ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
15 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4721/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників сторін:
ОСОБА_1 - особисто та представник - адвокат Цисін Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Морський 2021"
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 (повний текст складено та підписано 09.06.2025, суддя Петренко Н.Д.)
у справі №916/4721/24
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Морський 2021"
про визнання протиправним та скасування рішення установчих зборів
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Морський 2021" в якій просила:
- визнати протиправним (незаконним) рішення порядку денного № 4 установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке оформлене у вигляді протоколу установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 22 серпня 2021 року, місце проведення: АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення порядку денного № 4 установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке оформлене у вигляді протоколу установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 22 серпня 2021 року, місце проведення: АДРЕСА_1 , як таке що не відповідає статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III в редакції, що діяла на момент прийняття рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правління та голову ОСББ "Морський 2021" обрано з порушенням чинного законодавства України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 по справі №916/4721/24 позов задоволено повністю, визнано протиправним (незаконним) та скасовано рішення порядку денного №4 установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке оформлене у вигляді протоколу установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 22 серпня 2021 року, місце проведення: АДРЕСА_1 .
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на приписи Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" зазначив, що ОСОБА_2 на час створення ОСББ "Морський 2021" не був співвласником багатоквартирного будинку, а відповідно до Статуту ОСББ "Морський 2021" обрання членів Правління об'єднання відноситься до виключної компетенції Загальних зборів.
При цьому судом відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, оскільки оспорюване рішення було прийнято 22.08.2021, а тому до зупинення перебігу позовної давності в зв'язку з введенням воєнного стану, строк позовної давності у даній справі не сплинув.
Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025р. по справі №916/4721/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного:
- ОСББ «Морський 2021» було утворене співвласниками, ОСОБА_2 не брав участі в голосуванні, а лише був кандидатом на посаду голови правління. Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не забороняє обрати до складу правління (та головою правління) будь-яку особу, в тому числі й ту, що не є співвласником багатоквартирного будинку;
- Статутом ОСББ «Морський 2021» визначено, що порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Правління зі свого складу обирає голову правління. В рішенні суду першої інстанції взагалі не аргументовано чому не міг бути обраний до членів правління не власник квартири чи нежитлового приміщення;
- заборон відносно обрання до членів правління ОСББ «Морський 2021» ні в законодавстві, ні в статуті немає;
- прийняття рішення про утворення ОСББ фактично відбувається одночасно із прийняттям рішення про затвердження його кошторису та розміру внесків співвласників, що виключає обґрунтованість тверджень позивача про те, що затвердження кошторису та розміру внесків членів ОСББ відбулося до моменту утворення ОСББ як юридичної особи;
- чинним законодавством не передбачено заборони щодо внесення до порядку денного установчих зборів інших питань діяльності ОСББ, зокрема щодо прийняття рішень, які віднесено до виключної компетенції загальних зборів ОСББ;
- компетенція установчих зборів ОСББ не обмежується повноваженнями, визначеними Законом, а установчі збори вправі також приймати інші рішення, передбачені чинним законодавством, установчі збори є різновидом загальних зборів співвласників, до повноважень яких законодавцем віднесено прийняття усіх рішень з питань управління багатоквартирним будинком;
- позивач була повідомлена належним чином про дату установчих зборів та брала участь в них шляхом голосування.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 15.10.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що у відповідності до положень Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Як зазначає позивач, для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Отже голова первинних установчих зборів зі створення ОСББ може бути виключно співвласник будинку.
В свою чергу, як на тому наголошує позивач, діючий Голова ОСББ «Морський 2021» ОСОБА_2 ввів співвласників багатоквартирного будинку в оману, не являючись співвласником, був обраний спочатку головою установчих зборів та в подальшому до складу правління і Головою правління ОСББ «Морський 2021», що є грубим порушенням Закону.
Крім того, позивач відзначає, що до повноважень установчих зборів співвласників відноситься прийняття рішень із двох питань - про створення об'єднання і затвердження його статуту. Інших повноважень установчих зборів Законом не передбачено.
Разом з цим, за твердженням позивача, до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання.
До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про витребування доказів в якому останні просить постановити ухвалу про витребування у Голови правління ОСББ «Морський 2021»:
- докази повідомлення позивача належним чином про дату установчих зборів зі створення ОСББ «Морський 2021»;
- докази участі позивача у голосуванні на установчих зборах за пункт 4 порядку денного з проставленням підпису у графі особистий підпис.
В обґрунтування даного клопотання позивач зазначає, що відповідач стверджує про те, що позивач була повідомлена належним чином про дату установчих зборів та брала участь в них шляхом голосування. Однак, доказів на підтвердження таких обставин відповідачем не надано. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що не була присутня на зборах по створенню ОСББ, підпис на який посилається відповідач в опитуваному листі їй не належить. Самостійно отримати ці докази від відповідача позивач не має змоги, оскільки голова ОСББ не надає будь - які документи, які стосуються діяльності об'єднання.
Відповідач надав заперечення на вищевказане клопотання позивача про витребування доказів в якому заперечує проти його задоволення, оскільки таке клопотання не заявлялось під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідно докази, які просить витребувати позивач, не були предметом дослідження місцевого господарського суду.
Розглянувши під час судового засідання від 15.10.2025 клопотання позивача про витребування доказів, колегія суддів зазначає таке.
У п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
При цьому, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, згідно з ч. 2 вказаної статті позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з ч. 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14 (врахована судом апеляційної інстанції), від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та інші).
Отже, прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції або їх витребування, без дотримання порядку, визначеного нормами Господарського процесуального кодексу України, матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, де судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Як вже було вказано вище, в обґрунтування клопотання про витребування доказів позивач посилається на те, що такі докази мають підтвердити/простувати доводи відповідача про повідомлення належним чином про дату установчих зборів ОСОБА_1 та її участь в них шляхом голосування.
Однак, колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Так, звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції зборів ОСОБА_1 визначила його предмет - визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення порядку денного № 4 установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а там підстави такого позову, а саме обрання до Правління ОСББ особи, яка не є співвласником багатоквартирного будинку, а також прийняття установчими зборами рішень, яка належать до виключної компетенції загальних зборів.
При цьому, ОСОБА_1 як на підставу заявлених позовних вимог взагалі не посилалась на обставини не повідомлення її про проведення оспорюваних установчих зборів, участі у голосуванні на таких зборах тощо.
Відповідно, встановлення обставин (не)повідомлення позивача про проведення установчих зборів, її участь у таких зборах, голосування на них, та відповідно перевірка їх доказами, не є предметом дослідження у цій справі.
Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що докази, які просить витребувати позивач, не стосуються підстав заявленого позову, та відповідно, не є предметом доказування у цій справі, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
Під час судового засідання від 15.10.2025 позивачка та її представник надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Так, ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була доставлена до електронного кабінету ОСББ "Морський 2021" 30.07.2025.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 22.08.2021 було проведено установчі збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , які оформлені відповідним протоколом (т.1, а.с. 21-25).
До порядку денного установчих зборів включено наступні питання:
- обрання голови та секретаря зборів;
- створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розгляд та затвердження його назви;
- затвердження Статуту об'єднання;
- вибори Правління, голови Правління та ревізора об'єднання;
- надання повноважень щодо підписання протоколу та інших документів установчих зборів об'єднання, Статуту об'єднання та державної реєстрації об'єднання уповноваженій особі;
- створення комісії по прийому-передачі будинку.
За результатами голосування установчими зборами прийнято такі рішення:
1) Обрати головою установчих зборів ОСОБА_2 , секретарем ОСОБА_3 .
2) Створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Морський 2021" із місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_1 .
3) Затвердити Статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Морський 2021" у редакції, запропонованій ініціативною групою зі скликання установчих зборів.
4) Обрати правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Морський 2021" у складі 5 осіб:
1. ОСОБА_3 , власник квартири
АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 , власник квартири
АДРЕСА_3 . ОСОБА_5 , власниця нежитлового приміщення 89
4. ОСОБА_6 , власниця квартири
АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 .
З числа членів правління головою правління ОСББ "Морський 2021" обрати ОСОБА_2 , ревізором ОСББ "Морський 2021" обрати ОСОБА_7 , власницю квартири 80.
5) Уповноважити голову установчих зборів ОСОБА_2 подати документи і здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації ОСББ "Морський 2021".
6) Створити комісію з прийомки-передачі будинку у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_6 ), ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_7 ), ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_7 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_9 (кв. АДРЕСА_8 ), ОСОБА_10 (кв. АДРЕСА_9 ).
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_11 визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення порядку денного № 4 вищевказаних установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
На переконання позивача, Правління ОСББ "Морський 2021" було обрано з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема голову Правління обрано не з числа співвласників багатоквартирного будинку, а установчі збори прийняли рішення (про обрання Правління та голови Правління), які відносяться до виключної компетенції загальних зборів.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд погодився із доводами позивача, визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статті 15, 16 ЦК України визнають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).
Згідно з статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Порядок створення ОСББ, а також скликання і проведення установчих зборів ОСББ визначено статтею 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до якої об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Для створення об'єднання скликаються установчі збори.
Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.
Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.
Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників.
Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.
Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев'ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.
Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.
Державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Як вже було вказано вище, та не заперечується сторонами, 22.08.2021 було проведено установчі збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , які оформлені відповідним протоколом. На вказаних установчих зборах, зокрема обрано правління ОСББ "Морський 2021" у складі 5 осіб, а з числа членів правління головою правління ОСББ "Морський 2021" обрано ОСОБА_2 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 17.12.2024 право власності ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Таким чином, ОСОБА_2 на момент проведення установчих зборів щодо створення ОСББ "Морський 2021" співвласником багатоквартирного будинку не був, що не заперечується відповідачем.
Позивач, посилаючись на приписи ст.6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції чинній станом на час проведення оспорюваних установчих зборів), вважає, що установчі збори проведено із порушення норм чинного законодавства, оскільки головою Правління ОСББ "Морський 2021" обрано особу, яка не є співвласником багатоквартирного будинку.
Однак, на переконання колегії суддів такі доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, є помилковими, з огляду на таке.
У відповідності до ст.6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції чинній станом на час проведення оспорюваних установчих зборів) об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Разом з цим, судова колегія зазначає, що чинне на час проведення оспорюваних установчих зборів законодавство, не містило жодних заборон та/або обмежень щодо обрання до Правління ОСББ та голови Правління ОСББ особи, яка не є співвласником багатоквартирного будинку в якому створюється таке об'єднання.
Колегія суддів також зазначає, що відповідні обмеження щодо обрання Правління саме з числа співвласників багатоквартирного будинку можуть бути передбачені та визначені умовами Статуту ОСББ. Однак, з наявного у матеріалах справи Статуту ОСББ "Морський 2021" не вбачається будь-якого обмеження у призначення Правління та голови Правління ОСББ особи, яка не є співвласником багатоквартирного будинку.
З огляду на таке, колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про те, що членами Правління та головою Правління ОСББ може бути лише співвласник багатоквартирного будинку, оскільки ані Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції чинній станом на час проведення оспорюваних установчих зборів), ані Статут ОСББ "Морський 2021" не містить таких заборон.
Щодо посилання позивача на те, що оспорюваними установчими зборами прийняті рішення, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів, колегія суддів зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 у справі №910/5179/20 зазначила, що ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не передбачено заборони щодо внесення до порядку денного установчих зборів інших питань діяльності ОСББ, зокрема щодо прийняття рішень, які віднесено статтею 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів ОСББ (обрання його органів управління, вирішення інших питань організації діяльності об'єднання затвердженням первісного кошторису, визначення розміру членських внесків).
Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що волевиявлення зборів співвласників багатоквартирного будинку не може спростовуватися з посиланням на «виключність компетенції установчих зборів співвласників» тільки щодо прийняття рішень про утворення ОСББ та затвердження його статуту, оскільки установчі збори є різновидом загальних зборів співвласників, до повноважень яких законодавцем віднесено прийняття усіх рішень з питань управління багатоквартирним будинком, зокрема і щодо обрання органів правління.
Відтак, у даному випадку, рішення, які були прийняті на оспорюваних установчих зборах ОСББ "Морський 2021", а саме щодо обрання Правління та його голови, стосувалися лише питань створення ОСББ як юридичної особи та могли бути включені до порядку денного.
При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на окремі думки суддів Верховного Суду викладені у справі №910/5179/20, оскільки за приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в окремих думках суддів.
Слід також зазначити, що правова позиція з приводу того, що установчі збори є різновидом загальних зборів співвласників, до повноважень яких законодавцем віднесено прийняття усіх рішень з питань управління багатоквартирним будинком, зокрема і щодо обрання правління також підтримала Верховним Судом у постановах від 27.03.2024 по справі №910/6175/23 та від 13.12.2025 по справі №925/430/22.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову.
Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено на підставі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 по справі №916/4721/24 скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Морський 2021" 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.