси України», площа перетину становить 29,6943 га із загальної площі ділянки 38,4 га.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки - внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Аналогічні положення передбачено ч. 10 ст. 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр».
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України “Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 826/9603/17 обов'язок до скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі виникає у відповідного органу лише після набрання законної сили судовим рішенням про її скасування.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка площею 29,6943 га, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285, площею 38,4 га, належить до земель державного лісового фонду лісогосподарського призначення у відповідності до положень до ст. 7 Лісового кодексу України та ст. ст. 19, 55, 57, 84, 149 Земельного кодексу України, знаходиться в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та не може перебувати в комунальній власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з метою фактичного поновлення інтересів держави.
При цьому, неможливо встановити та зазначити чіткі межі ділянки, що була віднесена до земель лісогосподарського призначення площею 29,6943 га, із загального масиву земель, який був сформований як земельна ділянка із кадастровим номером 1225286600:03:003:0285, загальною площею 38,4 га.
Так, і неможливо встановити та зазначити чіткі межі ділянки, що була віднесена до земель сільськогосподарського призначення площею 8,7057 га, із загального масиву земель, який був сформований як земельна ділянка із кадастровим номером 1225286600:03:003:0285, загальною площею 38,4 га.
Водночас, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ст. 321 Цивільного кодексу України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).
Неможливість виокремлення ділянки лісогосподарського призначення із загального масиву земель земельної ділянки з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 без виготовлення нової технічної документації із землеустрою не є підставою для протиправного вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення із власності держави.
Таким чином, прокурором обґрунтовано вимоги щодо скасування державної реєстрації речових прав Девладівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 загальною площею 38,4 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1225286600:03:003:0285 загальною площею 38,4 га, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц, у постановах Верховного суду від 22.05.2024 у справі №916/1750/22 та від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 30, 73, 74-79, 86, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 38,4 га, кадастровий номер 1225286600:03:003:0285, проведену 29.12.2022 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Софіївської селищної ради Круглик А.М., індексний номер рішення 66003542 від 02.01.2023, номер відомостей про речове право 48898612, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2677602212060.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 38,4 га, кадастровий номер 1225286600:03:003:0285, у Державному земельному кадастрі.
Стягнути з Девладівської сільської ради (53132, Дніпропетровська область, селище Девладове, вул. Привокзальна, б. 10, код ЄДРПОУ 04525219) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4 844,80 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.10.2025
Суддя О.В. Ліпинський