79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" жовтня 2025 р. Справа №914/2235/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Желік М.Б.,
Якімець Г.Г.
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Білик П.Б., Цибак О.В.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Чижович І.З.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
за участю заінтересованої особи: Кулик А.Я.,
розглянув апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-88795 від 18.06.2025,
та апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 23.06.2025,
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025, суддя Гоменюк З.П., м.Львів, повний текст ухвали складено 09.06.2025
про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду
у справі № 914/2235/18
за позовом громадської організації “Здорова Галичина», місто Львів
до відповідача-1 Виконавчого комітету Львівської міської ради, місто Львів
до відповідача-2 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місто Львів
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛ-СВІТ», місто Львів
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Львівської міської ради, місто Львів
про зобов'язання до вчинення дій
Короткий зміст заяви.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява громадської організації “Здорова Галичина» від 06.03.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2235/18 від 13.06.2019.
У поданій заяві (вх.№919/25 від 06.03.2025) про встановлення (зміну) способу виконання судового рішення громадська організація «Здорова Галичина» зазначає про те, що ухвалою від 02.09.2024 Господарський суд Львівської області встановив (змінив) спосіб (порядок) виконання рішення суду від 13.06.2019, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.04.2021. Отже, ухвалою від 02.09.2024 судом визнано затверджений Звіт про оцінку орендованих громадською організацією «Здорова Галичина» нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м., визнав укладеним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на умовах, викладених у резолютивній частині цієї ухвали. Крім того, заявник також наголосив на тому, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 ухвалу від 02.09.2024 залишено без змін.
Однак, заявник просить суд врахувати, що лише під час апеляційного оскарження ухвали від 02.09.2024 про встановлення (зміну) способу (порядку) виконання рішення він дізнався про те, що пп. 8 п. 2.4. ч. 2 розділу V Положення про розмежування повноважень між виконавчим органом Львівської міської ради, затвердженого ухвалою ЛМР від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами), з 01.04.2024 до повноважень управління комунальної власності департаменту економічного розвитку належать повноваження щодо укладення договорів купівлі-продажу комунального майна без виключень. Отже, заявник зазначає про те, що лише 06.11.2024 йому стало відомо про повернення повноважень з укладення договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації від Департаменту економічного розвитку до Управління комунальної власності.
Таким чином, громадська організація «Здорова Галичина» повідомляє, що на момент звернення із цією заявою рішення вважається виконаним в частині зобов'язання Виконкому ЛМР щодо затвердження звіту про оцінку орендованих позивачем нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м., так як такий є затверджений. Натомість, як заявляє позивач, рішення суду в частині укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації і надалі не може бути виконане, так як такий визнано укладеним зі сторони, яка втратила повноваження щодо його укладення та виконання. Відповідно, громадська організація «Здорова Галичина» для виконання обов'язку щодо оплати звернулась до Державної казначейської служби України та органів ЛМР з адвокатським запитом з проханням надати банківські рахунки, на які необхідно провести відповідно оплату за договором. З отриманих відповідей громадська організація «Здорова Галичина» дізналась про те, що у Департаменту економічно розвитку ЛМР відсутній рахунок, однак, такий відкрито УКВ ДЕР ЛМР, що є призначеним для розрахунків по операціях купівлі-продажу об'єктів малої приватизації. Згадане також підтверджено УКВ ДЕР ЛМР щодо наявності у нього відповідного рахунку.
З огляду на усе вище наведене, заявник просив суд замінити сторону договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу, визнаного укладеним ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №914/2235/18, а саме замінити сторону продавця з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 34814859), що знаходить за адресою: 79008Ю місто Львів, площа Ринок, будинок 1 на Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 25558625), що знаходиться за адресою: 79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15, кабінет 302, розрахунковий рахунок: UA298201720355249006099020947; банк: Дерказначейська служба України м. Київ, а також встановити спосіб (порядок) виконання рішення, за яким громадська організація «Здорова Галичина» (код ЄДРПОУ 35720859) як покупець зобов'язаний сплатити продавцеві - 32870400 грн (тридцять два мільйони вісімсот сімдесят тисяч чотириста гривень) з ПДВ за придбаний об'єкт продажу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання законної сили вказаним судовим рішенням за визначеними заявником реквізитами та визнати укладеним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу на умовах, визначених у заяві.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 клопотання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за вх.№7100/25 від 19.03.2025 про зупинення розгляду заяви про встановлення (зміну) способу виконання рішення суду у справі №914/2235/18 - залишено без розгляду.
Заяву Громадської організації “Здорова Галичина» за вх.№919/25 від 06.03.2025 про встановлення (зміну) способу (порядку) виконання рішення суду у справі №914/2235/18 - задоволено.
Замінено сторону договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу, визнаного укладеним ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №914/2235/18, а саме: замінено сторону продавця з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Встановлено спосіб (порядок) виконання рішення, за яким громадська організація “Здорова Галичина» як покупець зобов'язаний заплатити продавцеві - 32870400, 00 грн з ПДВ за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили вказаним судовим рішенням за вказаним реквізитами: найменування отримувача коштів: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради код ЄДРПОУ отримувача коштів: 25558625; розрахунковий рахунок: UA298201720355249006099020947; Банк: Держказначейська служба України м. Київ; Призначення платежу: найменування покупця; ідентифікаційний код юридичної особи/РНОКПП; реквізити документи, що є підставою для приватизації об'єкта приватизації; адреса об'єкта приватизації; площа об'єкта приватизації.
Визнано укладеним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу.
Ухвала суду обґрунтована тим, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, з яким раніше було визнано укладеним договір, фактично втратив повноваження на його укладення та не має рахунків для прийняття коштів. Водночас Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку набуло відповідних повноважень і має необхідні реквізити для оплати. У зв'язку з цим суд визнав доцільним змінити порядок і спосіб виконання рішення шляхом визнання продавцем саме Управління комунальної власності. Це забезпечує можливість заявника реалізувати право на викуп об'єкта та відповідає вимогам законодавства щодо обов'язковості виконання судових рішень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
19.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-88795 від 18.06.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду в справі №914/2235/18.
24.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 23.06.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі №914/2235/18.
Вимоги апеляційний скарг зводяться до того, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погоджуються з ухвалою суду першої інстанції, вважають її такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а також такою, що суперечить принципу правової визначеності, і тому підлягає скасуванню.
Суд замінив сторону в укладеному договорі купівлі-продажу, який був визнаний укладеним ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2024 року, що набрала законної сили 24.02.2025 року. З цього моменту в сторін договору виникли взаємні права та обов'язки, тому виконання рішення суду в частині зобов'язання укласти договір вважається завершеним.
Заміна сторони у договірному зобов'язанні не може відбуватись у порядку, передбаченому для виконання судового рішення, а має здійснюватись згідно з нормами цивільного та господарського права, зокрема за згодою сторін або на підставі окремого судового рішення про зміну чи розірвання договору. Суд не надав обґрунтування щодо того, в чому саме полягає невиконання рішення у справі №914/2235/18, адже умови судового рішення були виконані - звіт про оцінку майна затверджено, договір укладено.
Оскаржуваною ухвалою також фактично поставлено під сумнів правову позицію скаржника у справі №914/1702/25 про розірвання договору купівлі-продажу, що унеможливлює ефективний захист його інтересів. Крім того, судом першої інстанції не розглянуто клопотання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 04.06.2025 про зупинення провадження до завершення розгляду справи №914/1702/25. Суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору у справі №914/2235/18 та фактично підмінив механізми виконання умов уже укладеного договору, підставою чого стали доводи іншої сторони, які належать до предмету іншої справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 07.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/5283/25 від 07.07.2025) в якому заперечив доводи апелянтів, просив суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі №914/2235/18 залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 справу №914/2235/18 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Желік М.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-88795 від 18.06.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі № 914/2235/18.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2025 справу №914/2235/18 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Желік М.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 23.06.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі № 914/2235/18.
Ухвалою від 10.07.2025 прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-88795 від 18.06.2025 та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 23.06.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі №914/2235/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2025.
06.08.2025 У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бойко С.М. з 05.08.2025 по 07.08.2025 включно та у зв'язку із плановою відпусткою судді-члена колегії Желіка М.Б. з 14.07.2025 по 08.08.2025 включно, розгляд вищевказаної справи не відбувся.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 розгляд справи призначено на 03.09.2025.
Ухвалою від 03.09.2025 розгляд справи відкладено на 15.09.2025.
15.09.2025 в судове засідання з'явився представники апелянтів та представники позивача, відповідач-1 та треті особи-1,2 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представників про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін які не прибули, а також зважаючи на те, що їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась та з врахуванням положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважала за можливе розглядати справу.
Представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг, навели доводи аналогічні викладеним у них, просили її задоволити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи.
Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 914/2235/18 рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 залишено без змін.
Вказаним рішенням задоволено позов громадської організації “Здорова Галичина» до виконавчого комітету Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним обмеження строку дії ухвали шостої сесії сьомого скликання сесії Львівської міської ради №1727 від 23.03.2017 “Про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській,4» та зобов'язано:
1) виконавчий комітет Львівської міської ради затвердити Звіт про оцінку орендованих громадською організацією “Здорова Галичина» нежитлових приміщень загальною площею1861,9 кв. м.
2) Управління комунальної власності ЛМР (замінено на Департамент економічного розвитку ЛМР) укласти з громадською організацією “Здорова Галичина» договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації способом викупу на умовах, зазначених в рішенні.
27.01.2021 року рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2019 набрало законної сили.
02.02.2021 року на примусове виконання рішення Господарський суд Львівської області від 13.09.2019 видав накази, якими зобов'язано виконавчий комітет Львівської міської ради затвердити Звіт про оцінку орендованих громадською організацією «Здорова Галичина» нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м., зобов'язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти з громадською організацією «Здорова Галичина» договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу на умовах, визначених договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу.
Ухвалою від 25.03.2021 суд частково задовольнив клопотання громадської організації «Здорова Галичина» про видачу наказів на примусове виконання судового рішення, виправив помилку, допущену в наказах Господарського суду Львівської області від 02.02.2021 у справі №914/2235/18, доповнивши їх відомостями про ідентифікаційний код стягувача громадської організації «Здорова Галичина» « 35720856», у задоволенні решти клопотання відмовив.
02.06.2021 суд ухвалив замінити сторону (боржника) виконавчого провадження ВП № 64807655 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) його правонаступником Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Ринок, 1 (ідентифікаційний код 34814859).
10.08.2021 суд ухвалив повернути Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради скаргу на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 23.07.2021 №2302-вих-64544 (вх.№3061/21 від 26.07.2021) без розгляду.
13.10.2021 суд ухвалив закрити провадження за скаргами Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про накладення штрафу від 09.07.2021 і від 27.07.2021 та дії, вчинені при їх винесенні, при виконанні наказу у справі №914/2235/18.
09.05.2022 видано постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою від 02.09.2024 суд задовольнив заяву про встановлення (зміну) порядку та способу виконання рішення, визнав затвердженим Звіт про оцінку орендованих громадською організацією «Здорова Галичина» нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м. та визнав укладеним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу на умовах, визначених цією ухвалою.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 (з урахуванням ухвал від 04.03.2025 про виправлення описки в цій ухвалі) апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 у справі №914/2235/18 без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 914/2235/18.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Щодо доводів апелянтів про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про зупинення провадження до завершення розгляду справи №914/1702/25, апеляційний суд зазначає наступне.
04.06.2025 від Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в тексті якого зазначено, що у випадку відмови у відкладенні судового засідання із розгляду заяви про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі №914/2235/18 просимо зупинити її розгляд до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/1702/25.
Окрім того у вказаному клопотанні про відкладення розгляду справи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради зазначило, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 відкрито провадження у справі №914/1702/25 за позовом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Громадської організації «Здорова Галичина» про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу, укладеного між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Громадською організацією «Здорова Галичина» на виконання рішення суду у справі №914/2235/18. Тобто предметом позовних вимог у справі №914/1702/25 є розірвання Договору, в якому фактично Громадська організація «Здорова Галичина» просить змінити сторону заявою про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі №914/2235/18, отже розгляд заяви про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі №914/2235/18 є унеможливлений до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/1702/25.
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради посилається на п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу для зупинення провадження за заявою про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду у справі №914/2235/18.
Так, судом першої інстанції не надано правової оцінки клопотанню від 04.06.2025, однак апеляційний суд зазначає, що таке не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в тому числі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу (ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України).
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що зупинення провадження у справі можливе виключно на стадії розгляду справи по суті.
У даному випадку розгляд здійснюється не в межах позовного провадження, а в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України, тобто на стадії виконання судового рішення. Зазначена стадія провадження є самостійною та має окремі процесуальні рамки, і не передбачає можливості її зупинення в порядку, передбаченому статтею 227 ГПК України.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України надає можливість суду зупинити провадження у справі під час розгляду безпосередньо самої справи, а не під час розгляду заяви, що подана стороною в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
З цього слідує висновок, що суд першої інстанції, як і апеляційний суд не наділені компетенцією зупиняти провадження на стадії виконання рішення.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подане Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради клопотання про зупинення розгляду заяви про встановлення (зміну) способу та порядку виконання рішення суду подано поза межами процесуального строку, що встановлюється Господарським процесуальним кодексом України, а отже таке підлягає залишенню без розгляду.
Щодо розгляду заяви про встановлення (зміну) способу виконання судового рішення
Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі “Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу “Брумареску проти Румунії», п. 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу геs judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v . Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
В рішенні у справах Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 "Горнсбі проти Греції", від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду" та про те, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справах: "Кайсин проти України", "Бурдов проти Росії" зазначено, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін та про те, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.
З наведено вбачається, що рішення суду повинно бути виконаним. Водночас, беручи до уваги доводи апелянтів, бюрократичні процедури не можуть слугувати перешкодою для реалізації цього рішення. Рішення у справі №914/2235/18 набрало законної сили 27.01.2021, тобто не виконується вже понад три роки.
Позивач вживав заходів для його виконання, однак оцінка достатності таких дій є суб'єктивною, на відміну від обов'язку відповідачів забезпечити виконання рішення, який є чітко визначеним.
Як зазначено вище, згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 зобов'язано виконавчий комітет Львівської міської ради затвердити Звіт про оцінку орендованих громадською організацією “Здорова Галичина» нежитлових приміщень загальною площею1861,9 кв. м., а Управління комунальної власності ЛМР укласти з громадською організацією “Здорова Галичина» договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації способом викупу на умовах, зазначених в рішенні.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 в порядку ст. 331 ГПК України суд визнав затвердженим Звіт про оцінку орендованих громадською організацією «Здорова Галичина» нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м. та визнав укладеним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу між ДЕР ЛМР та ГО «Здорова Галичина» на умовах, визначених цією ухвалою.
Тобто договір є укладеним між ДЕР ЛМР та ГО «Здорова Галичина» і Звіт про оцінку орендованих громадською організацією «Здорова Галичина» затверджено, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.
У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) зазначено, що виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановлено апеляційним судом вище, 09.05.2022 видано постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Абзац третій ч. 3 ст. 63 Закону вказує, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження., що має місце в цій справі.
За змістом частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Частинами першою, другою статті334 ГПК України визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Така стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Щодо заміни сторони з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
За статтею52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Інститут заміни сторони при виконанні рішення суду є процесуальним аналогом інституту процесуального правонаступництва (стаття 52 ГПК України).
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.
Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.
У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу чи договору.
Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г, від 19.03.2021 у справі № 910/4642/20 та від 20.09.2021 у справі № 909/51/17 та від 16.06.2023 у справі № 925/1775/21.
Отже, публічне правонаступництво органів державної влади чи органів місцевого самоврядування є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках (в даному випадку органом місцевого самоврядування прав та обов'язків одного суб'єкта публічного права іншому).
При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У цій справі, відповідно до пп. 8 п. 2.4. ч. 2 розділу V Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами), з 01.04.2024 до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку належать повноваження щодо укладення договорів купівлі-продажу комунального майна без виключень.
Функції органу місцевого самоврядування, які реалізовувалися органом Львівської міської ради - Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради, не припинені та передані такі функції іншому органу Львівської міської ради, а саме Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво), аналогічно і органів місцевого самоврядування передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної (публічної) компетенції одного суб'єкта до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб'єкт владних повноважень, якому передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.
У цій справі заміна боржника зумовлена наслідками прийняття 27.12.2023 Львівською міською радою ухвали №4294 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», згідно із якими, з 01.04.2024 в Департаменту економічного розвитку ЛМР відсутні повноваження щодо укладення договорів купівлі-продажу комунального майна способом викупу у разі, якщо рішення про приватизацію способом викупу прийняла Львівська міська рада. Натомість такі повноваження перейшли до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР.
Таким чином, Управління комунальної власності ДЕР ЛМР компетенційно набуло статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше були закріплені за Департаментом в частині прав та обов'язків щодо укладення договорів купівлі-продажу комунального майна без виключень.
Отже, апеляційним судом встановлено факт переходу повноважень щодо укладення договорів купівлі-продажу комунального майна без винятків від Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР. (пп. 8 п. 2.4. ч. 2 розділу V Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами)).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце публічне правонаступництво. Отже, у частині зобов'язання щодо сплати коштів за придбаний об'єкт нерухомого майна належним суб'єктом отримання таких коштів є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
У матеріалах справи міститься копія листа УКВ ДЕР ЛМР №2302-вих-31664 від 04.03.2025, згідно якого останнім надано реквізити рахунку Управління за приватизацію нежитлових приміщень. Проте, УКВ ДЕР ЛМР наголосило на тому, що відповідно до тексу договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу, визнаного укладеним ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, УКВ ДЕР ЛМР не є продавцем по вище згаданому договору.
Щодо висновку суду першої інстанції про заміну сторони безпосередньо у договорі купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, варто зазначити, що факт укладення договору підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, яка набула законної сили та не підлягає переоцінці судом.
Суд першої інстанції в ухвалі, яка є предметом оскарження, повторно визнав договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації укладеним, що є помилковим, оскільки у вищезгаданій ухвалі суду від 02.09.2024 цей договір уже було визнано укладеним.
Окрім того суд першої інстанції вчинив матеріальне правонаступництво, коли замінив сторону у зобов'язанні (укладеному договорі між Департаментом економічного розвитку ЛМР та ГО «Здорова Галичина»), а не кваліфікував це правонаступництво як публічне.
З огляду на викладене, заміна сторони у матеріальних правовідносинах, а саме у договорі купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, укладеному між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Громадською організацією «Здорова Галичина», є необґрунтованою. Висновок суду першої інстанції у цій частині є помилковим, у зв'язку з чим ухвала підлягає частковому скасуванню, а у задоволенні заяви громадської організації «Здорова Галичина» в частині заміни сторони у договорі слід відмовити, з вищевикладених підстав - публічного правонаступництва від Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційних скарг щодо помилкового застосування судом першої інстанції матеріального правонаступництва та зміни сторони у вже укладеному договорі купівлі-продажу, який був визнаний укладеним ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, що набула законної сили 24.02.2025, знайшли підтвердження в апеляційній інстанції та є обґрунтованими.
В іншій частині доводи апеляційної скарги фактично зводяться до перегляду висновків рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 та перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 про зміну способу та порядку виконання рішення цього суду та про необхідність ініціювання позивачем аналогічного позову до іншого органу місцевого самоврядування, а тому є безпідставними. Спір вже вирішений у судовому порядку, доводам учасників справи надана правова оцінка, а рішення суду набуло законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Отже, виконання судового рішення в спосіб визначений як судом першої інстанції , з висновком якого і погоджується апеляційна інстанція не призводить до будь-яких порушень прав та інтересів Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, оскільки в цих правовідносинах він реалізує свою компетенцію і не повинен ставити під сумнів акти правосуддя, які є чинними.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Ухвала Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 підлягає частковому скасуванню, а саме:
- у частині висновку суду першої інстанції щодо визнання договору укладеним та, відповідно, відмови в цій частині у задоволенні заяви стягувача та задоволенню апеляційих скарг в цій частині;
- у частині висновку суду щодо матеріального правонаступництва (який було перекваліфіковано апеляційним судом як публічне правонаступництво) та відповідно і відмові в цій частині в задоволенні заяви стягувача.
Відповідно є правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для заміни боржника (відповідача) в цій справі (процесуальне правонаступництво з огляду на набуття органом місцевого самоврядування повноважень щодо укладення договорів купівлі-продажу комунального майна без винятків від Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР. (пп. 8 п. 2.4. ч. 2 розділу V Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами)).
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі “Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
Апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянтів витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-88795 від 18.06.2025 та апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 23.06.2025 - частково задоволити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 у справі №914/2235/18 - частково скасувати.
Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 у справі №914/2235/18 в новій редакції.
Заяву Громадської організації “Здорова Галичина» за вх.№919/25 від 06.03.2025 - частково задовольнити.
Пункти 1 ухвали Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 у справі №914/2235/18 залишити без змін.
Пункти 3 та 5 ухвали Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 у справі №914/2235/18 - скасувати і в цій частині відмовити в задоволенні заяви Громадської організації “Здорова Галичина» за вх.№919/25 від 06.03.2025.
Пункт 4 ухвали викласти в наступній редакції: “Встановити спосіб (порядок) виконання рішення, за яким Громадська організація “Здорова Галичина» (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 7, офіс 32; ідентифікаційний код 35720856) зобов'язана заплатити - 32870400, 00 грн з ПДВ за придбаний об'єкт нерухомого майна - за реквізитами: найменування отримувача коштів: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради код ЄДРПОУ отримувача коштів: 25558625; розрахунковий рахунок: UA298201720355249006099020947; Банк: Держказначейська служба України м. Київ; Призначення платежу: ідентифікаційний код юридичної особи/РНОКПП; реквізити документи, що є підставою для приватизації об'єкта нерухомого майна; адреса об'єкта приватизації; площа об'єкта приватизації.»
В решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2025 у справі №914/2235/18 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Желік М.Б.
Якімець Г.Г.