вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15526/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Середюк О. В.
від відповідача: Брящей Р. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грав"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2025
у справі № 910/15526/24 (суддя Босий В. П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грав"
про стягнення 481 491,41 грн
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грав" ("Торговий дім "Грав"; відповідач) про стягнення 481 491,41 грн плати за безоблікове водокористування.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем п. 4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України - здійснення безоблікового водокористування, у зв'язку з чим позивачем здійснено розрахунок витрат води за період з 05.01.2020 по 04.02.2020 на суму 481 491,41 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/15526/24 позов задоволено повністю та стягнуто з "Торговий дім "Грав" на користь ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" заборгованість у розмірі 481 491 грн 41 коп. та судовий збір у розмірі 5 777 грн 90 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що факт безоблікового водокористування відповідачем підтверджено матеріалами справи, розрахунок позивача є вірним.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/15526/24, "Торговий дім "Грав" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 74, 76, 236 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
При цьому скаржник зазначає, що він не був ані власником, ані користувачем майна автомийки "Піна", попередження від позивача він не отримував, про проведення перевірки не знав.
02.09.2025 через систему "Електронний суд" "Торговий дім "Грав" подані додаткові пояснення у справі, які за змістом є запереченням (відповіддю) на відзив.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 27.06.2025 встановлено скаржнику строк для подання заперечення на відзив в письмовій формі протягом п'яти днів з дня його отримання.
"Торговий дім "Грав" та його представник отримали відзив на апеляційну скаргу в електронному вигляді 14.07.2025, що підтверджується довідками Північного апеляційного господарського суду про доставку електронних документів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
"Торговий дім "Грав" та його представник до закінчення строку для подання заперечення на відзив в письмовій формі не подали відповідні заяви.
Оскільки станом на 02.09.2025 строк для подання заперечення на відзив в письмовій формі закінчився, суд залишає його без розгляду.
Позиція іншого учасника справи
Позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що акт обстеження від 04.02.2020 № 226310 є належним, достатнім та допустимим доказом безоблікового водокористування відповідачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.) продовжено строк розгляду апеляційної скарги "Торговий дім "Грав" на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/15526/24; за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грав" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/15526/24; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15526/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2025; зупинено дію оскарженого рішення.
У судовому засіданні 03.09.2025 протокольно оголошено перерву до 01.10.2025.
Присутній у судовому засіданні 01.10.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 01.10.2025 представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
У позові ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" вказує, що у зв'язку зі зверненням народного депутата України Нестеренка К.А. від 24.01.2020 № 04-046 щодо діяльності мийки за адресою вул. Сім'ї Прахових, 31 з можливою відсутністю фільтрації стоків та з метою виконання покладених на виробника обов'язків 04.02.2020 ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" проведено обстеження водопостачання та водовідведення об'єкта, що належить "Торговий дім "Грав".
За результатами обстеження вказаного об'єкта позивачем було виявлено самовільне водокористування, про що складено акт обстеження об'єкта водопостачання та водовідведення від № 226310 від 04.02.2020, від підписання якого відповідач відмовився, про що складено акт про відмову від підписання акту обстеження водопостачання та водовідведення №226310 від 04.02.2020.
Водокористування автомийки було припинено шляхом закриття вхідної засувки та опломбування її, про що було складено відповідний акт обстеження № 226302 та акт пломбування від 04.02.2020.
У зв'язку з відсутністю доступу на територію автомийки, де знаходяться каналізаційні колодязі, підключень до каналізаційної мережі неможливо було виявити, що зазначено в акті обстеження № 226301.
За доводами позивача, відповідач самовільно користувався послугами з централізованого водопостачання за період з 05.01.2020 по 04.02.2020 (без згоди позивача та без укладеного договору), що було зафіксовано в акті обстеження від 04.02.2020 № 226310.
Листом від 07.12.2020 № 9869/8/8/02-20 позивач направив відповідачу попередження разом із рахунком за безоблікове, самовільне користування послугами №62/1/20 від 01.12.2020.
06.02.2024 позивачем було направлено відповідачу вимогу від 29.01.2024 №947/12/8/02-24 сплатити грошові кошти в сумі 481 491,41 грн у семиденний термін з моменту одержання цієї вимоги (докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи), яка залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Спір між сторонами стосується нарахування плати у зв'язку з виявленим фактом самовільного та безоблікового водокористування відповідачем.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27 червня 2008 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за №936/15627 (далі - Правила №190) (в редакції, що діяла в період спірних правовідносин), вони визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з пунктом 4.3 Правил №190 забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).
Пунктом 3.2 Правил №190 встановлено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункти 3.3, 3.4 Правил №190).
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Під поняттям "споживач житлово-комунальних послуг" законодавець визначив індивідуального або колективного споживача, а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Самовільне і безоблікове водокористування є порушенням Правил № 190 і передбачає певну процедуру оформлення представником виконавця цієї послуги акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.
Самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення і безоблікового водокористування фіксується в акті за участю споживача.
Позивач надав до матеріалів справи копію акта обстеження водоспоживання та водовідведення об'єкту від 04.02.2020 № 226310 з відсутніми відомостями про представника споживача. Відповідна графа в акті є незаповненою.
В акті № 226310 від 04.02.2020 про відмову від підписання акта обстеження об'єкта водопостачання та водовідведення, також не зазначено прізвище, ім'я, по-батькові представника споживача. Натомість у відповідній графі міститься лише запис "Автомойка "Пена".
Отже, за відсутності відомостей щодо представника споживача, суд не вважає, що позивач дотримався вимог щодо порядку складання актів.
Щодо наданої позивачем копії акта опломбування від 04.02.2020, вбачається, що опломбування проведено в присутності представника абонента: "орендар ФО Карпенко О. А."; абонент: "Автомойка Пена"; адреса: "вул. Сім'ї Прахових, 31"; район: "Голосіївський".
При цьому позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами того, що саме відповідач є споживачем за вказаною адресою і того, що зазначена в акті опломбування особа була представником відповідача.
Також суд враховує відсутність в матеріалах справи доказів належності права власності чи права тимчасового користування на вказаний об'єкт відповідачу або його перебування на балансі відповідача.
Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного приєднання або самовільного користування відповідачем системами водопостачання та водовідведення по об'єкту за адресою: м.Київ, вул. Сім'ї Прахових, 31, в період з 05.01.2020 по 04.02.2020.
Щодо наданої суду апеляційної інстанції роздруківки з інтернет-сайту з оголошеннями, слід зазначити таке.
Згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Відсутність обґрунтування, у чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 822/1736/18).
У даному випадку у відзиві на апеляційну скаргу позивачем не наведено жодного обґрунтування в чому полягає винятковість випадку неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції у встановлений строк і не надано відповідних доказів, які підтверджують неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення з підстав, що об'єктивно не залежали від нього, що виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи (постанова Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/9742/22).
З наведених підстав колегія суддів вирішила не брати до уваги зазначений доказ.
Отже, виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає, що у даному випадку наявність обставин, на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача плати за безоблікове водокористування в сумі 481 491,41 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 277 ГПК України).
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
З огляду на наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грав" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/15526/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грав" (02121, м. Київ, вул. Братства Тарасівців (колишня назва Декабристів), буд. 12/37, кв. 483; ідентифікаційний код 36628105) 8 666 (всім тисяч шістсот шістдесят шість) грн 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 17.10.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко