вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 753/16875/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лісковська О.А.
від відповідача: Кулик С.А.
від ДВС: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2025
у справі №753/16875/21 (суддя Демидов В.О.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Рух справи
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №753/16875/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 753/16875/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 753/16875/21 скасовано, а провадження у справі № 753/16875/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №753/16875/21 скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)") 3 028,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Доручено Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ. Справу №753/16875/21 надіслати до Господарського суду міста Києва для видачі наказу, після чого передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
18.04.2024 на виконання постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №753/16875/21, яка набрала законної сили 04.04.2024, видано відповідний наказ.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 753/16875/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 753/16875/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі №753/16875/21 скасовано. Справу №753/16875/21 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
28.10.2024 на виконання постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №753/16875/21, яка набрала законної сили 10.10.2024, з урахуванням ухвали Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду про виправлення описки у резолютивній частині від 22.10.2024 року, видано відповідний наказ.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №753/16875/21 скасовано і прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 227 262,42 грн вихідної допомоги та 778 860,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 67 804,00 грн судового збору та 1 304,67 грн комісії (сервісного збору) за розгляд справи у судах, 194,68 грн за доступ до запису судових засідань від 22.11.2023 та від 03.07.2024 та 38 337,21 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання вказаної додаткової постанови Господарським судом міста Києва 14.02.2025 видано відповідний судовий наказ.
26.02.2025 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем (далі - державним виконавцем) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.
26.02.2025 державним виконавцем було отримано відповідь на запит №: 253763428 від 26.02.2025 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.
Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця
23.05.2025 представник ОСОБА_1 подав скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича у справі №753/16875/21.
Скарга мотивована тим, що 17.02.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання рішення (додаток 1 до скарги). В наведеній заяві ОСОБА_1 (стягувач) зазначила відому їй інформацію про рахунки боржника - Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Поміж тим, як вказує представник, в порушення ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем до теперішнього часу не накладені арешт на майно (кошти) боржника, хоча він ще 26.02.2025 отримав інформацію про рахунки та майно боржника.
Наведена бездіяльність головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича, на думку заявника, призвела до того, що до теперішнього часу додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2025 року у справі № 753/16875/21 не виконана.
Крім того представник зазначає, що 30.04.2025 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Представник заявника вважає наведену постанову про зупинення вчинення виконавчих дій незаконною та такою, що суперечить вимогам законодавства. З огляду на викладене представник просить:
- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича щодо не прийняття рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- зобов'язати головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича або іншу посадову особу Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей боржника - Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (юридична адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035; фактична адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, 35, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36716128) у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича від 30 квітня 2025 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 67 804,00 грн судового збору та 1 304,67 грн комісії (сервісного збору) за розгляд справи у судах, 194,68 грн за доступ до запису судових засідань від 22.11.2023 та від 03.07.2024 та 38 337,21 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- зобов'язати головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича або іншу посадову особу Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 67 804,00 грн судового збору та 1 304,67 грн комісії (сервісного збору) за розгляд справи у судах, 194,68 грн за доступ до запису судових засідань від 22.11.2023 та від 03.07.2024 та 38 337,21 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заперечення державного виконавця
Представник Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Євген Володимирович подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входить 90 виконавчих проваджень на загальну суму 103602279,93 грн., зокрема ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 753/16875/21 від 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірчична-хімічна компанія" на користь ОСОБА_1 67 804 грн. судового збору та 1 304,67 грн. комісії (сервісного збору) за розгляд справи у судах, 194,68 грн. за доступом до запису судових засідань від 22.11.2023 та 03.07.2024 та 38 337,21 грн. витрат на професійну правничу допомогу, перше виконавче провадження в складі зведеного виконавчого провадження відкрито 08.11.2021 року.
26.02.2025 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем (далі - виконавцем) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Строки зупинення вчинення виконавчих дій визначені в ст. 35 Законом України «Про виконавче провадження», зокрема відповідно до ч. 8 ст. 35 у випадку, передбаченому пунктом 12-1 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (часток) боржника відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Відтак, як стверджує державний виконавець, 30.04.2025 ним правомірно винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Заперечення боржника
Представник боржника заперечив щодо задоволення скарги. Зокрема зазначив наступне:
- 08 жовтня 2024 року в системі онлайн аукціонів Прозорро.Продажі було оприлюднено ПРОТОКОЛ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЕЛЕКТРОННОГО АУКЦІОНУ №LPE001- UA-20240719-99204 про успішну приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу АТ «Об'єднана гірничо- хімічна компанія»;
- 11 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за результатами аукціону з продажу об'єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» № 1010-р від 11.10.2024 оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України;
- оприлюднено договір купівлі-продажу об'єкта великої приватизації- пакета акцій у кількості 1944000000 штук простих іменних акцій, що становить 100 відсотків статутного капіталу акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (код згідно з ЄДРПОУ 36716128), за результатами електронного аукціону з умовами № 217 від 19 листопада 2024 року;
- відповідно до ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації;
- у державного виконавця станом на дату розгляду справи відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження; частиною 2 статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зазначено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
З урахуванням вищевказаного, АТ «ОГХК» зазначає, що скаржником не вказано яким саме чином, державним виконавцем порушені норми Конституції України під час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1; визначальним для застосування п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті спірних правовідносин, є саме включення об'єкта права державної власності, зокрема, Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» як єдиного майнового комплексу, до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 постановлено:
« 1. Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича у справі № 753/16875/21 - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича від 30 квітня 2025 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 67 804,00 грн судового збору та 1 304,67 грн комісії (сервісного збору) за розгляд справи у судах, 194,68 грн за доступ до запису судових засідань від 22.11.2023 та від 03.07.2024 та 38 337,21 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Зобов'язати головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича або іншу посадову особу Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 67 804,00 грн судового збору та 1 304,67 грн комісії (сервісного збору) за розгляд справи у судах, 194,68 грн за доступ до запису судових засідань від 22.11.2023 та від 03.07.2024 та 38 337,21 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. В іншій частині скарги відмовити.».
Суд, керуючись ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1, 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень ЄСПЛ, виснував, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарга в частині визнання неправомірною постанови головного державного виконавця.
При цьому, судом враховано викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №335/1961/23, які підтримані постановою Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цією ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича відмовити.
Зокрема, апелянт зазначає, що:
- суд першої інстанції порушив норми матеріального права, зокрема п.п.12, 12-1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»;
- на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 по справі №335/1961/23, є неправомірним, оскільки, як він стверджує, з огляду на норми ст. 8 Конституції України державний виконавець не міг не зупинити ВП № НОМЕР_1 за наявності підстав, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження»;
- суд не врахував, що під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України;
- суд, зазначаючи про тривале невиконання боржником рішень суду, не бере до уваги, що виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №203/2164/22 зупинене 30.04.2025, а тому, як зазначає апелянт, немає жодної підстави стверджувати про тривалі терміни перебування на примусовому виконанні цього судового рішення;
- судом не враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені в постанові від 10.03.2025 у справі №916/183/21, де Верховний Суд звертає увагу на особливості розгляду скарги на дії державного виконавця щодо припинення виконавчих дій в зведених виконавчих провадженнях.
Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та зазначив, що:
- суд першої інстанції врахував, що включення державою АТ «ОГХК» до переліку об'єктів приватизації суттєво, на невизначений строк, затягує виконання товариством судового рішення, внаслідок чого ОСОБА_1 , як стягувач, позбавлена можливості розраховувати на виконання судового рішення у справі про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати (стягнення вихідної допомоги, що підлягала виплаті в повному обсязі в травні 2020 року);
- суд взяв до уваги те, що предмет скарги стосується правомірності зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1 (з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 753/16875/21, виданого 14.02.2025), а не зведеного виконавчого провадження. Скарга ОСОБА_1 не стосується судового оскарження дій державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, а стосується виключно постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025;
- зважаючи на характер правовідносин у цій справі, доводи апеляційної скарги про підвідомчість цього спору (який стосується судового оскарження дій державного виконавця під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 у справі №753/16875/21) адміністративному суду є необґрунтованими.
ДВС згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористалась своїм правом та не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України, у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
11.07.2025 недоліки апеляційної скарги усунено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №753/16875/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.08.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 06.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 06.08.2025. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема на 29.09.2025.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2025 заперечив проти апеляційної скарги відповідача та просив залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.
В судове засідання 29.09.2025 представник ДВС не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в системі «Електронний суд».
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ДВС, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, заслухавши думку відповідача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом Фонду державного майна України № 761 від 08.06.2018 прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності - державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1955 від 22.12.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія з публічного на приватне, і перейменоване в Акціонерне товариство Об'єднана гірничо-хімічна компанія. Відповідно до цього наказу, АТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія є правонаступником майнових прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено, відповідно до якого об'єктом приватизації Фонду державного майна України в добувній промисловості визначено АТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія із зазначенням розміру пакету акцій - 100%.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 662-р від 16.06.2021 затверджено умови продажу державного пакету акцій АТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія на аукціоні з умовами. Проведення аукціону доручено Фонду державного майна України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 643-р від 12.07.2024 затверджено питання продажу пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на електронному аукціоні з умовами. Окрім того розпорядженням Кабінету Міністрів України № 643-р від 12.07.2024 визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 662 «Про затвердження умов продажу державного пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на аукціоні з умовами».
08.10.2024 в системі онлайн аукціонів Прозорро.Продажі було оприлюднено ПРОТОКОЛ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЕЛЕКТРОННОГО АУКЦІОНУ № LPE001- UA-20240719-99204 про успішну приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
11.10.2024 Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за результатами аукціону з продажу об'єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» № 1010-р від 11.10.2024 оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України.
Також було оприлюднено договір купівлі-продажу об'єкта великої приватизації-пакета акцій у кількості 1944000000 штук простих іменних акцій, що становить 100 відсотків статутного капіталу акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (код згідно з ЄДРПОУ 36716128), за результатами електронного аукціону з умовами № 217 від 19.11.2024.
Посилаючись на дану обставину, головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, як вбачається з додаткових пояснень державного виконавця, на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входить 90 виконавчих проваджень на загальну суму 103602279,93 грн., зокрема ВП НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 753/16875/21 від 14.02.2025.
Перше виконавче провадження в складі зведеного виконавчого провадження відкрито 08.11.2021 року.
Суд першої інстанції зазначив, що з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. В даному випадку стягувач був змушений доводити свою правоту у судах, починаючи зі стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судових витрат, а так само і щодо належного виконання рішення суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги в частині визнання неправомірною постанови головного державного виконавця. В іншій частині скарги суд відмовив за безпідставністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Щодо питання належної юрисдикції
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд не врахував, що під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.
В змісті таких аргументів колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, з наведених правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.
Разом з тим, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі №906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах №927/395/13, №5028/16/2/2012, від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16.
Водночас суд наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій.
Колегією суддів встановлено, що предмет скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2025 року у цій справі.
Предмет скарги позивача стосується оскарження дій/бездіяльності державного виконавця саме щодо примусового виконання наведеного вище наказу та не стосуються зведеного виконавчого провадження. ОСОБА_1 не порушувала перед судом питання неправомірності дій/бездіяльності державного виконавця, вчинених в межах зведеного виконавчого провадження.
За таких обставин, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 щодо оскарження дій державного виконавця з ухвалення постанови про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2025 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 24 квітня 2019 року у справі №908/2349/14 (провадження №12-49гс19).
Відтак, суд попередньої інстанції, вірно здійснив розгляд цієї скарги за правилами Господарського процесуального закону, підстав для скасування оскаржуваної ухвали за наведених вище мотивів апелянта, - не вбачається.
Щодо суті скарги
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однієї із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
При цьому будь-яких виключень або делегування даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституції України не містить.
До того ж наведені приписи Конституції України були розглянути Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Отже, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду, як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Як вже зазначалось у цій постанові, Північним апеляційним господарським судом постановою від 17.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №753/16875/21 скасовано і прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 227 262,42 грн вихідної допомоги та 778 860,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 67 804,00 грн судового збору та 1 304,67 грн комісії (сервісного збору) за розгляд справи у судах, 194,68 грн за доступ до запису судових засідань від 22.11.2023 та від 03.07.2024 та 38 337,21 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання вказаної додаткової постанови Господарським судом міста Києва 14.02.2025 видано відповідний судовий наказ. Зазначений наказ передано на виконання державній виконавчій службі згідно заяви стягувача від 17.02.2025.
Постановою головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасови від 26.02.2025 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу ВП НОМЕР_1 про стягнення судових витрат, понесених стагувачем у зв'язку з розглядом спору про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, врегульований Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Положеннями статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності.
Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Посилаючись на дану обставину, головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено оскаржувану постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Поряд з цим, у відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті восьмій, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Розглядаючи справи № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантію прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалене судове рішення, на його виконання.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Відповідно до ст.17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. ратифікованої Законом України № 475/97 від 17.07.1997 р. передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.
Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (рішення у справах «Бурдов проти росії» від 07 травня 2002 року, «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року).
Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути:
- незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59);
- «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75);
- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, §29).
У цьому зв'язку колегія суддів наголошує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на мирне володіння майном повинне відповідати критеріям правомірного втручання.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення легітимної мети, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Європейський суд з прав людини у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
За змістом другого речення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.
ЄСПЛ у рішенні від 2 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України" (заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Зволікання у стягненні належних стягувачу у цій справі присуджених судовим рішенням коштів зумовлює настання у особи додаткового тягаря, що пов'язано із знеціненням коштів, що свідчить про непропорційне втручання в права суб'єкта власності.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29 червня 2004, «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Іванов проти України», рішення від 15.10.2009р.) Європейський суд з прав людини встановив, що невиконання рішень, ухвалених на користь заявника, було порушенням статті 6 (право на справедливий суд) Європейської конвенції з прав людини.
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі №908/1525/16 також зазначила, що необґрунтовані затримки з виконання чинного судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства, яке тривалий час перебуває у процедурі приватизації, внаслідок чого зупинено виконавче провадження, зважаючи на конкретні обставини, можуть бути у певних випадках підставою для задоволення судом скарги на дії виконавця та зобов'язання його поновити виконавче провадження.
У межах розгляду скарги на дії виконавчої служби з виконання судового рішення про стягнення заробітної плати та належних сум у зв'язку зі звільненням (боржником за яким також є Комбінат, а виконання судового рішення так само здійснювалося Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі) у справі №335/1961/23 (на неврахування висновків Верховного Суду у які (справі) посилається скаржник у касаційній скарзі), Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23 виснував наявність підстав для задоволення скарги на дії виконавчої служби в частині визнання неправомірним та скасування постанови Державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій за відповідними виконавчими провадженнями, відкритими на виконання рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2023 року у справі № 335/1961/23.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що у даному випадку вбачається непропорційне втручання держави у право на мирне володіння майном, а отже розглядається як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірною постанови головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича від 30 квітня 2025 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 та зобов'язання зазначеного головного державного виконавця або іншу посадову особу зазначеного відділу ДВС поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №203/2164/22, виданого 14.02.2025.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження прокурора є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати
Оскільки підстав для скасування ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги немає, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №753/16875/21 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 17.10.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков