ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
15 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 521/16020/17
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича - адвокат Зауліна О.Г.
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" - адвокат Желдаков Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича
на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2025 (складено та підписано 09.07.2025, суддя Бездоля Ю.С.)
по справі №521/16020/17
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп"
про стягнення вартості частки майна товариства
ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про стягнення вартості частки майна товариства, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з ТОВ "Завод Темп" на свою користь: належну спадкодавцю до передання у грошовій формі частку майна товариства у розмірі 3779345,56 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 3801352,46 грн., 3% річних у розмірі 783101,11 грн.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 у справі №521/16020/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Завод Темп" на користь ОСОБА_1 1025481,78 грн., з яких: 477049,00 грн. - грошова компенсація частини нерухомого майна за балансовою вартістю; 443400,99 грн. - сума інфляційних втрат за період з 01.10.2015 до 11.04.2023; 105031,79 грн. - 3% річних за період з 01.10.2015 до 11.04.2023; стягнуто з ТОВ "Завод Темп" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1488,60 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.10.2023 у справі №521/16020/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 змінено та збільшено стягнуту з ТОВ "Завод Темп" на користь ОСОБА_1 суму з 1025481,78 грн. до 3865991,40 грн., яка складається з: 1948021,00 грн. - грошова компенсація частини нерухомого майна; 1548121,16 грн. - сума інфляційних втрат за період з 01.10.2015 до 11.04.2023; 369849,24 грн. - 3% річних за період з 01.10.2015 до 11.04.2023; збільшено стягнуті з ТОВ "Завод Темп" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору з 1488,60 грн. до 5733,95 грн.; в іншій частині рішення суду залишено без змін; стягнуто з ТОВ "Завод Темп" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6936,07 грн. за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 у справі №521/16020/17 касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Глазирін Олександр Андрійович, Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" задоволено частково; рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 та постанову Одеського апеляційного суду від 30.10.2023 скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про стягнення вартості частки майна товариства закрито; роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.03.2025 у справі №521/16020/17 заяву ОСОБА_1 , подану Глазиріним Олександром Андрійовичем , задоволено; справу №521/16020/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про стягнення вартості частки майна товариства передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
До Господарського суду Одеської області від Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшов супровідний лист із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення у справі №521/16020/17 відмовлено.
Від Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому приватний виконавець просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" на користь Приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2025 по справі №521/16020/17 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про розподіл судових витрат при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення у справі №521/16020/17.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що при розгляді заяви про поворот виконання рішення суду судом не розглядались вимоги до приватного виконавця, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а можуть переглядатись лише в порядку адміністративного судочинства при оскарженні постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Місцевий господарський суд також зазначив, що виконавець може бути суб'єктом стягнення судових витрат у певних випадках. Натомість, розгляд судом питання про поворот виконання рішення до таких випадків не відноситься.
Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Приватний виконавець з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області по справі №521/16020/17 від 04.07.2025, задовільнити клопотання про розподіл судових витрат, стягнувши із Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Темп» на користь Приватного виконавця виконавчого округу Одеської обл., Притуляка Валерія Миколайовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали з огляду на наступне:
- згідно з вимогами заяви про поворот виконання рішення, відповідачем було заявлено вимогу про стягнення із приватного виконавця грошових коштів, що складали його основну винагороду. Отже, очевидним є те, що у наслідок задоволення вказаної заяви для приватного виконавця б виникли не тільки негативні фінансові наслідки (необхідність сплати ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Темп» коштів) та негативні репутаційні наслідки, оскільки сам приватний виконавець за наслідками задоволення заяви опинився би у статусі боржника, стягувачем якого є боржник рішення відносно якого і виконував приватний виконавець;
- враховуючи те, що за наслідками розгляду заяви про поворот виконання рішення судом фактично вирішувалась матеріально-правова вимога, заявлена до приватного виконавця, висновки суду про відсутність ризиків для приватного виконавця із настання негативних наслідків є очевидно помилковими;
- хоча ст. 333 ГПК України прямо не передбачено вирішення питання про поворот виконання рішення суду за участю інших заінтересованих осіб (не учасників справи), розділом V ГПК України передбачено вирішення інших питань, пов'язаних із виконанням судових рішень саме за участю осіб, що мають такий процесуальний статус. Саме у такому процесуальному статусі (інша заінтересована особа) приватного виконавця і було залучено до участі у розгляді заяви про поворот виконання рішення суду, оскільки судом вирішувалась матеріально-правова вимога, заявлена до виконавця;
- апелянт вважає, що прогалина, яка існує у ГПК (щодо відшкодування судових витрат на користь інших заінтересованих осіб) мала бути усунена судом першої інстанції шляхом застосування аналогії закону - зокрема, застосуванням до спірних правовідносин ч. 13 ст. 129 ГПК України. Отже, процесуальний статус приватного виконавця (інша заінтересована особа) у даному випадку не міг бути самостійною підставою для відмови у задоволені заяви про розподіл судових витрат на користь приватного виконавця, який такі витрати поніс та на користь якого було ухвалено рішення суду;
- апелянт вважає, що запроваджений п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України принцип відшкодування судових витрат особі, на користь якої ухвалене судове рішення, є загальним у господарському процесі та діє в незалежності від того, чи суд розглядає справу у порядку позовного провадження, заяву/подання у порядку розділу V ГПК України, чи скаргу за правилами розділу VІ ГПК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 15.10.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що в даному випадку витрати приватного виконавця на правову допомогу не підлягають задоволенню, зокрема, через те, що вони по-перше не відповідають критеріям необхідності та неминучості, а по-друге фактично не вплинули на результат розгляду заяви про поворот виконання рішення.
Відповідач також вважає, що розмір заявлених вимог є не співмірним зі складністю даної справи, оскільки поворот виконання рішення передбачає максимально просту та швидку процедуру вирішення даного питання. Заява про поворот виконання рішення в даній справі була вирішена судом за одне судове засідання, яке тривало не більше 30 хвилин, представником приватного виконавця було подано один процесуальний документ (письмові пояснення на 6-ти сторінках). Вищевикладене підтверджує неспівмірність розміру заявлених судових витрат із часом витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.
Під час судового засідання від 15.10.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення в якій відповідач просив суд:
- допустити поворот виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 по справі №521/16020/17, яке змінено постановою Одеського апеляційного суду від 30.10.2023 та яким стягнуто з ТОВ "Завод Темп" на користь ОСОБА_1. 3865991,40 грн., яка складається з: 1948021,00 грн. - грошова компенсація частини нерухомого майна, 1548121,16 грн. - сума інфляційних втрат за період з 01.10.2015 до 11.04.2023, 369849,24 грн. - 3% річних за період з 01.10.2015 до 11.04.2023;
- в порядку повороту виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 по справі №521/16020/17 стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" грошову суму у розмірі 1568724,66 грн.;
- в порядку повороту виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 по справі №521/16020/17 стягнути з Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" грошову суму у розмірі 154954,73 грн.
Отже, як вбачається зі змісту заяви, що була предметом розгляду у суді першої інстанції, остання містить зокрема й вимогу до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про стягнення з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" грошової суми у розмірі 154954,73 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення у справі №521/16020/17 до провадження, призначено її до розгляду та запропоновано, зокрема Приватному виконавцю Виконавчого округу Одеської області Притуляку Валерію Миколайовичу у строк до 28.05.2025 надати письмові пояснення по суті заяви.
23.05.2025 Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем було надано до суду відповідні пояснення до поданої відповідачем заяви про поворот виконання рішення.
За результатами розгляду такої заяви, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення у справі №521/16020/17 відмовлено.
Відтак, на переконання колегії суддів, у даному випадку вимоги викладені у заяві відповідача про поворот виконання рішення безпосередньо стосувались Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, оскільки в такій заяві безпосередньо було висунуто вимоги про стягнення з останнього на користь відповідача грошових коштів.
До того ж, сам суд першої інстанції призначаючи таку заяву до розгляду запропонував Приватному виконавцю надати свої пояснення щодо такої заяви.
З огляду на таке, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що розгляді заяви про поворот виконання рішення суду судом не розглядались вимоги до приватного виконавця.
Дійсно, за приписами ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Однак, колегія суддів зазначає, що у даному випадку не має жодного принципового значення роз'яснення суду заявникові в якому порядку здійснюється розгляд вимог, що направленні до приватного виконавця, оскільки ключовим, на переконання колегії суддів, є сам факт наявності вимоги до приватного виконавця, що викладена у заяві, необхідність останнього подання відповідних пояснень, направлення представника для участі у судовому засідання, тобто вчинення дій, що спричинили додаткові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
На переконання суду апеляційної інстанціє є також помилковим й висновок місцевого господарського суду про те, що виконавець може бути суб'єктом стягнення судових витрат у певних випадках, зокрема при розгляді скарги на дії/бездіяльність приватного виконавця, а судом має бути проаналізовано правомірність або неправомірність його дій або бездіяльності.
Стаття 333 ГПК України прямо не передбачено вирішення питання про поворот виконання рішення суду за участю інших заінтересованих осіб, однак, як вже було вказано вище, у даному випадку однією з вимог заяви про поворот виконання рішення є вимог спрямована саме до приватного виконавця, а тому не має значення чи вирішувалось питання про дії/бездіяльність приватного виконавця, оскільки у даному випадку судом вирішувалась інша заява, але за участю приватного виконавця до якого була заявлена матеріально-правова вимога.
Судова колегія відзначає, що чинним процесуальним законодавством чітко не визначено право іншою особи за відшкодування витрат у разі розгляду судом заяви, яка спрямована до неї, однак, суд погоджується із доводами приватного виконавця, що у даному випадку слід застосувати за аналогіє приписи ч.13 ст. 129 ГПК України, яка визначає, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно, на думку суду апеляційної інстанції, процесуальний статус приватного виконавця під час розгляду заяви про поворот виконання рішення, в якій зокрема заявлені вимоги й до останнього, не міг бути самостійною підставою для відмови у задоволені заяви про розподіл судових витрат на користь приватного виконавця, який такі витрати поніс та на користь якого було ухвалено рішення суду.
Суд апеляційної інстанції вважає, що протилежний підхід до відшкодування судових витрат ставить осіб, які не є учасниками справи, але до яких заявлені відповідні вимоги, в нерівне становище з іншими сторонами по справі, оскільки фактично унеможливлює відшкодування понесених витрат, навіть за наявності необґрунтованих вимог та прийняття рішення на їх користь.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування понесених приватним виконавцем витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи надані Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, судова колегії зазначає таке.
Між адвокатом Зауліною Ольгою Григорівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ОД №003285 від 16.05.2018) з одного боку, і Клієнтом - Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем 21.03.2023 було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги згідно із яким Адвокат зобов'язався здійснювати захист прав і законних інтересів Клієнта по цивільних, господарських та адміністративних справах, що стосуються здійснення Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем, незалежної професійної діяльності.
Адвокатом було надано Клієнту правничу допомогу, зміст якої визначений Договором про надання правничої (правової) допомоги від 21.03.2023, Додатковою угодою №1 від 22.05.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.03.2023, Додатковою угодою №2 від 28.05.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.03.2023 та Актом виконаних робіт від 28.05.2025 а саме, надано послуги із представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської обл. по справі №521/16020/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Темп» про поворот виконання рішення Малиновського (Ходжибейського) районний суд м. Одеси від 11 квітня 2023 року, зміненого постановою Одеського апеляційного суду від 30.10.2023, якою було стягнуто на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Темп» 3 865 991,40 грн та судові витрати.
Згідно з Додатковою угодою №2 від 28.05.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.03.2023 вартість правничої допомоги була встановлена у фіксованому розмірі 30 000,00 грн.
На виконання вимог ст. 124 ГПК України приватним виконавцем у письмових поясненнях поданим до суду першої інстанції було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс приватний виконавець і які очікує понести у зв'язку із розглядом заяви складає від 30 000,00 до 100 000,00 грн. витрат на правничу допомогу (в залежності від кількості судових засідань, їх тривалості, підготовлених процесуальних документів та інше).
Отже, приватним виконавцем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій у розмірі 30 000 грн.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
У даному випадку, відповідач скористався своїм правом на подання заперечень щодо заявлених приватним виконавцем витрат на професійну правничу допомогу в якій вказав, що розмір вимог, які були заявлені до приватного виконавця в заяві про поворот виконання рішення суду становив 154 954,73 грн. Враховуючи вищевикладене, вбачається, що розмір заявлених витрат на правову допомогу становить майже 20 % від спірної суми, що на думку ТОВ «Завод Темп» є неспірвними з ціною позову. Отже, на думку ТОВ «Завод темп», приватним виконавцем було недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку судом першої інстанції не розглядалась справа по суті, а лише вирішувалось питання щодо повороту виконання рішення, що відповідно не потребувало детального дослідження представником приватного виконавця матеріалів справи, здійснення детального аналізу спірних правовідносин, тощо.
Під час розгляду заяви, представником приватного виконавця було надано лише пояснення на заяву, а також взято участь у єдиному судовому засіданні від 28.05.2025.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що заява Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції під час розгляду заяви про поворот виконання рішення, підлягає задоволенню частково, а стягненню з відповідача на користь Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича підлягають витрати у розмірі 10 000 грн, що є співмірним, пропорційним та розумним розміром судових витрат понесених у суді першої інстанції для даної справи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувана додаткова ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про розподіл судових витрат та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" на користь Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу - скасуванню, із прийняттям в цій частині нового рішення, про задоволення таких вимог.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2025 по справі №521/16020/17 в частині відмови у задоволенні клопотання Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про розподіл судових витрат при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" на користь Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу - скасувати, в іншій частині додаткову ухвалу залишити без змін, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:
«Клопотання Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про розподіл судових витрат при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення у справі №521/16020/17 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" на користь Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Темп" про поворот виконання рішення у справі №521/16020/17
В задоволенні решти клопотання - відмовити.».
3. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.