пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 жовтня 2025 року Справа № 903/667/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кадлер Україна», м. Київ
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин Перший, Горохівський р-н., Волинська обл.
про стягнення 937 504,36 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Середи А.В. (поза межами приміщення суду)
від відповідача: н/з
30.06.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кадлер Україна» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 937 504,36 грн, з яких: 678 712,80 грн основного боргу, 155 720,01 грн пені, 86 633,53 грн інфляційних втрат, 16 438,02 грн 3% річних.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем, взятих на себе згідно договору поставки №АГ-11/07-01 від 11.07.2024, зобов'язань по оплаті отриманого товару.
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30 липня 2025 року о 14:00 год.
Відповідач ухвалу суду отримав 05.07.2025. Строк для подання відзиву - по 21.07.2025.
18.07.2025 надійшов відзив відповідача, згідно якого зазначає, що позовна заява позивача не містить номеру засобу зв'язку відповідача та адресу електронної пошти, а зазначене місцезнаходження не є вірним, у зв'язку з чим наявні законодавчі передумови для покладення подання позовної заяви повністю чи частково на позивача. У задоволені позовних вимог ТзОВ “Кадлер Україна» до ПОСП ім. І. Франка просить відмовити повністю. Просить не брати до уваги додатки (надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК та/або ч. 9 ст. 80 ГПК України. Крім того у відзиві відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача оригінали усіх поданих додатків до позовної заяви, оскільки відповідач ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви.
Позивач відзив відповідача отримав 18.07.2025.
Строк для подання відповіді на відзив - по 23.07.2025.
Відповідь на відзив на адресу суду не надходила.
28.07.2025 надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог на 28822,05 грн, які за своєю природою є донарахованими штрафними санкціями.
Позивач у додаткових пояснень від 28.07.2025 та представник у судовому засіданні не заперечують подання на вимогу суду оригіналів долучених до позовної заяви. Водночас просить зобов'язати відповідача надати суду пояснення щодо отримання чи не отримання відповідачем товару, здійснення відповідачем оплат за товар, визнання або не визнання ним суми заборгованості тощо, оскільки у відзиві відсутнє посилання на такі факти.
Суд протокольною ухвалою від 30.07.2025 задовольнив клопотання відповідача та витребував у позивача оригінали долучених до позовної заяви доказів для їх огляду у форматі їх створення.
Ухвалою суду від 30.07.2025 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Кадлер Україна» оригінали, долучених до позовної заяви доказів, для їх огляду у форматі їх створення. Повідомлено позивача та відповідача про відкладення підготовчого засідання на 19 серпня 2025 року о 15:00 год. Явку представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка у судове засідання визнано обов'язковою.
11.08.2025, 13.08.2025 на адресу суду надійшли клопотання позивача про долучення витребуваних судом оригіналів долучених до позовної заяви документів.
У судовому засіданні 19.08.2025 представник відповідача ознайомився з поданими позивачем оригіналами документів. Заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку.
Протокольною ухвалою від 19.08.20525 судом оголошено перерву до 27.08.205 о 15:30 год з метою надання сторонам можливості скористатися своїм правом на врегулювання спору в добровільному порядку.
25.08.2025 надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, зокрема позивачем додатково нараховано за період з 01.08.2025 по 27.08.2025 3% річних в сумі 1 506,18 грн та пені в сумі 15 563,91 грн.
Відповідач у заяві від 26.08.2025 розгляд справи просить проводити без участі його представника. Повідомляє, що сторони не досягли спільної згоди щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.
У судовому засіданні представник позивача зазначив про не досягнення між сторонами домовленостей щодо врегулювання спору в добровільному порядку. Заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав.
Суд протокольною ухвалою від 27.08.2025 відмовив у задоволенні заяв позивача від 26.07.2025, 25.08.2025 про збільшення розміру позовних вимог, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 18.09.2025 о 10:30 год.
Заслухавши пояснення представника позивача, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 18.09.2025 розгляд справи по суті відклав на 07.10.2025 об 11:00 год.
03.10.2025 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника відповідача в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача клопотання про відкладення розгляду справи заперечив, оскільки воно подане лише для затягування розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд враховує те, що усі учасники справи, зокрема і відповідач, були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання з розгляду цієї справи; участь представника відповідача у судовому засіданні не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалами суду в межах даної справи; вимоги та доводи представника відповідача вже викладені у відзиві на позовну заяву.
ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Відповідач мав можливість видати довіреність іншому представнику або взяти участь у судовому засіданні з розгляду цієї справи в порядку самопредставництва.
Крім того, судом враховано, що розгляд справи по суті було призначено на 18.09.2025. Проте, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, у зазначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим дане судове засідання було проведено за відсутності представника відповідача. При цьому, суд, з метою надання можливості учасникам справи підготуватись до судових дебатів, протокольною ухвалою від 18.09.2025 розгляд справи по суті відклав на 07.10.2025 о 11:00 год.
Відповідач ухвалу суду від 18.09.2025 отримав 22.09.2025 та мав достатньо часу для підготовки до судового засідання 07.10.2025, в тому числі забезпечення явки при необхідності уповноваженого представника.
Таким чином, учасникам справи давався розумний та достатній час у розмінні положень ГПК України з метою виконання мети розгляду справи по суті.
Ураховуючи вищевикладене, розумні строки розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 07.10.2025 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовив.
У судовому засіданні 07.10.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представнику позивача на стадії судових дебатів висловити перед судом свою правову позицію.
Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі №903/667/25 на 16 жовтня 2025 року о 12:30 год.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:
11.07.2024 між ТОВ «Кадлер Україна» (постачальник) та ПОСП ім. Івана Франка (покупець) укладено договір поставки №АГ-11/07-01, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю засоби захисту рослин та/або насіння, вказаний у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар (п. 1.1). Кількість, асортимент, ціна товару, умови оплати та поставки товару визначаються в специфікації на умовах Incoterms R 2010 (п.п. 1.2, 2.1). Поставка товару здійснюється партіями. Під партією розуміється така кількість товару, яка фактично доставлена покупцю (п. 3.1). Датою поставки є дата отримання товару, вказана у товаро-супроводжувальних документах (п. 3.4). Оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури, який дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки (п. 6.6). У разі порушення покупцем строків оплати товару, постачальником товару за даним договором, сторонами, що порушила сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення (п. 7.1). Сторони узгодили, що ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій не застосовується (п. 7.2). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, за умови виконання сторонами своїх зобов'язань, у іншому випадку - до повного їх виконання (п. 9.1).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 9 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору. Наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц.
Положеннями частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає: надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки; технічну підтримку та обслуговування наданих засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.
За змістом частини 4 статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Судом встановлено, що договір поставки №АГ-11/07-01 від 11.07.2024 укладений в електронній формі та підписаний із застосуванням ЕЦП позивача та відповідача, що підтверджується відповідною інформацією про перевірку ЕЦП.
Додатковою угодою від 11.07.2024 сторони визначили, що обмін документами за цим договором здійснюється із застосуванням положень ЗУ «Про електронні довірчі послуги». Починаючи з 11.07.2024 при виконанні умов договору, підписання документів буде здійснюватися у формі електронний документів.
Сторонами підписано такі специфікації до договору із застосуванням ЕЦП позивача та відповідача:
- №1 від 11.07.2024 на суму 303 408 грн, що еквівалентно 6 800 євро. Курс гривні станом на дату складання специфікації - 44,618. Оплата товару здійснюється згідно рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, шляхом 30% до 12.07.2024 та 70% до 01.09.2024 включно;
- №2 від 18.07.2024 на суму 254 548,80 грн, що еквівалентно 5 610 євро. Курс гривні станом на дату складання специфікації - 45,374. Оплата товару здійснюється згідно рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, шляхом 30% до 23.07.2024 та 70% до 01.09.2024 включно;
- №3 від 31.07.2024 на суму 420 816,80 грн, що еквівалентно 9 450 євро. Курс гривні станом на дату складання специфікації - 44,583. Оплата товару здійснюється згідно рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, шляхом 30% до 05.08.2024 та 70% до 01.09.2024 включно;
На виконання умов договору та специфікацій позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 978 772,80 грн, що підтверджується видатковими накладними:
- №77 від 12.07.2024 на суму 303 408 грн;
- №81 від 18.07.2024 на суму 254 548,80 грн;
- №82 від 01.08.2024 на суму 420 816 грн.
Відповідачем отриманий товар сплачено частково в загальному розмірі 300 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитного переказу коштів від 12.07.2024 №2439, від 19.07.2024 №2528, від 12.08.2024 №3103 на суму 100 000 грн кожна.
У підготовчому засіданні 19.08.2025 представник відповідача підтвердив отримання товару згідно видаткових накладних, а такої їх підписання та підписання договору та специфікацій до договору, які містяться в матеріалах справи.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 07.04.2024 №07/04-2025 на суму 678 712,80 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача становить 678 712,80 грн, підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача, оскільки зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 155 720,01 грн пені, 86 633,53 грн інфляційних втрат, 16 438,02 грн 3% річних.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.п. 7.1, 7.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, постачальником товару за даним договором, сторонами, що порушила сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Сторони узгодили, що ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій не застосовується.
Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно долученого до позовної заяви розрахунку позивача 155 720,01 грн пені, 86 633,53 грн інфляційних втрат, 16 438,02 грн 3% річних, є арифметично правильними, підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст.ст. 549, 625 ЦК України.
У відзиві на позов відповідач також стверджує, що позовна заява позивача не містить номеру засобу зв'язку відповідача та адресу електронної пошти, а зазначене місцезнаходження не є вірним, що є зловживанням стороною процесуальними правами, а тому наявні законодавчі передумови для покладення судового збору за подання позовної заяви повністю чи частково на позивача.
Суд зазначає, що у вступній частині позовної заяви зазначені відомості про найменування, місцезнаходження відповідача (с. Губин Перший, Горохівський р-н), його ідентифікаційний код, наявність у відповідача електронного кабінету в ЄСІТС, як того вимагає п.2 ч.3 ст.162 ГПК України. Номери засобу зв'язку відповідача та адреса електронної пошти, зазначаються, якщо вони відомі позивачу.
При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК).
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
У ч. 1 ст. 123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Загальні правові засади розподілу судових витрат визначені у ст. 129 ГПК, у ч. 1 якої містяться положення про розподіл судового збору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На відміну від загального правила пропорційного розподілу судових витрат у випадку часткового задоволення позовних вимог, що закріплене у частинах 1 та 4 ст. 129 ГПК, в частинах 5-7 і 9 ст. 129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Частиною 9 ст. 129 ГПК визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що ч. 9 ст. 129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 912/2171/18, від 25.03.2021 у справі № 905/717/20, від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19, від 12.07.2022 у справі № 910/18970/19.
Водночас у даному випадку спір виник внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару згідно договору поставки №АГ-11/07-01 від 11.07.2024, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у цій справі, а тому суд покладає витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви на відповідача.
Таким чином, доводи відповідача щодо зловживання або неправильних дій позивача не підтверджуються обставинами справи.
Ураховуючи вищевикладене та положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 14062,57 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (с. Губин Перший, Горохівський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кадлер Україна» (вул. Регенераторна, буд. 4, корп 4, кв. 466, м. Київ, код ЄДРПОУ 45042682) 678 712,80 грн основного боргу, 155 720,01 грн пені, 86 633,53 грн інфляційних втрат, 16 438,02 грн 3% річних та 14 062,57 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 951 566,93 грн (дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят шість грн 93 коп).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.10.2025.
Суддя С. В. Бідюк