79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" жовтня 2025 р. Справа №914/396/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Телинько Я.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 б/н від 04.07.2025 (вх № 01-05/2095/25 від 07.07.2025р.) та ОСОБА_4 б/н від 15.08.2025 (вх. № 01-05/2513/25 від 15.08.2025)
на додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 26 червня 2025 року (суддя Король М.Р, м. Львів)
у справі №914/396/21
за позовом: 1. Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост»; 2: ОСОБА_1 ; 3: ОСОБА_2 ; 4: ОСОБА_3
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД»
про: визнання права.
за участю представників:
від позивача -1, -2, -3, -4: ОСОБА_6
від відповідача: Максецька О.С.
від третьої особи: не з'явився
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» про визнання права.
Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву у даній справі залишено без розгляду за заявою позивачів.
13.06.2025 на адресу місцевого суду, відповідач подав заяву в якій просив суд вирішити питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з позивачів 268 800,00 грн відповідних витрат та витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 218 667,60 грн.
Додатковою ухвалою Господарського суду Львівської області від 26 червня 2025 у справі №914/396/21 заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 25 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги та 54 666,90 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 25 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги та 54 666,90 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 25 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги та 54 666,90 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 25 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги та 54 666,90 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи. В іншій частині заяви відмовлено.
Місцевий господарський суд проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг, дійшов висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним судових витрат, і розмір таких витрат є частково обґрунтованим та непропорційним до предмета спору, неспівмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, і з огляду на те, що позов залишено без розгляду за заявою позивачів після тривалого часу після подання позову, наявні підстави для покладення на позивачів понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 0 000,00 грн та 218 667,60 грн витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Не погодившись з додатковою ухвалою Господарського суду Львівської області від 26 червня 2025 АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 04.07.2025 (вх № 01-05/2095/25 від 07.07.2025р.), у якій просить скасувати додаткову ухвалу господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі № 914/396/21 і відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи.
Апелянт зазначає, що відповідно до приписів частини п' ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред' явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисніта який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Однак, скаржник вказує, що місцевий господарський суд у справі № 914/396/21 таких обставин не встановлював.
Разом із тим, намагаючись підмінити поняття «необґрунтовані дії позивача» поняттям «необґрунтований позов», відповідач наводить критерії «необґрунтованих дій позивача», які насправді такими не є.
Окрім того, сторона позивачів також вважає, що сума судових витрат для стягнення з відповідача є завищеною і необґрунтованою. І хоча суд першої інстанції частково зменшив заявлені до стягнення суми, позивачі вважають, що наявне зменшення недостатнє.
В подальшому, не погодившись з додатковою ухвалою Господарського суду Львівської області від 26 червня 2025 ОСОБА_2 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.08.2025 (вх. № 01-05/2513/25 від 15.08.2025), у якій просить скасувати додаткову ухвалу господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі № 914/396/21.
Апелянт зазначає, що місцевим судом не враховано велику кількість факторів, які не сприяли своєчасному розгляду справи, причини за якими виник такий спір, суть проблематики, та інше, тому суд ухвалив несправедливе рішення щодо стягнення судових витрат з постраждалої сторони - міноритарних акціонерів, у яких без їхньої волі в примусовому порядку була вилучена власність (акції) по заниженій ціні. В зв'язку з чим додаткова ухвала Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі №914/396/21 є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, тому підлягаю скасуванню.
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
Від позивачів надійшло клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду з огляду на те, що відповідач іншим учасникам справи, окрім позивача-2 ОСОБА_1 , копії відзиву не надіслав.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до відзиву на апеляційну скаргу від 08.08.2025 (Вх. №01-04/6122/25) долучено, зокрема: Квитанція про надсилання стороні ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» 36380332.pdf; Квитанція про надсилання стороні АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «АВАНПОСТ» 40075925.pdf; Квитанція про надсилання стороні ОСОБА_5 2019012136.pdf; Квитанція про надсилання стороні ОСОБА_3 2800901118.pdf; Квитанція про надсилання стороні ОСОБА_2 2842809318.pdf, якими підтверджується надіслання відзиву в «Електронний кабінет» учасникам справи.
Дослідивши вказані докази, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про що відзив не надісланий учасникам справи, відтак, приймає до розгляду відзив на апеляційну скаргу від 08.08.2025 (Вх. №01-04/6122/25).
У судове засідання 08.10.2025 з'явився представник позивача -1, -2, -3, -4, надав пояснення по суті апеляційної скарни.
У судове засідання 08.10.2025 з'явився представник відповідача, проти доводів апеляційних скарг заперечив.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Так, колегією суддів встановлено, що 15.03.2021 відкрито провадження у справі №914/396/21 за позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД» про визнання права.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2021 у справі № 914/396/21 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському НДІСЕ. Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покладено на позивачів.
Позивачі подали апеляційну скаргу на ухвалу про призначення в справі судової експертизи, яка була залишена постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 без задоволення. Ухвала Господарського суду Львівської області від 31.05.2021 у справі № 914/396/21 залишено без змін.
17.08.2022 місцевим судом постановлено ухвалу, в якій зазначено: «Враховуючи те, що позивачем не виконано ухвали суду від 31.05.2022 в частині оплати судової експертизи, а судом встановлено, що без спеціальних знань неможливо встановити ринкову вартість однієї простої іменної акції ПАТ «ДТЕК Західенерго» станом на 27.08.2017 року, суд зазначає про необхідність повторного призначення експертизи, для повного та всебічного з'ясування обставин справи. Суд вважає за необхідне витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покласти на відповідача із подальшим їх розподілом під час прийняття кінцевого процесуального документу у справі №914/396/21 відповідно до вимог ст.129 ГПК України».
Ухвалами Господарського суду Львівської області від 08.11.2022 та 09.01.2023 задоволено клопотання судового експерта Львівського НДІСЕ про залучення в якості експерта - оцінювача (Гохберга І.І.), оскільки без відповідного експерта - оцінювача не можливо було провести призначену судову експертизу.
Відповідачем були оплачені послуги Львівського НДІСЕ на суму 28 667, 60 грн та послуги експерта - оцінювача (Гохберга І.І.) на суму 190 000 грн.
Львівським НДІСЕ завершено судову експертизу та надано висновок експертів №3041-Е від 20.11.2024.
На судових засіданнях від 29.01.2025 та від 03.04.2025 судові експерти надавали усні пояснення. Також Львівським НДІСЕ надано письмові відповіді експерта-оцінювача Гохберга І.І.
В подальшому, 06.06.2025р. через систему «Електронний суд» представником позивачів подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№15090/25).
Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву у даній справі залишено без розгляду за заявою позивачів.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Пунктом 3 ч.2 ст.237 ГПК України передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатом розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.
Верховний суд в постанові від 19.04.2021 у справі №924/804/20 зазначив, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для залишення позову без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду постанові від 05.07.2023р. у справі №911/3312/21 зазначила, що компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України (ч. 5 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених ч. 5 ст. 130 ГПК України (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі.
Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного суду від 19.10.2023р. у справі № 918/1122/23, від 04.10.2023р. у справі № 914/690/2.
Колегія суддів також враховує висновки Верховного суду, які викладені в постанові від 16.02.2023 у справі № 917/243/22 де зазначено, що суд касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов'заних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п'ятою статті 130 названого Кодексу.
Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі№902/136/21).
Як встановлено з матеріалів справи, позивачі через 4 (чотири) роки судового провадження самостійно подали заяву про залишення позовної заяви без розгляду мотивуючи тим, що вони мають намір подати інший позов про стягнення справедливої ціни.
Враховуючи наведені вище висновки Верховного суду щодо застосування наведених норм права, а також наміри позивачів подати інший позов про стягнення справедливої ціни не може бути обґрунтованою підставою для позбавлення відповідача права на компенсацію судових витрат.
Відтак, позов залишено без розгляду саме внаслідок дій позивачів (а не в силу об'єктивних обґрунтованих обставин), а тому відповідач має право на компенсацію витрат, пов'язаних із супроводженням такого судового спору впродовж тривалого терміну.
Щодо посилання позивачів на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі № 908/2465/22, колегія суддів вказує наступне.
В справі № 908/2465/22 суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції помилково не враховано доводи позивача, які спонукали його подати клопотання про залишення позову без розгляду (зокрема, обставини початку процедури банкрутства відносно відповідача під час проведення підготовчого засідання у справі, яке, у свою чергу, тривало більше 2 років), адже такі обґрунтовують мотиви, з яких виходив позивач при поданні заяви про відмову від позову у цій частині, і не можуть явно свідчити про недобросовісну поведінку позивач, адже не спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідача.
Тобто, в справі № 908/2465/22 були об'єктивні обґрунтовані обставини для подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
Ці обставини не є подібними до даної справи № 914/396/21, в якій позивачі просили залишили позовну заяву без розгляду після чотирьох років судового провадження з огляду на намір подати інший позов про стягнення справедливої ціни.
У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).
На підтвердження витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 268 800,00 грн. відповідач надав копії наступних документів:
1.Договору про надання правової допомоги № 1491-ЗЭ від 01.07.2019р.(надалі - «Договір») разом з Додатковою угодою № 4 від 19.03.2021р., укладених між відповідачем та АО «ПЕРШИЙ РАДНИК».
Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 Договору, приймання-передача послуг за цим Договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг. Акт наданих послуг складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг в день прийняття судом першої або апеляційної, або касаційної інстанції судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді відповідної інстанції або у випадку настання інших обставин, що зумовлюють припинення надання правової допомоги за Договором. Акт наданих послуг містить детальний опис наданих Послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару).
У відповідності до п.п. 2.1 - 2.7 Додаткової угоди № 4 до Договору, загальна вартість послуг з надання правової допомоги виконавця, що надається клієнту згідно з цією Додатковою угодою, розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката 2000 (дві тисячі) гривень/година та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Обсяг та вартість фактично наданих послуг визначається сторонами в актах наданих послуг.
2.Акту надання послуг №914/396/21 від 10 червня 2025 р., з якого слідує, що відповідно до Договору та на замовлення клієнта, виконавцем у період з 19.03.2021 року по 10.06.2025 року надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи № 914/396/21, за позовом АТ «ЗНВКІФ «АВАНПОСТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Т3ОВ «ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД», про визнання недійсним рішення Наглядової ради ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» та визнання права.
Відповідно до акту надання послуг №914/396/21 від 10 червня 2025 року відповідачу надані наступні послуги з ведення справи в суді першої інстанції:
-первинний аналіз матеріалів справи (позовної заяви з додатками), вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики Верховного суду в подібних спорах, ознайомлення з 21 процесуальним документом позивачів, узгодження з клієнтом правової позиції та відповіді щодо них - кількість витраченого часу 29 годин (ставка учасника грн /год. 2000 грн, усього 58 000 грн);
-підготовка, погодження з клієнтом та подання до Господарського суду Львівської області/Західного апеляційного господарського суду, а також сторонам, 15 процесуальних документів - кількість витраченого часу 48 годин (ставка учасника грн/год. 2 000 грн, усього 96 000,00 грн);
-супроводження судової експертизи, що зокрема передбачало (і) збір/підготовку, перевірку та подання до Господарського суду Львівської області 132 документів для проведення судової експертизи, (іі) ознайомлення 12.06.2023р. з матеріалами справи (для ознайомлення з документами судових експертів, що не були надіслані клієнту), ознайомлення з Висновком експертів №3041-Е від 20.11.2024р. (158 сторінок) - кількість витраченого часу 14 годин (ставка учасника грн /год. 2 000 грн, усього 28 000,00 грн);
-участь у 18 (вісімнадцяти) судових засіданнях (ставка учасника грн/1 год 2000 грн, усього 36 000,00 грн);
-підготовка заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по справі №914/396/21 з додатками, які клієнт поніс у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції - кількість витраченого часу 3 години (ставка учасника грн /год. 2000 грн, усього 6 000,00 грн).
3.Рахунку на оплату № 43 від 10 червня 2025 р., який виставлено відповідачу для оплати на підставі даних Акту наданих послуг;
4.Довідки про прийняття на роботу в АО «Перший радник» адвокатів Крутя Є.Ю., Перцева Д.П. та Максецької О.С.
В матеріалах справи також наявні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджують відповідний статус Крутя Є.Ю., Перцева Д.П. та Максецької О.С.
Дослідивши вказані докази колегія суддів зазначає, що відповідачем надані достатні та належні докази на підтвердження понесених судових витрат.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2024 року у справі № 910/6416/22, від 15 серпня 2024 року у справі №91018756/23; додаткових постановах Великої Палати Верховного суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, О'бєднаної палати КГС Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/2.
Відповідно до висновку Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).(постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
У додаткових постановах від 31 липня 2024 року у справі №921/403/22, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, постановах від 19 січня 2023 року у справі №824/16/22, від 11 квітня 2024 року у справі №545/1103/20, Верховний Суд зазначив, що за принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов'язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При цьому, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507, постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 922/3850/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 910/11136/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 500/3953/21, від 20 червня 2024 року у справі № 760/11612/23.
Враховуючи вказане, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2025р. позов було залишено без розгляду, тобто спір по суті не вирішувався, відтак справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Крім того, як зазначив відповідач, за відсутності позову позивачів у справі №914/396/21, відповідач не поніс би витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи, а тому відповідач також просить суд стягнути з позивачів на його користь такі витрати в розмірі 218 667, 60 грн.
Розмір відповідних витрат підтверджується наявним в матеріалах справи: Актом №2 здачі-приймання висновку експерта №3041-Е де зазначено попередню оплату в розмірі 28 677,60 грн. та рахунком №0330/23 від 30.03.2023р. на суму 190 000,00 грн.
Доводи апелянтів про фактичну необов'язковість та недоцільність проведення експертизи експертом Гохбергом І.І. та понесення в цій частині витрат на її оплату із суб'єктивних міркувань відповідача, оцінюються колегією суддів критично з огляду на предмет доказування у даній справі та те, що підготовка заперечень та надання доказів у справі, у т.ч. висновку експертів була зумовлена в першу чергу подачею позову у даній справі.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним судових витрат, і розмір таких витрат є частково обґрунтованим та непропорційним до предмета спору, неспівмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, і з огляду на те, що позов залишено без розгляду за заявою позивачів після тривалого часу після подання позову, наявні підстави для покладення на позивачів понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн та 218 667,60 грн витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу додаткової ухвали Господарського суду Львівської області від 26 червня 2025 року у справі №914/396/21.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 б/н від 04.07.2025 (вх № 01-05/2095/25 від 07.07.2025р.) та ОСОБА_4 б/н від 15.08.2025 (вх. № 01-05/2513/25 від 15.08.2025) залишити без задоволення.
2. Додаткову ухвалу Господарського суду Львівської області від 26 червня 2025 року року у справі № 914/396/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак