Ухвала від 09.10.2025 по справі 902/560/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"09" жовтня 2025 р. Справа № 902/560/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

суддя Юрчук М.І.

суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс": Сніцаренко А. А. (адвокат)

від Фермерського господарства "Кальній": Ковальчук Ю.М. (адвокат), Ланецький І.Є. (керівник)

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" та Фермерського господарства "Кальній" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 (суддя Маслій І.В., повний текст складено 16.09.2024), ухваленого за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" про визнання правочинів (договорів) недійсними (в порядку ст. 42 КУзПБ) в межах провадження у справі № 902/560/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс"

до Фермерського господарства "Ланецького"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/560/20 про банкрутство Фермерського господарства "Ланецького".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.06.2023, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/560/20 про банкрутство Фермерського господарства "Ланецького" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс"; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено арбітражного керуючого Томашука М.С. розпорядником майна боржника; призначено попереднє засідання у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект - Плюс" подало заяву про визнання 392 правочинів - угод про розірвання договорів оренди землі недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20 в задоволенні заяви ТОВ "Фінінтелект-Плюс" від 16.08.2023 (вх. № 01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 01.10.2024 від Фермерського господарства "Кальній" до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 та прийняти нове судове рішення, яким вимоги заяви ТОВ "Фінінтелект-Плюс" про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку статті 42 КУзПБ) задоволити.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 09.09.2024 у справі № 902/560/20, 07.10.24 від ТОВ "Фінінтелект-Плюс" до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 та прийняти нове судове рішення, яким заяву ТОВ "Фінінтелект-Плюс" про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку статті 42 КУзПБ) задоволити повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Кальній" (вх. 4752/24) на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 об'єднано в одне апеляційне провадження до спільного розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Кальній" (вх. 4752/24) з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" (вх. 4831/24) на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20.

Від ТОВ "Фінінтелект-Плюс" до суду апеляційної інстанції 29.11.2024 надійшла заява про відмову від заяви (вх. 01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20. Заявник просив прийняти зазначену відмову та закрити провадження у справі на підставі статей 42, 46, 191, 192, 274 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 заяву ТОВ "Фінінтелект-Плюс" про відмову від заяви (вх. 01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20 (в порядку статті 42 КУзПБ) задоволено; прийнято відмову від заяви ТОВ "Фінінтелект-Плюс" про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі № 902/560/20 про банкрутство (в порядку статті 42 КУзПБ); визнано нечинним рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20 та закрито апеляційне провадження у справі № 902/560/20 за апеляційними скаргами ТОВ "Фінінтелект-Плюс" та ФГ "Кальній" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20; справу № 902/560/20 повернуто Господарському суду Вінницької області.

Судове рішення мотивоване тим, що заяву від 03.12.2024 ТОВ "Фінінтелект-Плюс" про відмову від заяви (вх. № 01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку статті 42 КУзПБ) у справі № 902/560/20 підписано керівником юридичної особи Паладієм С.В., до заяви долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує повноваження керівника, відтак остання відповідає вимогам статей 191, 192 ГПК України, а тому наявні підстави для прийняття відмови ТОВ "Фінінтелект-Плюс" від заяви (вх. № 01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20 (в порядку ст. 42 КУзПБ) та, як наслідок, визнання нечинним рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20.

Зазначене, за висновком апеляційного господарського суду, стало підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Фінінтелект-Плюс" та ФГ "Кальній".

ФГ "Кальній" 30.12.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 902/560/20.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2025 касаційну скаргу Фермерського господарства "Кальній" задоволено частково. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 902/560/20 скасувано. Справу № 902/560/20 передано на розгляд суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що закриття апеляційного провадження у справі № 902/560/20 за апеляційними скаргами ТОВ "Фінінтелект-Плюс" та ФГ "Кальній" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20 є передчасним, оскільки оскаржувана ухвала не відповідає вимогам, встановленим положеннями частини четвертої статті 231, статтям 236, 238, частини першої статті 281 ГПК України, що також підтверджує доводи скаржника про неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 914/3659/21.

Водночас, доводи скаржника про необхідність скасування оскаржуваної ухвали в частині визнання нечинним рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20, що стосується розподілу судових витрат, не підлягають розгляду відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, оскільки зі змісту рішення місцевого суду (як з мотивувальної, так і резолютивної його частин) не вбачається вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами цієї справи.

Разом з цим суд вказав, що зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається обізнаність заявника про наслідки відмови від поданої ним заяви, а також, що суд повідомив заявника про такі наслідки, що передбачені положеннями частини третьої статті 231 ГПК України.

06.08.2025 до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 902/560/20.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.08.2025 прийнято справу № 902/560/20 до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А.

Ухвалою суду від 12.09.2025 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" та Фермерського господарства "Кальній" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В.

До апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Фінінтелект-Плюс" від 07.10.2025 (з уточненнями від 07.10.2025), відповідно до якої заявник підтримує подану ним 29.11.2024 заяву та звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в останньому абзаці заяви від 29.11.2024 підтверджено, що заявнику відомі та зрозумілі наслідки відмови від заяви від 16.08.2023 (вх. №01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку статті 42 КУзПБ) у справі № 902/560/20.

Також до суду надійшло клопотання ТОВ "Фінінтелект-Плюс" від 09.10.2025, в якому повідомляє, що у зв'язку з відмовою від заяви (вчиненою 07.10.2025) просить залишити без розгляду клопотання про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20.

За результатами розгляду заяви ТОВ "Фінінтелект-Плюс" від 16.08.2023 (вх. № 01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства), а також заяви від 29.11.2024 про відмову від останньої, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному ст. 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів. Також колегія суддів апеляційної інстанцї зауважує, що відповідно до ч. 4 зазначеної статі, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.

Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" як заявник у спорі про визнання правочинів недійсними, наділений процесуальними правами позивача.

Частина 2 статті 14 ГПК України встановлює, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частина 2 статті 46 встановлює, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач зокрема, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу частини 2 статті 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на її вчинення.

Суд констатує, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.

Суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 ГПК України).

З огляду на зазначене вище, підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 925/2151/14, від 08.10.2020 у справі № 910/5084/16.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб'єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.

Отже, право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у судах апеляційної та касаційної інстанцій, гарантується, тому позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді апеляційної інстанції, і така заява повинна відповідати вимогами статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини першої та частини третьої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Стаття 274 ГПК України передбачає, що у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині (пункт 3 частини першої статті 275 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Апеляційним господарським судом встановлено, що заява позивача про відмову від позову (заяви) відповідає приписам статті 191 ГПК України, підписана та подана уповноваженим представником позивача Паладієм С.В., наслідки закриття провадження позивачу відомі та зрозумілі.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд, встановивши наявність підстав для застосування пункту 4 частини першої та частини третьої статті 231 ГПК України, закриває провадження у справі № 902/560/20, в якій здійснюється розгляд заяви ТОВ "Фінінтелект-Плюс" про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку ст. 42 КУзПБ).

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20 підлягає визнанню нечинним.

У зв'язку із закриттям провадження у справі, розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 2 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Частина 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" містить аналогічні положення, що стосуються підстав повернення судового збору саме - уразі відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Так, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом (частина 2 статті 123 ГПК України)

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 4 частини 2 пункту 2 підпункту 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду, зокрема, апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Разом з тим, ставка судового збору, яка підлягала до сплати в даному випадку за подання апеляційної скарги на вказане рішення із застосуванням коефіцієнту 0,8 для її пониження, виходячи із вимог заявника та визначена судом апеляційної інстанції в ухвалі від 17.10.2024 становила 7 267,20 грн.

Відтак, 50 % відсотків судового збору, який підлягає поверненню апелянтам із Державного бюджету України розраховується із вказаної ставки: 7 267,20 грн * 50% = 3 633,60 грн.

Таким чином, з Державного бюджету України на підставі частини 2 статті 130 ГПК України апелянтам - ТОВ "Фінінтелект-Плюс" та ФГ "Кальній" слід повернути по 3 633,60 грн.

Керуючись статтями 130, 191, 231, 274 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" про відмову від заяви (вх. 01-36/841/23 від 17.08.2023) про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20 (в порядку ст. 42 КУзПБ) - задоволити.

2. Прийняти відмову від заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі № 902/560/20 про банкрутство (в порядку ст. 42 КУзПБ).

3. Визнати нечинним рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20.

4. Закрити провадження у справі № 902/560/20 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі № 902/560/20 про банкрутство (в порядку ст. 42 КУзПБ).

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" (02059, місто Київ, вулиця Пчілки Олени, будинок 5, приміщення 264, ЄДРПОУ 32983524) з Державного бюджету України 50% судового збору в розмірі 3 633,60 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20.

6. Повернути Фермерському господарству "Кальній" (22252, Вінницька область, Вінницький район, село Плисків, вулиця Центральна, будинок 2, ЄДРПОУ 37926701) з Державного бюджету України 50% судового збору в розмірі 3 633,60 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2024 у справі № 902/560/20.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

8. Матеріали справи № 902/560/20 у відповідній частині повернути до Господарського суду Вінницької області.

повний текст скадено "17" жовтня 2025

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.