20.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/212/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Чередко А.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області
на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2025р. (суддя Науменко А.О., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 28.03.2025р.) у справі
за позовом: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), м. Запоріжжя
до відповідача: Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, с. Михайлівка, Запорізька область
про стягнення 192 318 грн 75 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду Запорізької області 23.01.2025 надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про стягнення з Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) 192 318 грн 75 коп. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів, витрачених у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 3028 грн. 00 коп..
В обґрунтування позову Позивач послався на виявлення факту псування земель на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, між селами Михайлівка та Криничне Запорізького району Запорізької області (координати: 47.955670, 35.281112), що є порушенням Закону України «Про охорону земель», Земельного кодексу України, Закону України «Про управління відходами», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.03.2025 у справі №908/212/25 позов задоволено. Стягнуто з Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) 192 318 грн. 75 коп. - збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ с.Михайлівка/24062100, рахунок (IBAN) UA798999980333149331000008433, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997; код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності». Стягнуто з Державної екологічної інспекції Південного округу на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 3028 грн 00 коп. за наступними реквізитами: одержувач - Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), рахунок: IBAN UA 89820172 0343190003000104314, Код ЄДРПОУ 43877338. Казначейство України (ел. адм. подат.).
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду, з апеляційною скаргою в якій, з урахуванням уточнень від 07.05.2025, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2025 у справі № 908/212/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Державній екологічній інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) у задоволенні позову про стягнення збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 192 318 грн 75 коп..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги здійснення Відповідачем комплексу заходів щодо ліквідації звалища, зокрема укладення договорів №71 від 25.05.2023, № 91 від 23.06.2023, № 100 від 14.07.2023 між Відповідачем та ТОВ «ЕВРО ПЛЮС», предметом яких є ліквідація несанкціонованого сміттєзвалища і перевезення безпечних відходів за межами с. Михайлівка Запорізького району Запорізької області; договорів № 202303287 від 19.05.2023 та № 202406467 від 08.01.2024 з суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «ВЕЛЬМУТ-ЗАПОРІЖЖЯ» про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів. Скаржник зазначає, що кожного року Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області проводить конкурс по визначенню суб'єкта господарювання на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Також Скаржник зазначає, що ним розроблена та затверджена проєктна документація «Нове будівництво огорожі з подальшою ліквідацією несанкціонованого сміттєзвалища на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області між селами Михайлівка та Криничне», який готувався Михайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області протягом 2024 року.
За доводами Апелянта, Позивач не надав доказів наявності вини у діях Відповідача та наявності прямого причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю останнього та заподіяною шкодою, не довів наявність у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, а також причинного зв'язку між протиправною дією та розміром заподіяних збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
З цих підстав, Апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для справи, не повністю дослідив докази, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивачем подані пояснення по справі, в яких він не погоджується з доводами Відповідача та зазначає, що посилання останнього на факт того, що сміттєзвалище утворилось більше як 30 років тому і має дуже великій об'єм безхазяйних відходів різного морфологічного складу та до 2019 року сільська рада не мала ніяких повноважень щодо розпорядження цією ділянкою не звільняє його від обов'язку вчиняти дії щодо ліквідації стихійних сміттєзвалищ в межах визначених повноважень, Відповідачем не надано доказів неможливості вчинення таких дій. При цьому надані в якості доказу акти виконаних робіт по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів не підтверджують факту ліквідації звалища, а лише свідчить про надання послуг населенню з вивезення та утилізації ТБО.
На переконання Позивача, посилання Відповідача на розроблення ним та затвердження проєктної документації не є належним доказом виконання покладеного обов'язку з виконання делегованих їй повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, оскільки не породив наслідків, що мали виявлятись у ліквідації сміттєзвалища.
При цьому, за доводами Позивача, посилання Відповідача на рішення затвердження проєктної документації як на доказ вчинення дій з ліквідації стихійних сміттєзвалищ є безпідставним, оскільки це рішення прийняте 11.12.2024, тобто після виявлення і фіксації факту порушення природоохоронного законодавства під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) працівниками Інспекції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/212/25. Матеріали справи № 908/212/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025р. апеляційну скаргу Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2025р. у справі № 908/212/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду уточненої редакції апеляційної скарги, з доказами направлення її іншим учасникам справи, в якій визначитись яке нове рішення має прийняти суд апеляційної інстанції після скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2025р. у справі №908/212/25.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою уточнено редакцію апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.08.2024 по 22.08.2024, відповідно до статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339 (зі змінами), пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 31, пункту 21 «Змін до Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році», затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 05.12.2023№ 159 (зі змінами), наказів Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 09.08.2024 № 654, від 16.08.2024 № 665 проведено планову перевірку додержання Михайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області, у частині здійснення делегованих їй повноважень органів виконавчої влади, вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами перевірки 22.08.2024 складено відповідний акт.
Перевіркою встановлено неналежне виконання Михайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області делегованих їй повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Так, під час візуального обстеження території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, між селами Михайлівка та Криничне Запорізького району Запорізької області (координати: 47.955670, 35.281112), встановлено факт псування земель, а саме: виявлено місце несанкціонованого розміщення відходів різного морфологічного складу (комунальні та будівельні відходи, відходи рослинного походження, паперу пластмаси, тощо) на відкритому ґрунті, загальною площею 15000 м2 (100м х 150м), орієнтовною висотою 0,5 м. Заміри проводились держповіреною рулеткою у світлий час доби.
При цьому відділом інструментально-лабораторного контролю Інспекції було проведено відбір проб вмісту забруднюючих речовин в ґрунтах. Відібрано 2 проби ґрунту, що зафіксовано в Акті відбору проб ґрунтів від 14.08.2024 № 34-24/З. За результатами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів встановлено наднормативний вміст забруднюючих речовин, що є порушенням статей 35, 45, 46 Закону України «Про охорону земель», статті 96 Земельного Кодексу України. Показники вимірювань зафіксовано Протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 60-24/З від 23.08.2024.
Матеріали справи свідчать також про те, що на запит №3347/03/1-03/06/2-34 від 14.08.2024 листом Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області листом від 12.09.2024 року №8-8-0.37.1-3398/2-24, Позивача повідомлено, що земельна ділянка, яка знаходяться на території між селами Михайлівка та Криничне Запорізького району, за межами населеного пункту (згідно доданої карти-схеми), не сформована та відомості з Державного земельного кадастру відсутні. Нормативна грошова оцінки вищезазначеної земельної ділянки не проведена. Надати витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можливо. Водночас Геокадастром проінформовано, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 105 «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Запорізькій області станом на 01.01.2024 становить 26258.18 грн. за 1 га.
У подальшому, на підставі протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 60- 24/З від 23.08.2024 та проведеного аналізу, встановленого наднормативного вмісту забруднюючих речовин, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, Позивачем проведено розрахунок завданої шкоди. Згідно з цим розрахунком шкода склала 192 318 грн. 75 коп.
Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на адресу Михайлівської сільської ради направлено претензію №4506/10-06/06/2-34 від 16.10.2024, якою запропоновано у добровільному порядку сплатити завдану шкоду у вказаному вище розмірі на відповідні бюджетні рахунки.
11.11.2024 на адресу Інспекції від Михайлівської сільської ради надійшла відповідь № 02-01-46/2791 та № 02-01-06/2709 від 30.10.2024 (а.с.34) на претензію Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) №3311/03/1-03/06/2-34 від 12.08.2024, в якій Михайлівська сільська рада зазначила, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: п. 1 пп б) ст. 33 «Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використання і охорони природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення, відтворення лісів. Однак, не зрозуміло та не підтверджено документально як орган місцевого самоврядування здійснив забруднення та засмічення земельної ділянки, що розташована між селами Михайлівка та Криничне Запорізького району Запорізької області. Одночасно рада повідомила Інспекцію, що вимоги з добровільної сплати шкоди, завданої державі засміченням та забрудненням земельних ресурсів, є такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач зазначає, що станом на 01.01.2025 збитки, завдані навколишньому природному середовищу Михайлівською сільською радою у розмірі 192 318 грн. 75 коп. у добровільному порядку не сплачені.
Викладене стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведення Позивачем факту наявності у діях Відповідача порушення приписів природоохоронного законодавства щодо поводження з відходами, повного складу цивільного правопорушення та розміру шкоди.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону земель", Земельним кодексом України.
Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Відповідно до ст.34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Частиною 1 ст.35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Згідно зі ст. 46 Закону України "Про охорону земель" розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".
Частиною 7 ст.33 Закону України "Про відходи" унормовано, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.
За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст.56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
За приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина перша). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина четверта).
Частиною 1 ст. 69 названого Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
При цьому відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності -екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов'язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
У деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У свою чергу Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанови Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).
Предметом позову у справі, що розглядається є відшкодування державі шкоди, зумовленої псуванням земельних ділянок.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171 (з подальшими змінами та доповненнями) було затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності
У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:
- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (пункт 3.1);
- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2);
- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3).
Як зазначалось раніше, за результатами проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Позивачем складено Акт перевірки та зафіксовано виявлені порушення, а саме встановлено факт псування земель на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, між селами Михайлівка та Криничне Запорізького району Запорізької області (координати: 47.955670, 35.281112).
Згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в умовах воєнного, надзвичайного стану та оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації, регуляторна діяльність здійснюється з урахуванням обмежень прав і свобод людини і громадянина, які в умовах воєнного стану встановлюються відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Таким чином, повноваження органу місцевого самоврядування та його виконавчих органів щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення є діючими і не обмеженими станом на день виявлення і фіксації порушення.
Отже, чинним законодавством передбачено прямий обов'язок Відповідача зі здійснення контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Як свідчать матеріали справи засмічена земельна ділянка знаходиться на території Михайлівської сільської об'єднаної територіальної громади - об'єднаної територіальної громади в Україні, у Вільнянському районі Запорізької області з адміністративним центром - село Михайлівка. До складу громади входять, в тому числі, село Криничне та Михайлівка.
Згідно з Актом, складеним за результатами проведення огляду (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, подій, збройної агресії Російської Федерації від 22 серпня 2024 р. № 22-06/1- 11/24 під час візуального обстеження території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, між селами Михайлівка та Криничне Запорізького району Запорізької області (координати: 47.955670, 35.281112), встановлено факт псування земель, а саме: виявлено місце несанкціонованого розміщення відходів різного морфологічного складу (комунальні та будівельні відходи, відходи рослинного походження, паперу пластмаси, тощо) на відкритому ґрунті, загальною площею 15000 м2 (100м х 150м), орієнтовною висотою 0,5 м.
Також, спеціалістами Держекоінспекції для встановлення факту забруднення відібрано проби ґрунтів, про що складено відповідні акти.
У результаті інструментально-лабораторного дослідження проб ґрунтів, виявлено забруднення земельних ділянок фосфором, амонієм, міддю та хлоридами.
При цьому допустивши засмічення та забруднення земельної ділянки, що перебуває у його віданні, Відповідач порушив чинне законодавство та покладений на нього обов'язок.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення Відповідачем природоохоронного законодавства щодо поводження з відходами.
Між тим суд враховує, що під час вирішення подібних спорів суд має надавати оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.
Згідно з п.п.4.1 вказаної вище Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення .
У даній справі, з метою встановлення розміру заподіяних державі збитків, Держекоінспекцією проведено розрахунки розміру шкоди, якими визначено загальну суму нанесеної державі шкоди через порушення відповідачем природоохоронного законодавства, що становить 192318,75 грн.(а.с.25-28). Розмір відшкодування розраховано за формулою 5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Отже, наданий Позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням (засміченням) земельних ділянок, здійснений із застосуванням даних підтверджених належними доказами.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що надані Позивачем докази в їх сукупності доводять розмір завданої шкоди, який має бути стягнений з Відповідача.
Одночасно Відповідачем, не спростовано належними доказами відсутність підстав для відшкодування збитку, завданого засміченням земельної ділянки, яка знаходиться на території Михайлівської сільської об'єднаної територіальної громади, у Вільнянському районі Запорізької області.
Доводи Скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Так, надані сільською радою договори №71 від 25.05.2023, № 91 від 23.06.2023, № 100 від 14.07.2023, укладені між Відповідачем та ТОВ «ЕВРО ПЛЮС" про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів свідчать лише про вчинення дій з забезпечення поточного вивозу та утилізації побутових відходів та сміття на території селищної ради, однак не вказують на здійснення сільрадою заходів з ліквідації спірного сміттєзвалища.
Також, Скаржником не надані докази виконання укладених з суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ "ВЕЛЬМУТ-ЗАПОРІЖЖЯ" договорів № 202303287 від 19.05.2023 та № 202406467 від 08.01.2024 про надання послуг з захоронення відходів, предметом яких є ліквідація несанкціонованого сміттєзвалища і перевезення безпечних відходів за межами с. Михайлівка Запорізького району Запорізької області.
При цьому, як правильно зазначено місцевим господарським судом, надані докази вчинення Відповідачем дій у сфері поводження з відходами, не відносяться до ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища та не вказують на виконання ним обов'язку з ліквідації безхазяйних відходів між селами Михайлівка та Криничне Запорізького району Запорізької області, координати: 47.955670, 35.281112, та не належним підтвердженням виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Посилання Апелянта на рішення про затвердження проєктної документації як на доказ вчинення дій з ліквідації стихійних сміттєзвалищ відхиляються колегією суддів, оскільки саме прийняття такого рішення не потягнуло за собою відповідних наслідків, ліквідацію сміттєзвалища тощо, доказів зворотного Відповідачем не надано. Крім того, це рішення прийняте 11.12.2024, тобто після виявлення і фіксації факту порушення природоохоронного законодавства під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) працівниками Інспекції.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, при цьому доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2025 у справі №908/212/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя А.Є.Чередко