21 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/2021/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (вх.№1938Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М., дата складання повного рішення - 19.08.2025, у справі №922/2021/25
за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція", м. Харків,
про стягнення 10 577, 43грн
Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" про стягнення з відповідача на користь позивача 10 577, 43грн штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору поставки товару №Л-25-0034-1 від 31.01.2025, укладеного на підставі проведення закупівлі №2-084-2, UA-2025-01-21-013103-a, та приписів чинного законодавства не підписав угоду про розірвання договору та не виконав зобов'язання щодо поставки товару.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" штрафні санкції за невиконання зобов'язань у розмірі 10 577, 43грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вже після першого місяця виконання зобов'язань відповідач без попереднього погодження із замовником (позивачем), без дотримання будь-яких правових процедур та у відверто односторонньому порядку повідомив про своє бажання розірвати Договір. При цьому, жодних заходів щодо оформлення належного розірвання договору (у тому числі укладення угоди про припинення зобов'язань) відповідачем вчинено не було. Наразі Договір є чинним, проте, зобов'язання за цим Договором зі сторони відповідача не виконуються. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання на підставі пункту 8.3 Договору. Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій або звільнення відповідача від їх сплати.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 19.08.2025, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. У разі скасування рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 в частині, апелянт просить ухвалити рішення, яким зменшити суму штрафних санкцій, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" частково виконало Договір та повідомило про неможливість його виконання, а також з підстав, що позивач не поніс збитки у зв'язку з неотриманням товару за Договором.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він не отримував від позивача угоди про розірвання Договору; про існування угоди про розірвання Договору та розрахунку штрафних санкцій відповідач дізнався вже після відкриття провадження у справі.
Поряд з цим, на думку апелянта, враховуючи часткове виконання ним умов Договору, а також відсутність обґрунтування розміру збитків позивача, вбачаються підстави для зменшення розміру неустойки за Договором.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025, для розгляду справи №922/2021/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 у справі №922/2021/25. Встановлено учасникам справи строк до 08.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 08.10.2025 без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали вручена сторонам у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої вони є.
01.10.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично дублюють зміст відзиву на позовну заяву та не спростовуються обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Позивач зазначає, що відповідач мав обов'язок та можливість ознайомитись з угодою про розірвання Договору і не проявив достатньо волі для виконання зобов'язань за Договором. З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заяв і клопотань від учасників справи не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 31.01.2025 між Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (Постачальник) укладено договір поставки товару №Л-25-0034-1 (укладений на підставі проведення закупівлі №2-084-2, UA-2025-01-21-013103-a, далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлені умовами Договору строки (строк) Покупцеві товар (товари), а Покупець - прийняти товар, поставка якого є предметом цього Договору, і сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим Договором.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, предметом поставки є товар: ДК 021:2015 код 03210000-6 Зернові культури та картопля (Картопля) на загальну суму 46 082, 40грн (сорок шість тисяч вісімдесят дві гривні сорок копійок) (з ПДВ).
Пунктом 1.3 Договору передбачені основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, гарантійних зобов'язань Постачальника, терміну придатності, тощо - зазначені у Специфікації (додаток №1 до Договору).
За умовами пункту 5.1 Договору, Постачальник повинен поставити товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані у Специфікації (додаток № 1 до Договору).
Відповідно до пункту 4 Специфікації, товар поставляється партіями впродовж строку: з дати укладання Договору до 31 грудня 2025 року, згідно заявок Покупця. Товар постачається один раз на два тижні (до 13:00) згідно з поданою Покупцем заявкою, яка містить інформацію щодо дати, обсягу та місця постачання товару.
Відповідно до видаткової накладної №СР-0004880 від 20.02.2025, поставка товару відповідачем була здійснена разово, на суму 3 772, 68грн, у т.ч ПДВ 20%.
Листом від 04.03.2025 за №20 ТОВ "Смарт Інтеграція" повідомило ДСП "ЧАЕС" про неможливість подальшого виконання зобов'язань за Договором №Л25-0034-1 від 31.01.2025, та звернулося з проханням про його розірвання. Підставами для розірвання Договору Постачальник зазначив, що на даний час ціни на продукти харчування є нестабільними, неконтрольованими та такими, що неможливо спрогнозувати, через що ціна вказана в Договорі є не актуальною, а відвантаження товару за вказаною ціною призведе до збитковості підприємства.
Відповідно до пункту 14.3 Договору, якщо сторона Договору вважає за необхідне змінити або розірвати Договір, вона повинна надіслати пропозиції про це другій Стороні. Сторона Договору, яка одержала пропозиції повідомляє другу Сторону про результати її розгляду. У разі якщо Сторони не досягли згоди щодо зміни /розірвання Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена Сторона має право передати спір на вирішення суду.
Враховуючи обставини та мотиви неможливості подальшого виконання Договору, викладені у листі від 04.03.2025 №20 (зокрема, те, що ціни на продукти харчування є нестабільними, неконтрольованими та такими, що неможливо спрогнозувати; відвантаження товару за вказаною ціною призведе до збитковості підприємства), були розцінені позивачем як відмова відповідача від виконання своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до Договору, за невиконання зобов'язань передбачені штрафні санкції, зокрема пунктом 8.3 Договору передбачено, що за невиконання зобов'язань щодо поставки товару в т.ч. відмови від виконання зобов'язань передбачений штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання.
У зв'язку з порушенням відповідачем вимог пунктів 5.1, 7.5.1, 7.5.2 Договору та положень Специфікації, позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язань щодо поставки товару у розмірі 10 577, 43грн.
Листом від 12.03.2025 №986/01140400-2025 позивач надіслав відповідачу розрахунок штрафних санкцій та угоду, підписану зі сторони позивача, про розірвання Договору після сплати штрафних санкцій (за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, в т.ч. відмови від виконання зобов'язання - штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що ним не було отримано листа позивача про надсилання угоди на розірвання Договору.
Проте, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0710102401562, направлений комплект документів не був отриманий відповідачем, оскільки відповідач не звернувся до поштового відділення для його отримання, та повернутий до позивача 29.03.2025 з відміткою про закінчення встановленого терміну зберігання.
При цьому, відповідач стверджує, що будь-яких повідомлень від АТ "Укрпошта" надходження даного листа до Товариства не надходило. Про існування угоди про розірвання Договору та розрахунку штрафних санкцій ТОВ "Смарт Інтеграція" дізналося вже після відкриття провадження у справі №922/2021/25.
Водночас, матеріали справи свідчать, що 22.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією (№1636/01110200-2025 від 22.04.2025), відповідно до якої вимагав від ТОВ "Смарт Інтеграція" сплатити штрафні санкції, передбачені Договором. У зазначеній презентації ДСП "ЧАЕС" попередило, що у разі відмови від задоволення претензії, буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів. Проте, відповіді на свою претензію позивач не отримав.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1636/0111 від 06.05.2025, відповідач отримав зазначену претензію.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений сторонами у справі Договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 664 Цивільного кодексу України вказано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір поставки товару № Л-25-0034-1 від 31.01.2025 був укладений між сторонами щодо постачання продукції протягом усього 2025 року.
Однак, відповідач Товар у повному обсязі не поставив, посилаючись на дію воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим, ціни на продукти харчування є нестабільними, неконтрольованими та такими, що неможливо спрогнозувати.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами Договору, за невиконання зобов'язань щодо поставки товару в т.ч. відмови від виконання зобов'язань передбачений штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання (пункт 8.3 Договору).
Встановлені вище обставини справи, а саме, прострочення виконання відповідачем господарського зобов'язання, свідчать про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача штрафу.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що він не отримував від позивача угоду про розірвання Договору та що про існування угоди про розірвання Договору та розрахунку штрафних санкцій відповідач дізнався вже після відкриття провадження у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0710102401562, направлений комплект документів не був отриманий відповідачем, оскільки саме відповідач не звернувся до поштового відділення для його отримання, та повернутий до позивача 29.03.2025 з відміткою про закінчення встановленого терміну зберігання. Водночас 22.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій, передбачених Договором, і відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1636/0111 від 06.05.2025, відповідач отримав зазначену претензію.
Отже, відповідач мав обов'язок та можливість ознайомитись з угодою про розірвання Договору, і на власний розсуд не вчинив дій для виконання зобов'язань за Договором.
Щодо доводів апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
У даному випадку відповідач не поставив товар позивачу у повному обсязі.
Неможливість поставки товару відповідач мотивував воєнним станом в Україні, у зв'язку із чим, ціни на продукти харчування є нестабільними, неконтрольованими та такими, що неможливо спрогнозувати.
Судова колегія зазначає, що відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, повинен був усвідомлювати можливі наслідки та ризики укладення договору поставки.
Так, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик; особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні та виконанні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
Відповідач укладав Договір вже під час дії воєнного стану, отже, проявивши розумну обізнаність, мав спрогнозувати можливість підвищення цін на продукти харчування, імовірне настання певних правових наслідків.
Крім того, сторони уклали Договір 31.01.2025, і посилання відповідача у листі від 04.03.2025, тобто, лише через 1 місяць, на нестабільність цін на продукти харчування під час воєнного стану не видається суду переконливим доводом неможливості виконання Договору.
Вже після першого місяця виконання зобов'язань відповідач без попереднього погодження із позивачем, без дотримання будь-яких правових процедур та в односторонньому порядку повідомив про своє бажання розірвати Договір. При цьому, жодних заходів щодо оформлення належного розірвання договору (в тому числі укладення угоди про припинення зобов'язань) відповідачем вчинено не було.
Більше того, відповідач погодився на включення до Договору умов щодо можливості нарахування пені внаслідок його невиконання.
Тобто, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик, з огляду на положення законодавства щодо обов'язковості виконання Договору, узгодженням сторонами у Договору розміру пені за невиконання умов Договору, безпідставними є посилання апелянта як на підставу для зменшення штрафних санкцій щодо часткового виконання Договору.
Враховуючи, що відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також не надано доказів надмірності заявлених позивачем штрафних санкцій, специфіку правовідносин, що виникли між сторонами (укладаючи договір, відповідач був обізнаний про загальну ситуацію в країні та нестабільність цін на продукцію, проте вже через 1 місяць заявив про неможливість виконання договору з цієї причини, чим поставив позивача у негативне становище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Щодо доводів апелянта, що позивач не поніс збитки у зв'язку з невиконанням відповідачем Договору, судова колегія зазначає таке.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Умовами Договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи Договір, на них погодився. Натомість не поставив Товар позивачу у повному обсязі, і зазначені відповідачем причини не видаються суду обґрунтованими та такими, що не залежать від волевиявлення відповідача.
Відповідач взагалі не надав суду жодного доказу обставин неможливості поставки позивачу товару у повному обсязі.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку відповідач не тільки повністю припинив виконання своїх зобов'язань, але й проігнорував усі звернення позивача та претензії, не підписав угоди про розірвання Договору, не повідомив про жодні форс-мажорні чи інші обставини, що об'єктивно унеможливили постачання, що свідчить про відсутність в діях відповідача добросовісності, поваги до інтересів контрагента або співмірності вчинків із зобов'язаннями.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 у справі №922/2021/25 - без змін.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 у справі №922/2021/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко