Справа № 991/9631/25
Провадження № 11-сс/991/648/25
Слідчий суддя ОСОБА_1
14 жовтня 2025 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в межах кримінального провадження № 12025000000001216 від 01.05.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Слідчою групою у складі детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у невстановлений час та місці, але не пізніше лютого 2025, у начальника фінансово-економічного управління - помічника начальника Головного управління з фінансово-економічної роботи Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України, а також Голови конкурсної комісії Міністерства оборони України з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку в регіонах України ОСОБА_9 разом із начальником групи інфраструктурного забезпечення руху опору Управління руху опору Командування Сил спеціальних операцій ОСОБА_6 , та іншими невстановленими на даний час посадовими службовими особами Міністерства оборони України, які, розуміючи потребу щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від представників забудовника.
Переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи наявність службових можливостей для реалізації злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від директора ТОВ «Астрон Трейд» ОСОБА_10 (з 24.02.2022 після початку проведення бойових дій на території України почав вести господарську діяльність з метою здійснення робіт та послуг, в яких є потреби Міністерства оборони України), ОСОБА_9 та ОСОБА_6 висунули вимогу директору Товариства про надання їм неправомірної вигоди в загальному розмірі 1 300 000 доларів США.
Надалі 10.06.2025 року ОСОБА_9 , перебуваючи разом із ОСОБА_6 в ресторані «Vino e Cucina», в ході розмови із ОСОБА_10 повідомив останньому, що першу частину неправомірної вигоди від загального розміру 1 300 000 доларів США, а саме у розмірі 100 000 доларів США він повинен віддати ОСОБА_6 , а останній їх отримати. Приблизно о 22 год 40 хв 10.06.2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 після того, як покинули ресторан «Vino e Cucina», прибули на паркувальний майданчик супермаркету «Novus», за адресою: м. Київ, вул. Миколи Міхновського, 16А після чого ОСОБА_6 отримав обумовлену першу частину неправомірної вигоди від загального розміру 1 300 000 доларів США, а саме в розмірі 100 000 доларів США від ОСОБА_10 (що станом на дату отримання частини неправомірної вигоди згідно з офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 4 149 190 грн) за визначення переможцем ТОВ «Астрон Трейд» (код ЄДРПОУ: 43164829) у публічних закупівлях (конкурс з відбору пропозицій учасників щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці у місті Києві) на будівництво 16-ти поверхового житлового будинку з вбудованими комерційними приміщеннями на земельній ділянці площею 0.9043 га., з кадастровим номером 8000000000:75:344:0152 за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 20-26.
Таким чином, 11.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в пособництві одержання службовою особою неправомірної вигоди, в особливо великому розмірі, для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
12.06.2025 слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва застосував відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.08.2025. Одночасно визначив підозрюваному заставу в розмірі 53 292 800 грн, а у випадку її внесення, поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
01.08.2025 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя) продовжив строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою на 60 днів (до 29.09.2025). Також визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 000 000 грн, та, у разі її внесення, покладено на нього обов'язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
За наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 19.08.2025 ухвалу слідчого судді від 01.08.2025 скасувала в частині визначеного розміру застави та у цій частині постановила нову ухвалу, якою підозрюваному ОСОБА_6 визначила розмір застави у сумі 20 000 000 гривень.
18.09.2025 до слідчого судді надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_11 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя 22.09.2025 постановив ухвалу, якою продовжив строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою на 60 днів (до 20.11.2025). Визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 15 000 000 грн, та у разі її внесення поклав на нього обов'язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; сторона обвинувачення довела існування трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою разом із заставою в розмірі 15 000 000 грн здатні запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків; визначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 22.09.2025, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою відмовити в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
Сторона захисту вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що у підозрюваного ОСОБА_6 відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Він не мав службових повноважень впливати на прийняття рішень у Міністерстві оборони України, має міцні соціальні зв'язки, малолітню доньку з важким станом здоров'я, батька-інваліда, постійну роботу та статус учасника бойових дій. Жодних даних про можливість втечі чи вплив на свідків сторона обвинувачення не наводить. Визначена застава у 15 мільйонів гривень є завідомо непомірною та фактично позбавляє його права на альтернативний запобіжний захід. Це прямо суперечить практиці ЄСПЛ, яка вимагає, щоб розмір застави відповідав майновому стану особи. Слідчий суддя не розглянув можливість застосування більш м'яких заходів, таких як домашній арешт, хоча саме такий захід забезпечив би процесуальні цілі без надмірного обмеження права на свободу.
На думку захисту, тримання під вартою не є винятковим заходом, як того вимагає ст. 183 КПК України та стаття 5 Конвенції.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтрималиапеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просилиїї задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи та заперечення учасників судового провадження, перевірила доводи апеляційної скарги, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, та дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжено слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3 та 5 ст. 199 КПК України).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, так і в ухвалі про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується (ч. 1 ст. 196 КПК України).
Колегія суддів установила, що слідчий суддя вирішив правильно всі питання, що підлягали з'ясуванню під час розгляду клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи наявні законні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, при цьому перевірити обґрунтованість його підозри; чи продовжують існувати ризики, які були заявлені детективом, та їх обґрунтованість; чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є розмір застави непомірним для підозрюваного.
Щодо обґрунтованості підозри
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, має бути з'ясовано, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що він своїми діями міг вчинити кримінальне правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.
Колегія суддів, після перевірки фактів, відомостей та доказів, наданих сторонами судового провадження як під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, так і під час перегляду оскаржуваної ухвали, погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
На переконання колегії суддів сторона обвинувачення навела достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаною статтею КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається як у клопотанні, так і повідомленні про підозру. Тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у них обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя правомірно врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, який відноситься до корупційного, а отже позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.
Окрім ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_6 , слідчий суддя врахував наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також той факт, що зараз на території України триває військова агресія зі сторони Російської Федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє відповідальні органи та в першу чергу прикордонну службу України здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, а отже і пропуск громадян через нього з дотриманням відповідного порядку та правил.
Погоджується колегія суддів і з висновками слідчого судді, що ОСОБА_6 за час перебування на посаді начальника групи інфраструктурного забезпечення руху опору Управління руху опору Командування Сил спеціальних операцій набув широке коло знайомств і зв'язків серед службових осіб Міністерства оборони України, органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у т.ч. шляхом залишення території України.
До того ж вартим уваги є той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 , з огляду на посаду, набув знання та навички конспірації та уникнення спостереження за собою, які безпосередньо може використати при спробі залишення території України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та суду. Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Поряд із наявністю ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя встановив існування ризику незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя врахував визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
У цій частині варто також взяти до уваги, що після зміни підслідності та подальше її визначення за детективами НАБУ, було проведено допити нових свідків в цьому кримінальному провадженні, зокрема працівників Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України, які відповідно до своїх показів деталізували події, що стосувались обставин проведення конкурсу стосовно залучення інвестора з виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-громадського призначення по вул. Симиренка, 20-26 у Святошинському районі м. Києва. Також, у межах цього кримінального провадження згадуються інші фігуранти, зокрема тимчасово виконуючий обов'язки начальника Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_12 , працівники банківської установи АТ «Банк «Український капітал», учасники групи створеної ОСОБА_6 в месенджері «WhatsApp» «Міноборони контракти».
Отже, на переконання колегії суддів, показання свідків мають важливе значення для цього кримінального провадження, проте в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, він може використовуючи зв'язки з іншими особами впливати на свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі тощо.
Разом із тим, у цьому кримінальному провадженні є інший підозрюваний - ОСОБА_9 , який може надати викривальні покази щодо ОСОБА_6 , а тому існує вірогідність здійснення ОСОБА_6 спроб вплинути на нього з метою змусити відмовитись надавати показання або надавати неправдиві показання. Також підозрюваний може спробувати здійснити вплив на свідка ОСОБА_10 з метою зміни останнім показань стосовно обставин висловлення йому прохання надання неправомірної вигоди, отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди та подальшого розподілу між іншими підозрюваними.
Окрім вказаних двох ризиків, слідчий суддя встановив і наявність третього ризику - ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. У частині цього ризику варто врахувати, що матеріалами кримінального провадження та матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, підтверджується факт того, що ОСОБА_6 впливав на низку юридичних осіб, зокрема ТОВ «РВ Струм» та ТОВ «Ауксо констракшн», які здійснюють постачання товарів оборонного призначення для Міністерства оборони України, де за рахунок такого впливу та фактичного сприяння в перемозі щодо закупівель товарів оборонного призначення отримує певний відсоток від суми такого контракту.
Крім того, характер зафіксованих розмов ОСОБА_6 свідчить про те, що останній використовує засоби конспірації з метою бути не викритим під час провадження своєї злочинної діяльності, направленої на отримання неправомірної вигоди, умисно здійснював пошук такого механізму передачі коштів, який унеможливлював би таку передачу особисто з рук в руки. Для цього він намагався використати банківську комірку АТ «Банк «Український капітал» при цьому запевняючи свідка ОСОБА_10 , що раніше консультував своїх знайомих щодо такого механізму передачі коштів та подальшого не викриття такої злочинної діяльності.
Отже, вказані обставини підтверджують схильність ОСОБА_6 до вчинення іншого кримінального правопорушення, чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування трьох ризиків, дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі й домашній арешт, про який просила сторона захисту, не зможе запобігти встановленим ризикам. Тому слідчий суддя продовжив застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Сторона захисту заперечила щодо необхідності продовження застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, оскільки вважала його непомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов'язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким необхідно вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну зі спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжкого корупційного злочину; наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється; інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий та сімейний стан, розмір майнової шкоди, у завданні якої він підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
З огляду на викладене, враховуючи наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , обставини, які перешкоджають спрямуванню обвинувального акта до суду до закінчення строку дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6 , необхідність у вчиненні стороною обвинувачення ряду процесуальних дій для об'єктивного, повного завершення досудового розслідування, колегія суддів доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують указаних висновків.
Колегія суддів також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає для нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Щодо розміру застави
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 183 цим Кодексом).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя, з одного боку, має забезпечити досягнення мети запобіжного заходу, передбаченої ст. 177 КПК України, а з іншого - врахувати вимоги ч. 4 ст. 182 КПК України щодо неприпустимості визначення розміру застави у явно непомірному розмірі для підозрюваного.
Колегія суддів враховує, що підозрюваному інкримінуються особливо тяжкий злочин у сфері службової діяльності, вчинення якого, відповідно до матеріалів досудового розслідування, мало системний і організований характер. Зокрема, з наданих матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій убачається, що схема протиправної діяльності була налагоджена та мала тривалий характер. Крім того, органом досудового розслідування перевіряються інші епізоди ймовірної злочинної діяльності підозрюваного. Це свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки інкримінованих діянь.
Крім того, варто врахувати, що підозрюваний створив та забезпечував функціонування групи у месенджері «WhatsApp» із назвою «Міноборони контракти», куди залучив представників суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання товарів оборонного призначення для Міністерства оборони України. Він консультував їх щодо орієнтовних цін на такі товари, визначав граничну та прохідну вартість, надсилав службову документацію з переліком закупівель, а за це мав отримувати 3% від суми укладених договорів.
Також, досудовим розслідуванням установлено, що підозрюваний розробляв схеми отримання доходів від постачання продуктів харчування, планував отримання неправомірної вигоди за сприяння в укладенні договорів на постачання зброї в Україну (зокрема, лише за одним фактом встановлено пропозицію винагороди у 10% від договору на 50 млрд грн), а також за сприяння у легалізації коштів у сумі 20 млн євро з обіцяною винагородою у 10-15%.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що застава для підозрюваного має бути визначена у значному розмірі.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що обґрунтованим розміром застави є 15 000 000 грн. Колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, та переконана, що він є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного і досягнення цілей застосування запобіжного заходу.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2025 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4