вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5181/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Яценко О.В.
при секретарі судового засідання Король Я.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025
у справі № 910/5181/25 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ»
про стягнення 522 831,01 грн
за участю представників:
від позивача: Шульга І.Ю.
від відповідача: Лукомський П.В.
У квітні 2025 Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2253 га (кадастровий номер 8000000000:63:246:0009) в загальному розмірі 522 831, 01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» безоплатно використовувало земельну ділянку 8000000000:63:246:0009 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з дати державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі - 17.07.2021 по дату реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 07.07.2022 у розмірі 522 831, 01 грн, з урахуванням здійснених відповідачем оплат у розмірі 60 949, 73 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/5181/25 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» на користь Київської міської ради кошти у розмірі 522 831, 01 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 273, 97 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що ТОВ «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» у період з 12.07.2021 по 06.07.2022 не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС- КОНСАЛТИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/5181/25, скасувати рішення Господарського суду міста Києва частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» на користь Київської міської ради кошти у розмірі 386 896,83 грн, а в іншій частині (135 934,18 грн) відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції частково є необґрунтованим та протиправним та таким, що прийняте з порушенням матеріальних норм права та процесуальних прав. Зокрема скаржник вважає, що з моменту набуття права власності на будівлі автозаправного комплексу сплачувало на рахунок Казначейства земельний податок в якості плати за фактичне користування земельною ділянкою на якій цей комплекс знаходиться. Дана оплата за землю здійснювалась як раз у зв'язку з тим, що укладення відповідного договору оренди з КМР затягнулось до 07.07.2022. Крім цього скаржник вказує, що місцевим господарським судом було порушено його процесуальні права, а саме не взято до уваги поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» питання та не отримано відповіді позивача, що в свою чергу на думку скаржника призвело до порушення його процесуального права під час розгляду справи, а також допустило можливість ухвалити судове рішення без з'ясування важливих для справи обставин.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 справу № 910/5181/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Шапран В.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського від 11.08.2025 вказано на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду докази сплати судового збору.
21.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів платіжної інструкції № 161 від 22.08.2025 про сплату судового збору у розмірі 1 186, 79 грн.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5181/25 та передано новому складу суду: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 прийнято справу № 910/5181/25 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/5181/25, та призначено до розгляду на 08.10.2025.
09.09.2025 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Михальська Ю.Б., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 прийнято справу № 910/5181/25 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Михальська Ю.Б., Яценко О.В.
В судовому засіданні 08.10.2025 представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно з інформаційною довідкою від 23.04.2025 № 423871084 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,2253 га (кадастровий номер 8000000000:63:246:0009) вул. Тепловозній, 2-б у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. (а.с. 16)
Київська міська рада ухвалила рішення від 04.11.2021 № 3352/3393 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу за адресою: вул. Тепловозній, 2-б у Дарницькому районі міста Києва». (а.с. 9)
Вказаним рішенням вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2253 га (кадастровий номер 8000000000:63:246:0009) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (код КВЦПЗ - 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу) на вул. Тепловозній, 2-б у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.10.2020 № 2694, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2020, номер запису про право власності 38570303).
На підставі цього рішення між Київською міською радою (далі - позивач) та ТОВ «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» укладено договір оренди Земельної ділянки від 07.07.2022 №190. (а.с 12-14)
Згідно з інформаційною довідкою від 23.04.2025 № 423871084 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди Земельної ділянки зареєстровано 07.07.2022, орендодавець за яким Київська міська рада, орендар - ТОВ «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ». (а.с. 16)
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007591552021 від 14.09.2021, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009 площею 0,2253 га за адресою: вул. Тепловозна, 2-б у Дарницькому районі міста Києва, цільове призначення: 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу, проведена 12.07.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.07.2021. (а.с. 17-20).
Отже, Земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 12.07.2021.
Згідно з інформаційною довідкою від 23.04.2025 № 423871380 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці розташований автозаправний комплекс загальною площею 216, 5 кв.м., яка перебуває у власності ТОВ «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.10.2020 №2694 право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2020, номер запису про право власності 38570303 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2138499480000). (а.с. 15)
Судом першої інстанції встановлено, що витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.09.2021 № НВ-0007591552021 визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009 на 2021 становить 4 688 847, 21 грн.
Також, відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.02.2022 № 788/86-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009 на 2022 становить 5 157 731, 93 грн. (а.с. 21)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що оскільки Земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав, доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 12.07.2021 (з моменту державної реєстрації земельної ділянки) до 06.07.2022 (до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оренди зареєстровано 07.07.2022).
Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що ТОВ «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ», як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Предметом позову у справі, яка переглядається є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.
Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже сформована усталена практика щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у земельних правовідносинах.
Так, відповідно до приписів частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Отже, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Також, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Як встановлено судом першої інстанції у даній справі, згідно з інформаційною довідкою від 23.04.2025 № 423871380 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці розташований автозаправний комплекс загальною площею 216,5 кв.м., яка перебуває у власності ТОВ «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.10.2020 № 2694 право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2020, номер запису про право власності 38570303 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2138499480000).
Також з матеріалів справи вбачається, що належне відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009 площею 0,2253 га за адресою: вул. Тепловозна, 2-б у Дарницькому районі міста Києва, цільове призначення: 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.
Рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3352/3393 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу за адресою: вул. Тепловозній, 2-б у Дарницькому районі міста Києва» вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2253 га (кадастровий номер 8000000000:63:246:0009) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (код КВЦПЗ - 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу) на вул. Тепловозній, 2-б у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.10.2020 № 2694, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2020, номер запису про право власності 38570303).
В подальшому, на підставі цього рішення між Київською міською радою (далі - позивач) та ТОВ «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» укладено договір оренди Земельної ділянки від 07.07.2022 №190.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у місті Києві від 14.01.2025 № 985.5.26-15-04-15-03, ТОВ «СЕРВІС - КОНСАЛТИНГ» сплачено за 2021 рік - 60 949, 73 грн. (а.с. 31-33)
Київською міською радою було враховано вищевказану суму при здійсненні розрахунку.
Позивач стверджує, що відповідач як власник автозаправного комплексу у період з 12.07.2021 по 06.07.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак відповідача є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Установлені обставини свідчать, що відповідач, як власник об'єктів нерухомого майна, у спірний період із 12.07.2021 по 06.07.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за її користування, у зв'язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі, тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а відтак зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.
При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявними у матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.09.2021 № НВ-0007591552021 відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009 на 2021 рік становить 4 688 847, 21 грн та Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.02.2022 № 788/86-22 відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009 на 2022 рік становить 5 157 731, 93 грн.
Ставка орендної плати визначається за період 12.07.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022 - 06.06.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).
До земель з видом цільового призначення - 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу, застосовується ставка орендної плати - 12%. Враховуючи вище викладене, Київська міська рада нижче надає розрахунок суми, яка підлягає стягненню в межах даної позовної заяви з врахуванням всіх обставин, що мають значення для здійснення правильного обрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування відповідачем Земельною ділянкою.
Таким чином, при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів позивачем правомірно застосовано ставку орендної плати 12% та нормативну грошову оцінку земельної ділянки у відповідний період.
Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується таким чином:
1) з 12.07.2021 по 31.12.2021 4 688 847, 21*12%/365*173 днів = 266 686,21 грн;
2) з 01.01.2022 по 07.07.2022 5 157 731, 93*12%/365*187 днів = 317 094,53 грн, а разом:
266 686,21+ 317 094,53 = 583 780, 74 грн, де зазначені:
період (рік) розрахунку; нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за вказаний період; ставка орендної плати, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді (році); кількість днів у відповідному році; кількість днів у відповідному періоді та сума сплати за відповідний період.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:246:0009, площею 0,2253 га за адресою: вул. Тепловозна, 2-б у Дарницькому районі міста Києва без правовстановлюючих документів за період з 12.07.2021 по 06.07.2022, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені кошти у розмірі 522 831, 01 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції взято до уваги сплату відповідачем земельного податку в розмірі 60 949, 73 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 50 від 06.07.2021 на суму 17 412, 74 грн, № 56 від 05.08.2021 на суму 20 092, 67 грн, № 63 від 07.09.2021 на суму 11 722, 16 грн та № 69 від 05.10.2021 на суму 11 722, 16 грн. (а.с. 81-84)
Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції не враховано сплати відповідачем земельного податку на суму 135 934, 18 грн колегія суддів зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем земельного податку на суму 135 934, 18 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4 від 27.11.2020 на суму 14 045, 00 грн, № 11 від 30.12.2020 на суму 17 412, 74 грн, № 13 від 14.01.2021 на суму 17 412, 74 грн, № 24 від 08.02.2021 на суму 17 412, 74 грн, № 25 від 10.03.2021 на суму 17 412, 74 грн, № 32 від 06.04.2021 на суму 17 412, 74 грн, № 38 від 05.05.2021 на суму 17 412, 74 грн та № 44 від 07.06.2021 на суму 17 412, 74 грн. (а.с. 73-80)
Отже, колегія суддів зазначає, що сплата відповідачем суми земельного податку в розмірі 135 934, 18 грн здійснювалась за період з листопада 2020 по червень 2021, в той же час позивачем заявлено до стягнення у даній справі суму земельного податку в розмірі 522 831, 01 грн за період з 12.07.2021 по 06.07.2022.
Відтак, оскільки сплата відповідачем суми земельного податку в розмірі 135 934, 18 грн не стосується спірного періоду у даній справі, колегія суддів відхиляє доводи скаржника в цій частині.
Щодо доводів скаржника стосовно порушення судом першої інстанції статті 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи поставити запитання іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Так, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.
Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.
Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі № 910/14795/20 зробив висновок про те, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.
Отже, виходячи із правового аналізу вищенаведених норм чинного процесуального закону слід констатувати, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.
Втім, колегія суддів зазначає, що визначені в заяві питання не є тими, що спрямовані на встановлення обставин, що мають значення для справи.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що правова кваліфікація спірних правовідносин лежить в площині виключних повноважень судової юрисдикції, оскільки саме суд самостійно обирає норму права яку необхідно застосувати при вирішення спору та надає оцінку обраному стороною способу захисту порушеного права.
Відтак, надання чи ненадання позивачем письмових пояснень на питання відповідача, не впливає на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин, що мають значення у цій справі та, відповідно, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Разом з тим, колегія суддів також звертає увагу, що приписи статті 90 Господарського процесуального кодексу України не передбачають постановлення окремої ухвали за результатом вирішення клопотання стосовно письмового опитування учасників справи.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОНСАЛТИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі №910/5181/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі №910/5181/25 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5181/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.10.2025 року.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Ю.Б. Михальська
О.В. Яценко