вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Справа№ 910/8703/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Козир Т.П.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 15.10.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025
у справі №910/8703/24 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ)
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна"
відповідача 2 Міністерства охорони здоров'я України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача-2 Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" у поновленні процесуального строку на подачу зустрічного позову у справі №910/8703/24; зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" у справі №910/8703/24 повернуто заявнику.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" у поновленні процесуального строку на подачу зустрічного позову та про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна"; передати зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна", а також клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" про поновлення строку на подання зустрічного позову на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8703/24 за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh(Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" та Міністерства охорони здоров'я України про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8703/24.
03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження у справі №910/8703/24 у 3-х томах.
У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. 08.07.2025 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/8703/24 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2025; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 06.08.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.08.2025.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, враховуючи, що суд першої інстанції вірно встановив факт пропуску Відповідачем - 1 процесуального строку на подання зустрічного позову у даній справі, доводи апеляційної скарги не доводять наявність істотних перешкод чи труднощів, що завадили вчасному поданню Відповідачем-1 Зустрічного позову у даній спрві.
15.08.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" надійшли пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу, у яких Відповідач - 1 наголошує, що Відповідач-1 не міг звернутись до суду у встановлений строк із зустрічним позовом про визнання недійсним Патенту на Винахід через його невідповідність умовам патентоздатності, оскільки Відповідачу-1 не було відомо про таку невідповідність. Висновок експерта є носієм інформації, з якого Відповідач-1 вперше дізнався про порушення законного інтересу Відповідача-1 та наявності підстав для звернення із зустрічним позовом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8703/24 за позовом Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" та Міністерства охорони здоров'я України про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі №910/8703/24 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8703/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 відкладено на 15.10.2025 о 12 год. 00 хв.
У судове засідання 15.10.2025 з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" та Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ). Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24, передати зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна", а також клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" про поновлення строку на подання зустрічного позову на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Представники Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що внаслідок ознайомлення із матеріалами справи 26.07.2024 представнику Відповідача-1, як фахівцю у галузі права, не могло стати відомо про обставину невідповідності Винаходу за Патентом умовам патентоздатності. З'ясування питання відповідності винаходу за Патентом умовам патентоздатності потребувало спеціальних знань, зокрема, у галузі хімії, які відсутні у представників Відповідача-1. Скаржник зазначає, що представник Відповідача-1 - 01.08.2024 звернувся до особи, яка має відповідні спеціальні знання, а саме, до судового експерта Оцалюка Валентина Михайловича, атестованого за спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями" з проханням провести експертизу у сфері інтелектуальної власності та надати відповідь на запитання, чи відповідає Винахід за Патентом умовам патентоздатності "винахідницький рівень" та "промислова придатність" (надалі "Експертиза"). Апелянт зазначає, що представники Відповідача-1 за відсутності необхідних спеціальних знань не могли обгрунтовано припускати, що Винахід за Патентом є очевидним для фахівця, тобто явно випливає із рівня техніки (з усіх відомостей, які стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету заявки на Винахід), Винахід не може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності. Відтак, на думку скаржника, у Відповідача-1 були відсутні підстави та намір пред'явити Зустрічний позов у встановлений законом строк, відповідач-1 з об'єктивних причин не міг спрогнозувати результати Експертизи та до отримання висновку експерта дізнатись про обставину невідповідності Винаходу умовам патентоздатності та не мав наміру пред'явити Зустрічний позов у встановлений законом строк, оскільки про наявність підстав для такого звернення у строк для подання відзиву на первісний позов Відповідачу-1 відомо не було. В свою чергу, невідповідність Винаходу за Патентом умовам патентоздатності була підтверджена Висновком експерта від 01.04.2025 № 48-ОВМ/18. Як тільки Відповідач-1 отримав Висновок, здійснив його аналіз та зі змісту Висновку встановив, що Винахід за Патентом не відповідає умовам патентоздатності, Відповідач-1 того ж дня 01.04.2025 повідомив представника Відповідача-1 Мамуню О.С. про намір заявити Зустрічний позов про визнання Патенту недійсним. Незважаючи на об'єктивно стислі строки для підготовки і пред'явлення Зустрічного позову, представником Відповідача-1 вже у судовому засіданні 02.04.2025 було подано Зустрічний позов та клопотання з детальним обгрунтуванням поважності причин пропуску відповідного процесуального строку. Як зазначає скаржник, факт звернення Відповідача-1 до Експерта з метою перевірки Винаходу за Патентом умовам патентоздатності не мав відношення до предмету доказування у спорі за первісним позовом, в той час як у Відповідача-1 до отримання Висновку не було наміру та відомостей, які б дозволяли пред'явити обгрунтований Зустрічний позов. З урахуванням зазначеного, на думку апелянта, підстави повідомляти суд про звернення до Експерта із проханням провести Експертизу були відсутні. Апелянт зазначає, що ретроспективна оцінка судом факту звернення Відповідача-1 до Експерта здійснена без урахування тієї обставини, що Відповідачу-1 вочевидь не було відомо про невідповідність Винаходу умовам патентоздатності до отримання Висновку. Відповідач-1 з об'єктивних і очевидних причин не міг спрогнозувати, що 01.04.2025 він отримає від Експерта Висновок, який підтвердить саме невідповідність Винаходу умовам патентоздатності, а 02.04.2025 у судовому засіданні пред'явить Зустрічний позов, про що мав би можливість "зазначити" суду у строк для подання відзиву на первісний позов або в будь-який інший момент до отримання Висновку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 залишити без змін, з огляду на наступне.
Компанія Bayer Intellectual Property Gmbh (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" (далі - відповідач 1) та Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" порушувати права інтелектуальної власності Компанії Bayer Intellectual Property Gmbh на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339, зокрема, вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарського засобу з діючою речовиною "ривароксабан" ("rivaroxaban"), поданого на державну реєстрацію за заявою від 23.02.2024;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України відмовити в державній реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" (діюча речовина "ривароксабан" ("rivaroxaban"), форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг або 10 мг, або 15 мг, або 20 мг по 2,5 мг: по 10 таблеток у блістері; по 2 або 3, або 6 блістерів у картонній коробці по 10 мг або 15 мг, або 20 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці, поданого на державну реєстрацію 23.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тева Україна".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником патенту України №73339 на винахід "Заміщені оксазолідони і їх застосування для запобігання згортанню". Молекула "ривароксабан" захищена чинним патентом України №73339 у першому незалежному пункті формули винаходу, а також заявлена у пункті 7 формули винаходу. 23.02.2024 Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" про державну реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "Ривароксабан-Тева" з діючою речовиною "ривароксабан" ("rivaroxaban"), проте, як зазначає позивач, останній не надав відповідачу-1 дозволу на використання винаходу за патентом України № 73339 у вищевказаному лікарському засобі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-2 залучено Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - третя особа, ДЕЦ). Зобов'язано відповідачів надати суду в строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзиви на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернуто увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство.
02.04.2025 Відповідачем 1 подано до суду зустрічний позов (зареєстровано 03.04.2025).
Одночасно з зустрічним позовом, Відповідачем 1 подано до суду клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову, в обгрунтування якого зазначено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" (далі - ТОВ "Тева Україна") є фармацевтичною компанією, діяльність якої полягає у розробленні, виготовленні та продажу фармацевтичних препаратів. Так, ТОВ "Тева Україна" була подана заява до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (надалі також - "ДЕЦ") про державну реєстрацію лікарського засобу "Ривароксабан-Тева" з діючою речовиною "ривароксабан [rivaroxaban]". Компанія Bayer Intellectual Property Gmbh (Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ) (далі - Компанія Bayer) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" з первісним позовом, що розглядається в межах даної господарської справи № 910/8703/24 про захист прав інтелектуальної власності на винахід за Патентом. На думку Компанії, подання ТОВ "Тева Україна" до ДЕЦ заяви про державну лікарського засобу "Ривароксабан-Тева" порушує права на винахід за Патентом. Первісною позовною заявою позивач просить суд, зокрема: заборонити ТОВ "Тева Україна" вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарського засобу з діючою речовиною "ривароксабан [rivaroxaban]''; зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України відмовити в державній реєстрації лікарського засобу "Ривароксабан-Тева", поданого на державну реєстрацію ТОВ "Тева Україна". Отже, Компанія Байєр, посилаючись на діючі майнові права на винахід за Патентом, не визнає та оспорює право ТОВ "Тева Україна" на державну реєстрацію власного лікарського засобу "Ривароксабан-Тева" та безперешкодно ввести його в цивільний обіг в Україні, у т.ч. шляхом продажу. ТОВ "Тева Україна" стало відомо, що Винахід за Патентом не відповідає встановленим на дату подання заявки на Винахід умовам патентоздатності, а отже Патент має бути визнано недійсним повністю. З'ясування питання відповідності винаходу за Патентом умовам патентоздатності потребує спеціальних знань, зокрема, у галузі хімії, які відсутні у представників ТОВ "Тева Україна", як спеціалістів у галузі права. Одразу після ознайомлення з первісною позовною заявою у даній справі представники ТОВ «Тева Україна» звернулись 01.08.2024 до судового експерта Оцалюка Валентина Михайловича, атестованого за спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями" (надалі також - "Експерт") з проханням провести експертизу у сфері інтелектуальної власності та надати відповідь на запитання, чи відповідає Винахід за Патентом умовам патентоздатності "винахідницький рівень" та "промислова придатність". За результатами ретельного дослідження, яке тривало з серпня 2024 до квітня 2025, Експерт дійшов наступних висновків: "Винахід «Заміщені оксалідонони і їх застосування для запобігання згортанню крові» за патентом України № 73339 не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень"; Винахід «Заміщені оксалідонони і їх застосування для запобігання згортанню крові за патентом України № 73339 не відповідає умові патентоздатності "промислова придатність". Таким чином, невідповідність винаходу за Патентом умовам патентоздатності "винахідницький рівень" та "промислова придатність" повністю підтверджується вищевказаним Висновком експерта № 48-ОВМ/18. ТОВ "Тева Україна" звернуло увагу суду, що до моменту отримання Висновку експерта представники ТОВ "Тева Україна" не знали і не могли знати про обставину невідповідності винаходу за Патентом умовам патентоздатності, з огляду на відсутність відповідних спеціальних знань. В той же час від волі ТОВ "Тева Україна" не залежало, в який строк Експерт проведе відповідні дослідження та складе Висновок. Отже, до завершення всебічного експертного дослідження та отримання Висновку ТОВ "Тева Україна" було позбавлено можливості у встановлені законом строки звернутись до суду із належним чином обґрунтованим зустрічним позовом про визнання Патенту недійсним. Висновок був складений Експертом 01.04.2025 та отриманий представниками ТОВ "Тева Україна" - 01.04.2025, після чого Позивачем пред'являється даний зустрічний позов в найближчому судовому засіданні після отримання Висновку - 02.04.2025. Враховуючи викладене, Відповідач 1 просить поновити пропущений процесуальний строк на подання ТОВ "Тева Україна" зустрічного позову.
08.04.2025 через канцелярію суду від представника Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property Gmbh) надійшли заперечення на клопотання відповідача 1 про поновлення строку для подання зустрічного позову, у яких зазначено, що статтею 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів - і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. З аналізу наведених вище положень процесуального закону вбачається, що Відповідач-1 має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, який у свою чергу встановлюється судом. Ухвалою суду від 23.07.2024 про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачам, в тому числі і Відповідачу-1, строк у 15 календарних днів з дня отримання відповідної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Як вбачається з п. 3 відзиву Відповідача-1 від 12.08.2024, останній був ознайомлений із текстом ухвали про відкриття провадження 26.07.2024, відповідно, сам відзив було подано 12.08.2024 з дотриманням встановленого судом строку. Відтак, строк для подачі Відповідачем-1 зустрічного позову, визначений ч. 1 ст. 180 ГПК України, є таким, що закінчився 12.08.2024, тобто до моменту подачі останнім зустрічного позову від 02.04.2025 та клопотання про поновлення строку для його подачі від 03.04.2025. Позивач за первісним позовом зазначає, що законодавець жодним чином не пов'язує перебіг строку для подання зустрічного позову із збором доказів в межах заявленого первісного позову та зауважує, що заявлене Відповідачем-1 клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову не містить посилань на обставини, які стали істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк. Також на переконання Позивача, об'єднання позовів в одне провадження та їх подальший спільний розгляд є недоцільним, з огляду на таке: зустрічний позов пред'явлено Відповідачем-1 до особи, яка взагалі не є учасником справи за первісним позовом-Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності, при цьому, Відповідач-2 та Третя особа за первісним позовом взагалі не є залученими до зустрічного позову, що виключає ознаки зустрічного позову; позови містять різний зміст вимог та обставин, які підлягають доказуванню. Зокрема, первісний позов ґрунтується на порушенні прав інтелектуальної власності на винахід внаслідок подання Відповідачем-1 заяви на реєстрацію спірного лікарського засобу (ст.ст. 15, 16, 177, 321, 386, 420, 424, 432,459,464 ЦК України, ст. ст. 1, 6, 28, 34,35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби"), в той час як зустрічний позов містить вимогу про визнання патенту недійсним (ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб, шляхом: зазначення відомостей про наявність/відсутність у відповідача (Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій") електронного кабінету; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із зустрічною позовною заявою (за наявності); доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків зустрічної позовної заяви з доданими документами відповідачам.
16.04.2025 через систему "Електронний Суд" від представника ТОВ "Тева Україна" надійшли додаткові пояснення щодо поважних причин пропуску строку на подання зустрічного позову. У поданих поясненнях представник Відповідача зазначає наступне. Зустрічний позов обґрунтований невідповідністю Винаходу за Патентом встановленим законом умовам патентоздатності "винахідницький рівень" та "промислова придатність". Позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що до моменту отримання Висновку експерта Відповідач-1 не знав і не міг знати про обставину невідповідності Винаходу за Патентом умовам патентоздатності. Підстав стверджувати або навіть обґрунтовано припускати факт невідповідності Винаходу умовам патентоздатності до отримання Висновку у Відповідача-1 не було, а отже не було й наміру заявляти Зустрічний позов ані у встановлений законом строк для подання зустрічного позову, ані у період з 12.08.2024 до моменту отримання Висновку 01.04.2025. Як тільки Відповідач-1 отримав Висновок 01.04.2025, здійснив його аналіз та зі змісту Висновку встановив, що Винахід за Патентом не відповідає умовам патентоздатності, Відповідач-1 того ж дня - 01.04.2025 повідомив представника Відповідача-1 Мамуню О.С. про намір заявити у даній господарській справі Зустрічний позов про визнання Патенту недійсним. Незважаючи на об'єктивно стислі строки для підготовки і пред'явлення Зустрічного позову, представниками Відповідача-1 вже у судовому засіданні 02.04.2025 було подано Зустрічний позов та клопотання про поновлення строку на його подання.
21.04.2025 в системі "Електронний Суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕВА УКРАЇНА" сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява до Господарського суду міста Києва надійшла 22.04.2025 за зареєстрована за № 07-11/34773/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" у поновленні процесуального строку на подачу зустрічного позову у справі №910/8703/24; зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" у справі №910/8703/24 повернуто заявнику.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник пропустив строк, у межах якого він мав право звернутися із зустрічним позовом до місцевого господарського суду, а наведені підстави пропуску цього строку визнано неповажними.
Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.
За змістом частини другої статті 46 та частини першої статті 180 ГПК України відповідач, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-шостої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить Відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, прямо з норми частини восьмої статті 165 ГПК вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.
З наведеного слідує, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19, від 06.12.2023 у справі № 918/604/23, від 16.09.2024 у справі № 917/321/24, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 17.04.2025 у справі №920/482/24).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 було відкрито провадження у даній справі та встановлено строк для подачі відзиву - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
26.07.224 представник ТОВ "Тева Україна" ознайомився з матеріалами даної справи, та, відповідно, з ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі, тому граничним строком на подання відзиву на позов є 12.08.2024.
12.08.2024 Відповідачем 1 на виконання зазначеної ухвали було подано відзив на позовну заяву.
Отже зустрічний позов, відповідно до приписів ч. 1 ст. 180 ГПК України, мав бути поданий у строк для подання відзиву. Втім, разом з відзивом на позовну заяву, який був поданий Відповідачем-1 - 12.08.2024, Відповідач-1 зустрічний позов не подав.
Відповідачем 1 зустрічний позов разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання зустрічного позову подано до суду 02.04.2025 (зареєстровано 03.04.2025), тобто поза межами строків, встановлених приписами ГПК України.
Суд зазначає, що реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та є об'єктивно непереборними, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено поважні причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у cправі № 918/604/23.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин, кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку.
Відповідно до п. 4, 5, 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як зазначалося вище, Відповідач 1, в поважність пропущеного ним строку на подання зустрічного позову з поважних причин, посилається на те, що впродовж чотирьох робочих днів після ознайомлення з первісним позовом Компанії Байєр (26.07.2024) працівники ТОВ "Тева Україна" підготували матеріали на дослідження Експерта (в т.ч. здійснили відповідні переклади матеріалів українською мовою) та звернулись до останнього (01.08.2024) з проханням провести експертизу та після отримання та ознайомлення з Висновком (від 01.04.2025) у найближчому судовому засіданні (02.04.2025) звертаються до суду із зустрічним позовом про визнання Патенту недійсним.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що ТОВ "Тева Україна" під час розгляду справи на стадії підготовчого провадження у відповідності до приписів п. 4, 5, 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України не було повідомлено суд про звернення 01.08.2024 до судового експерта та про намір звернутись до суду із зустрічним позовом.
Водночас, суд зазначає, що ТОВ "Тева Україна" у поданій до суду 03.04.2025 заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічного позову зазначає, що йому стало відомо, що Винахід за Патентом Позивача не відповідає встановленим на дату подання заявки на Винахід умовам патентоздатності, а отже, Патент має бути визнано недійсним повністю. Одразу після ознайомлення з первісною позовною заявою у даній справі представники ТОВ "Тева Україна" звернулись до судового експерта Оцалюка Валентина Михайловича, атестованого за спеціальністю 13.3 "Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями" з проханням провести експертизу у сфері інтелектуальної власності та надати відповідь на запитання, чи відповідає Винахід за Патентом умовам патентоздатності "винахідницький рівень" та "промислова придатність".
При цьому, за обставин даної справи, судом не може бути взято до уваги така причина поновлення строку, зазначена ТОВ "Тева Україна", як відсутність наміру звертатись до суду із зустрічним позовом до отримання Висновку експерта. Така причина не може бути визнана судом поважною, оскільки подання зустрічного позову залежало виключно від волі заявника, заявником не наведено непереборних обставин для звернення до суду із таким зустрічним позовом. Висновок експерта - є лише ймовірним доказом, яким могли бути підтверджені підстави відповідного зустрічного позову щодо невідповідності Патенту позивача умовам патентоздатності.
Відтак, з огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за результатами ознайомлення з позовною заявою та ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/8703/24 (26.07.2024) Відповідач 1 мав можливість пред'явити зустрічний позов, у строк для подання відзиву на позовну заяву, а саме до 12.08.2024 (включно). Втім, таким правом, у встановлений строк не скористався та не просив суд про продовження такого строку.
Як було встановлено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 було відкрито провадження у даній справі та встановлено строк для подачі відзиву - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
12.08.2024 Відповідачем 1 із дотриманням строків, встановлених зазначеною ухвалою, було надіслано до суду відзив на позовну заяву. У даному відзиві Відповідачем 1 не зазначалося про неможливість подання ним обґрунтованої зустрічної позовної заяви до отримання Висновку експерта, так само як і не зазначалося про намір в майбутньому подати зустрічний позов та про продовження строку для його подачі до суду.
Отже зустрічний позов, відповідно до приписів ч. 1 ст. 180 ГПК України, мав бути поданий у строк для подання відзиву. Втім, ані у строк для подання відзиву, що був визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, ані разом з відзивом на позовну заяву, який був поданий Відповідачем-1 12.08.2024, Відповідач-1 зустрічний позов не подав, про неможливість його подання у встановлений строк суд не повідомив, не просив про продовження такого строку з поважних причин.
Також судом враховано, що 12.03.2025 через канцелярію суду від представника ТОВ "Тева Україна" подано відзив на позовну заяву (з урахуванням висновку експерта). В прохальній частині поданого відзиву, Відповідач -1 просив поновити пропущений з поважних причин строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти поданий відзив (далі - клопотання). Відповідно до приписів ч. 1 ст. 180 ГПК України Відповідач 1, подаючи Відзив від 12.03.2025 також не пред'явив зустрічний позов. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 (повний текст ухвали складено 08.04.2025) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" у поновленні процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" відзив на позовну заяву від 12.03.2025 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що в силу ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Водночас, Відповідач 1 не повідомляв суд першої інстанції про звернення 01.08.2024 до експерта за відповідним дослідженням.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані Відповідачем 1 причини пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви є неповажними, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання зустрічного позову та повернення зустрічної позовної заяви..
Судова колегія враховує, що скаржником не наведено об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали Товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" вчасному зверненню із зустрічним позовом у даній справі чи з клопотанням про продовження такого строку, наведені у відповідному клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку є суб'єктивними, тобто такими, що залежали виключно від свідомого волевиявлення скаржника, як про це зазначено вище.
Скаржник не був позбавлений права у разі вчасного звернення до суду із зустрічним позовом у даній справі подати в подальшому відповідний висновок експертизи, враховуючи, що відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в апеляційній скарзі суду не наведено.
Колегія суддів звертає увагу, що повернення зустрічного позову через пропуск строку на його подання не позбавляє заявника права на звернення до суду із відповідним самостійним позовом у загальному порядку.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Оцінюючи ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" - без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/8703/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 21.10.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Т.П. Козир
О.М. Остапенко