21.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4578/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпровської обласної ради" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 (суддя Новікова Р.Г.)
у справі № 904/4578/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпровської обласної ради"
про стягнення суми боргу в розмірі 170 956, 79 грн., пені в розмірі 11 233, 63 грн., 3% річних в розмірі 1 289, 19 грн., інфляційних втрат в розмірі 4 809, 36 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства “Східтеплоенерго» Комунального підприємства “Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» про стягнення суми боргу в розмірі 170 956, 79 грн., пені в розмірі 11 233, 63 грн., 3% річних в розмірі 1 289, 19 грн., інфляційних втрат в розмірі 4 809, 36 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Східтеплоенерго» Комунального підприємства “Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» суму боргу в розмірі 170 956, 79 грн., пеню в розмірі 11 233, 63 грн., 3% річних в розмірі 1 289, 19 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 809, 36 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Дочірнім підприємством "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпровської обласної ради" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі № 904/4578/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначено, судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи з огляду на що, оскаржуване рішення ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Судом не взято до уваги, що на адресу відповідача рахунки, акти та договір за спірний період не надходили. 05.11.2024 відповідачем було відстежено рекомендований лист за номером поштового відправлення 0600918941158. Згідно перевірки статусу відстеження вбачається, що відповідач зазначений рекомендований лист не отримував. Отже, не має можливості підтвердити або спростувати твердження позивача про надсилання відповідачу належно оформлених документів. Скаржник стверджує, що ним на опалювальний сезон 2023/24 року було укладено договори на постачання природного газу з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», а саме: договір 5126-ТКЕ(23)-4 від 07.09.2023.; договір № 1126-ТКЕ(Л24)-4 від 24.04.2024., по яким між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» підписані акти приймання-передачі природного газу із зазначенням періоду постачання «квітень 2024 року». Крім того, скаржник зауважує, що ним виконано всі необхідні дії для споживання природного газу з 24 квітня 2024 по фіксованим цінам, встановленим в договорі № 1126-ТКЕ(Л24)-4 від 24.04.2024. Не зважаючи на це, в жовтні 2024 підприємству стало відомо, що з 16.04.2024 по 25.04.2024 (включно) споживало природний газ не по фіксованим договірним цінам, а по ринковим цінам. На переконання скаржника, судом першої інстанції порушено порядок оцінки доказів та не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, що порушує вимоги ст. 86 ГПК України, внаслідок чого ухвалене рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпровської обласної ради" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі № 904/4578/24 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору.
Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.
Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи.
Враховуючи, що спір у справі № 904/4578/24 з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є малозначним, з огляду на відсутність виняткових обставин справи для призначення судового засідання, Ухвалою Центрального господарського апеляційного суду від 27.02.2025 у справі № 904/4578/24 призначено розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпровської обласної ради" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі № 904/4578/24 у порядку письмового провадження без з повідомлення (виклику) учасників справи.
06.03.2025. через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Обов'язок зняття своїх фактичних показників лічильника, оформлення та надсилання акту приймання-передачі покладено саме на відповідача. Відповідач 01 числа наступного місяця за місяцем поставки був обізнаний про обсяги свого фактичного споживання природного газу у розрахунковому періоді та на яку суму, а також повинен був оформити відповідний акт приймання-передачі природного газу на підставі таких фактичних показань свого комерційного вузла обліку та направити його на адресу Позивача, до 05 числа кожного наступного місяця. Позивач стверджує, що бездіяльність та невиконання обов'язків відповідачем за договором призвело до несвоєчасної несплати заборгованості. При цьому, оплата повинна відбуватися в силу постачання газу і не може ставитися у залежність від отримання чи не отримання рахунку на оплату, договору чи акту. Позивач направляв на адресу відповідача вказані документи. Крім того, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Позивач також зазначає, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в тому числі в спірний період, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС (наявний в матеріалах справи), інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» природного газу за квітень 2024 року (вказується на постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в адресу відповідача певної кількості газу у квітні 2024 оператора ГРМ (Форма №10). Разом з тим, відповідач не надав до суду належних доказів того, що апелянта (як споживача) включено до Реєстру споживачів постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у період з 16.04.2024 по 25.04.2024 за договорами від №5126-ТКЕ(23)-4 від 07.09.2023 та договір №1126-ТКЕ(Л24)-4 від 24.04.2024. Акти приймання-передачі, на які посилається скаржник, вказують на постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в адресу Відповідача певної кількості газу у квітні 2024 року, але не за спірний період (16.04.2024 по 25.04.2024 року).Таким чином, як зазначив позивач, акт приймання-передачі, що підтверджував би постачання природного газу відповідачу іншим постачальником (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») за договором, у спірний період, в матеріалах справи відсутній. Також, в матеріалах справи наявні докази включення відповідача до реєстру споживачів позивача у період з 16.04.2024 по 25.04.2024. Тобто, у даному випадку належним доказам постачання природного газу за відповідний період можуть бути дані з інформаційної платформи.
Тому позивач не погоджується з доводами Відповідача в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, та просить суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі № 904/4578/24 без змін.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії (що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №793-р від 12.09.2023 на підставі абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону України “Про ринок природного газу» Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» визначено постачальником “останньої надії» без проведення конкурсу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
На підставі листа Оператора ГТС від 19.09.2024 №ТОВВИХ-24-14351; відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) - відповідача включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії». З наведених вище підстав, а також Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затвердженого постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015, з урахуванням оприлюднених показників вартості природного газу - позивач визначив відповідачу вартість поставленого природного газу за період з 16.04.2024 по 25.04.2024 та направив на адресу відповідача рахунок на оплату поставленого природного газу № 16066 на суму 170 956 грн. 79 коп., несплата якого і стала предметом спору у цій справі.
Колегія суду зауважує, що відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 16.04.2024 по 25.04.2024, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідно спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Постачальник «останньої надії» не є суб'єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника «останньої надії». Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника «останньої надії». Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника «останньої надії», фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку (постанова Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23);
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 19.09.2024 №ТОВВИХ-24-14351;
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача;
- формою 10 від оператора ГРМ ТОВ “Газорозподільні мережі України», у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач з ЕІС - кодом - 56XQ00012N73V00W. Згідно з Формою № 10 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
- Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.
За цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору).
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. договору).
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 5.2. договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп. 1 п. 6.1. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (п. 11.5. договору).
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу в квітні 2024 року (з 16.04.2024 по 25.04.2024) природний газ в об'ємі 7,61750 тис. куб.м, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 8237 від 30.04.2024 про постачання відповідачу у квітні 2024 року (з 16.04.2024 по 25.04.2024) природного газу в обсязі 7,61750 тис.м куб. на суму 170 956,79 грн. з ПДВ.
На виконання пункту 4.3. договору позивачем направлено на адресу відповідача акт № 8237 від 30.04.2024 та рахунок № 16066 від 10.05.2024 на оплату поставленого природного газу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень Укрпошти та фіскальним чеком від 13.05.2024.
Доказів погашення заборгованості за поставлений природний газ відповідач не надав.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідачем у спірний період (з 16.04.2024 по 25.04.2024) постачання газу здійснювалось ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та що апелянт зі своєї сторони виконав всі необхідні дії для споживання природного газу принаймні з 24 квітня 2024 року по фіксованим цінам, встановленим в договорі № 1126-ТКЕ(Л24)-4 від 24.04.2024, проте не зважаючи на це, в жовтні 2024 року підприємство дізнається, що з 16.04.2024р по 25.04.2024р (включно), споживало природний газ не по фіксованим договірним цінам, а по ринковим цінам, - відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з відповідачем було укладено Договір постачання природного газу. Відповідно до умов Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 31 серпня 2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Разом з тим, відповідно до умов пункту 3.2 Договору, постачання природного газу за Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Пунктами 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС передбачено, що цей Кодекс - є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов'язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім'я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом
Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників.
Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (підпункт 12); належність споживача до категорії побутових (підпункт 13); належність споживача до категорії виробників теплової енергії (підпункт 14); належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій (підпункт 15).
Пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14, 15, 17 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
Тобто, належність споживача до тієї чи іншої категорії визначає Оператор ГРМ.
Колегія суддів констатує, що відповідачем не надано належних і допустимих в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що у спірний період з 16.04.2024 по 25.04.2024 Дочірнє підприємство “Східтеплоенерго» Комунального підприємства “Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» було включено до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за договорами №5126-ТКЕ(23)-4 від 07.09.2023 та №1126-ТКЕ(Л24)-4 від 24.04.2024.
Отже, навіть за наявності в спірний період з 16.04.2024 по 25.04.2024 у відповідача як споживача договірних відносини на постачання природного газу з іншим його постачальником - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", проте за відсутності інформації про включення таким постачальником споживача до реєстру своїх споживачів, включення оператором ГТС спожитих відповідачем у цей період обсягів природного газу до портфеля постачальника "останньої надії" та, відповідно, до обсягів, поставлених саме позивачем за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", є цілком законним.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши відсутність доказів оплати поставленого природного газу в сумі 170 956 грн.79 коп., дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Заперечень щодо правильності розрахунку пені за загальний період прострочення 01.06.2024 по 31.08.2024 в розмірі 11 233,63 грн., інфляційних втрат за період червень-серпень 2024 року в розмірі 4 809,36 грн., 3% річних за той же період в розмірі 1289,19 грн., відповідач в апеляційній скарзі не наводить. Арифметично розрахунки вказаних сум є вірними.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі №904/4578/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірнього підприємства “Східтеплоенерго» Комунального підприємства “Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Східтеплоенерго» Комунального підприємства “Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» від 13.01.2025 у справі №904/4578/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі №904/4578/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство “Східтеплоенерго» Комунального підприємства “Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Т.А.Верхогляд