справа № 991/8846/25
провадження №11-сс/991/597/25
15 жовтня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000460 від 06 вересня 2023 року,
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотаннями про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52023000000000460 від 06 вересня 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки детектив не довів факту оголошення особи у міжнародний розшук.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, прокурор САП звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 04 вересня 2025 року та постановити нову, якою клопотання задовольнити та надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000460 від 06 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 .
Не оспорюючи висновки слідчого судді в частині того, що: ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КПК України, щодо якого може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, відсутні виключення за віком, які би поширювалися на підозрюваного, в обґрунтування апеляційної скарги прокурор наводив наступні доводи.
Висновок про те, що детективом НАБУ не доведено факт оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, не відповідає матеріалам кримінального провадження, зазначений висновок зроблено внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки слідчим суддею ВАКС в мотивувальній частині ухвали протиставляється інститут спеціального досудового розслідування «in absentia» інституту екстрадиції в порядку надання міжнародно-правової допомоги, які є взаємодоповнюючими в контексті надання державі інструментів досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.
Такий висновок відповідає положенням ч.5 ст.297-5 КПК, згідно з якою якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з'явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Висновки слідчого судді про те, що ухвала про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування (in absentia) може бути надана за умови доведення стороною обвинувачення обставин, які свідчать про неможливість в інший спосіб забезпечити безпосередню участь підозрюваного у кримінальному провадженні, а також про те, що оголошення особи у міжнародний розшук має виключати участь особи у кримінальному провадженні, місце перебування особи має обов'язково бути невідоме, або видача цієї особи має бути неможливою - не ґрунтуються на положенні КПК.
Обов'язковою умовою надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) згідно з ч.5 ст.297-5 КПК є оголошення у міжнародний розшук підозрюваного, що не є тотожнім невстановленню місця його перебування.
Підозрюваний, виїхавши та перебуваючи за межами України, неодноразово не з'явився без поважних причин на виклик детектива, будучи при цьому належно повідомлений про такі виклики, тим самим є особою, яка ухиляється від органу досудового розслідування, та постановою від 02 липня 2024 року його оголошено у міжнародний розшук.
Позиції учасників провадження.
Прокурори у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Захисники підозрюваного ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Виходячи зі змісту Глави 24-1 КПК до спеціальних порядків кримінального провадження, тобто тих проваджень, що передбачають диференціацію процесуальної форми, належить спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, з урахуванням положень глави 24-1 КПК (ч.1 ст.297-1 КПК).
З клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. Крім того, даною нормою закону передбачено, що у клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування прокурор або слідчий повинен зазначити, серед іншого, короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук; виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (ч.1, 2 ст.297-2 КПК).
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся (ч.1 ст.297-4 КПК).
Як вбачається з наданих суду матеріалів провадження, 11 червня 2024 року компетентними органами Французької Республіки на виконання запиту про міжнародно-правову допомогу ОСОБА_7 вручено повістки про виклик 24, 26 та 28 червня 2024 року до НАБУ для проведення слідчих та процесуальних дій. Разом з цим, виклики про явку підозрюваного ОСОБА_7 у зазначені дати опубліковано в офіційному виданні «Урядовий кур'єр», на сайті НАБУ, а також повістки про виклик надіслані на електронну пошту, яка перебуває у користуванні останнього.
27 червня 2024 року від захисника підозрюваного до НАБУ надіслано повідомлення, відповідно до змісту якого ОСОБА_7 перебуває на території Французької Республіки та готовий брати участь в усіх слідчих та процесуальних діях, надавати пояснення, показання у порядку міжнародного співробітництва або на території посольства України у Французькій Республіці. У цей же день, 27 червня 2024 року підозрюваним на електронну адресу детектива НАБУ ОСОБА_10 надіслано повідомлення, в якому зазначено, що він отримав повістки детектива та готовий сприяти у здійсненні досудового розслідування у порядку міжнародного співробітництва на території Франції.
24, 26 та 28 червня 2024 року підозрюваний на виклики до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій не з'явився.
Постановою детектива НАБУ від 02 липня 2024 року ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук. Постанова мотивована тим, що 24, 26 та 28 червня 2024 року підозрюваний на виклики до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій не з'явився без поважних причин, також не повідомив про причини свого неприбуття, які б відповідно до кримінально-процесуального закону є поважними, водночас підтвердивши фактичне своє місцезнаходження поза межами України на території Французької Республіки.
17 жовтня 2024 року Генеральний прокурор ОСОБА_11 звернувся до Міністерства юстиції Французької Республіки із запитом №19/1/2-34175-20 про видачу ОСОБА_7
03 грудня 2024 року Апеляційний суд Парижа на підставі запиту Уряду України про екстрадицію ухвалив рішення у справі №2024/10328, згідно з яким ОСОБА_7 взято під судовий контроль, він проживатиме за адресою: АДРЕСА_1 . Також особі: (1) заборонено виїжджати за межі континентальної Франції; (2) зобов'язано здати всі документи, що посвідчують особу, зокрема паспорт та з'являтися раз на два тижні до комісаріату поліції Парижа 7-го округу. Окрім того, ОСОБА_7 мав внести заставу у розмірі 1 000 000 євро (т. 4 а.п. 93-99).
02 квітня 2025 року Апеляційний суд Парижа ухвалив рішення у справі №2024/10328, згідно з яким витребував в Уряду України додаткові документи, необхідні для вирішення питання про екстрадицію, а розгляд питання відкладено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, слідчий суддя вважав недоведеним факт оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, вказаний висновок мотивовано тим, що допоки не вирішено питання про екстрадицію підозрюваного за запитом Уряду України, поданого в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_7 не може вважатися оголошеним у міжнародний розшук, фактично підозрюваний наразі перебуває під запобіжним заходом, застосованим рішенням Апеляційного суду Парижа на підставі звернення Уряду України, адреса його місцеперебування також відома, тож з юридичної точки зору особа у міжнародному розшуку не перебуває.
Перевіряючи висновок слідчого судді щодо недоведеності факту оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, про необґрунтованість якого стверджувалось в апеляційній скарзі, колегія суддів виходила з наступного.
КПК визначає необхідність доведення оголошення підозрюваного у міжнародний розшук (ч.1 ст.297-4 КПК).
Якщо під час досудового розслідування підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч.1 ст.281 КПК).
Разом з цим, чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов'язує сторону обвинувачення відповідно до ч.2 ст.281 КПК при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову.
У подальшому (після оголошення розшуку підозрюваного) його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ч.3 ст.281 КПК).
З аналізу зазначеної статті вбачається, що факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч.1 ст.297-4 КПК покладають на сторону обвинувачення обов'язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.
Отже момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281, ч.1 ст.297-4 КПК.
Як вже зазначалось, постановою детектива НАБУ від 02 липня 2024 року ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.
При цьому, сам по собі факт надання стороні обвинувачення відомостей про фактичне місце проживання/перебування особи не призводить до «автоматичного» нівелювання обставин, які слугували підставами для оголошення її розшуку, зокрема такої як неявка без поважних причин на виклик детектива, так само розгляд питання про видачу ОСОБА_7 в порядку екстрадиції не призводить до втрати особою, оголошеною у міжнародний розшук, відповідного процесуального статусу, адже особа, усвідомлюючи про свій обов'язок постати перед слідством або судом, продовжує ухилятися від його виконання.
Здійснення екстрадиційної процедури, в межах якої Апеляційним судом Парижа ОСОБА_7 взято під судовий контроль, заборонено виїжджати за межі континентальної Франції, зобов'язано здати всі документи, що посвідчують особу, зокрема паспорт та з'являтися раз на два тижні до комісаріату поліції Парижа, внести заставу, - так само не є підставою вважати підозрювану особу такою, що не оголошена в міжнародний розшук, вказані обставини лише доводять перебування підозрюваної особи під юрисдикцією іншої держави.
Таким чином, на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали за наслідками розгляду клопотання і на теперішній час ОСОБА_7 є оголошеним у міжнародний розшук, оскільки таке рішення відповідно до ст.281 КПК прийняте у межах компетенції уповноваженою посадовою особою держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи. Такий розшук припиняється лише після з'явлення особи на території України.
У зв'язку з чим висновки слідчого судді про те, що ухвала про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування (in absentia) може бути надана за умови доведення стороною обвинувачення обставин, які свідчать про неможливість в інший спосіб забезпечити безпосередню участь підозрюваного у кримінальному провадженні, а також про те, що оголошення особи у міжнародний розшук має виключати участь особи у кримінальному провадженні, місце перебування особи має обов'язково бути невідоме, або видача цієї особи має бути неможливою, колегія суддів вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на положеннях КПК.
Крім того, колегія суддів зауважує, що органом досудового розслідування вжиті всі можливі заходи для розшуку підозрюваного та передачі його під юрисдикцію України, втім на даний час вони не виявились ефективними по незалежним від органу досудового розслідування причинам та не надали позитивного результату, що негативним чином впливає на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Також не заслуговують на увагу посилання слідчого судді на резолюцію (75) 11 Комітету міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, який здійснюється за відсутності обвинуваченого», яка передбачає мінімальні правила здійснення провадження (in absentia) (далі - Резолюція), посилаючись на яку слідчий суддя зазначив, що справа не повинна розглядатися за відсутності обвинуваченого, якщо є можливість перенести її розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.
Так, як вбачається з наданого стороною захисту письмового перекладу вказаної резолюції, Рада Європи рекомендує урядам держав-членів застосовувати перелічений в ній мінімум правил, зокрема: справа щодо обвинуваченого не повинна розглядатися за його відсутності, якщо є можливим та бажаним передати провадження іншій державі або подати заяву про екстрадицію (п.4 Резолюції).
Відтак, наведені в Резолюції рекомендації не стосуються питань, що вирішуються під час досудового розслідування, в тому числі надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, а тому посилання на її положення не є релевантним обставинам цього кримінального провадження, адже здійснення провадження (in absentia) на стадії досудового розслідування та судового розгляду має суттєві відмінності як за процедурою, ступенем вручання держави у права особи, так і наслідками здійснення таких проваджень.
Аналогічного висновку Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла і в ухвалі від 05 травня 2025 року (справа №991/13506/24), відповідно до якої дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє стороні обвинувачення лише в спеціальному порядку здійснювати виклики та вручення процесуальних документів (в порядку ст.297-5 КПК) та закінчити досудове розслідування без участі підозрюваного. Наявність такого дозволу сама по собі не дозволяє державі «заочно» засудити особу, тому цей режим є значно менш втручальним в права та інтереси підозрюваного та саме по собі не є підставою для здійснення спеціального судового провадження, яке потребує прийняття окремого рішення суду (ч.4 ст.323 КПК).
Отже, з урахуванням наявної в матеріалах клопотання постанови детектива НАБУ від 02 липня 2024 року про оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук, колегія суддів, всупереч висновкам слідчого судді, вважає доведеними факти як оголошення особи в міжнародний розшук, так і наявності передбаченої ст.297-4 КПК умови для отримання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
Тож за вказаних обставин з огляду на встановлену наявність достатніх доказів набуття особою статусу підозрюваного в кримінальному провадженні, якого оголошено в міжнародний розшук, слідчий суддя помилково обґрунтував відмову в задоволенні клопотання недоведеністю факту такого оголошення.
Зважаючи на викладене, відповідно до ч.1 ст.412 КПК, колегія суддів вважає встановлені порушення вимог кримінального процесуального закону істотними та такими, які перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги на підтримку зазначеної в неї вимоги про задоволення поданого клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування поданого клопотання детектив послався на те, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000460 від 06 вересня 2023 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК.
За версією слідства, ОСОБА_7 є бенефіціарним власником юридичної особи - компанії «The Minco Trust», зареєстрованої в Сінгапурі, яка володіє 100% статутного капіталу компанії «Fevamotinico S.a.r.l.», яка володіє частками в компанії «Ferrexpo plc». Безпосередньо компанія «Ferrexpo plc» володіє 100% акцій (крім однієї акції) компанії «Ferrexpo AG», якій належать 100% акцій Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Полтавський ГЗК»). З огляду на це, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 є бенефіціарним власником компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК».
Органом досудового розслідування встановлено, що 23 листопада 2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі №910/15551/20 за позовом компанії «Trimcroft Services Limited» до компанії «Eastcoast United Inc.», компанії «Statex Corp.», компанії «Newport Inc.», компанії «Sayers Holdings Limited», Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, компанії «Ferrexpo AG», Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-цінні папери», Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
У подальшому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - компаній «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited», прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано в одне провадження.
За результатами розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у позовах компаній «Trimcroft Services Limited», «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited» відмовлено повністю.
12 вересня 2022 року постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги зазначених компаній на рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 задоволено частково, зазначене рішення Господарського суду міста Києва скасовано та позови компаній «Trimcroft Services Limited», «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited» задоволено частково.
Зазначеним судовим рішенням постановлено, зокрема витребувати із незаконного володіння компанії «Ferrexpo AG»: (1) прості іменні акції в кількості 28 897 580 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Trimcroft Services Limited»; (2) прості іменні акції в кількості 37 627 180 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Calefort Developments Limited»; (3) прості іменні акції в кількості 37 627 180 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Emsworth Assets Limited»; (4) прості іменні акції в кількості 20 443 260 штук номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Gilson Investmens Limited».
Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року ОСОБА_7 , будучи бенефіціарним власником компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» через компанії: «The Minco Trust», «Fevamotinico S.a.r.l.», «Ferrexpo plc», внаслідок витребування акцій у компанії «Ferrexpo AG» втрачав право володіння акціями ПрАТ «Полтавський ГЗК» та оперативного контролю господарської діяльності товариства.
На зазначену постанову Північного апеляційного господарського суду були подані касаційні скарги. Ухвалою від 11 жовтня 2022 року Касаційний господарський суд Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Ділові партнери», а ухвалою від 21 жовтня 2022 року - за касаційною скаргою компанії «Ferrexpo AG».
01 грудня 2022 року Касаційний господарський суд Верховного Суду задовольнив клопотання компаній «Trimcroft Services Limited» і «Ferrexpo AG» та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення низки виключних правових проблем.
19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами ПрАТ «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а також компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, 23 червня 2022 року, 29 червня 2022 року, 29 серпня 2022 року, 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року.
Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.
На переконання детектива, розуміючи можливість втрати права володіння акціями та оперативного контролю господарської діяльності ПрАТ «Полтавський ГЗК», у період з 19 січня 2023 року по 06 березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_7 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
Водночас, керуючий партнер адвокатського бюро «Горецький і партнери» ОСОБА_12 , довідавшись про наявність на розгляді Великої Палати Верховного Суду судової справи №910/15551/20, вирішив запропонувати ОСОБА_7 свої юридичні послуги у цій справі, про що у січні-лютому 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, спочатку повідомив начальнику служби безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_13 , а у подальшому адвокату адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» ОСОБА_14 , яким розповів про своє особисте знайомство та дружні відносини з головою Верховного Суду ОСОБА_15 .
Розуміючи, що самостійно, без сприяння інших осіб, ОСОБА_7 не зможе надати суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду, він вирішив залучити до скоєння злочину, у тому числі ОСОБА_12 .
Досудовим розслідуванням установлено, що наприкінці лютого - початку березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, усвідомлюючи, що ОСОБА_15 як голова Верховного Суду та суддя Великої Палати Верховного Суду, а також інші судді Великої Палати Верховного Суду є службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 доручив ОСОБА_14 з'ясувати через ОСОБА_12 можливість надання голові Верховного Суду ОСОБА_15 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_7 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
Діючи на виконання доручення ОСОБА_7 , наприкінці лютого - початку березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи в приміщенні адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери», при особистій зустрічі з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 повідомив про наміри ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду суддям Великої Палати Верховного Суду та безпосередньо голові Верховного Суду ОСОБА_15 .
Після розмови з ОСОБА_14 і до 06 березня 2023 року ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що ОСОБА_15 як голова Верховного Суду та суддя Великої Палати Верховного Суду, а також інші судді Великої Палати Верховного Суду є службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, достеменно знаючи про тривалі дружні відносини Голови Верховного Суду ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , попросив останнього довести до відома ОСОБА_15 бажання ОСОБА_7 отримати на свою користь і користь компанії «Ferrexpo AG» судове рішення у справі №910/15551/20 про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а також про готовність надати за ухвалення такого рішення неправомірну вигоду.
На переконання детектива, довідавшись від ОСОБА_12 та ОСОБА_16 про готовність ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення, у голови Верховного Суду ОСОБА_15 , який входив до складу Великої Палати, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди.
За версією органу досудового розслідування, усвідомлюючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове ухвалення рішення на користь особи, яка пропонує надати неправомірну вигоду, ОСОБА_15 вступив у попередню змову з іншими суддями Великої Палати Верховного суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалити рішення в інтересах ОСОБА_7 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
Погоджуючись на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_16 та ОСОБА_12 , що він та інші, на цей час невстановлені, судді Великої Палати Верховного Суду готові за неправомірну вигоду в розмірі 3 000 000 доларів США ухвалити рішення про задоволення касаційних скарг та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У подальшому, але до 06 березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, отриману від ОСОБА_15 інформацію ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_14 для її передачі ОСОБА_7
ОСОБА_7 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_13 зустрітись з ОСОБА_12 для обговорення остаточного розміру неправомірної вигоди.
06 березня 2023 року, близько 12 години, діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 , директор з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_13 прибув до офісу ОСОБА_12 , який розташований за адресою: місто Київ, вул. Полтавська, 10, та у присутності ОСОБА_16 , ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_12 про готовність ОСОБА_7 надати голові Верховного Суду ОСОБА_15 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 2 700 000 доларів США за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_7 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року. Водночас, ОСОБА_12 , бажаючи посприяти ОСОБА_7 у скоєнні злочину, погодився передати ОСОБА_15 цю пропозицію ОСОБА_7 надати йому та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду.
У свою чергу, ОСОБА_12 домовився з ОСОБА_16 повідомити ОСОБА_15 , що ОСОБА_7 згоден надати в якості неправомірної вигоди лише 2 000 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_15 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, а 200 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , що і було зроблено. Також ОСОБА_12 і ОСОБА_16 домовились, що інша частина неправомірної вигоди у розмірі 700 000 доларів США також буде розподілена між ними особисто, однак цю інформацію ОСОБА_12 приховав від ОСОБА_7 та ОСОБА_15 .
Детективом установлено, що у період з 06 березня 2023 року по 08 березня 2023 року, ОСОБА_12 довів до відома ОСОБА_15 пропозицію ОСОБА_7 неправомірної вигоди.
ОСОБА_15 , у свою чергу прийняв таку пропозицію ОСОБА_7 отримати неправомірну вигоду, про що повідомив ОСОБА_12 та запевнив його у своїй готовності ухвалити необхідне ОСОБА_7 судове рішення.
За версією детектива, 08 березня 2023 року, знаходячись у приміщенні адвокатського об'єднання «Фінанси та кредит лекс», розташованого за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, 29, у режимі відеоконференції між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , у присутності адвоката ОСОБА_17 , відбулась розмова, під час якої ОСОБА_7 підтвердив свої злочинні наміри надати голові Верховного Суду ОСОБА_15 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, за участі ОСОБА_12 , неправомірну вигоду.
Далі, 10 березня 2023 року ОСОБА_12 , враховуючи позицію ОСОБА_15 , повідомив ОСОБА_7 , що до призначеного на 15 березня 2023 року судового засідання у справі №910/15551/20 останньому необхідно зібрати та передати частину неправомірної вигоди.
На вимогу ОСОБА_15 кошти, які є предметом неправомірної вигоди, після їх фактичного надходження ОСОБА_12 , повинні були утримуватися (переховуватися) у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами до подальших інструкцій ОСОБА_15 щодо способу їх передачі йому та іншим, на цей час невстановленим, суддям Великої Палати Верховного Суду.
У свою чергу ОСОБА_15 , діючи спільно з іншими, на цей час невстановленими, суддями Великої Палати Верховного Суду, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.
17 березня 2023 року ОСОБА_12 , попередньо отримавши 14 березня 2023 року інформацію від ОСОБА_15 , повідомив ОСОБА_7 , що судове засідання у справі № 910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, перенесено на іншу дату - 19 квітня 2023 року для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.
У період з 13 березня 2023 року по 07 квітня 2023 року, ОСОБА_7 , діючи через ОСОБА_17 та інших осіб, частинами передав ОСОБА_12 кошти в загальній сумі 2 700 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 13 березня 2023 - 07 квітня 2023 року складало 98 735 220 грн., для їхнього подальшого надання голові Верховного Суду ОСОБА_15 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду як неправомірну вигоду за ухвалення на користь ОСОБА_7 та на користь компанії «Ferrexpo AG» судового рішення у справі №910/15551/20 про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року. Про отримання від ОСОБА_7 коштів, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_15 .
У подальшому, отримані від ОСОБА_7 кошти ОСОБА_12 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: місто Київ, вул. Полтавська, 10, а потім перемістив частину для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованому ОСОБА_12 у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.
19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_15 , ухвалили постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: (1) касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та Компанії «Ferrexpo AG» задоволені частково; (2) постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; (3) рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині; (4) в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 залишено в силі.
Водночас, детектив переконаний, що ОСОБА_15 , будучи впевненим у достатній кількості голосів для ухвалення такого рішення Великою Палатою Верховного Суду, розуміючи, що кошти, які є предметом неправомірної вигоди, вже надані ОСОБА_7 і зберігаються у ОСОБА_12 , діючи з метою приховування протиправності своїх дій, висловився про приєднання до окремої думки іншого судді Великої Палати Верховного Суду, таким чином створюючи враження про свою незацікавленість в ухваленні судового рішення на користь ОСОБА_7 та компанії «Ferrexpo AG».
01 травня 2023 року ОСОБА_15 , діючи спільно з іншими, на цей час невстановленими, суддями Великої Палати Верховного Суду, надіслав ОСОБА_16 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_7 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_12 та ОСОБА_16 . Водночас, за вказівкою ОСОБА_15 передати неправомірну вигоду повинен був ОСОБА_16
02 травня 2023 року, близько 16-17 години, у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк», розташованого за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_15 , забрали з орендованого ОСОБА_12 індивідуального сейфу частину коштів, наданих ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди для голови та суддів Великої Палати Верховного Суду, а частину - перемістили до індивідуального сейфу, орендованого ОСОБА_16 у цьому ж відділенні №963.
Цього ж дня, знаходячись у власному офісі за адресою: місто Київ, вул. Полтавська, 10, ОСОБА_16 на виконання вказівок ОСОБА_15 сформував 13 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжив зберігати у зазначеному офісі.
03 травня 2023 року, близько 21 години, ОСОБА_16 , попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_15 , забрав з офісу ці кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 , де передав їх особисто ОСОБА_15 .
З огляду на це, ОСОБА_7 , за пособництва ОСОБА_12 та інших осіб, надав 03 травня 2023 року ОСОБА_15 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03.05.2023 складало 49 323 727 грн. 68 коп.
08 травня 2023 року ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_16 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_7 , іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передати йому другу частину неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.
15 травня 2023 року ОСОБА_16 забрав у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк», розташованому за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з орендованого ним індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_7 .
У цей же день, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_16 , попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_15 , доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 , де передав їх особисто ОСОБА_15 .
Таким чином, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , за пособництва ОСОБА_12 та інших осіб, надав 15 травня 2023 ОСОБА_15 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складало 16 455 870 грн.
06 червня 2023 року детективом НАБУ складено та погоджено прокурором САП, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК.
28 липня 2023 року в межах виконання компетентними органами Французької Республіки запиту НАБУ про міжнародну правову допомогу повідомлення про підозру вручено ОСОБА_7 .
Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення (ч.2 ст.297-4 КПК).
Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.
Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 сторона обвинувачення, серед іншого, надала копії:
- протоколу огляду від 16 травня 2023 року Єдиного державного реєстру судових рішень, у якому зафіксовано стан розгляду судової справи №910/15551/20;
- протоколу від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи (далі - ОРЗ) щодо ОСОБА_16 , у якому зафіксовано обговорення останнім з ОСОБА_12 обставин передачі ОСОБА_12 та одержання ОСОБА_15 неправомірної вигоди;
- протоколу від 01 травня 2023 року за результатами проведення ОРЗ щодо ОСОБА_12 , за результатами якого зафіксовано: обговорення 17 березня 2023 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного Суду в ухваленні ними судових рішень, обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 кількості наданих останнім через довірених осіб коштів ОСОБА_12 для подальшої передачі голові Верховного Суду ОСОБА_15 та іншим суддям Верховного Суду за ухвалення у справі №910/15551/20 рішення на користь ОСОБА_7 , обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 позитивного рішення, ухваленого на користь останнього у справі №910/15551/20, обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_16 розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_15 ;
- протоколу від 15травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину (далі - НСРД) у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_15 ;
- протоколу від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи щодо ОСОБА_15 ;
- протоколу від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_15 ;
- протоколу від 16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету голови Верховного Суду ОСОБА_15 , що знаходиться на другому поверсі приміщення Верховного Суду за адресою: місто Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, у якому зафіксовано виявлення та вилучення коштів у сумі 1 653 700 доларів США, з яких 548 000 доларів США ідентифіковані як неправомірна вигода, одержаної ОСОБА_15 03 травня 2023 року;
- протоколу від 16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого зафіксовано виявлення та вилучення коштів в загальній сумі 700 000 доларів США, з яких 692 000 доларів США ідентифіковані як неправомірна вигода.
Колегія суддів вважає, що надані стороною обвинувачення докази є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_7 є обґрунтованою.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів обґрунтованості підозри є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв'язку з її недоведеністю та певними протиріччями, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Щодо розбіжностей між фактичними даними, котрі містяться у повідомленні ОСОБА_7 про підозру та у клопотанні про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, про що у судовому засіданні зазначав захисник, то такі розбіжності пояснюються тим, що письмове повідомлення про підозру складене 06 червня 2023 року, натомість клопотання подано 28 серпня 2025 року, тобто більш ніж через два роки, після того як органом досудового розслідування були здобути нові (додаткові) докази. Отже, очевидним є те, що обізнаність (поінформованість) органу досудового розслідування в обставинах ймовірного вчинення кримінального правопорушення на час складання підозри була меншою в порівнянні із тим, про що дізналися детективи на час подання клопотання.
Разом з тим, відповідно до ст.279 КПК у разі необхідності детектив або прокурор, уповноважені змінити раніше повідомлену підозру (уточнивши фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, що будуть встановлені досудовим слідством). Водночас, існування певних розбіжностей між повідомленням про підозру та клопотанням не перешкоджає розгляду останнього та за наявності підстав відповідному задоволенню.
Суд відхиляє аргументи захисту щодо недопустимості доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Стверджуючи про недопустимість доказів, сторона захисту посилалась на грубе порушення вимог КПК щодо повноважень слідчого судді на надання дозволу на проведення ОРЗ, а проведеними ОРЗ не здійснено запобігання жодному злочину.
Так, положеннями ст.86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).
Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.
Зазначене спростовує твердження про відсутність у слідчих суддів компетенції на розгляд клопотань про проведення ОРЗ, а також мети їх застосовування, а саме проведеними оперативно-розшуковими заходами здійснено можливе виявлення особливо тяжкого злочину.
Також відхиляючи доводи сторони захисту щодо недопустимості долучених до клопотання доказів як отриманих без достатніх правових підстав, колегія суддів виходить також з того, що оцінка доказів з точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, здобутих при проведенні ОРЗ, так само як і безпідставність їх проведення, а тому остаточну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час або за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК, за викладених у повідомленні про підозру обставин.
За таких умов, колегія суддів, дослідивши надані стороною обвинувачення матеріали за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшла висновку про наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, суд констатує доведеність стороною обвинувачення оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, а також наявність в матеріалах кримінального провадження достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висловленими в апеляційній скарзі вимогами прокурора щодо необхідності скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування та вважає за необхідне оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування задовольнити, надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000460 від 06 вересня 2023 року стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3