ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
21 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1994/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.
розглянувши у письмовому провадженні заяву Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м.Херсон про ухвалення додаткового рішення (вх.3851/25) у справі №916/1994/25
за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року про закриття провадження у справі, суддя першої інстанції Погребна К.Ф., повний текст складено та підписано 18.07.2025 року
у справі № 916/1994/25
за позовом: Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м.Херсон
до відповідача: Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон
про визнання протиправним та скасування рішення комісії
У травні 2025 року Фізична особа-підприємець Старюк А.М., м.Херсон, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон, в якій просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон оформлене як протокол №61 від 23.01.2025 року засідання комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ №022379 від 03.01.2025 року, а також стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон на користь позивача судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
07.07.2025 року до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про закриття провадження по справі (вх. №21307/25), в якому останній просить суд провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю спору, оскільки Акціонерним товариством «Херсонобленерго», м. Херсон було скасоване оскаржуване рішення комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго», оформлене як протокол №61 від 23.01.2025 року засідання комісії Акціонерного товариства «Херсонобленерго» по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ № 022379 від 03.01.2025 року, що і було предметом спору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року у справі №916/1994/25 (суддя Погребна К.Ф.) заяву Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича від 07.07.2025 року за вх.№21307/25 про закриття провадження по справі задоволено; провадження у справі №916/1994/25 за позовом Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м.Херсон до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон закрито; стягнуто з Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон на користь Фізичної особи підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м.Херсон судовий збір в сумі 3 028 та витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі № 916/1994/25 в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження від 16.07.2025 року у справі № 916/1994/25 залишено без змін.
26 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м.Херсон надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що вартість правової допомоги, визначеної в додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року, яка погоджена, є цілком обґрунтованою та співмірною з обсягом наданих послуг, витраченим часом, складністю спору та значенням справи для клієнта.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до апеляційного господарського суду було надано такі документи:
- ордер про надання правничої допомоги Старюк Анатолію Миколайовичу ВН №1570639 на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 19.05.2025 у Південно-західному апеляційному господарському суду від 04.09.2025 року;
- акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року та додаткової угоди від 04.09.2025 року який укладений між Старюк Анатолієм Миколайовичем та Скибінською Євгенією Сергіївною 05.09.2025 року;
-додаткову угоду №1 від 04 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року;
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м.Херсон про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1994/25 та вирішено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
02.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон надійшло клопотання, в якому відповідач просив розмір витрат на професійну правничу допомогу за надання позивачу професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції зменшити до 1 грн.
Зокрема, в обґрунтування заяви відповідач зазначає, що у даному випадку, позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу з обґрунтуванням понесених ним витрат. Даний документ є технічно не складним та не потребував значного часу на його складання. Обсяг виконаних робіт є незначним, а з урахуванням сумлінної поведінки відповідача, який самостійно скасував оскаржуване рішення, не потребував будь-яких додаткових зусиль з боку позивача на відновлення свого правового становища, за захистом якого він звернувся до суду.
Дослідивши доводи та вимоги, викладені у заяві Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м.Херсон про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1994/25, судова колегія вважає, що така заява є обґрунтованою, проте потребує часткового задоволення, враховуючи таке.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.
Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 04 вересня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року, згідно з п. 1.1. якої клієнт доручає, а адвокат приймає до виконання доручення про ведення господарської справи №916/1994/25 за позовною заявою клієнта до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди, за надання правової допомоги, яка визначена
у пункті 1.1 цієї додаткової угоди, адвокату клієнт сплачує грошову винагороду у розмірі 20 000 грн.
Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди, сторонами погоджено, що виплата винагороди, розмір якої зазначено у пункті 1.2 цієї додаткової угоди, здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1.договору та пункту 1.1. додаткової угоди на рахунок клієнта.
05 вересня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Старюк Анатолієм Миколайовичем та адвокатом Скибінською Євгенією Сергіївною підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року про наступне:
У відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: підготовка відзиву на апеляційну скаргу.
Всього за виконану роботу клієнт протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1.договору та пункту 1.1. додаткової угоди на рахунок клієнта, зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 20 000 грн.
Як вже зазначалося вище за текстом постанови, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі № 916/1994/25 в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження від 16.07.2025 року у справі № 916/1994/25 залишено без змін.
В подальшому, в установлений процесуальним законодавством п'ятиденний строк 02.06.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м. Одеса надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що вартість правової допомоги, визначеної в додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року, яка погоджена є цілком обґрунтованою та співмірною з обсягом наданих послуг, витраченим часом, складністю спору та значенням справи для клієнта.
Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Правовий аналіз зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/1, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/9544/23.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З матеріалів справи вбачається, що відзив представника позивача складається з 8 сторінок, з яких 1 сторінка - це реквізити сторін, у 2 сторінці викладена резолютивна частина ухвали суду першої інстанції, 3-6 сторінки-доводи апеляційної скарги, 7-8 сторінки - це щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та прохальна частина.
Крім того, колегія суддів також враховує, що правова позиція, викладена представником позивача, була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Скибінська Є.С. в тому числі, надавала правову допомогу Старюк А.М. у суді першої інстанції, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають. До того ж, в даному випадку предметом розгляду справи не були грошові вимоги (як зазначено в додатковій угоді та акті), а в апеляційному порядку переглядалося питання тільки відшкодування судом першої інстанції правових витрат.
Отже, колегія суддів зазначає, що в даному випадку є завищеною зазначена в акті сума в розмірі 20 000 гривень.
У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що немає очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи при апеляційному її перегляді (підготовка відзиву) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Фізичної особи-підприємця Старюк А.М.
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених витрат представника Фізичної особи-підприємця Старюк А.М. на правову допомогу у вказаній сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому мають надмірний характер. Отже, їх розмір є завищеним, що для Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон буде становити надмірний фінансовий тягар, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу, заперечень, заявлених відповідачем, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 5000 грн. Така сума, на переконання судової колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву представника Фізичної особи-підприємця Старюк А.М., м. Херсон про ухвалення додаткового рішення від 26.09.2025 року (вх.3851/25) у справі №916/1994/25 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року про закриття провадження та такою, що потребує часткового задоволення на суму 5 000 грн з відмовою в іншій частині.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича, м. Херсон про ухвалення додаткового рішення від 26.09.2025 року (вх.3851/25) у справі №916/1994/25 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року про закриття провадження у справі №916/1994/25 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (73000, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5, ЄДРПОУ 05396638) на користь Фізичної особи - підприємця Старюк Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 5 000 грн.
Відмовити Фізичній особі - підприємцю Старюк Анатолію Миколайовичу, м. Херсон у стягненні витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м.Херсон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 року про закриття провадження у справі №916/1994/25 у розмірі 15 000 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.
Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 21.10.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С.Богацька Я.Ф. Савицький