ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
15 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3260/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ "Автомаркет" - адвокат Серт Олександр Володимирович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 (повний текст складено та підписано 26.05.2025, суддя Щавинська Ю.М.)
по справі №916/3260/22
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет"
про стягнення 5 261 293,14 грн
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет", в якій просить суд стягнути з відповідача вартість частки у сумі 5 261 293,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 була учасником ТОВ "Автомаркет". Враховуючи, що 15.01.2020 ОСОБА_1 було виключено із складу учасників на підставі її власної заяви, загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про виплату частки статутного капіталу у сумі 616 428,80 грн. Водночас, за думкою позивача, визначення такого розміру частки є невірним, оскільки позивач має право на виплату частки учасника у товаристві, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не з вартості, за якою майно обліковується.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про призначення комплексної експертизи щодо визначення дійсної (ринкової) вартості активів ТОВ "Автомаркет" та частини майна ТОВ "Автомаркет", яка належить до виплати позивачеві.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023, призначено у цій справі комплексну судову оціночну-будівельну, товарознавчу та економічну експертизу.
Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України надано висновки комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи, а також судової економічної експертизи.
Позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотання про призначення повторної комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3260/22 задоволено заяву ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної судової експертизи, призначено у справі №916/3260/22 повторну комплексну судову оціночну-будівельну, товарознавчу та економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, провадження у справі №916/3260/22 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що судовими експертами не було обґрунтовано, що найбільш ефективним використанням нежитлових будівель є використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу, а не передача такого майна в оренду.
При цьому, як зазначено судом, при проведенні судової експертизи експертами не було враховано визначене сторонами функціональне призначення нерухомого майна, натомість, самостійно визначено, що найкращим і найбільш ефективним використанням майна є використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу, з урахуванням чого судовими експертами порівнювалися виключно об'єкти, які наведені у Геоінформаційній системі оцінювача Консалтингової компанії "Увекон", та які є складськими приміщеннями, без урахування інших обставин.
При цьому, як встановлено судом, судові експерти лише вказали про відсутність обмежень у використанні приміщень як комерційної нерухомості для організації на існуючих площах офісних приміщень. У свою чергу, висновок судової економічної експертизи фактично ґрунтується на висновку комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся з апеляційною скаргою відповідач в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського сулу Одеської області вiд 21.05.2025 у справі №916/3260/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про призначення повторної комплексної судової експертизи.
Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке:
- доводи, які пов'язані з незгодою з висновком експерта за результатами проведення експертизи, не можуть вважатися підставою для призначення повторної експертизи. Мотивація суду ґрунтується на доказах, які не мали братись до уваги взагалі, оскільки останні не були надані позивачем під звернення із позовом до суду, а клопотання про їх залучення подано без обґрунтування причин пропуску строку на їх подання. При цьому, відповідачеві не було надано можливості надати свої заперечення проти залучення таких доказів до матеріалів справи;
- таким чином, допущене місцевим господарським судом прийняття та врахування доказів, поданих без визнання поважності причин пропуску строку, є істотним процесуальним порушенням, що призвело до необґрунтованого прийняття оскаржуваної ухвали;
- мотивація суду ґрунтується на доказах без врахування позицій апеляційного суду у іншій справі щодо ix недопустимості;
- твердження місцевого господарського суду про те, що Верховний Суд в іншій справі спростував висновки апеляційного суду щодо недопустимості наданих позивачем доказів, а саме висновку експерта є хибним, оскільки Верховний Суд не досліджував питання правильносте визнання апеляційним судом недопустимості цього висновку як доказу, оскільки визнав заявлений у справі спосіб захисту неефективним, а отже - i питання про оцінку доказів взагалі не підлягало вирішенню;
- таким чином, суд першої інстанції, взявши до уваги доказ, допустимість якого вже була предметом критичної оцінки апеляційного суду в інший справі, та не була реабілітована в касаційному порядку, порушив принцип правової визначеносте, допустивши довільне трактування рішень вищих інстанцій;
- місцевий господарський суд погодився із доводами позивачки, які не доводять необґрунтованості висновків експертів, а ґрунтуються на незгоді з ними, що не є підставою для призначення повторної експертизи;
- посилання суду першої інстанції на неврахування інформації про оренду окремих частин об'єкта дослідження не є підставою для визнання експертизи недопустимою або недостатньою, оскільки експерт визнала можливість орендного використання, але обґрунтовано відмовилася від розрахунків за відсутності достатніх даних;
- дана справа перебуває у провадженні суду першої інстанції тривалий час, однак позивачка не скористалась своїм правом на подання висновку експерта складеного на її замовлення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 15.10.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та винесеною з дотриманням норм процесуального права з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Необхідність у призначенні повторної експертизи, як стверджує позивач, виникла не через незгоду позивача із висновками експертів, які наявні у матеріалах справи, а через наявність обґрунтованих та об'єктивних сумнівів у правильності останніх. Ці сумніви підтверджуються їх суперечністю з матеріалами справи, грубими порушеннями методології оцінки, встановленої чинним законодавством, та, були підтверджені та поглиблені під час допиту самих експертів у суді першої інстанції.
Під час судового засідання від 15.10.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційними скаргами та наполягав на їх задоволенні.
Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи у судове засідання призначене на 15.10.2025 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет", в якій просить суд стягнути з відповідача вартість частки у сумі 5 261 293,14 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 була учасником ТОВ "Автомаркет" із внеском до статутного капіталу у розмірі 1 164 430,62 грн, що складало 47,8% статутного капіталу. Враховуючи, що 15.01.2020 ОСОБА_1 було виключено із складу учасників на підставі її власної заяви, загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про виплату частки статутного капіталу у сумі 616 428,80 грн.
Водночас, за думкою позивача, визначення розміру частки на рівні 616 428,80 грн є невірним, оскільки на підставі ч.7 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" позивач має право на виплату частки учасника у товаристві, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не з вартості, за якою майно обліковується.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про призначення комплексної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023, яка залишена в силі постановою апеляційної інстанції від 13.04.2023 вирішено призначити у справі №916/3260/22 комплексну судову оціночну-будівельну, товарознавчу та економічну експертизу та доручити проведення комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Перед комплексною судовою оціночно-будівельною, товарознавчою та економічною експертизою поставлено наступні питання:
- Яка дійсна ринкова вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 221, код ЄДРПОУ 02971208), в тому числі нежитлових будівель (автомобільний торгівельний комплекс), які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів тощо, станом на 12.01.2020?
- Чи підтверджується документально розрахунок розміру частини майна, що підлягає поверненню ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), яка вибула зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 221, код ЄДРПОУ 02971208), визначений на підставі рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 221, код ЄДРПОУ 02971208) від 20.04.2020, якщо ні, то визначити вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 221, код ЄДРПОУ 02971208), що належить до виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пропорційно розміру її частки (47,8% статутного капіталу), у зв'язку з її виходом зі складу учасників товариства, станом на 12.01.2020?
02.05.2024 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок №23-2888 комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи.
05.02.2025 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок №23-2888/3 судової економічної експертизи разом з матеріалами справи №916/3260/22.
04.03.2025 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з клопотанням про призначення повторної комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи.
В обґрунтування підстав заявлення відповідного клопотання позивач зазначив, що відповідно до пункту 10 Національного стандарту №1, принцип найбільш ефективного використання полягає в обліку залежності ринкової вартості об'єкту оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміється використання майна, в результаті якого вартість об'єкту оцінки є максимальною, а варіанти використання технічно можливі, законодавчо дозволені і економічно доцільні.
Позивач вважає, що експертом зроблено неправильний висновок про те, що найкраще і найбільш ефективне використання - це використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу, а не передача такого майна в оренду.
Як зазначив позивач, експертом не враховано, що будівлі та споруди, які є приватною власністю ТОВ "Автомаркет" та розташовані за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишня назва - Суворова), буд.221, використовувалися в якості об'єктів оренди згідно договорів, укладених ТОВ "Автомаркет" з суб'єктами господарської діяльності. Фасадна частина адміністративно-торгівельного будинку літ."А" використовувалася в якості офісних приміщень, магазинів і бару. Розташування цих приміщень у будівлі, окремі виходи на проспект, проведення ремонту внутрішнього оздоблення, наявність всього інженерного забезпечення, робить технічно можливим використання фасадної частини будівлі в вищезазначених цілях.
Частина приміщень будівлі літ. "А", які розташовані зі сторони двору, будівлі гаражів літ. "Б", літ. "З", літ. "І", будівлі майстерні літ. "Е" з навісом літ. "е", розташовані на відокремленій обгородженій земельній ділянці з надвірними спорудами, є виробничо-складським комплексом. Об'ємно-планувальні характеристики приміщень, наявність інженерних комунікацій, внутрішнє оздоблення дозволяє фактичне використання оцінюваних об'єктів в цій якості.
Також, частина асфальтованого дворового майданчика у розмірі 420 кв.м. використовувалась в якості стоянки для автомобілів згідно договору оренди.
Будь-яких законодавчо встановлених і документально підтверджених обмежень на використання частини приміщень об'єкту оцінки в якості магазинів, офісів та виробничо-складського комплексу не виявлено. Можливі варіанти використання, що дозволяють отримати певний доход, є фінансово можливими.
Отже, на підставі аналізу можливих варіантів використання будівель та споруд, що підлягають оцінці, з найбільш ефективним використанням, позивач вважає, що таким використанням є передача в оренду: - приміщень фасадної частини будівлі літ."А" під магазини, офіси, бар; - тильної сторони будівлі літ."А", будівель літ."Б", літ."З", літ."І" та літ."Е" з надвірними спорудами та господарськими будівлями, в якості виробничо-складського комплексу; - частини асфальтованого дворового майданчика у розмірі 420 м2 в якості стоянки для автомобілів.
Крім того, позивач зазначив, що з висновку комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи № 23/2888 від 29.04.2024 вбачається, що він ґрунтується лише на порівняльному підході. При цьому, експертом до порівняння були обрані лише чотири об'єкта, два з яких - це промислові бази, один - станція технічного обслуговування, а останній - це об'єкт нерухомості, який включає 11 автобоксів.
Відповідно до пункту 16 Національного стандарту № 1, визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Водночас, як зазначив позивач, лише адміністративно-торговельна будівля літ."А" складається з 34 приміщень, у тому числі: двох коридорів (1,31), які проходять через всю будівлю літ."А" і ділять будівлю на дві частини; чотирьох кабінетів (33,37,38,39), каси (52), п'яти магазинів (26,32,35,36,41), бару (28), столової (25), кухні (27), п'яти приміщень туалету та санвузлів (13,14,43,44,45), чотирнадцяти господарських приміщень (17,18,19, 20,21,22,23,24,29,30,34,40,53,54), які є виробничо-складськими приміщеннями. Всі приміщення будівлі літ. "А" мають по два входи-виходи: один вихід назовні, другий у приміщення коридорів. Крім того, вхід до приміщень об'єкту оцінки, які розташовані з фасадої сторони будівлі, здійснюється через допоміжні приміщення, які виконують функцію коридорів (40,30,34) до магазинів (№36,32,35,41) і до кабінету (№33). Вхід до бару (№28) здійснюється також зі сторони пр. Незалежності та зі сторони двору. Перед фасадними входами встановлено бетонні сходи. Така будівля літ. "А" має загальну площу 1030,4 кв.м., в той час як усі інші частини об'єкту нерухомості, зокрема гараж літ. "Б", літ. "З", літ. "І", майстерня літ."Е", прохідної літ. "П" , та вбиральні літ. "Г" мають сукупну загальну площу 554,2 кв.м.
Відтак, позивач вважає за доцільне брати для порівняння саме об'єкти нерухомості, що використовуються як магазини, кабінети, столові та бари, а не, як було обрано експертом - склади чи промислові бази, та зауважує, що об'єкти нерухомості, які використовуються як склади чи промислові бази, мають значно меншу ринкову ціну, ніж об'єкти, які використовуються як магазини, кабінети, столові та бари.
Також, відповідно до пунктів 36, 37 Національного стандарту №1, оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна.
Водночас, згідно з п. 12 Національного стандарту № 2 у разі застосування дохідного підходу валовий дохід, що очікується отримати від найбільш ефективного використання об'єкта оцінки, може розраховуватися виходячи з припущення про надання об'єкта оцінки в оренду або інформації про інше використання подібного нерухомого майна. При цьому, за умови правильного обрання експертом найкращого і найбільш ефективного використання, було достатньо інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об'єкта оцінки, стабільності їх отримання під магазини, кабінети, столові та бари.
Так, позивач звернув увагу на те, що складові об'єкту нерухомості, що розташований за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишня назва - Суворова), буд.221, були передані ТОВ "Автомаркет" в оренду іншим особам, що було фактично основним видом здійснюваної діяльності товариства та джерелом доходу, з огляду на що експертом, на думку позивача, було необґрунтовано виключено використання для визначення ринкової вартості об'єкта нерухомості дохідного підходу.
Крім того, позивач посилався на п.6 Національного стандарту № 2, яким зазначено, що витратний підхід доцільно застосовувати для проведення оцінки нерухомого майна, ринок купівлі-продажу або оренди якого є обмеженим, спеціалізованого нерухомого майна, у тому числі нерухомих пам'яток культурної спадщини, споруд, передавальних пристроїв тощо. Для визначення ринкової вартості інших об'єктів оцінки витратний підхід застосовується у разі, коли їх заміщення або відтворення фізично можливе та (або) економічно доцільне. Під час застосування витратного підходу інформація, що використовується для проведення оціночних процедур, повинна відповідати ринковим даним про витрати на створення цього нерухомого майна або подібного нерухомого майна в сучасних умовах з урахуванням доходу підрядника.
Водночас, позивач зазначив, що під час пошуку на ринку нерухомості об'єктів для порівняння, експерт не обрав / не знайшов жодного варіанту продажу об'єкту нерухомості як автомобільний торгівельний комплекс. Натомість, такий об'єкт нерухомості використовувався ТОВ "Автомаркет" лише з метою надання його в оренду та отримання з цього доходу.
Таким чином, якщо експерт дійшов висновку, що найкраще і найбільш ефективне використання було визначено експертом як використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу, враховуючи спеціалізованість такого майна, відсутність таких об'єктів нерухомості на ринку, а також використання такого об'єкту для передачі в оренду - у відповідності до пункту 6 Національного стандарту № 2 під час визначення ринкової вартості об'єкта було доцільним, на думку позивача, обрання також витратного методу.
Позивач також вказав, що пунктом 50 Національного стандарту №1 передбачено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка.
За змістом п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", та ч. 2 статті 11 Закону № 2658-III, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Водночас, позивач зауважив, що експерт не ознайомлювався з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього, що призвело до передчасних висновків щодо найкращого і найбільш ефективного використання об'єкту, неврахування цільового використання об'єкту нерухомості, а також того факту, що передача в оренду його складових було основним джерелом доходу ТОВ "Автомаркет".
При цьому, нездійснення повного огляду нерухомого майна під час проведення оцінки майна (визначення її ринкової вартості), на думку позивача, є порушенням вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, та є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.
Крім того, позивач посилається на висновок експерта № 20-64/62/6463 судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 916/1724/20 від 30.06.2021, у відповідності до якого вартість необоротних активів ТОВ "Автомаркет" станом на 12.01.2020 складала 9 866 905 грн, що є втричі більшою, ніж у висновку експерта комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи №23/2888 від 29.04.2024.
Щодо висновку експерта № 23-2883/3 судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 916/3260/22 від 30.01.2025, позивач вказав, що вартість майна ТОВ "Автомаркет" була визначена експертом як сума двох складових: 1) 3 011 107,42 грн., що є вартістю необоротних активів ТОВ "Автомаркет", з урахуванням ринкової вартості нежитлових будівель (автомобільний торгівельний комплекс) встановленої за даними висновку експертів комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи № 23-2888 від 29.04.2024 за мінусом залишкової вартості основних засобів (автомобільний торгівельний комплекс) за даними довідки ТОВ "Автомаркет" № 14/08-1 від 14.08.2023 станом на 12.01.2020 (3 106 583,00 грн - 95 475,58 грн.); 2) 120 5000 грн., що є власним капіталом (код рядка 1495) ТОВ "Автомаркет" по даним Балансу (форма № 1-мс) станом на 31.12.2019. При цьому, в матеріалах справи, які були направлені експерту наявні дві окремі фінансові звітності мікропідприємства станом на 31.12.2019, зокрема: 1) за підписом керівника Стоянова В.С. та головного бухгалтера Брашован В.В., поданий безпосередньо до податкової служби 30.01.2020 року, в якому власний капітал (код рядка 1495) ТОВ "Автомаркет" по даним Балансу (форма № 1-мс) станом на 31.12.2019 складав 1 257 100,00 грн.; 2) за підписом керівника ОСОБА_1, який було подано через Електронний кабінет 14.08.2023 року, в якому власний капітал (код рядка 1495) ТОВ "Автомаркет" по даним Балансу (форма № 1-мс) станом на 31.12.2019 складав 125 000,00 грн. Водночас, під час проведення дослідження, експерт обрав для проведення дослідження за належний матеріал фінансову звітність мікропідприємства станом на 31.12.2019, за підписом керівника ОСОБА_1, який було подано через Електронний кабінет 14.08.2023 року.
Натомість, експертом не було надано жодних обґрунтувань відхилення врахування під час проведення дослідження фінансової звітності мікропідприємства станом на 31.12.2019 за підписом керівника Стоянова В.С. та головного бухгалтера Брашован В.В., поданого безпосередньо до податкової служби 30.01.2020 року.
В свою чергу, у фінансовій звітності підприємства станом на 31 березня 2020 року (1 квартал 2020 року), тобто, за наступний звітній період після 31.12.2019, власний капітал (код рядка 1495) ТОВ "Автомаркет" по даним Балансу (форма № 1-мс) на початок звітного періоду, тобто на 01.01.2020, складав 1257.1 тис. грн., а на кінець звітного періоду - 1260,6 тис. грн. Відповідно до фінансової звітності підприємства станом на 31 грудня 2020 року та за 9 місяців, що передують, власний капітал (код рядка 1495) ТОВ "Автомаркет" по даним Балансу (форма № 1-мс) на початок звітного періоду, тобто на 01.04.2020, складав 1260,6 тис. грн., а на кінець звітного періоду - 1253,4 тис. грн. Також слід звернути увагу на той факт, що фінансова звітність підприємства станом на 31.12.2019 була "подана" ТОВ "Автомаркет" 14.08.2023, тобто через три роки після спливу строку на подання такої звітності та після отримання судом клопотання експерта про необхідність надання такої звітності.
З урахуванням вищевикладеного, посилаючись на положення ч. 2 ст. 107 ГПК України, позивач просив суд призначити у справі повторну комплексну судову оціночну-будівельну, товарознавчу та економічну експертизу, поставивши повторно вищенаведені питання. Проведення експертизи позивач просив доручити судовим експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції погодився із доводами та вимогами наведеними у клопотанні позивача та вирішив призначити проведення повторної комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріли справи, доводи та вимоги клопотання позивача, а також висновки місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Згідно з ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018р. у справі №917/50/17.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
За приписами ст. 107 ГПК України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються, зокрема Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.98 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №144/5 від 30.12.2004, зі змінами і доповненнями, далі - Інструкція), з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.
Пунктом 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, з наступними змінами і доповненнями (далі - Інструкція), передбачено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Колегія суддів зазначає, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
За приписами ч.1 ст.100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Так, в наявних матеріалах справи наявний висновок №23-2888 комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи та висновок №23-2888/3 судової економічної експертизи, виконані судовими експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11.01.2023по цій справі про призначення комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи.
У відповідності до висновку №23-2888 комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи ринкова вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" у тому числі: нежитлових будівель (автомобільний торгівельний комплекс), які належать відповідачу на праві приватної власності, станом на 12.01.2020 складала: 3 106 583,00 грн; окремого рухомого майна (товару) ТОВ "Автомаркет", без врахування майнових зобов'язань, будівельних норм, оцінки технічного стану, його установки, затрат матеріалів, послуг, витрат на транспортування до місця призначення, навантаження та розвантаження, умов поставки, введення в експлуатацію та інші витрати, сплату податків і зборів, станом на 12.01.2020 не визначалась (через недостатність наданих документів та незабезпечення безперешкодного доступу експерта до огляду об'єктів дослідження з попереднім погодженням дати та часу).
З огляду на специфіку планувальних і конструктивних рішень, місце розташування, оточення будівель зі складу об'єкта оцінки і транспортну доступність, найкраще і найбільш ефективне використання судовими експертами визначено як використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу.
При цьому, у дослідницькій частині висновку судовими експертами було застосовано виключно порівняльний метод, для порівняння вибиралися об'єкти, які, на думку експертів, більше за все відповідали основним порівняльним характеристикам, таким як місце розташування, фізичний стан, поверховість, площа об'єкта оцінки, оздоблювальні роботи, інженерне забезпечення тощо.
У якості джерела інформації щодо пропозицій продажу нерухомого майна на дату оцінки 12.01.2020, використовувалися об'єкти-аналоги, які наведені у Геоінформаційній системі оцінювача Консалтингової компанії "Увекон" (https://www.uvecon.ua/), а саме, 4 об'єкти: склад, промислово-технічна база, що складається з 11 автобоксів, аеродромне шосе зі складськими та промисловими приміщеннями, а також базу зі складськими приміщеннями та 2 офісними приміщеннями на території.
Згідно з висновком експерта №23-2888/3 судової економічної експертизи, судовий експерт дійшов висновку про те, що проведеними дослідженнями розрахунок розміру частини майна, що підлягає поверненню ОСОБА_1 , яка вибула, зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет", визначений на підставі рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" від 20.04.2020 у сумі 616 428,30 грн, не підтверджується. Вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет", що належить до виплати ОСОБА_1 пропорційно розміру її частки (47,8% статутного капіталу), у зв'язку з її виходом зі складу учасників товариства, з урахуванням ринкової вартості основних засобів встановлених за даними висновку експертів комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи №23-2888 від 29.04.2024 станом на 12.01.2020 складе в сумі 1 496 908,35 грн.
Разом з цим, як було вірно зазначено місцевим господарським судом та вбачається із вищевказаних висновків, судовими експертами не було обґрунтовано, що найбільш ефективним використанням нежитлових будівель є використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу, а не передача такого майна в оренду.
При цьому, колегія суддів відзначає, що під час проведення призначеної за ухвалою суду першої інстанції експертизи, у клопотанні ОНДІСЕ за вх.№22933/23 від 11.07.2023 судовий експерт просив надати дані щодо функціонального нежитлових приміщень.
З проколу судового засідання Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 по цій справі вбачається, що судом було поставлене питання стосовно функціонального використання майна станом на 12.01.2020, у відповідь на яке відповідач зазначив, що вказане майно здається в оренду. Позивач проти означеного не заперечував.
Крім того, за твердженням позивача, будівлі та споруди, які є приватною власністю ТОВ "Автомаркет" та розташовані за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишня назва - Суворова), буд.221, використовувалися в якості об'єктів оренди згідно договорів, укладених ТОВ "Автомаркет" з суб'єктами господарської діяльності. Фасадна частина адміністративно-торгівельного будинку літ."А" використовувалася в якості офісних приміщень, магазинів і бару. Розташування цих приміщень у будівлі, окремі виходи на проспект, проведення ремонту внутрішнього оздоблення, наявність всього інженерного забезпечення, робить технічно можливим використання фасадної частини будівлі в вищезазначених цілях.
Частина приміщень будівлі літ. "А", які розташовані зі сторони двору, будівлі гаражів літ. "Б", літ. "З", літ. "І", будівлі майстерні літ. "Е" з навісом літ. "е", розташовані на відокремленій обгородженій земельній ділянці з надвірними спорудами, є виробничо-складським комплексом. Об'ємно-планувальні характеристики приміщень, наявність інженерних комунікацій, внутрішнє оздоблення дозволяє фактичне використання оцінюваних об'єктів в цій якості.
Також, частина асфальтованого дворового майданчика у розмірі 420 кв.м. використовувалась в якості стоянки для автомобілів згідно договору оренди.
Водночас, при проведенні судової експертизи експертами не було враховано визначене сторонами функціональне призначення нерухомого майна, натомість, самостійно визначено, що найкращим і найбільш ефективним використанням майна є використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу, з урахуванням чого судовими експертами порівнювалися виключно об'єкти, які наведені у Геоінформаційній системі оцінювача Консалтингової компанії "Увекон", та які є складськими приміщеннями, без урахування зазначених вище обставин.
При цьому, судові експерти лише вказали про відсутність обмежень у використанні приміщень як комерційної нерухомості для організації на існуючих площах офісних приміщень.
У свою чергу, висновок судової економічної експертизи фактично ґрунтується на вказаному висновку комплексної судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи.
Колегія суддів також зауважує на тому, що з наявних матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 по цій справі викликано судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Куцареву Анастасію та Шевчука Дениса, у судове засідання для надання пояснень стосовно висновку експертів №23-2888 від 29.04.2024 та №23-2888/3 від 30.01.2025 та запропоновано судовим експертам підготуватися для надання відповідей на наступні питання:
Питання, які поставлені судовому експерту Куцаревій Анастасії по висновку судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи № 23/2888:
- Які критерії та методи використовуються для визначення найкращого і найбільш ефективного використання нерухомого майна?
- Чи відповідає використання об'єкта за прямим призначенням (автомобільний торговельний комплекс) його технічним характеристикам, місцю розташування та ринковим умовам?
- Чи враховувалися обмеження щодо зміни функціонального призначення майна, такі як містобудівні норми, правовий статус об'єкта чи ринкова доцільність орендного використання?
- Чи існують підтверджені ринкові дані, що здача об'єкта в оренду під магазини, офіси, бари, виробничо-складські приміщення є економічно доцільнішою та забезпечує вищу ринкову вартість?
- Чи допустимо для експерта надавати обґрунтовані розрахунки щодо дохідності об'єкта у разі використання його для оренди, якщо ТОВ "Автомаркет" не займається здачею нерухомості в оренду та не здає нерухомість в оренду?
- Чому саме порівняльний підхід був обраний як основний метод оцінки?
- Чи було достатньо достовірних ринкових даних для використання дохідного підходу, і чи були підстави вважати його застосування недоцільним?
- Чи допускають стандарти оцінки можливість визначення ринкової вартості об'єкта лише за порівняльним підходом у випадку, якщо інші методи є ненадійними або не містять достатньої бази даних?
- Чи враховувались при визначенні найбільш ефективного використання нежитлових будівель (автомобільного торгівельного комплексу), розташованих за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишня назва - Суворова), буд.221, фактичне використання зазначених об'єктів як об'єктів оренди під магазини, офіси, бар та виробничо-складський комплекс тощо.
- Чому під час проведення експертизи визначено функціональне використання об'єкту дослідження як "використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу" та що малося на увазі під словосполученням "автомобільного торгівельний комплекс"?
- У випадку, якщо за результатами проведення огляду та обстеження об'єкта оцінки, було б встановлено використання таких об'єктів для здачі в оренду під магазини, офіси, бар, виробничо-складські потреби та автостоянку, чи вплинуло б це на подальше проведення дослідження ?
- Чи розглядали Ви інші можливі варіанти використання об'єкта нерухомості?
- Чи було проведено огляд та обстеження об'єкта оцінки - комплексу будівель ТОВ "Автомаркет" за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 221, якщо ні, то чому? Чи допускається нормативними актами чи методичними рекомендаціями, та якими можливість проведення судової оціночно-будівельної експертизи такого типу об'єктів без їх огляду та обстеження?
- Чи були ідентифіковані Вами обрані об'єкти порівняння за їх точними адресами та районами розташування в місті Ізмаїл?
- Чи проводився особистий огляд експертом обраних об'єктів порівняння для підтвердження достовірності отриманої інформації?
- Які саме конкретні перешкоди та/або недостатність інформації унеможливили застосування дохідного підходу та витратного підходу.
- Чи була система "Увекон" єдиним джерелом інформації про об'єкти порівняння, або Ви використовували й інші джерела (наприклад, відкриті реєстри, дошки оголошень, ріелторські бази тощо).
Питання, які були поставлені судовому експерту Денису Шевчуку по висновку судової економічної експертизи № 23-2883/3:
- З огляду на наявність у матеріалах справи станом на 31.12.2019 Балансу (форма №1-мс), підписаного ОСОБА_1 та Балансу за той же період (31.12.2019), підписаного попереднім керівником Стояновим В.С. та головним бухгалтером Брашован В.В. , на якій підставі перевагу було надано звітності, поданій пізніше?
- Чи вплинуло б надання головної книги та регістрів бухгалтерського обліку на висновки експертного дослідження?
- Чому у клопотанні експерта від 20.06.2023 не було вказано про необхідність надання регістрів бухгалтерського обліку?
- Чому при розрахунку дійсної ринкової вартості майна розмір власного капіталу додавався до суми 3011107,42 грн, а не до суми 3 128 223 грн.
У судовому засіданні від 30.04.2025 судовими експертами були надані відповіді на поставлені судом питання.
Судовим експертом Куцаревою Анастасією 07.05.2025 були надані до місцевого господарського судупояснення до висновку експертів, у яких остання зазначила, що критеріями для визначення найкращого і найбільш ефективного використання нерухомого майна були фізична можливість, допустимість з точки зору законодавства, фінансова доцільність та максимальна ефективність; методами - аналіз існуючого використання; аналіз альтернативних сценаріїв; методи оцінки: порівняльний аналіз ринку; метод капіталізації доходу та метод дисконтованих грошових потоків (DCF); аналіз попиту і пропозиції та консультації з органами місцевого самоврядування.
Судовий експерт також зазначила, що об'єкт оцінки являє собою автомобільний торгівельний комплекс. З інформації, що міститься у вільній мережі Internet, вбачається, що об'єкт оцінки з 2008 року по тепер експлуатувався за прямим призначенням.
Відтак, експерт вважає, що найбільш ефективне використання в даному випадку настільки очевидно в силу існуючого використання та навколишньої забудови, що не вимагає більш детального аналізу. З огляду на специфіку планувальних і конструктивних рішень, місце розташування, оточення будівель зі складу об'єкта оцінки і транспортну доступність, найкраще і найбільш ефективне використання визначено як використання за прямим призначенням в якості автомобільного торгівельного комплексу.
При цьому, станом на момент проведення експертизи не виключалось можливість здачі в оренду об'єкта оцінки на дату оцінки, але через відсутність та ненадійність вихідних даних, розрахунок ринкової вартості дохідним підходом не використовувався.
У відповідь на питання щодо проведення огляду та обстеження об'єкта оцінки, судовий експерт зазначила, що у випадку проведення оцінки майна на дату оцінки, що суттєво відрізняється від дати складання звіту про оцінку майна, п.50 Національного стандарту №1 не може бути дотримана у повній мірі, тому фізичний огляд об'єкта на ретроспективну дату не проводився (фактично провести такий огляд неможливо (час минув).
Порівняльний підхід був обраний нею як основний метод оцінки з огляду на неможливість у даному випадку визначення точного фізичного зносу, під час застосування витратного підходу, внаслідок неможливості проведення огляду, станом на дату оцінки, що виключає використання витратного підходу; а також відсутність достатньої інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об'єкта оцінки, стабільності їх отримання, а також очікуваних (прогнозованих) операційних та експлуатаційних витрат тощо, що виключає використання дохідного підходу. При цьому, судовий експерт зазначила, що натурний огляд на дату оцінки провести не можливо, що виключає визначення фізичного зносу станом на дату оцінки.
Відтак, система "Увекон" була єдиним джерелом інформації про об'єкти порівняння.
В свою чергу, позивач у наданих до суду поясненнях зазначив, що хоча експерт і визнала, що визначене нею ННЕВ не виключає оренди, вона не змогла пояснити, чому саме використання як єдиного комплексу, а не здача в оренду окремих комерційно привабливих частин, є найбільш ефективним (тобто таким, що максимізує вартість). Так само, вона не проводила порівняльного аналізу дохідності цих варіантів, що суперечить п. 10 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".
Крім того, експерт Куцарева Анастасія обрала лише 4 об'єкти для порівняння, причому їх функціональне призначення (промислові бази, СТО, автобокси) суттєво відрізняється від значної частини об'єкта оцінки (магазини, офіси, бар - понад 1000 кв.м.), та останні не є подібними до комплексу ТОВ "Автомаркет" в цілому.
Об'єкти порівняння не були належним чином ідентифіковані (відсутні точні адреси для більшості), що унеможливлює перевірку їх подібності за ключовими параметрами (місце розташування, оточення, інвестиційна привабливість). Під час проведення дослідження, особистий огляд об'єктів порівняння експертом не проводився, а інформація про них бралася виключно з бази даних "Увекон", достовірність якої не перевірялася. У висновку відсутні детальні характеристики аналогів (рік побудови, матеріали, знос, планування).
Вказане, на думку позивача, суперечить п. 16, 48, 49 Національного стандарту №1 та ставить під сумнів обґрунтованість розрахунків
При цьому, позивач зауважив, що при правильному визначенні ННЕВ (здача в оренду), дані про орендні ставки в м. Ізмаїл є доступними, що дозволило б застосувати дохідний підхід (п. 12 Національного стандарту №2). Витратний метод також був би доцільним, а твердження про неможливість визначення зносу через відсутність огляду, на думку позивача, лише підкреслює недолік експертизи.
Щодо висновку № 23-2888/3 судово-економічної експертизи позивач зазначив, що експерт Шевчук Денис для розрахунку власного капіталу ТОВ "Автомаркет" станом на 31.12.2019 взяв за основу Баланс, підписаний ОСОБА_1 та поданий лише 14.08.2023, де власний капітал становить 125 000 грн, однак визнав, що не мав підтвердження про прийняття цієї "уточненої" звітності податковим органом (квитанції №2), тобто, прийняв його "за умови" такого прийняття, що є неприпустимим припущенням для експертного дослідження. При цьому, у своєму ж висновку № 20-6462/6463 від 30.06.2021 по справі №916/1724/20, експерт встановив, що власний капітал ТОВ "Автомаркет" станом на 31.12.2019 складав саме 1 257 100,00 грн, базуючись на первинній звітності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції викладеними в оскаржуваній ухвалі про те, що з метою встановлення повноти та об'єктивності обставин справи задля з'ясування ринкової вартості частки позивача у статутному капіталі товариства, що беззаперечно входить до предмета доведення у цій справі, є необхідність у призначені повторної комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що суд першої інстанції послався на докази, які не мали братись до уваги взагалі, зокрема висновок №20-64/62/6463 судово-економічної експертизи у справі №916/1724/20 від 30.06.2021, оскільки у даному випадку судом першої інстанції здійснено порівняння, оцінку та вказано обґрунтовані сумнівів у правильності висновків експертів № 23-2888 та № 23-2888/3, які були призначені та проведені за ухвалою суду. В свою чергу, посилання на висновок №20-64/62/6463 міститься в оскаржуваній ухвалі в контексті доводів та заперечень учасників справи.
До того ж, колегія суддів зазначає, що висновок №20-64/62/6463 містився у матеріалах справи №916/1724/20, в якій приймали участь ті ж самі сторони, відповідно, відповідач був достеменно обізнаний з його наявністю та відповідними висновками.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 по справі №916/1724/20 не надавав оцінку та не визнавав висновок №20-64/62/6463 судово-економічної експертизи від 30.06.2021 недопустимим доказом. Верховний Суд в названій постанові вказав, що позов про визнання недійсним рішення загальних зборів є неефективним способом захисту та зазначив, що ефективним способом захисту у цьому випадку є позов про виплату вартості частки, і в межах розгляду саме такого позову визначається ринкова вартість частки у статутному капіталі.
Відтак, визначення ринкової вартості частки у статутному капіталі, з огляду на предмет та підстави даного позову, є ключовим питанням, яке має бути вирішеного судом.
Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта про те, що судом апеляційної інстанції у постанові від 19.07.2022 по справі №916/1724/20 визнано висновок №20-64/62/6463 судово-економічної експертизи від 30.06.2021 не допустимим доказом, оскільки надання судом оцінки такому доказу в іншій справі, не преюдиційним фактом та не позбавляє можливості суду в іншій справі надати власну оцінку такому доказу. До того ж, як вже було вказано вище, місцевий господарський суд не здійснював порівняння такого висновку з іншими, наявними у матеріалах справи. Оскаржувана ухвала ґрунтується на порівняні та недоліках у висновках експертів № 23-2888 та № 23-2888/3, що були проведені у межах даної справи.
Слід також звернути увагу на те, що постанова суду апеляційної інстанції, на яку посилається апелент, була змінена Верховним Судом із виключенням з її мотивувальної частини посилання на недоведеність ОСОБА_1 вартості її частки у більшому розмірі, ніж визначено у спірному рішенні загальних зборів учасників ТОВ «Автомаркет» - 616 428, 80 грн.
Не заслуговують на увагу й твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд погодився із доводами позивачки, які не доводять необґрунтованості висновків експертів, а ґрунтуються на незгоді з ними, що не є підставою для призначення повторної експертизи, оскілки як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, наявні у матеріалах справи висновки експертів № 23-2888 та № 23-2888/3 викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. Зокрема, експертами було проігноровано фактичне функціональне використання майна, що є ключовим задля визначення його ринкової вартості, не вірно обрано об'єкти-аналоги, не враховано обов'язкові до застосування методичні підходи.
За відсутності доказів, які б достеменно свідчили про необґрунтованість призначення повторної судової експертизи у цій справі, колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про безпідставне затягування розгляду справи.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права на які посилається апелянт та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про призначення повторної судової експертизи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі №916/3260/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.