79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" жовтня 2025 р. Справа №914/185/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Цвєтков В.М.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
від органу ДВС: не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України б/н від 04.07.2025,
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025, суддя Матвіїв Р.І., м.Львів, повний текст ухвали складено 26.06.2025
про розгляд скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі №914/185/18
за позовом Національного банку України, м. Київ,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Пустомити м'ясо», м. Пустомити, Львівська область,
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова ініціатива», м. Київ,
про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009 року з додатковими угодами
Короткий зміст скарги на бездіяльність державного виконавця
05.06.2025 до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Національного банку України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні №60883084 для проведення оцінки описаного майна товариства з обмеженою відповідальністю “Пустомити м'ясо».
Скарга позивача (стягувача) обґрунтована тим, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. допущено бездіяльність у виконавчому провадженні № 60883084, яка полягає у незалученні суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки описаного та арештованого майна боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо».
На переконання скаржника, оцінка майна є необхідною та невід'ємною умовою належного виконання рішення суду.
За наслідком звернення до державного виконавця із клопотанням про залучення суб'єкта оціночної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме Груп», стягувача повідомлено, що Міністерством юстиції України вирішується питання щодо можливості вжиття заходів, пов'язаних із визначенням належного суб'єкта оціночної діяльності та укладання відповідного договору для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного та арештованого майна боржника.
На запит стягувача, Міністерство юстиції України повідомило, що укладених з суб'єктом оціночної діяльності договорів немає. Міністерство звернулось із запитом до Міністерства економіки України із пропозицію доповнити Порядок визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 № 708 із предметом закупівлі послуг суб'єктів оціночної діяльності.
Однак, жодних фактичних дій щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності державним виконавцем вчинено не було. Така бездіяльність, що триває протягом кількох місяців, позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на виконання судового рішення, є протиправною та суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, скаржник просить визнати бездіяльність державного виконавця протиправною та зобов'язати його вжити передбачених законом заходів для залучення суб'єкта оціночної діяльності у межах зазначеного виконавчого провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні № 60883084 для проведення оцінки описаного майна товариства з обмеженою відповідальністю “Пустомити м'ясо». Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інну Віталіївну, або інших посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 60883084, залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю “Пустомити м'ясо».
Ухвала суду обґрунтована тим, що у виконавчому провадженні №60883084 державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність щодо незалучення суб'єкта оціночної діяльності для оцінки нерухомого майна боржника, що прямо суперечить вимогам статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Закон встановлює імперативний обов'язок виконавця у випадку оцінки нерухомого майна залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, без дискреційного права відмови. Посилання на необхідність проведення публічних закупівель не звільняє виконавця від виконання передбачених законом дій.
Враховуючи наявність описаного порушення, тривалий строк бездіяльності та обов'язковість виконання судового рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги та наявність підстав для її задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
04.07.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Міністерства юстиції України б/н від 04.07.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі №914/185/18.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність бездіяльності державного виконавця, не з'ясувавши належним чином усіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, та залишивши поза увагою положення чинного законодавства. Зокрема, не було враховано, що відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 , затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102- IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам апелянта про те, що дії державного виконавця щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності ускладнені об'єктивними обставинами, зокрема - процедурою закупівлі таких послуг відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», яка перебуває в процесі врегулювання на рівні Міністерства юстиції України та Міністерства економіки України. Вказане свідчить про відсутність протиправної бездіяльності виконавця та про здійснення ним виконавчих дій у межах наданих повноважень і відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а сама ухвала є такою, що постановлена без належного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим ухвала підлягає скасуванню, а у задоволенні скарги позивача на бездіяльність державного виконавця - необхідно відмовити.
19.08.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі №914/185/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 справу №914/1385/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та від 04.08.2025 апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України б/н від 04.07.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі №914/185/18 залишено без руху з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 розгляд справи №914/185/18 призначено на 08.10.2025.
Ухвалою від 26.08.2025 задоволено заяву Національного банку України (представник Цвєтков В.М.) №18-0014/65248 від 25.08.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 08.10.2025 з'явився представник позивача (стягувач), інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 341 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні положення містить стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону).
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 Закону).
Отже, положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного або приватного виконавця, а й бездіяльність.
Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
У постанові від 16 жовтня 2023 року у справі №910/1432/21 Верховний Суд зазначив, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Тож, оскільки триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, судом першої інстанції правильно визначено, що скаржником не пропущено процесуальний строк на оскарження бездіяльності державного виконавця.
Щодо розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця по суті, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 у справі № 914/185/18 позов задоволено повністю. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення з Товариства 512 579,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України; присуджено до стягнення з Товариства в дохід Державного бюджету 422 622,68 грн. судового збору за розгляд позовної заяви; в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2019 зі справи залишено без змін. Крім того, стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 633 934,02 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 року постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 залишено без змін.
14.11.2019 на виконання рішення суду та постанови суду апеляційної інстанції видано накази.
Наказ на виконання рішення в частині звернення стягнення на майно перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2019 року (ВП №60883084).
Із матеріалів скарги суди встановили, що 18.02.2025 заступником начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, Горбатюк Марією Богданівною, винесено постанову про опис та арешт майна боржника - нежитлової будівлі, цегляної, заг. пл. 797,2 кв.м. за адресою м. Пустомити, вул. Фабрична, 19, та будівлі загальною площею 3 237, 1 кв. м, що знаходиться за адресою:. м. Пустомити, вулиця Лисенка, 29.
Визначення вартості майна боржника, оцінка майна боржника регламентовані ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Так, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для проведення оцінки майна (активів) виконавець зобов'язаний залучити суб'єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У виконавчому провадженні № 60883084 виникла необхідність оцінки нерухомого майна боржника, визначеного у постанові про опис та арешт майна боржника від 18.02.2025 (нежитлової будівлі, цегляної, заг. пл. 797,2 кв.м. за адресою м. Пустомити, вул. Фабрична, 19, та будівлі загальною площею 3 237, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вулиця Лисенка, 29).
Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12 червня 2019 року у справі N 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі N 821/197/18/4440/16).
Разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закону України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб'єкта оціночної діяльності- суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов'язком виконавця.
Так, абз. 2 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв'язку із чим зобов'язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності.
Аналогічні положення містять пункти 18 - 21 в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року.
Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15 дійшла висновку, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає лише один варіант поведінки, який є обов'язковим для виконавця - залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У згаданій поставі Велика Палата Верховного Суду також аналізувала порядок визначення та залучення суб'єкта оціночної діяльності, залученого до оцінки майна в порядку виконавчого провадження.
Так, порядок оцінки майна регулюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Аналізуючи частину другу цієї статті, слід дійти висновку, що її положення регулюють та розповсюджуються на випадки самостійної оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, якими є органи влади та місцевого самоврядування. Зазначені випадки визначаються нормативно-правовими актами з оцінки майна затвердженими Кабінетом Міністрів України і на випадки оцінки майна, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», не розповсюджуються.
Інший порядок призначення оцінки передбачений положеннями Закону України «Про виконавче провадження», де передбачено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Отже, за змістом цієї норми виконавець при проведені оцінки майна боржника залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про що виносить постанову. Жодної вимоги про проведення конкурсу з визначення такого суб'єкта оціночної діяльності зазначений закон не містить.
Таким чином, положення щодо конкурсних засад визначення суб'єкта оціночної діяльності для такої оцінки на здійснення оцінки у процедурі виконавчого провадження не вміщує, а призначення суб'єкта оціночної діяльності відбувається на підставі постанови виконавця.
За статтею 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями. Відтак, зазначені особи діють від імені держави як органи державної влади, а тому мають усі повноваження на укладання відповідних договорів щодо оцінки майна у виконавчому провадженні, що знаходиться у них на виконанні, відповідно до законодавства, що регулює укладання такого договору (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20.07.2022 у справі №910/10956/15).
Як встановилено судами, стягувач неодноразово звертався із клопотанням до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а також до Міністра юстиції України щодо вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 60883084, зокрема залучення до оцінки нерухомого майна суб'єкта оціночної діяльності.
У відповідь на клопотання стягувача Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 01.05.2025 повідомив, що з урахуванням положень ст. 14 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення і організацію виконавчих дій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження". Тому закупівля послуг суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання для здійснення оцінки майна у виконавчих провадженнях, що перебувають на примусовому виконання в органах державної виконавчої служби, здійснюється Міністерством юстиції України та міжрегіональними управліннями Міністерства в межах єдино процедури закупівлі, встановленої Законом України «Про публічні закупівлі».
Міністерство юстиції України листом від 29.04.2025 повідомило, що з метою вирішення проблемного питання у сфері примусового виконання рішення звернулось до Міністерства економіки України із пропозицією про доповнення Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства новим пунктом такого змісту: «Визначення предмета закупівлі послуг суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання, залучених для оцінки майна у виконавчому провадженні, здійснюється окремо за кожною постановою державного виконавця».
Натомість суд апеляційної інстанції зауважує, що позиція Міністерства юстиції України щодо невизначеності порядку залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання є перешкодою для виконання рішення суду та діючим законодавством не передбачена.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Щодо доводів апелянта, в частині посилань на прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає таке.
У п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Апеляційний суд зазначає, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі «Деркач та Палек проти України» від 21.12.2004).
Крім того, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) містяться наступні висновки.
Державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.
Отже апеляційний суд, встановивши обставину незалучення до оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності в ході вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60883084 погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаржником, стягувачем у виконавчому провадженні, доведено бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І. В. щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки описаного майна товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо».
Така бездіяльність суперечить визначеному у ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язку залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для оцінки вартості нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правильність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду щодо задоволення скарги позивача на бездіяльність державного виконавця.
У цій справі апеляційний суд дійшов висновку, що викладені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Оскільки апеляційним судом не виявлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах апеляційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали також не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін оскаржену ухвалу суду першої інстанції, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України б/н від 04.07.2025 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 у справі №914/185/18 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.10.2025.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Якімець Г.Г.