Справа № 554/4100/21 Номер провадження 11-кп/814/88/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021170420000246 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду міста Полтави від 29 грудня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працюючого армувальником ТОВ «Окрон», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше багаторазово судимого, останній раз:
09.09.2020 Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 190 на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено зач. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.09.2020 та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід особисте зобов'язання з покладенням на нього обов'язків.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
07 березня 2021 року приблизно о 13 годині ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні магазину з продажу та ремонту мобільних телефонів у торговому центрі «Злато місто» за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 29-а, таємно, умисно, повторно, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон «Huawei» моделі «Р Smart +», 4/64 GB, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , вартістю 2966,67 грн, чим спричинив потерпілому матеріального збитку.
На вирок суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить пом'якшити призначене йому покарання.
Свою апеляційну скаргу обґрунтував тим, що він свою вину у вчиненому визнав повністю, розкаюється у вчиненому, повернув викрадене, має роботу, позитивно характеризується, має матір похилого віку, також не враховано стан його здоров'я, наявність хронічних захворювань.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Від обвинуваченого ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідача, захисника в підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом та кваліфікація кримінального правопорушення, є правильними, учасниками провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Оскільки обвинувачений під час розгляду провадження в суді першої інстанції визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин висунутого обвинувачення, місцевий суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, тому і з цих підстав апеляційна інстанція вказані обставини не перевіряє.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65, 71 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність офіційного працевлаштування, посередню характеристику, наявність обставини, яка пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Суд правильно зазначив про відсутність щирого каяття, оскільки визнання вини не свідчить про наявність щирого каяття, так як перед потерпілим обвинувачений не вибачився, не проявляв щирий жаль щодо вчиненого кримінального правопорушення. Не встановлено такої обставини і під час досудового розслідування.
Отже, судом першої інстанції враховані всі встановлені під час судового розгляду обставини. Інших обставин, які б давали підстави для пом'якшення покарання, учасниками провадження не зазначено та колегією суддів під час перегляду вироку суду не встановлено.
Крім цього колегія суддів враховує наявність пепоредніх судимостей, періодичність вчинення кримінальних правопорушень, те, що дане кримінальне правопорушення він вчинив під час іспитового строку за попереднім вироком, що не свідчить про критичне ставлення обвинуваченого до своїх діянь, а вказує на схильність до вчинення злочинів та його небажання стати на шлях виправлення.
Окрім того, згідно ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
З урахуванням вказаних вимог закону, суд першої інстанції і визначив остаточне покарання за сукупністю вироків.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
З огляду на викладене, саме призначене ОСОБА_8 судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду міста Полтави від 29 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою - в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4