Постанова від 14.10.2025 по справі 910/13325/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 910/13325/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Ковалик В.В

від ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 - адвокат Волкова М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2024

у справі №910/13325/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідачів:

1) ОСОБА_5 ;

2) ОСОБА_1 ;

3) ОСОБА_6 ;

4) ОСОБА_7 ;

5) ОСОБА_2 ;

6) ОСОБА_3 ;

7) ОСОБА_4 ;

8) ОСОБА_8 ;

9) ОСОБА_9 ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ»

про стягнення 142 301 156,20 грн,

суддя суду першої інстанції: Сулімовська.М.Б., м. Одеса

повний текст рішення складено 04.11.2024

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди в розмірі 142301156,20 грн., завданої Публічному акціонерному товариству «Фінбанк» рішеннями відповідачів, як пов'язаними посадовими особами та членами керівних органів.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

- під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність майна для покриття всіх вимог кредиторів у розмірі 142 301 156, 2 грн;

- пов'язані особи Банку (члени наглядової ради, правління, кредитного комітету) не забезпечили здійснення Банком своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України (далі - НБУ), вимог законодавства, допускали здійснення банком ризикових кредитних операцій у вигляді виведення з-під забезпечення (іпотеки) нерухомого майна і заміни забезпечення зобов'язаннями (депозитними коштами) меншої вартості, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов'язань перед вкладниками, визнання Банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат);

- рішення щодо вивільнення з-під іпотеки майна прийнято відповідачами без урахування або обґрунтування будь-якої економічної доцільності. Кредитний комітет та наглядова рада проігнорували, що за кредитними договорами до дня прийняття рішення про розірвання іпотечних договорів позичальникам вже неодноразово продовжувались строки повернення кредитних коштів та надавалась відстрочка по сплаті відсотків;

- відмовляючись в односторонньому порядку від ліквідного забезпечення (іпотеки), Банк в подальшому був позбавлений можливості задовольнити повністю або частково свої кредиторські вимоги за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та № 538/11/08 від 27.11.2008;

- розмір збитків, завданий відповідачами внаслідок розірвання іпотеки та оформлення нового забезпечення, що покриває лише частково розмір заборгованості, визначається як різниця між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами на дату продажу та вартістю продажу (347 897 372, 82 грн), зменшений на вартість оформленого забезпечення на депозитні кошти ОСОБА_11 та TOB «ОШЕР» (в сукупному розмірі 26 518 867, 20 грн з урахуванням еквіваленту іноземної валюти), і становить - 321 378 505, 62 грн;

- підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов'язаних осіб Банку, є норми статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статті 42, 43, частини п'ята та шоста статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1166, 1190 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Позиція Відповідачів:

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили, зауважили, що станом на дату запровадження тимчасової адміністрації активiв ПАТ «Фінбанк» було достатньо для розрахунку за його зобов'язаннями, прострочена заборгованість за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008 року була відсутня, з проінвентаризованих та оцінених активів на суму 111184870,00 грн. на момент формування ліквідаційної маси, було отримано лише 3091160 грн. (тобто, з дисконтом 97,2% від оціночної вартості або 99,7% від балансової вартості), при цьому прямо зазначаючи, що ліквідатор не звертався до суду щодо примусового стягнення, що свідчить про невиконання позивачем обов'язку вживати передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Представники відповідачів наполягають, що припущення позивача щодо причинно-наслідкового зв'язку між розірванням Іпотечного договору від 27.01.2011 року за реєстровим №2251 та Іпотечного договору від 29.12.2011 року за реєстровим № 2886 та неспроможністю позивача стягнути борг за Кредитними договорами № 302/06/08 від 05.06.2008 та № 538/11/08 від 27.11.2008, спростовуються Публічним паспортом активу за номером лоту F78GL34541, відповідно до якого право вимоги за 15 кредитними договорами, в тому числі за 10 кредитними договорами із забезпеченням на загальну суму більш як 292631531 грн., були продані позивачем за 3091,16 тис. грн., а недостача майна Банку була зумовлена не діями членів кредитного комітету, правління або наглядової ради під час прийняття спірного рішення, а саме діями Фонду, неефективної (економічно невигідної) реалізації Фондом своїх повноважень щодо продажу майнових прав і стягнення дебіторської заборгованості, адже майна (активів Банку), на момент запровадження в ньому тимчасової адміністрації, було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, що підтверджується інвентаризацією та оцінкою, проведеною позивачем під час ліквідації банку.

Також, представники відповідачів звертають увагу, що нерухоме майно по теперішній час перебуває під арештом, тривають судові спори щодо права власності, за змістом яких нерухоме майно санаторію «Молдова» повернуто у власність Республіки Молдова, і ризик втрати забезпечення був дуже високий, а розмір альтернативного забезпечення повною мірою відповідав чинним на той час нормативам Національного банку України.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів про вчинення правопорушення відповідачами під час прийняття спірних рішень (у тому числі звіт про інспектування Національним банком України ПАТ «Фінбанк» за період з 01.10.2012 по 01.11.2015). Станом на квітень 2015 року Національним банком України діяльність ПАТ «Фінбанк» визнана такою, що відповідає законодавству України (постанова Національного банку України від 30.04.2015 №306/БТ «Про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству України») та з боку посадових осіб банку не встановлено порушень, пов'язаних із вивільненням спірного майна з іпотеки.

На переконання відповідачів, наявні в матеріалах справи документи підтверджують відсутність протиправної поведінки у діях посадових осіб банку в розумінні статті 92 ЦК України, статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення № 23, Інструкції № 368 і внутрішніх документів банку, які регулюють питання кредитних ризиків та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між оскаржуваними діями відповідачів і завданою шкодою.

Представники відповідачів вважають, що відомості з ОДБ «Б2», підписані співробітниками позивача, не є належним доказом, оскільки ОДБ "Б2" є внутрішньою системоюнку, до якої можна вносити зміни та коригування на будь-якому етапі її використання.

У зв'язку з наведеним, представники відповідачів вважають позовні вимоги необґрунтованими та документально недоведеними, а тому просять відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 у справі №910/13325/21 скасовано; справу №910/13325/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2024 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Обґрунтування судового рішення.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що погоджується з позицією відповідачів щодо наявності ризиків, які стосувались можливої втрати іпотечного майна, у зв'язку з наявністю спорів щодо такого нерухомого майна. Суд зазначив, що твердження позивача відносно того, що рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011 про розірвання договору під номером 17 від 07.08.2008 про купівлю-продаж Дочірнього підприємства «Санаторій Молдова» жодним чином не могло вплинути на заставне майно, оскільки, як слідує з Єдиного державного реєстру судових рішень, спори щодо означеного майна, в тому числі з огляду на рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011, тривають і станом на час розгляду даної справи.

Суд першої інстанції встановив, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами було оформлено співмірне забезпечення - застава майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно, загальна вартість яких складала 138428459,54 грн., тобто перевищувала оціночну вартість нерухомого майна станом на дату прийняття спірного рішення. При цьому, подальше списання частини прийнятих в заставу активів (грошових коштів) не свідчить про неправомірність дій відповідачів, оскільки, докази прийняття відповідачами рішень про виведення з-під забезпечення майнових прав на нерухоме майно та грошові кошти та/або списання з обліку, в матеріалах справи відсутні. Крім того, списання з обліку певних активів мало місце після закінчення строку перебування окремих відповідачів на займаних посадах.

Наведені факти, на думку суду, свідчать про те, що відповідачами було вжито своєчасних і адекватних заходів щодо виведення ризикового об'єкту нерухомості з балансу банку.

Окремо суд зазначив, що оскільки за результатами аудиторського висновку за 2015 рік активів ПАТ «Фінбанк» було достатньо для розрахунку за його зобов'язаннями, порушення, встановлені звітом НБУ про інспектування банку, були усунені.

Підсумовуючи викладене суд зазначив, що із наявних в матеріалах справи доказів випливає, що відповідачами було вжито своєчасних і адекватних заходів щодо виведення ризикового об'єкту нерухомості з балансу банку, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами було оформлено співмірне забезпечення - застава майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно, загальна вартість яких складала 138428459,54 грн., тобто перевищувала оціночну вартість нерухомого майна станом на дату прийняття спірного рішення. При цьому, позивачем не доведено прийняття відповідачами рішень про виведення з-під забезпечення майнових прав на нерухоме майно та грошові кошти та/або списання з обліку.

Суд зауважив, що відповідачі під час виконання своїх обов'язків діяли в інтересах банку, їх рішення були незалежними та обґрунтованими, їх фідуціарні обов'язки були виконані належним чином, з урахуванням статті 92 ЦК України, статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення №23, Інструкції №368 і внутрішніх документів банку, які регулюють питання кредитних ризиків.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2024 у справі № 910/13325/21 - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що розірвання договорів іпотеки відбулось на підставі рішення Кредитного комітету від 15.04.2014 та рішення Наглядової ради від 15.04.2014 у складі відповідачів. 16.01.2024 позивачем, на виконання вимог ухвали суду, було надано копію звіту №04/82 від 04.04.2014 про оцінку приміщень та будівель, що належать ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», проведену ПП «Дельта-Консалтинг», який судом першої інстанції був досліджений не в повному обсязі.

Так, за результатами вказаної оцінки визначено оціночну вартість об'єкта без ПДВ - 486 251 675,00 грн, станом на 04.04.2014. Не зважаючи на вказані обставини, підтверджені матеріалами справи, суд першої інстанції зробив хибний висновок, що рішенням відповідачів від 15.04.2014 було виведено з-під забезпечення нерухоме майно: нежитлові будівлі санаторію «Молдова», що знаходяться за адресою: м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та будівля газової котельні санаторію «Молдова», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, загальною вартістю 95 101 000,00 грн.

Таким чином, на переконання скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що майно, передане у заставу в 2011 році, знецінилося до квітня 2014 року, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вартість заставного майна не знецінилася, а навпаки зросла до 486 251 675,00 грн, що свідчить про необґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2024 у даній справі.

Також скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами було оформлено співмірне забезпечення - застава майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно, загальна вартість яких складала 138 428 459,54 грн, тобто перевищувала оціночну вартість нерухомого майна станом на дату прийняття спірного рішення.

Так, скаржник звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні копії договорів застави майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно, які укладені після розірвання іпотечних договорів в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Тобто, дане твердження суду не підтверджено належними доказами.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції вказано, що на момент прийняття Кредитним комітетом, за погодженням з Наглядовою радою, спірного рішення про вивільнення з іпотеки майна було наявне рішення про повернення Республіці Молдова предмету іпотеки, а саме: «Санаторій Молдова». При цьому, скаржник звертає увагу, що іпотечні договори між ПАТ «Фінбанк» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» (Іпотекодавець) укладені 27.10.2011 та 29.12.2011, тобто після винесення Вищою судовою палатою Республіки Молдова рішення від 16.10.2011. Тобто, вказане рішення суду існувало ще до укладення іпотечних договорів. Між тим, суд першої інстанції не встановив, коли саме відповідачі довідалися про існування вказаного спору. В матеріалах справи не має жодного доказу, який би вказував на те, що іпотечні договори були розірвані саме з причини того, що існували якісь судові спори з приводу нерухомого майна.

Таким чином, на переконання скаржника, висновок суду, про те, що метою відповідачів було вжиття своєчасних і адекватних заходів щодо виведення об'єкту нерухомості з балансу банку щодо якого існують ризики втрати, не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

З урахуванням викладеного, скаржник виснує, що, враховуючи положення ст. 43,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та ст. 89, 346 Господарського кодексу України, очевидним є висновок, що виведення ліквідного майна з-під забезпечення вартістю 486251 675 грн, заміна такого майна іншим низько ліквідним вартістю 138428459,54 грн та неспівмірним із сумою поточної заборгованості позичальників, яка становить 474552931,81 грн, підвищує ризик неповернення кредитної заборгованості та призводить до заподіяння шкоди банку його керівниками.

Також, Фонд зазначає, що рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 стосовно вивільнення іпотеки не містили будь-якого обґрунтування та аналізу даних фінансової звітності позичальників, зокрема, інформацію про наявні/відсутні збитки, власний капітал, наявність/відсутність грошових потоків, наявність/відсутність дебіторської заборгованості, відсутні відомості про операційний прибуток/збиток, докази здійснення господарської діяльності, наявність будь-яких засобів/джерел для погашення кредитної заборгованості, відсутність/наявність основних фондів (офісні та виробничі приміщення, склади, транспорт тощо), відомостей про дотримання графіку/строків погашення кредитної заборгованості.

Окремо скаржник вказує, що до предмету доказування у даній справі належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про розірвання договорів іпотеки у 2014 році. Водночас обставини щодо того, чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

У відзивах на апеляційну скаргу представники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять залишити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а судове рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2024 - без змін.

Так, відповідачі зазначають, що:

- - із наявних в матеріалах справи доказів випливає, що відповідачами було вжито своєчасних і адекватних заходів щодо виведення ризикового об' єкту нерухомості з балансу банку, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами було оформлено співмірне забезпечення - застава майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно. При цьому, позивачем не доведено прийняття відповідачами рішень про виведення зпід забезпечення майнових прав на нерухоме майно та грошові кошти та/або списання з обліку;

- станом на дату запровадження тимчасової адміністрації активів ПАТ «ФІНБАНК» було достатньо для розрахунку за його зобов'язаннями;

- прострочена заборгованість за кредитними договорами N2302/06/08 від 05.06.2008 та N253 8/11/08 від 27.11.2008 була відсутня, про що свідчить інформація із Публічного паспорту активу за номером лоту F78GL34541;

- причинно-наслідковий зв'язок між розірванням Іпотечного договору від 27.01.2011 року за реєстровим N22251 та Іпотечного договору від 29.12.2011 за реєстровим N22886 та неспроможністю позивача стягнути борг за Кредитними договорами N2302/06/08 від 05.06.2008 та N2538/11/08 від 27.11.2008, спростовуються все тим же Публічним паспортом активу за номером лоту F78GL34541, відповідно до якого право вимоги за 15 кредитними договорами, в тому числі за 1 О кредитними договорами із забезпеченням на загальну суму більш як 292 631 531 грн., були продані позивачем за 3 091,16 тис. грн. Тобто, наявність чи відсутність забезпечення за кредитними договорами жодним чином не вплинуло на кінцевий результат діяльності позивача, оскільки позивачем не було здійснено жодних дії, спрямованих на стягнення заборгованості за кредитними договорами, зобов'язання за якими до запровадження тимчасової адміністрації виконувались боржниками належним чином;

- відсутність протиправних дій з боку відповідачів підтверджується Звітом НБУ;

- різниця МІЖ загальною сумою реєстру акцептованих вимог кредиторів і ринковою вартістю активів банку становить 34 576 927,63 грн., отже сума збитків, завданих банку не може перевищувати вказану суму;

- матеріали справи не місять жодних належних доказів, які б містили розрахунок заборгованості, підтверджений відповідними документами, які свідчили б про наявність або відсутність належного забезпечення договорів тощо. Відомості з ОДБ «Б2», підписані співробітниками позивача не є належним доказом, оскільки ОДБ «Б2» є внутрішньою системою Банку, до якої можна вносити зміни та коригування на будь-якому етапі їі використання. Таким чином, з аналізу дій позивача випливає, що недостача майна Банку була зумовлена не діями членів кредитного комітету, правління або наглядової ради під час прийняття спірного рішення, а саме діями Фонду, неефективної (економічно невигідноі) реалізації Фондом своїх повноважень щодо продажу майнових прав і стягнення дебіторської заборгованості, адже майна (активів Банку), на момент запровадження в ньому тимчасової адміністрації, було достатньої для задоволення вимог всіх кредиторів, що підтверджується інвентаризацією та оцінкою, проведеною позивачем під час ліквідації Банку. Відповідачами ж доведено, що під час виконання своїх обов'язків діяли в інтересах банку, їх рішення були незалежними та обґрунтованими, Їх фідуціарні обов'язки були виконані належним чином, з урахуванням статті 92 ЦК України, статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення №223 Інструкції №2368 і внутрішніх документів банку, які регулюють питання кредитних ризиків.

Процесуальний рух справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2024 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_12 , суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2024 у справі №910/13325/21.

У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_12 з посади у відставку та перебування судді Діброви Г.І. у відпустці, розпорядженням Керівника апарату суду №80 від 30.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді Аленін О.Ю., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 прийнято справу № 910/13325/21 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді - Аленін О.Ю., Савицький Я.Ф.

Призначено справу № 910/13325/21 до розгляду на 14.10.2025 о 14:00 год.

14.10.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.10.2025 протокольною ухвалою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки:

- явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов'язковою;

- розгляд справи апеляційною інстанцією здійснюється в межах статті 269 ГПК України;

- представником не зазначено причини неможливості взяти участь у судовому засіданні, а відкладення справи на іншу дату та час у цьому випадку необґрунтовано порушуватиме права інших учасників справи на розгляд справи апеляційним судом у межах строків, визначених ГПК України.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги.

Інші відповідача у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційних скарг по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням Правління Національного банку України (надалі - НБУ) № 217-рш/БТ від 07.04.2017 Публічне акціонерне товариство «Фінбанк» (далі - ПАТ "Фінбанк") віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.04.2017 №1452 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Фінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління НБУ від 27.04.2017 №275-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фінбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.04.2017 №1810 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фінбанк» з 28.04.2017 до 27.04.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фінбанк» Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 28.04.2017 до 27.04.2019 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.07.2017 № 2877 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ «Фінбанк» на суму 145761797,63 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.11.2018 №2961 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів затверджено зміни №6, за наслідком яких загальна сума вимог становила 145960884,78 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3111 від 20.07.2017 був затверджений акт про формування ліквідаційної маси, відповідно до якого сформовано ліквідаційну масу станом на 01.06.2017: балансова вартість (без врахування резервів) - 907717323,86 грн.; ринкова вартість - 111157571,85 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2436 від 03.09.2018 внесені зміни та затверджено ліквідаційну масу станом на 01.06.2017, з урахуванням змін на 01.08.2018 року: балансова вартість з урахуванням позабалансового обліку (без врахування резервів) 907805269,84 грн.; ринкова вартість 111184870,00 грн.

Позивач зазначає, що основна різниця між балансовою та оціночною вартістю майна складається по кредитам, наданим юридичним особам (900472282,41 грн. та 107414914,00 грн. відповідно).

03.01.2019 внесено запис №15561110041002033 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «Фінбанк» як юридичної особи.

З матеріалів справи слідує, що в процедурі ліквідації ПАТ «Фінбанк» за рахунок майна банку частково задоволено вимоги кредиторів на суму 3659728,58 грн. Залишились не задоволеними вимоги кредиторів у зв'язку із недостатністю майна для їх задоволення на суму 142301156,20 грн.

Позивач зазначає, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ «Фінбанк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виявлено факти прийняття пов'язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам банку та його кредиторам, тим самим банку завдано збитків на суму 347897372,82 грн.

Так, 15.04.2014 відбулись засідання Кредитного комітету та засідання Наглядової ради на яких вирішено:

(1) оформити у строк до 01.05.2014 в заставу майнові права на наступні грошові депозити, розміщені в ПАТ «Фінбанк»:

- ОСОБА_11 у сумі 17545500,00 гривень;

-ТОВ «ОШЕР» у сумі 1879615,00 доларів США;

-ТОВ «ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД» у сумі 4000000,00 доларів США;

-ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ» у сумі 14400000,00 гривень;

- ОСОБА_13 у сумі 2750000,00 доларів США,

з метою забезпечення виконання зобов'язань за наступними кредитними договорами:

- №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ «СИГНОН», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ «БК «ПАНТЕОН», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-Україна», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

(2) у випадку невиконання умови щодо оформлення у строк до 01.05.2014 в заставу майнових прав на грошові депозити, зазначені у пункті 1, зобов'язати боржників погасити заборгованість за кредитами, які також зазначені у пункті 1;

(3) дозволити розірвання іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886, які укладені з ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», що забезпечує виконання зобов'язань за наступними кредитними договорами:

- №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ «СИГНОН», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ «БК "ПАНТЕОН», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

- №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-Україна», укладеним з ПАТ «Фінбанк»;

(4) дозволити звільнення з-під обтяження нерухомого майна, що визначене положеннями іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886;

(5) надати ОСОБА_14 повноваження на підписання угод про розірвання іпотечних договорів та вчиненням інших дій, що пов'язані з їх укладенням.

За вказані рішення члени Кредитного комітету та Наглядової ради одностайно проголосували «за», про що свідчать підписи на протоколах від 15.04.2014.

Як зазначає позивач, на момент прийняття (15.04.2014) Кредитним комітетом та Наглядовою радою вказаних рішень розмір заборгованості вищенаведених позичальників за 7 кредитами становив 474552931,81грн.

Також позивач посилається на звіт Національного банку України про інспектування ПАТ «Фінбанк» за період з 01.10.2012 по 01.12.2015, в якому зазначено, що загальний фінансовий стан банку є незадовільним.

Таким чином, позивач вважає, що порушуючи вимоги чинного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, внутрішніх положень банку, відповідачі, будучи пов'язаними особами ПАТ «Фінбанк», приймали та реалізовували необґрунтовані та протиправні рішення (рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) про виведення з-під забезпечення нерухомого майна: нежитлових будівель санаторію «Молдова», що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та складаються в цілому з будівель літ. літ. A4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, заг. площею - 2 421,3 кв.м. грн. та будівлі газової котельні санаторію "Молдова", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, та складається в цілому з будівель літ. літ. Ж- Ж1, заг. площею - 1037.9 кв. м., які розташовані на земельній ділянці площею 4,68 га. кадастровий №5110136900:00:003:0004, загальною балансовою вартістю 465500000,00 грн. (364585542,00 грн. (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.10.2011 за реєстровим №2251) + 100914458,00 (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2011 за реєстровим №2886)), без оформлення іншого співмірного забезпечення.

Також позивач вказує на те, що балансова вартість виведеної іпотеки підтверджується виписками з ОДБ «Б2» ПАТ «Фінбанк», та, крім того, наведена вище загальна вартість предметів іпотеки зазначалась в додатку до клопотання банку на адресу Національного банку України про надання стабілізаційного кредиту від 22.10.2012 вих.№01-24/4196.

При цьому, як зазначає позивач, сума заборгованості за двома кредитними угодами №538/11/08 (первісний позичальник ТОВ БК «ПАНТЕОН») та №302/06/08 (первісний позичальник ТОВ «СІГНОН») станом на день прийняття вказаних рішень становила 191020344,13 грн.

Отже, позивач вказує на те, що згідно рішень Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 з-під іпотеки було виведено нерухоме майно балансовою вартістю 465500000,00 грн., що забезпечувало виконання зобов'язань за 7 кредитами із сумою боргу станом на 15.04.2014 в розмірі 474552931,81 грн. (заборгованість в іноземній валюті враховано в еквіваленті по курсу НБУ - 12,3856 грн. за 1 долар США).

В той же час, як стверджує позивач, вартість оформленого поточного забезпечення складалась із застави майнових прав на депозитні кошти (заставодавці ОСОБА_11 та ТОВ «ОШЕР») на суму 26518867,20 грн. (з урахуванням еквіваленту іноземної валюти по курсу НБУ - 12,3856 грн. за 1 долар США).

З матеріалів справи слідує, що права вимоги за кредитними договорами: №61/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»; №62/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»; №65/07/10 від 08.07.2010, укладеним з ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ»; №64/06/10 від 21.06.2010, укладеним з ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-Україна», були відступлені ПАТ «Фінбанк» на користь ПАТ «Платинум Банк».

Так, на підставі договору відступлення права вимоги №20141204 від 04.12.2014 ПАТ «Фінбанк» (первісним кредитором) було відступлено ПАТ «Платинум Банк» (новому кредитору) права вимоги за кредитним договором №61/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС») та за кредитним договором №65/07/10 від 08.07.2010 (позичальник ТОВ «БОНУМ ІНІТІУМ»).

На підставі договору відступлення права вимоги №20150401 від 01.04.2015 ПАТ «Фінбанк» (первісним кредитором) було відступлено ПАТ «Платинум Банк» (новому кредитору) права вимоги за кредитним договором №64/06/10 від 21.06.2010 (позичальник ТОВ «ДОМ-ІНВЕСТ-Україна») та за кредитним договором №62/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС»).

Кредитний договір №89/06/11 від 30.06.2011, укладений з ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", як вказує позивач, був закритий.

Позивач зазначає, що на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Фінбанк» обліковувалась заборгованість за 2 кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008, які були укладені з 5 позичальниками (з урахуванням договорів про переведення боргу, а саме: борг ТОВ «СІГНОН» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008 в подальшому було переведено на ТОВ «БРЕТОН ХОЛДІНГЗ», ТОВ «ДЕЛЬТА ФИНАНС», ТОВ «ТД «АЛЬФАТОРГСЕРВІС»; борг ТОВ «БК "ПАНТЕОН» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008 в подальшому було переведено на ТОВ «БРЕНОР», ПП «ЛОГІСТИК ТРАНС», ТОВ «УКРМЕТПЛЮС»).

01.11.2018 відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги за кредитними договорами ПАТ «Фінбанк» (у тому числі за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008), переможцем якого стало ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ», що вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-10-10-000006-b від 01.11.2018.

За результатами проведеного аукціону, 15.11.2018 між ПАТ «Фінбанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінбанк», та ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» (новим кредитором) укладено договір про відступлення прав вимоги №15112018/2, за умовами пункту 1 якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), в тому числі несанкціонованими овердрафтами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно додатку №1 до цього договору та розширеного електронного реєстру.

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 2553768, 96 грн. (пункт 4 договору №15112018/2 від 15.11.2018).

Як вбачається із додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №15112018/2 від 15.11.2018, до ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ» перейшли права вимоги, зокрема, до наступних позичальників:

- ПП «ЛОГІСТИК ТРАНС» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 11020905,07 грн.;

- ТОВ «БРЕНОР» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2758856,65 доларів США;

- ТОВ «БРЕНОР» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 19321262,40 грн.;

- ТОВ «БРЕТОН ХОЛДИНГЗ» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2476799,10 доларів США;

- ТОВ «БРЕТОН ХОЛДИНГЗ» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 26332514,26 грн.;

- ТОВ «ДЕЛТА ФИНАНС» за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2300744,02 доларів США;

- ТОВ «УКР МЕТ ПЛЮС» за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2965403,35 доларів США.

Позивач зазначає, що різниця між балансовою вартістю на дату продажу та вартістю продажу прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 та №302/06/08 склала 347897372,82 грн., яка списана у збиток за результатом продажу прав вимоги за кредитними договорами у процедурі ліквідації.

Отже, розмір шкоди (збитків), завданий відповідачами внаслідок розірвання договорів іпотеки та оформлення нового забезпечення, що покриває лише частково розмір заборгованості, за розрахунком позивача, визначається як різниця між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами на дату їх продажу та сумою, отриманою від продажу, зменшену на вартість оформлення нового забезпечення, і становить 321378505,62 грн. (347897372,82 грн. (різниця між балансовою вартістю на дату продажу та вартістю продажу прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 та №302/06/08) - 26518867,20 грн. (вартість оформленого нового забезпечення згідно із рішенням Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) = 321378505,62 грн.).

За твердженням позивача, вказаний розмір шкоди (321378505,62 грн.) значно перевищує суму незадоволених вимог кредиторів, внесених до переліку (реєстру) вимог кредиторів, за наслідком завершення процедури ліквідації ПАТ «Фінбанк», яка становить 142301156,20 грн.

Таким чином, на переконання позивача, рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 стосовно вивільнення з-під іпотеки нерухомого майна не містили будь-якого обґрунтування та аналізу даних фінансової звітності позичальників, зокрема, інформацію про наявні/відсутні збитки, власний капітал, наявність/відсутність грошових потоків, наявність/відсутність дебіторської заборгованості, за відсутності відомостей про операційний прибуток/збиток, доказів здійснення господарської діяльності, про наявність будь-яких засобів/джерел для погашення кредитної заборгованості, про відсутність/наявність основних фондів (офісних та виробничих приміщень, складів, транспорт тощо), відомостей про дотримання графіку/строків погашення кредитної заборгованості.

Рішення щодо вивільнення іпотеки прийнято відповідачами без урахування або обґрунтування будь-якої економічної доцільності. Кредитним комітетом та Наглядовою радою проігноровано, що за вказаними вище кредитами до дня прийняття рішення про розірвання іпотечних договорів позичальникам вже неодноразово продовжувались строки повернення кредитних коштів та надавалась відстрочка по сплаті відсотків.

Отже, відмовляючись в односторонньому порядку від ліквідного забезпечення (іпотеки), банк в подальшому був позбавлений можливості задовольнити повністю або частково свої кредиторські вимоги за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008.

В свою чергу, кредитори ПАТ «Фінбанк» зазнали збитків у розмірі 142301156,20 грн., що дорівнює сукупному розміру вимог кредиторів, які залишились не задоволеними через відсутність активів в неплатоспроможному банку.

25.03.2021 за вихідним №46-4294/21 на адресу відповідачів була скерована вимога про відшкодування шкоди у розмірі 142301156,20 грн., яка залишена без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Норми права.

Статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та 58 Закону «Про банки і банківську діяльність» за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так й норми процесуального права (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі №910/9851/20).

197. У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 зазначено:

«142. До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

143. Порядок дій Фонду як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування збитків до пов'язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

144. Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст.52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.58 Закону «Про банки і банківську діяльність», що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

145. Водночас норми ст.52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.58 Закону «Про банки і банківську діяльність» щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст.58 Конституції України) вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз.2, 4 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997)».

Отже, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, які у цій справі (рішення кредитного комітету, правління та спостереженої ради Банку) виникли у 2014-2015 роках.

Зазначене свідчить що у цій справі неможливо визначити момент виникнення спірних правовідносин конкретною датою, такі правовідносини є триваючими, розтягнутими у часі.

За цей період до Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону «Про банки і банківську діяльність» вносилися неодноразово зміни.

Відповідно, редакції Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інших законодавчих актів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зазнавали певних змін протягом їх існування.

Враховуючи значну кількість відповідачів, які обіймали відповідні посади та ухвалювали відповідні рішення у певні періоди часу, які не збігаються між собою, суд об'єктивно позбавлений можливості застосовувати щодо кожного з відповідачів та щодо кожного із ухвалених ними рішень норми права у тих редакціях, що були чинними на момент їх ухвалення.

Тому редакція закону, яка підлягає застосуванню, повинна визначатися на момент виникнення найбільш юридично значущих обставин, або та, яка діяла, зокрема, на момент ухвалення рішень про укладення кредитних договорів, на момент початку виконання особою своїх повноважень (призначення на посаду) тощо.

Обов'язковому врахуванню підлягають ті зміни до законодавства, які мають впливають на визначення підстав відповідальності та коло осіб, які можуть бути до неї притягнуті, інші суттєві зміни, які мають безпосереднє значення для вирішення питання притягнення відповідачів до відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №910/12955/20.

Відповідно до частин 1 - 3 ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст.1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частинами 3 та 4 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Частиною 2 ст.89 ГК (який був чинний на час виникнення спірних відносин) передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: 1) діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; 2) діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; 3) діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; 4) бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; 5) іншими винними діями посадової особи.

Цими положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до збитків підприємству й зобов'язання їх відшкодувати.

При застосуванні ст. 92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Положення цивільного та господарського законодавства презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за збитки, заподіяні юридичній особі порушенням обов'язків щодо її представництва. Члени наглядової ради і виконавчого органу банку несуть спільно відповідальність за діяльність банку в цілому. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

При цьому положення спеціального банківського законодавства передбачають, що керівники банку є особами з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом, володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконанні своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій/бездіяльності.

Позиція суду.

Предметом позову у цій справі є відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної ПАТ «Фінбанк» протиправними діями, бездіяльністю пов'язаних з банком осіб.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до частини п'ятої статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначено, що банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

За змістом пункту 3 частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Так, в рамках даної справи необхідно застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку ст.86 ГПК. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів полягає в тому, що завдана Банку шкода с прямим наслідком недобросовісних рішень та бездіяльності Відповідачів щодо здійснення ризикових кредитних операцій, які не мали жодного фінансово-економічного обґрунтування, без прийняття належного та достатнього забезпечення.

Відповідачі - члени кредитного комітету, Правління, Наглядової ради, приймаючи рішення про кредитування здійснили абсолютно економічно невиправдану ризикову діяльність за договорами кредитування неплатоспроможних позичальників-юридичних осіб, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі без перевірки платоспроможності позичальників та без заміни на інше ліквідне забезпечення таких кредитів, чим завдано шкоди Банку, його вкладникам і кредиторам.

Так, згідно пункту 4.3 Статуту ПАТ «Фінбанк», затвердженого загальними зборами акціонерів 16.09.2013, банк здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Банк здійснює свої права через відповідні органи управління банку, які діють в межах повноважень, визначених цим Статутом та положеннями про органи управління банку.

Відповідно до Положення про Наглядову раду ПАТ «Фінбанк», яке затверджене рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Фінбанк» (протокол №53 від 16.09.2013), Наглядова рада є органом управління, що здійснює захист прав акціонерів банку і в межах компетенції, визначеної Статутом банку та чинним законодавством України, контролює та регулює діяльність Правління банку.

Згідно із протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Фінбанк» №51 від 10.04.2013, призначено голову та членів Наглядової ради у складі: ОСОБА_1 (голова), ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

01.10.2014 на позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ «Фінбанк» прийнято рішення, оформлене протоколом №56, про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади голови Наглядової ради ОСОБА_1 , а також з посад членів Наглядової ради ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З наведеного слідує, що з 10.04.2013 по 01.10.2014 вказані особи входили до складу Наглядової ради.

Відповідно до Положення «Про Правління ПАТ «Фінбанк», яке затверджене рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Фінбанк» (протокол №55 від 16.09.2013), Правління банку є колегіальним виконавчим органом управління банку. Основним завданням Правління є керівництво і управління поточною діяльністю банку на підставі виконання рішень Наглядової ради банку і загальних зборів акціонерів. Основною метою діяльності Правління є забезпечення прибутковості та конкурентоспроможності банку, забезпечення його фінансово-економічної стабільності та розвитку.

Формою роботи правління є засідання Правління. Рішення правління приймаються виключно на засіданнях. На засіданні Правління ведеться протокол. Протокол підписується головуючим і секретарем Правління (пункти 3.1, 3.11 Положення «Про Правління ПАТ «Фінбанк»).

Голова Правління несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління функцій (пункт 4.5 Положення «Про Правління ПАТ «Фінбанк»).

19.04.2012 на засіданні Наглядової ради ПАТ «Фінбанк» прийнято рішення, оформлене протоколом №19/04/12-НР, про призначення з 24.04.2012 на посаду голови Правління ПАТ «Фінбанк» ОСОБА_4 .

19.11.2013 на засіданні Наглядової ради ПАТ «Фінбанк» прийнято рішення, оформлене протоколом №19/11/13-НР, про призначення з 20.11.2013 членом Правління ПАТ «Фінбанк» ОСОБА_8 .

Як вбачається із копій витягів з відкритих джерел щодо відомостей про зміни в складі посадових осіб ПАТ «Фінбанк», 24.12.2014 прийнято рішення про погодження звільнення з 26.12.2014 ОСОБА_4 з посади голови Правління, а 23.12.2014 (протокол №23/12/2014-НР) Наглядовою радою ПАТ «Фінбанк» прийнято рішення про припинення повноважень з 29.12.2014 члена Правління ОСОБА_8 , та, поряд з цим, міститься інформація про те, що 08.01.2015 (протокол №08/01/2015-НР) Наглядовою радою ПАТ «Фінбанк» прийнято рішення про припинення повноважень з 12.01.2015 члена Правління ОСОБА_8 .

Матеріали справи не містять доказів про призначення на посади ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Разом з тим, 15.04.2014 відбулись засідання Кредитного комітету у складі голови Кредитного комітету - ОСОБА_4 та членів кредитного комітету - ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (протокол №15-1/04/14 від 15.04.2014) та засідання Наглядової ради у складі голови Наглядової ради - ОСОБА_1 та членів Наглядової ради - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (протокол №б/н від 15.04.2014), на яких вирішено: