ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 жовтня 2025 року Справа № 918/107/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Черначук А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 3 червня 2025 року по справі №918/107/25 (суддя І.О. Пашкевич)
час та місце ухвалення рішення: 20 травня 2025 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А; повний текст рішення складено 28 травня 2025 року
час та місце ухвалення додаткового рішення: 3 червня 2025 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А; повний текст рішення складено 9 червня 2025 року
за первісним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг Екосистем"
про стягнення 92 946 грн 72 коп.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг Екосистем"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 161 845 грн 50 коп.
за участю представників сторін:
від Первісного Позивача - Деркач В.В.;
від Первісного Відповідача - Гуменюк Б.С..
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - Первісний Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Трейдинг Екосистем" (надалі - Первісний Відповідач) про стягнення 61132 грн 28 коп. пені, 31 814 грн 43 коп штрафу за Договором поставки № 53-122-01-24-14418 від 21 лютого 2024 року (надалі - Договір).
Обґрунтовуючи позовну заяву, Первісний Позивач посилається на порушення Первісним Відповідачем строку поставки товару за Договором, що призвело до нарахування штрафних санкцій. Вказує, що у Договорі визначено обов'язок Первісного Відповідача поставити товар на суму 1 390 800 грн впродовж 150 днів з дати публікації Договору на вебпорталі Уповноваженого органу (з 23 лютого 2024 року). Поставка продукції на суму 712 802 грн 40 коп. проведена вчасно, проте на суму 223 505 грн 76 коп. - із простроченням на 22 дні, на суму 238 162 грн 44 коп. - із затримкою на 91 день, на суму 156 530 грн 40 коп. - на 150 днів, а на суму 59 799 грн продукція взагалі не поставлена. Констатує, що за умовами Договору, у разі порушення строків поставки постачальник зобов'язався сплатити пеню 0,1% від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочки, а при затримці понад 30 діб - штраф 7% та що якщо продукція не відповідає вимогам за якістю чи комплектністю, Первісний Відповідач має сплатити штраф 20% від вартості неякісної продукції. Відтак Первісний Позивач з урахуванням умов Договору просив стягнути з Первісного Відповідача пеню та штраф.
27 лютого 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Первісного Відповідача надійшов зустрічний позов про стягнення 194 214 грн 60 коп..
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, Первісний Відповідач покликався на порушення Первісним Позивачем строку оплати поставленого за Договором товару. Зазначає, що 13 березня 2024 року здійснено поставку товару на суму 194 214 грн 60 коп. (з ПДВ), що зафіксовано у видатковій накладній №1 та ТТН, а також те, що Первісний Позивач 25 березня 2024 року направив повідомлення про успішне проходження вхідного контролю продукції, поставленої 13 березня 2024 року та надіслав ярлик на придатну продукцію від 20 березня 2024 року. Констатує, що оплата повинна бути здійснена Первісним Позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 180 днів з моменту оформлення ярлика на придатну продукцію, за умови реєстрації належно оформленої податкової накладної в ЄРПН. Відповідно вважає, що перебіг строку для оплати розпочався 21 березня 2024 року та завершився 16 вересня 2024 року та вказує, що незважаючи на виконання умов Договору, Первісний Позивач не здійснив оплату на суму 194 214,60 грн за отриману продукцію, що є порушенням з його боку, з огляду на що просить суд стягнути з Первісного Відповідача основний борг.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 4 березня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року первісний позов про стягнення 92 946 грн 72 коп. задоволено. Стягнуто з Первісного Відповідача на користь Первісного Позивача 61 132 грн 28 коп. пені, 31 814 грн 43 коп. штрафу.
Зустрічний позов Первісного Відповідача про стягнення 161 845 грн 50 коп. задоволено. Стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 161 845 грн 50 коп. основного боргу.
Проведено зустрічне зарахування сум за первісними і зустрічними позовними вимогами та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму - Первісному Відповідачу.
Стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 68 293 грн 18 коп..
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 9.1 Договору передбачено обов'язок Первісного Відповідача у випадку порушення строків поставки, сплатити Первісному Позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує Первісному Позивачу штраф в розмірі 7% вказаної вартості.
Суд першої інстанції виснував, що оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці товару у вигляді неустойки то вимоги Первісного Позивача про стягнення з Первісного Відповідача пені та штрафу є обґрунтованими.
В оскаржуваному рішення суд першої інстанції зазначив, що згідно з розрахунками Первісного Позивача Первісний Відповідач повинний сплатити пеню за порушення строку поставки продукції по Договору в сумі 61 132 грн 28 коп., вивівши наступний розрахунок пені: пеня з 23 липня 2024 року по 13 серпня 2024 року на суму 223 505 грн 76 коп. (прострочення 22 дні) - 4 917 грн 13 коп; пеня з 23 липня 2024 року по 21 жовтня 2024 року на суму 238 162 грн 44 коп. (прострочення 91 день) - 21 672 грн 78 коп; пеня з 23 липня 2024 року по 19 грудня 2024 року на суму 156 530 грн 40 коп. (прострочення 150 днів) - 23 479 грн 56 коп; пеня з 23 липня 2024 року до 23 січня 2025 року на суму 59 799 грн (прострочення 185 днів) - 11 062 грн 82 коп..
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що перевіривши розрахунок пені долучений Первісним Позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення пені становить 61 132 грн 28 коп. Констатував, що згідно з розрахунками Первісного Відповідача штраф за порушення строку поставки продукції по Договору понад 30 днів становить 7 % вартості товару.
Також місцевим господарським судом перевірено розрахунки штрафу долучені Первісним Позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з Первісного Відповідача штрафу становить 31 814 грн 43 коп..
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що отримавши товар від Первісного Відповідача без зауважень, не здійснив розрахунок у розмірі та обсязі, обумовленому Договором, що здійснювалося згідно з ТТН від 13 березня 2024 року № РН-0000032, видаткова накладна № 1 від 13 березня 2024 року на загальну суму 194 214 грн 60 коп з ПДВ. Ярлик на придатну продукцію № 1-333-161-04,03 складено 20 березня 2024 року, про що повідомлено листом № 22-5616/041 від 25 березня 2024 року.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виснував, що умови Договору не звільняють Первісного Позивача від обов'язку взагалі не платити за поставлену продукцію при не реєстрації Первісним Відповідачем в ЄРПН податкової накладної та що умови Договору зобов'язують Первісного Позивача оплати вартість поставленої продукції при незареєстрованій в ЄРПН податковій накладній в сумі зменшеній на розмір незареєстрованого ПДВ, оскільки оплата є зустрічним обов'язком Первісного Позивача, що виникає з моменту поставки продукції, незалежно від податкового статусу Первісного Відповідача. Підсумовуючи та зовільняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виснував, що Первісний Позивач зобов'язався оплатити Первісному Відповідачу поставлену продукцію, з огляду на що має сплатити 161 845 грн 50 коп. (194 214 грн 60 коп. за мінусом розмірі ПДВ - 32 369 грн 10 коп.).
З підстав задоволення первісного та зустрічного позову місцевий господарський суд провів зустрічне зарахування за наслідком котрого стягнув з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 68293 грн 18 коп..
23 травня 2025 року від представника Первісного Відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просив стягнути із Первісного Позивача 6 000 грн 00 коп. витрат по оплаті професійної правничої допомоги у справі.
Додатковим рішенням від 3 червня 2025 року заяву Первісного Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/107/25 задоволено та стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу.
Суд першої інстанції в додатковому рішенні вказав, що з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, обґрунтованими є витрати Первісного Відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Первісний Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову. Також просив скасувати додаткове рішення та зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Первісний Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що згідно з умовами Договору сторони погодили, що строк оплати за поставлений товар настає виключно за сукупністю обставин, які визначені та погодженні сторонами Договору, а саме: оформлення ярлика на придатну продукцію; реєстрація постачальником податкової накладної в ЄРПН. Вказав, що пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Первісним Позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Первісного Відповідача протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НЛЕК 038:2021 “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Первісним Відповідачем належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в СРПН. Наголосив, що початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Що ж до додаткового рішення, то апелянт вказав, що затрачений адвокатом Гуменюком Богданом Степановичем на підготовку зустрічної позовної заяви до господарського суду є незначним, так як дана позовна заява містить ознаки типовості. Дана справа взагалі не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики. Обсяг послуг також є незначним з огляду на те, що кількість письмових доказів до позову мінімальна та не потребувала підготовки окремих складних документів, а зводилася лише до зняття копій наявних у сторони договірних документів. Відповідно, у даній судовій справі немає складних правових позицій, вона врегульована чіткими приписами Господарського та Цивільного кодексів, не потребує дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребує залучення у справі інших учасників справи, крім Позивача та Відповідача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первісного Позивача на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 15 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первісного Позивача на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 3 червня 2025 року. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Первісного Позивача на рішення від 20 травня 2025 року та на додаткове рішення від 3 червня 2025 року для спільного розгляду.
21 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Первісного Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Первісного Позивача, в якому Первісний Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Первісний Відповідач вказав, що згідно пункту 6.3 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо Первісний Відповідач не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у Первісного Позивача права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, Первісний Позивач в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит. Вважає, що оскільки реєстрація податкової накладної №1 від 13 березня 2024 року в ЄРПН не здійснена через її блокування ГУ ДПС в м. Києві, то у Первісного Позивача виникло право зменшити вартість поставленої продукції за Договором на суму ПДВ в розмірі 32 369 грн 10 коп..
Що стосується вимог апелянта, які стосуються додаткового рішення, то Первісний Відповідач вказав, що пунктом 5.1 Договору про надання правничої допомоги сторони передбачили що надання правової допомоги в суді першої інстанції Первісний Відповідач зобов'язався виплатити виконавцю винагороду в розмірі 6 000 грн, згідно виставленого рахунку. Вказав, що до зустрічної позовної заяви представником Первісного Відповідача додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Первісний Відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи №918/107/25. Наголосив, що згідно даного попереднього розрахунку вартість підготовки адвокатом зустрічного позову та додатків до нього зазначена 6 000 грн, як і згідно акту приймання - передачі результатів послуг, де виконавець передав а замовник отримав послуги правової (правничої) допомоги у справі №918/107/25 вартість яких склала 6 000 грн.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 8 вересня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги по справі №918/107/25 призначено на 8 жовтня 2025 року о 16:00 год..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року задоволено заяву Первісного Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26 вересня 2025 року задоволено заяву Первісного Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні від 8 жовтня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Первісного Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову, а також скасувати додаткове рішення та зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Представник Первісного Позивача вказав, що згідно з умовами Договору сторони погодили, що строк оплати за поставлений товар настає виключно за сукупністю обставин, які визначені та погодженні сторонами Договору, а саме: оформлення ярлика на придатну продукцію; реєстрація постачальником податкової накладної в ЄРПН. Зокрема пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Первісним Позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Первісного Відповідача протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НЛЕК 038:2021 “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Первісним Відповідачем належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН та що початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Представник вказав, що оскільки не відбулося реєстрації податкової накладної, то на його переконання не виникла подія, щодо оплати за отриману продукцію. Що ж до додаткового рішення, то представник вказав, що затрачений адвокатом Гуменюком Богданом Степановичем на підготовку зустрічної позовної заяви до господарського суду є незначним, так як дана позовна заява містить ознаки типовості, а дана справа взагалі не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики.
В судовому засіданні від 8 жовтня 2025 року представник Первісного Відповідача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Первісного Відповідача вказав, що окрім пункту 6.1 Договору є ще пункт 6.3 Договору, яким сторонами погоджено, що у разі, якщо Первісний Відповідач не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у Первісного Позивача права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, Первісний Позивач в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за Договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит. Вважає, оскільки реєстрація податкової накладної №1 від 13 березня 2024 року в ЄРПН не здійснена через її блокування ГУ ДПС в м. Києві, то у Первісного Позивача виникло право зменшити вартість поставленої продукції за Договором на суму ПДВ в розмірі 32 369 грн 10 коп.. Що стосується вимог Апелянта, які стосуються додаткового рішення, то представник вказав, що пунктом 5.1 Договору про надання правничої допомоги сторони передбачили що надання правової допомоги в суді першої інстанції Первісний Відповідач зобов'язався виплатити Виконавцю винагороду в розмірі 6 000 грн, згідно виставленого рахунку. Констатував, що до зустрічної позовної заяви представником Первісним Відповідачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Первісний Відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи №918/107/25 та що згідно даного попереднього розрахунку вартість підготовки адвокатом зустрічного позову та додатків до нього зазначена 6 000 грн, як і згідно акту приймання - передачі результатів послуг, згідно котрого Первісний Позивач передав, а замовник отримав послуги правової (правничої) допомоги у справі №918/107/25 вартість яких склала 6 000 грн.
Заслухавши пояснення представників Первісного Позивача та Первісного Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Первісного Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення залишити без змін.
При цьому, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами закупівлі UA-2023-12-15-019875-а між Первісним Позивачем (замовник) та Первісним Відповідачем (постачальник) укладено Договір від 21 лютого 2024 року, згідно з умовами якого Первісний Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити до Первісного Позивача продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), а Первісний Позивач зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені в специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).
Предметом поставки по даному Договору є продукція 03410000-7 (деревина), котра передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до Договору).
Пунктом 2.2 Договору поставки передбачено, що загальна сума Договору (вартість продукції") становить 1 390 800 грн.
У відповідності до пункту 2.5 Договору, до ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад Первісного Позивача та інші понесені Первісним Відповідачем витрати на умовах DDР, згідно "Інкотермс-2010".
Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30 листопада 2024 року. Строк поставки продукції по даному Договору вказаний у специфікації № 1 та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на вебпорталі Уповноваженого органу згідно Закону України “Про публічні закупівлі».
В силу вимог пункту 3.1 Договору місце поставки є м. Вараш, Рівненська обл., промзона філії Первісного Позивача.
Згідно з пункту 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Первісним Позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Первісного Відповідача протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НЛЕК 038:2021 “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Первісним Відповідачем належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в СРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Первісний Позивач письмово повідомляє Первісного Відповідача не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Відповідно до пункту 6.3 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо Первісний Відповідач не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у Первісного Позивача права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, Первісний Позивач в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за Договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит.
Первісний Позивач зобов'язався скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого пункту 201.10 ПКУ.
Крім того, у розділі 9 сторони обумовили між собою відповідальність у випадку порушення зобов'язань за Договором.
В силу дії пункту 12.1 Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного Договору - по 31 грудня 2024 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Первісного Відповідача, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.
Специфікацією № 1 до Договору вказано, що продукція на загальну суму 1 390 800 грн 00 коп. поставляється протягом 150 календарних днів з дати оприлюднення даного Договору.
Згідно інформації розмішеній на вебпорталі Уповноваженого органу Договір опубліковано 23 лютого 2024 року відповідно перебіг строку поставки тривав до 22 липня 2024 року включно.
Пунктом 8.4 Договору передбачено, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.
В період із 13 березня 2024 року до 20 грудня 2024 року Первісний Відповідач поставив для Первісного Позивача товар на загальну суму 1 091 803 грн 20 коп. (з ПДВ.), а саме: відповідно до видаткової накладної № 1 від 13 березня 2024 року Первісний Відповідач поставив для Первісного Позивача товар на загальну суму 194 214 грн 60 коп. (з ПДВ); відповідно до видаткової накладної № 2 від 12 квітня 2024 року Первісний Відповідач поставив для Первісного Позивача товар на загальну суму 239 197 грн 80 коп. (з ПДВ); 1 липня 2024 року Первісний Відповідач поставив для Первісного Позивача товар на загальну суму 279390 грн 00 коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 1; 14 серпня 2024 року Первісний Відповідач поставив Первісному Позивачу товар на загальну суму 223 505 грн 76 коп, що підтверджується видатковою накладною №4; 22 жовтня 2024 року Первісний Відповідач поставив Первісному Позивачу товар на загальну суму 238162 грн 44 коп., що підтверджується видатковою накладною № 5; 20 грудня 2024 року Первісний Відповідач поставив Первісному Позивачу товар на загальну суму 156530 грн 40 коп, що підтверджується видатковою накладною № 1.
При цьому, Первісний Позивач вказує, що оскільки строк поставки тривав до 22 липня 2024 року включно, то поставка продукції на загальну суму 712802 грн 40 коп. є такою, що здійснена в межах строків передбачених Договором.
Разом з тим, Первісний Позивач зауважує, що: за видатковою накладною № 4 від 14 серпня 2024 року на суму 223 505 грн 76 коп. поставку здійснено 14 серпня 2024 року, з простроченням на 22 дні; за видатковою накладною № 5 від 22 жовтня 2024 року на суму 238 162 грн 44 коп. поставку здійснено 22 жовтня 2024 року, з простроченням на 91 день; за видатковою накладною № 1 від 20 грудня 2024 року на суму 156 530 грн 40 коп. поставку здійснено 20 грудня 2024 року з простроченням на 150 днів.
Окрім того, Первісний Позивач зауважує, що в порушення пункту 2.2 Договору та специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору) Первісний Відповідач поставку продукції здійснив не повністю, а саметовару на суму 59 799 грн взагалі не здійснив.
Первісним Позивачем направлено на електронну адресу Первісного Відповідача претензії від 9 вересня 2024 року за № 22-16744/001-юр та від 15 січня 2025 року за № 22-896/001-юр із вимогами про поставку товару. У даних претензіях Первісний Позивач попереджував Первісного Відповідача про те, що за прострочення виконання зобов'язання нараховуватиме неустойку.
У зв'язку із невиконанням вимог Первісним Відповідачем щодо сплати неустойки за порушення прострочення поставки Товару, Первісний Позивач звернувся до суду з первісним позовом, з метою захисту порушеного, на його думку права.
В той же час Первісний Відповідач покликався на порушення Первісним Позивачем строку оплати поставленого за Договором товару та зазначив, що 13 березня 2024 року здійснено поставку товару на суму 194 214 грн 60 коп. (з ПДВ), що зафіксовано у видатковій накладній №1 та ТТНзгідно якої Первісний Позивач 25 березня 2024 року направив повідомлення про успішне проходження вхідного контролю продукції, поставленої 13 березня 2024 року та надіслав ярлик на придатну продукцію від 20 березня 2024 року. Первісний Відповідач вказує, що оплата повинна бути здійснена Первісним Позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 180 днів з моменту оформлення ярлика на придатну продукцію, за умови реєстрації належно оформленої податкової накладної в ЄРПН. З огляду на зазначене Первісний Відповідач вважає, що перебіг строку для оплати розпочався 21 березня 2024 року та завершився 16 вересня 2024 року. Наголошує, що незважаючи на виконання умов Договору, Первісний Позивач не здійснив оплату на суму 194 214 грн 60 коп. за отриману продукцію, що стало підставою для звернення Первісного Відповідача до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості (без ПДВ) в сумі 161845 грн 50 коп..
Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами розгляду справи та дослідження поданих доказів, задоволено первісний позов, яким стягнуто з Первісного Відповідача на користь Первісного Позивача 61132 грн 28 коп. пені та 31814 грн 43 коп. штрафу.
Однак, апеляційна скарга Первісного Позивача не містять доводів щодо заперечення обставин задоволення первісного позову. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаних частинах судового рішення, що не оспорена апелянтом.
Відтак зважаючи на предмет оскаржених зустрічних позовних вимог та обставини, котрими Первісний Відповідач обгрунтовує підставність своїх зустрічних позовних вимог, а Первісний Позивач заперечує обставини встановленні в оскаржуваному рішенні щодо задоволення зустрічного позову, колегія суддів розглядає оспорену зустрічну позовну вимогу про стягнення заборгованості за поставлену продукцію по Договору.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі укладеного між сторонами Договору у Первісного Відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару у обумовлений строк у кількості визначеній специфікацією, а у Первісного Позивача прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у Договорі.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу дії статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо неврахуванням судом першої інстанції пункту 6.1 Договору, який, на переконання апелянта, надає право оплати для Первісного Позивача лише після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної, колегія суддів досліджуючи умови Договору в розрізі доказів долучених до позовної заяви з врахуванням вимог зустрічної позовної заяви та констатує наступне.
Згідно пункту 6.1 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється Первісним Позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Первісного Відповідача протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Первісним Відповідачем належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
У відповідності до зазначеного вище пункту Договору Первісний Позивач направив на адресу Первісного Відповідача лист, що поставлена продукція згідно видаткової накладної від 13 березня 2024 року №1 пройшла вхідний контроль, оформлено ярлик на придатну продукцію. Додатком до зазначеного вище повідомлення надіслано ярлик на придатну продукцію №1-333-161-04.03 від 20 березня 2024 року.
Відтак у Первісного Відповідача виникла перша подія - поставка продукції, що в силу вимог Податкового кодексу України стало підставою для складання та подання на реєстрацію податкової накладної від 13 березня 2024 року №1 на суму 194214 грн 60 коп. в т.ч. ПДВ 32 369 грн 10 коп.. Поряд з тим, реєстрацію даної податкової накладної було зупинено Головним управлінням ДПС в м. Києві. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням ГУДПС в м. Києві від 29 травня 2024 року №11132596/43614929 Первісний Відповідач оскаржив його до Київського окружного адміністративного суду. Позовна заява судом отримана в цей же день (згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2025 року відкрито провадження у справі №320/3636/25, станом на сьогоднішній день судом у даній справі рішення не прийнято).
З даного вбачається, що Первісний Відповідач у відповідності до вимог Податкового кодексу України склав та подав на реєстрацію податкову накладну від 13 березня 2024 року №1 на суму 194 214 грн 60 коп. в т.ч. ПДВ 32369 грн 10 коп.. В той же час, по суті, в порушення вимог пункту 6.1 Договору (з урахуванням пункту 6.3 Договору) Первісний Позивач так і не оплатив за отриману від Первісного Відповідача продукцію.
Колегія апеляційного господарського суду наголошує, що сукупний аналіз пунктів 6.1 та 6.3 Договору дає підстави виснувати, що зазначення сторонами у Договорі про обов'язок Первісного Відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Крім цього, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 5 червня 2016 року в справі №908/1568/18, в якій Велика Палата виснувала, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем.
Разом з тим, обумовлюючи свої вищезазначені висновки апеляційний господарський суд наголошує, що в пункті 6.3 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо Первісний Відповідач не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у Первісного Позивача права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, Первісний Позивач в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за Договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит.
Відтак вищевказана умова Договору вказує на те, що оскільки реєстрація податкової накладної №1 від 13 березня 2024 року в ЄРПН не здійснена через її блокування ГУ ДПС в м. Києві, то у Первісного Позивача в силу дії пункту 6.3 Договору виникло право зменшити вартість поставленої продукції за Договором на суму ПДВ в розмірі 32 369 грн 10 коп., а не право не здійснювати жодних оплат.
При цьому, колегія суду зауважує, що обов'язок реєстрації податкової накладної - не господарське зобов'язання, а публічно-правовий обов'язок постачальника перед державою, а нереєстрація не є порушенням умов ведення господарської діяльності.
З огляду на усе вищеописане суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність реєстрації не звільняє від оплати продукції, але впливає саме на обсяг платежу.
Тобто, якщо податкова накладна не зареєстрована - у замовника немає права на податковий кредит, а отже, постачальник не може вимагати оплату з ПДВ.
Таким чином Первісний Позивач зобов'язаний оплатити Первісному Відповідачу кошти за поставлену продукцію на суму 161 845 грн 05 грн. (194 214 грн 60 коп. за мінусом ПДВ - 32 369 грн 10 коп.).
Апеляційний господарський суд ще раз звертає увагу скаржника на те, що умови Договору не звільняють Первісного Позивача від обов'язку взагалі не платити за поставлену продукцію при не реєстрації Первісним Відповідачем в ЄРПН податкової накладної, а навпаки ж умови Договору зобов'язують Первісного Позивача оплати вартість поставленої продукції при незареєстрованій в ЄРПН податковій накладній в сумі зменшеній на розмір незареєстрованого ПДВ.
При цьому, оплата є зустрічним обов'язком Первісного Позивача, що виникає з моменту поставки продукції, незалежно від податкового статусу Первісного Відповідача.
З позиції суду апеляційної інстанції, право на податковий кредит не є умовою для виникнення обов'язку оплатити товар - це лише податковий наслідок для покупця. Якщо ПН не зареєстрована, покупець має сплатити ціну отриманого товару, проте без ПДВ, тобто зобов'язання з оплати за ним залишається.
Підсумовую усе описане вище колегія суддів резюмує, що оскільки ярлик на придатну продукцію №1-333-161-04.03 складено 20 березня 2024 року, то у відповідності до вимог пункту 6.1 Договору перебіг 180 денного строку оплати розпочався з 21 березня 2024 року та закінчився 16 вересня 2024 року.
Однак в порушення вимог пункту 6.3 Договору Первісний Позивач не оплатив отриману продукцію за мінусом суми ПДВ, що вказує про заборгованість Первісного Позивача перед Первісним Відповідачем за Договором в сумі 161 845 грн 50 коп..
Отже, зважаючи на все вищеописане в даній судовій постанові в площинні існування обставини, котрі вказують на існування заборгованості Первісного Позивача перед Первісним Відповідачем, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність та підставність зустрічних позовних вимог Первісного Відповідача щодо стягнення залишку заборгованості за Договором (за вирахуванням суми ПДВ по описаній вище постанові).
Відтак, судова колегія задоволює зустрічні позовні вимоги та стягує з Первісного Позивача на користь первісного Відповідача 161845 грн 50 коп. заборгованості за Договором.
Вказане рішення прийняв і місцевий господарський суд, з огляду на що суд апеляційної інстанції залишає без змін рішення місцевого господарського суду в оспорюваній частині.
Згідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Первісного Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що спростовані з усім вказаним вище в даній постанові.
Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно місцевий господарський суд правомірно зарахував суму позову меншого по сумі в рахунок суми більшої по суті і в кінцевому результаті стягнув різницю між їх грошовими значеннями.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги поданої на додаткове рішення, то колегія суду зауважує таке.
23 травня 2025 року від представника Первісного Відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просив стягнути із Первісного Позивача 6 000 грн 00 коп. витрат по оплаті професійної правничої допомоги у справі.
29 травня 2025 року від Первісного Позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2 000 грн 00 коп..В обґрунтування заперечень Первісний Позивач просив суд врахувати, що час, затрачений адвокатом Гуменюком Богданом Степановичем на підготовку зустрічної позовної заяви до господарського суду є незначним, оскільки вважає, що дана позовна заява містить ознаки типовості, а дана справа взагалі не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики та обсяг послуг також є незначним з огляду на те, що кількість письмових доказів до позову мінімальна та не потребувала підготовки окремих складних документів, а зводилася лише до зняття копій наявних у сторони договірних документів. Первісний Позивач вважає, що у даній судовій справі немає складних правових позицій, вона врегульована чіткими приписами Господарського та Цивільного кодексів, не потребує дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребує залучення у справі інших учасників справи, крім Позивача та Відповідача. З огляду на викладене, Первісний Позивач вказував, що на його переконання обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям розумності та справедливості, в частині компенсації витрат на правничу допомогу в місцевому господарському суді, є сума в 2 000 грн.
Додатковим рішенням суду першої інстанції від 3 червня 2025 року заяву Первісного Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/107/25 задоволено, з підстав наведених у цьому додатковому рішенні.
Стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу.
Досліджуючи вищевказане судове рішення в контексті заперечень апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що 25 лютого 2025 року між адвокатом Гуменюк Богдан Степанович та Первісним Відповідачем, укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги у справі № 918/107/25 (надалі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу Первісному Відповідачу в справі №918/107/25, а Первісний Відповідач зобов'язався виплатити Виконавцю винагороду за надання правової допомоги.
В силу дії пункту 3.1 та 3.2 Договору, виконавець надає необхідну юридичну допомогу, відповідно до вимог законодавства України, а Первісний Відповідач зобов'язався надати для здійснення захисту всю необхідну інформацію, яка йому відома у справі, та яка відноситься до провадження у справі, представити необхідні для захисту документи які можуть бути в його розпорядженні. Здійснити або доручити здійснення оплати юридичних послуг виконавцю згідно з цим Договором.
Відповідно до пункту 4.2 Договору виконавець має право представляти інтереси Первісного Відповідача у судах усіх інстанцій, передбачених Законом України “Про судоустрій і статус суддів», в тому числі, серед іншого, в місцевих судах, з усіма процесуальними правами та обов'язками, які надано законом позивачу, відповідачу, в процесі.
У відповідності до пункту 5.1 Договору за надання правової допомоги в суді першої інстанції Первісний Відповідач зобов'язався виплатити Виконавцю винагороду в розмірі 6 000 грн, згідно виставленого рахунку.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, Договір допомоги набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2026 року.
Колегія суду констатує, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Водночас, як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
У статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 9 червня 2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Між сторонами, на виконання Договору, складено і підписано акт приймання-передачі результатів послуг № б/н від 21 травня 2025 року.
У Акті зафіксовано, що адвокат Гуменюк Богдан Степанович (виконавець) передав, а Первісний Відповідач отримав результати послуг правової (правничої) допомоги у справі №918/107/25.
Згідно з пункту 2 Акту приймання-передачі результатів послуг № б/н від 21 травня 2025 року вартість підготовки та подання зустрічної позовної заяви - 6 000 грн. Всього вартість послуг правової (правничої) допомоги склала 6 000 грн.
Первісний Відповідач провів оплату, виставленого адвокатом рахунку в розмірі 6 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією № 0037 від 21 травня 2025 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що такий вид послуг як письмова консультація, адвокатський запит на отримання доказів, зводиться до послуги із написання позовної заяви. Крім того, в поданих додаткових поясненнях продубльована позиція позовної заяви, що також охоплюється змістом послуги із написання позовної заяви.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
В силу дії частин 1,2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Схожу правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2020 року в справі №910/4201/19.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які Первісний Відповідач просить стягнути з Первісного Позивача складає 6000 грн.
Розглянувши подані докази наданих послуг, на підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, значення справи для сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, зазначені витрати відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому суд частково погоджується з тезисом апелянта, що кожен з позовів (що первісний, що зустрічний (про котрі зазначає апелянт)) не є за своєю суттю складними. Більше того, якби дані позови не були об'єднані в одне провадження, кожен з них містить всі однаки малозначності (по суті стягнення). В той же час, на переконання колегії суду, з огляду на вищевказане, сума котру просить стягнути Первісний Відповідач (6000 грн), відповідає визначенню розумності в такому по суті малозначному зустрічному позові, а тому колегія суду не вбачає підстав для її додаткового зменшення 9адже такі витрати є цілком реальні).
Також, колегією суду враховується правило розподілу судових витрат, яке передбачено статею 129 Господарського процесуального кодексу України, за яким у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача (адже зустрічний позов Первісного Відповідача задоволено).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Схожі висновки викладені й в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Отже, враховуючи задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, враховуючи заперечення апелянта щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість стягнення з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також таким, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат.
Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський залишає без змін і додаткове рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу Первісного Позиівача в цій частині без задоволення.
Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 3 червня 2025 року по справі №918/107/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року по справі №918/107/25 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 3 червня 2025 року по справі №918/107/25 - залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Справу №918/107/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.