16 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/3121/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Погребняк А. М.,
за участю представників сторін,
прокурор, Горгуль Н. В.,
відповідача2, Дзюба І. М.,
інших, не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №1970 Х/1, на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.09.25 (суддя Рильова В. В.) у справі № 922/3121/25
за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків,
до
1) Харківської міської ради, м. Харків,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВСЬКА ДОЛИНА» , м. Харків,
про визнання недійсним рішення
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідачів: Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Долина", в якій просив: визнати незаконним та скасувати підпункт 11.4 пункту 11 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками» від 26.02.2020 № 2010/20; визнати незаконним та скасувати підпункт 12.4 пункту 12 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками» від 26.02.2020 № 2010/20; визнати незаконним та скасувати підпункт 13.4 пункту 13 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками» від 26.02.2020 № 2010/20; визнати незаконним та скасувати підпункт 14.5 пункту 14 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками» від 26.02.2020 № 2010/20; визнати незаконним та скасувати підпункт 15.5 пункту 15 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками» від 26.02.2020 № 2010/20; визнати незаконним та скасувати підпункт 16.4 пункту 16 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками» від 26.02.2020 № 2010/20; визнати незаконним та скасувати підпункт 17.5 пункту 17 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками» від 26.02.2020 № 2010/20.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 у справі повернуто позовну заяву та додані до неї документи заступнику керівника Харківської обласної прокуратури.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує на таке.
У даній справі прокурор об'єднав в одній позовній заяві 7 позовних вимог до одних і тих самих відповідачів - Харківської міської ради і ТОВ «ХАРКІВСЬКА ДОЛИНА». На думку апелянта, спірні сім земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:03:007:0047, 6310137500:03:007:0048, 6310137500:03:007:0061, 6310137500:03:007:0067, 6310137500:03:007:0060, 6310137500:03:007:0046, 6310137500:03:007:0063 являють собою єдиний масив (є суміжними поміж собою) - усього майже 42 га, що вбачається з наданих прокурором до позову даними Публічної кадастрової карти та скрінзображень супутникової зйомки місць розташування спірних земельних ділянок згідно з даними відкритого веб-сервісу Google Earth Pro, а також з доданих до цієї апеляційної скарги скрін-зображень з Публічної кадастрової карти (містяться у відкритому доступі за посиланням на веб-сторінці: https://kadastrova-karta.com/).
Апелянт вважає, що у спірних пунктах рішення Харківська міська рада вирішила питання на користь однієї й тієї самої особи (ТОВ «ХАРКІВСЬКА ДОЛИНА») для однієї й тієї ж самої мети (будівництво багатоквартирного житлового будинку з об'єктами комерційного призначення до 01.03.2030). Волевиявлення Харківської міської ради на користь ТОВ «ХАРКІВСЬКА ДОЛИНА» щодо передачі в оренду спірних сімох земельних ділянок сформовано в межах одного й того ж самого правового режиму - ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 20, 41, 59, 92, 93, 116, 123, 124, 141, 142, 186 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (вимоги позову пов'язані між собою правовою підставою виникнення), що вбачається зі змісту спірного рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2010/20. Заявлені позовні вимоги про визнання незаконними 7 пунктів рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2010/20 до одних і тих самих відповідачів (Харківської міської ради і ТОВ «ХАРКІВСЬКА ДОЛИНА») пов'язані між собою поданими доказами в частині необхідності дослідження обставин наявності для ТОВ «ХАРКІВСЬКА ДОЛИНА» виключення, передбаченого частиною 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, для незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів, а також пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів територіальної громади міста Харкова.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, відповідно до статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 13.10.2025.
Також, колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
До суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №922/3121/25.
До суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Зокрема, відповідач 2 вказує на те, що прокурор не довів, що заявлені ним 7 позовних вимог пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, як того вимагає частина 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а наведені прокурором доводи про необхідність врахування суті спірних правовідносин та системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності відповідачів при вирішенні питання правомірності об'єднання 7 позовних вимог є його довільним, незаконним та розширеним тлумаченням правил об'єднання позовних вимог і не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до "16" жовтня 2025.
У судових засіданнях 13.10.2025 та 16.10.2025 приймали участь прокурор та представник 2-го відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Представник 1-го відповідача у судових засіданнях участі не приймав. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України).
Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 у справі було повернуто позовну заяву та додані до неї документи заступнику керівника Харківської обласної прокуратури.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, з огляду на нижче викладене.
Частиною першою статті 173 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
З поданої позовної заяви слідує, що в межах поданого позову прокурором було об'єднано 7 позовних вимог, які ґрунтуються на 7 пунктах, а саме №11-17 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів, припинення права користування земельними ділянками" від 26.02.2020 №2010/20.
На думку прокурора, 7-м спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:03:007:0047, 6310137500:03:007:0048, 6310137500:03:007:0061, 6310137500:03:007:0067, 6310137500:03:007:0060, 6310137500:03:007:0046, 6310137500:03:007:0063, вибули з комунальної власності з порушенням частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України внаслідок незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів.
Так, положеннями ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України визначено загальну процедуру формування земельної ділянки з метою надання її в користування, яка полягає в наступному: особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні; за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України; орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.
Приписи статей 116, 122-124 Земельного кодексу України дають змогу дійти висновку, що процедура надання земельних ділянок у користування є стадійною, спрямованою на розпорядження земельною ділянкою одним суб'єктом і набуття її у користування іншим. Ця процедура розпочинається зі звернення особи до уповноваженого органу із заявою про надання земельної ділянки, в якій чітко ідентифікується об'єкт майнового інтересу відповідної особи, який конкретизується через зазначення у заяві цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, а також через надання графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування відповідної ділянки. Розроблення документації із землеустрою здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзаци 3-5 частини першої статті 123 Земельного кодексу України). Передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду. У той же час частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Оспорювані прокурором 7 пунктів рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 №2010/20 стосуються процедури оформлення за відповідачем 2 права користування 7-ма земельними ділянками з кадастровими номерами 6310137500:03:007:0047, 6310137500:03:007:0048, 6310137500:03:007:0061, 6310137500:03:007:0067, 6310137500:03:007:0060, 6310137500:03:007:0046, 6310137500:03:007:0063, на яких розміщено 12 об'єктів нерухомого майна відповідача 2.
В кожному з цих пунктів вирішувалось питання окремо щодо кожної з 7-ми спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:03:007:0047, 6310137500:03:007:0048, 6310137500:03:007:0061, 6310137500:03:007:0067, 6310137500:03:007:0060, 6310137500:03:007:0046, 6310137500:03:007:0063, зокрема, про: 1. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами комерційного призначення. 2. Зміну цільового призначення відповідної земельної ділянки на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торговорозважальної та ринкової інфраструктури». 3. Зміну виду використання відповідної земельної ділянки на «для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами комерційного призначення та подальшого його обслуговування». 4. Упорядкування найменування місця розташування щодо 3-х земельних ділянок (кадастровий номер 6310137500:03:007:0067, 6310137500:03:007:0060, 6310137500:03:007:0063). 5. Надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКА ДОЛИНА» в оренду відповідної земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами комерційного призначення.
Отже, обставини на яких ґрунтується позов прокурора щодо передачі в користування 7-ми спірних земельних ділянок не виникли з оспорюваного рішення, тобто не виникали з однієї підстави, такі обставини виникли раніше з початку процедури оформлення права користування відповідно до приписів ст. ст. 116, 122-124 Земельного кодексу України і така процедура мала місце окремо стосовно кожної з 7-ми спірних земельних ділянок.
Разом з цим, прокурором в позовній заяві не заявлено клопотання про об'єднання вимог у позові.
В той же час, прокурором не обґрунтовано та не зазначено підстав неможливості розгляду вказаних ним у позовній заяві вимог в межах окремих, визначних відповідними праворегулюючими нормами, провадженнях.
Також, як слідує з позовної заяви, прокурор заявляє 7 (сім) позовних вимог до одних і тих саме відповідачів ( ХМР та ТОВ "Харківська долина"), посилаючись на те, що ТОВ "Харківська долина" придбавши на підставі 12 різних договорів купівлі-продажу №№507-518 від 02.08.2019 у ОК "Гаражний кооператив "Автолюбитель 2008" та ОК "Гаражний кооператив "Автолюбитель 2010" 12 різних об'єктів нерухомого майна, в подальшому на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020р надано в оренду 7 (сім) різних окремо сформованих земельних ділянок.
При цьому, прокурор просить суд визнати незаконними та скасувати 7 підпунктів 7 відповідних пунктів рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020, при цьому кожний підпункт відповідного пункту рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання стосується 7 (семи) різних окремо сформованих земельних ділянок та є самостійними правовідношеннями та діями, що є підставами для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків.
Крім того, спірні земельні ділянки, вказані у пп.11.4 п.11, пп.12.4 п.12, пп.13.4 п.13, пп.14.5 п.14,пп.15.5 п.15, пп.16.4 п.16, пп.17.5 п.17 Рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання мають різний кадастровий номер, різну площу, а також розташовані за різними адресами, зокрема відповідно до пп.14.5 п.14 Рішення Харківської міської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:03:007:0067 площею 0,6682 га знаходиться за адресою м. Харків по вул. Маршала Батицького, 2-А, в той час коли інші земельні ділянки знаходяться за адресою м. Харків, Московський проспект 183, Московський проспект 183-А та Московський проспект 183- Б.
Також, на аркуші 15 позовної заяви прокурор вказує, що площа нежитлової будівлі літ.Л-1, яка фактично знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:03:007:0047 складає 1849,7 кв.м., а спірна ділянка має площу 0,4291 га, на підставі чого прокурор робить висновок, що Харківська міська рада вирішила передати в оренду ТОВ "Харківська Долина" земельну ділянку, розмір якої в 2,3 рази перевищує площу вказаної нежитлової будівлі.
Отже, прокурор заявив у одній позовній заяві позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пунктів додатку до рішення 33 сесії Харківської міської ради за 12 різними договорами; спірні земельні ділянки мають різний кадастровий номер, різну площу, а також розташовані за різними адресами.
Окрім того, судова колегія зазначає, що за змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Разом з цим, за матеріалами справи, прокурором до позову додано, зокрема, Інформаційні довідки щодо об'єкта нерухомого майна - земельних ділянок, які мають різні номери та сформовані окремо щодо кожної з 7-ми спірних земельних ділянок з різними кадастровими номерами. Також, прокурором додано 12 договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі, які складені окремо по кожному з об'єктів нерухомого майна.
А отже, обставини, на яких ґрунтується поданий прокурором позов, не підтверджуються одними і тими самими доказами, тобто прокурор не мав підстав об'єднувати позовні вимоги на цій підставі згідно норми частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки докази, які долучені до позовної заяви, відрізняються за своїм змістом та предметом, є відмінними для кожної вимоги, що унеможливлює їх спільне дослідження та оцінку в межах одного провадження та свідчить про відсутність правових підстав для об'єднання таких вимог в одній позовній заяві.
Відсутність необхідної єдності підстав виникнення або відмінність доказів, які підтверджують кожну з позовних вимог, виключає можливість їх об'єднання на етапі подання позовної заяви та відкриття провадження у справі. А отже, вказана умова є юридичною і фактичною основою для розмежування позовних вимог у різні провадження, що забезпечує дотримання процесуальних гарантій, ефективність судового розгляду та належне виконання принципу процесуальної справедливості. Ігнорування зазначених вимог призведе до порушення основоположних принципів господарського судочинства, зокрема принципу чіткості предмета спору, процесуальної ефективності та уникнення процесуальної плутанини, що може негативно позначитися на справедливості та об'єктивності судового розгляду.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сумісний розгляд заявлених прокурором у даній справі позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки задля достеменного дослідження доказів, доданих до позовної заяви, суду потрібно дослідити кожну земельну ділянку та її межі, їх місце розташування, а також площу кожної нежитлової будівлі, які знаходяться на цих ділянках (з огляду на посилання прокурора у позовній заяві), кожен з 12 договорів купівлі продажу нерухомого майна ТОВ "Харківська Долина", а також 7 витягів з земельного кадастру щодо семи окремо сформованих земельних ділянок, перевірити обставини щодо перевищення площі 7 різних окремо сформованих земельних ділянок щодо кожного об'єкту нерухомості з 12 належних на праві власності ТОВ "Харківська Долина".
Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог.
Однією з ключових функцій судочинства згідно з Господарським процесуальним кодексом є безпосереднє дослідження доказів у справі, оскільки саме шляхом їх дослідження суд формує основу для прийняття рішення, а докази, які не були досліджені в судовому засіданні, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Разом з цим, об'єднання позовних вимог повинно давати можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості винесення різних рішень за однакових обставин (постанова Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19).
Судова колегія зазначає, що у цьому випадку об'єднання позовних вимог матиме наслідком утруднення вирішення спору, заважатиме досягненню процесуальної економії при вирішенні спору.
Посилання апелянта на те, що заявлені позовні вимоги про визнання незаконними 7 пунктів рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2010/20 до одних і тих самих відповідачів пов'язані між собою поданими доказами в частині необхідності дослідження обставин наявності для відповідача 2 виключення, передбаченого частиною 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, для незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів, а також пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів територіальної громади міста Харкова, не приймаються, оскільки прокурором не доведено, що заявлені ним 7 позовних вимог пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, як того вимагає частина 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а наведені прокурором доводи про необхідність врахування суті спірних правовідносин та системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності відповідачів при вирішенні питання правомірності об'єднання 7 позовних вимог є його довільним тлумаченням правил об'єднання позовних вимог і не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог.
На стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/1/18, від 10.05.2019 у справі №905/2043/18, від 13.09.2019 у справі №905/909/19.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Посилання прокурора у апеляційній скарзі на правовідносини у справах та обставини вказаних справ не є подібними до правовідносин у справі №922/3121/25, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Щодо інших аргументів апелянта колегія суддів зазначає, що вони були спростовані у цій постанові.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу прокурора, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень (роз'єднання позовних вимог або підтвердження належними доказами пов'язаності позовних вимог за підставою виникнення).
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України).
Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням процесуальних прав сторін та норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269,270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 у справі № 922/3121/25 - залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 у справі №922/3121/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.10.2025
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян