вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"20" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5021/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник» про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025
у справі №910/5021/25 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 696 249, 08 грн, з яких: 554 152, 57 грн основного боргу, 33 234, 34 грн 3% річних, 108 862, 17 грн інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 08.07.2025 у справі №910/5021/25 провадження у справі в частині вимог про стягнення 8 807,16 грн боргу закрив. Позов в іншій частині задовольнив. Стягнув з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник» 545 345,41 грн боргу, 108 862,17 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 33 234,34 грн три проценти річних з простроченої суми, 25 000, 00 грн витрат по оплаті послуг адвоката, 8 355, 00 грн витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі; поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5021/25; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5021/25 в частині задоволених позовних вимог; ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.09.2025 у справі №910/5021/25 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5021/25 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5021/25 залишив без змін.
На адресу Північного апеляційного господарського суду 09.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду даної справи Північним апеляційним господарським судом, у розмірі 20 000, 00 грн.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.10.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.10.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник» про ухвалення додаткового судового рішення призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами статті 129 ГПК України - розподіл судових витрат визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частини 4, 5 статті 129 ГПК України).
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).
У суді апеляційної інстанції представництво інтересів позивача здійснював, зокрема, адвокат Садиленко Олексій Леонідович на підставі ордера Серії АЕ №1379728, виданого 21.04.2025.
На підтвердження заявленого до стягнення розміру надання правової допомоги у сумі 20 000, 00 грн, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу надано суду: Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 24.03.2025 №14/25, укладений між Адвокатським об'єднанням «Бі Поінт» (об'єднання) та позивачем (клієнт), предметом якого є надання Об?єднанням (адвокатами, що входять до складу Об?єднання), усіма законними методами та способами професійної правової (правничої) допомоги Клієнту у всіх справах і питаннях, які пов?язані чи можуть бути пов?язані із захистом та/або відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав, свобод та законних інтересів Клієнта, та/або реалізацією прав, свобод і законних інтересів Клієнта, на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов?язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову (правничу) допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Додатковою угодою №1 від 25.08.2025 щодо визначення вартості надання професійної правової (правничої) допомоги сторони у пунктах 1 та 2 погодили, що Клієнт доручає Об'єднанню (адвокатам, що входять до складу Об'єднання) продовжувати надавати професійну правову (правничу) допомогу щодо захисту прав, свобод та законних інтересів Клієнта усіма законними методами і способами, без обмежень прав адвокатів, щодо стягнення в інтересах Клієнта заборгованості з Державного підприємства «Гарантований покупець», ідентифікаційний код 43068454, та/або будь-яких його правонаступників, що виникла на підставі Договору про купівлю- продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом №12801/01 від 27.12.2016 року, з урахуванням неустойки (пені), відсотків річних та втрат від інфляції - в межах справи №910/5021/25 на стадії апеляційного перегляду рішення ухваленого Господарським судом міста Києва від 08.07.2025, а Об'єднання приймає відповідне доручення. На виконання умов пункту 3 Завдання, Сторони домовилися, що вартість послуг Об'єднання (гонорар) за надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи судом апеляційної (другої) інстанції є фіксованою - 20 000,00 грн. (Двадцять тисяч гривень 00 копійок).
У справі, що розглядається, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв'язку зі здійсненням розгляду цієї справи в суді першої інстанцій, розрахований виходячи з вартості послуг правничої допомоги, визначеної у додатковій угоді №1 від 25.08.2025 у розмірі 20 000,00 грн, та яка є фіксованим розміром гонорару.
26.08.2025 клієнт перерахував адвокатському об'єднанню 20 000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №175.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом зазначила:
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Перевіряючи правильність визначення позивачем заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує, що, у даному випадку, клієнтом (позивачем) та адвокатським об'єднанням погоджено не погодинну оплату, а фіксований розмір гонорару, який відповідно не потребує обчислення фактичної кількості часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, та фактичного обсягу робіт, виконаних адвокатом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості тощо.
Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
Колегія суддів зазначає, що перелік та обсяг наданих за договором послуг, а також долучені до матеріалів справи докази, дозволяють встановити фактичне надання адвокатом правової допомоги позивачу за договором про надання правової (правничої) допомоги та додатковою угодою до нього в межах розгляду справи № 910/5021/25 в суді апеляційної інстанції, а саме подання відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що правова позиція позивача на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5021/25 не змінювалась.
При зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі у судах першої та апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 06.05.2025 у cправі № 912/909/23).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Враховуючи те, що правова позиція адвоката позивача у суді апеляційної інстанції не змінювалась, а також те, що адвокат приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, відтак, адвокату не потрібно було додатково вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини, а також витрачати значний час на підготовку до судового засідання.
Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг з правової допомоги та дійшла висновку про часткове їх задоволення в сумі 10 000, 00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково.
Враховуючи те, що за подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у відповідності до статті 129 ГПК України у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вулиця Симона Петлюри, будинок 27, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажник» (вул. Прикордонна, будинок 44, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05531050) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи №910/5021/25 у Північному апеляційному господарському суді.
3. Видачу наказів на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи №910/5021/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська