Справа № 553/4462/24 Номер провадження 22-ц/814/3094/25Головуючий у 1-й інстанції Ткачук Ю. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
16 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Полтави від 19 травня 2025 року (повний текст рішення складено 20 травня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання дитини -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народились діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15 липня 2024 року рішенням Ленінського районного суду м. Полтави шлюб між сторонами розірвано.
Донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, навчається у Словацькому університеті м. Трнава, спеціальність соціолог не денній формі навчання.
Проживання в гуртожитку коштує 80 євро, еквівалент в гривні по курсу станом на день звернення до суду 3505,60 грн.
Відповідач є працездатною особою, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Оскільки витрати на навчання, проживання та інші потреби дитини є значними, а відповідач не бере участь в їх покритті, просить стягнути з відповідача аліменти на користь дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 від доходу відповідача щомісячно, починаючи з 04 вересня 2024 року.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 19 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання дитини відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач надає матеріальну допомогу доньці, тому вимога про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 19 травня 2025 року не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд скасувати рішення Подільського районного суду міста Полтави від 19 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не взято до уваги положення статті 199 СК України.
Вказує, що донька навчається закордоном і витрати на її утримання є значними.
Позивач акцентує увагу, що до подачі позовної заяви про стягнення аліментів відповідач надавав грошову допомогу нерегулярно.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення Подільського районного суду міста Полтави від 19 травня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зауважує, що регулярно надає матеріальну допомогу донці, а також стверджує, що з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчатися має право той з батьків, з ким проживає дитина, а, на даний час, донька проживає окремо від матері.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
В судовому засідання представник відповідача - адвокат Маєр В.І. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Від позивача на адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання підтримала позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2003 року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 09 серпня 2003 року.
У шлюбі у сторін народилися діти, а саме: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15 липня 2024 року рішенням Ленінського районного суду м. Полтави шлюб між сторонами розірвано.
Донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, навчається у Трнавському університеті у Трнаві на філософському факультеті за спеціальністю «Соціологія та соціальна антропологія», освітня програма «Соціологія» зі стандартною тривалістю навчання 3 роки, починаючи з 01 вересня 2024 з очікуваним терміном завершення навчання у червні 2026 року, проживає в студентському гуртожитку ім. Мілоша Ухра, з щомісячною оплатою послуг проживання, ціна яких встановлюється Прейскурантом.
Згідно наданої суду довідки про доходи від 07 травня 2025 року ОСОБА_2 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , отримує заробітну плату в межах 55000 грн щомісячно.
Відповідно до листа Подільського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м.Суми), встановлено, що відповідно до судового наказу №553/1907/24 від 07 серпня 2024 року виданого Ленінським районним судом м. Полтави з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувалися аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до досягненням ОСОБА_3 повноліття, а потім починаючи з 04 вересня 2024 року стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заборгованість по аліментам станом на 01 травня 2025 відсутня.
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 07 травня 2025 року про окремі операції, ОСОБА_2 на картку ОСОБА_3 перераховувались кошти: 03 вересня 2024 року - 2000,00 грн, 09 жовтня 2024 року - 7500,00 грн, 06 грудня 2024 року - 5000,00 грн, 13 січня 2025 року - 6000,00 грн, 07 лютого 2025року - 6000,00 грн, 07 березня 2025 року - 7000,00 грн, 08 квітня 2025 року - 6000,00 грн, 07 травня 2025 року - 6000,00 грн, із зазначенням призначення платежів аліменти.
Позиція апеляційного суду
Щодо підстав стягнення аліментів
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини є способом захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положення статті 199 СК України визначають, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тобто, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження дітьми навчання (форма навчання може бути як денна, так і заочна); потреба дітей у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Така позиція закріплена у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 та від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
У постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що відповідач надає матеріальну допомого доньці добровільно, з даним висновком суд апеляційної інстанції не може погодитися з наступних підстав.
СК України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач є працездатною особою та отримує стабільний дохід, що не заперечується учасниками справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в студентському гуртожитку ім. Мілоша Ухра, а позивач проживає в Україні, при цьому твердження відповідача, що позивач не має права на звернення з позовом про стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчатися не заслуговують на увагу, оскільки, навчання та проживання дитини в іншому населеному пункті, не позбавляє того з батьків, хто добровільно продовжує утримувати повнолітню дитину від права подати позов до того з батьків, хто самоусунувся від виконання обов'язків утримувати повнолітню дитину на період навчання.
Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов'язку утримувати дитину.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 (провадження №61-929св20).
Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку повністю відмовляючи в задоволенні позовних вимог.
Щодо розміру аліментів
Частиною 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Так, відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20
При визначенні розміру аліментів по зазначеній справі, колегія суддів враховує визначені у частині дев'ятій статті 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність.
Також, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції враховує, що на утриманні відповідача перебуває інша неповнолітня дитина та факт періодичного надання допомоги дочці, яка продовжує навчатися.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач пред'явивши позов, просила стягнути з відповідача аліменти на навчання в розмірі 1/4 від доходів відповідача щомісячно починаючи з 04 вересня 2024 року, однак колегія суддів зауважує, що позивач не надала достатніх доказів на підтвердження того, що матеріальний стан відповідача, розмір його доходів надають йому можливість сплачувати аліменти у такому розмірі.
Отже, вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши матеріальне становище позивача та відповідача, керуючись принципами справедливості, добросовісності і розумності суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що відповідач в змозі сплачувати щомісячно аліменти в розмірі 1/6 від всіх видів доходів відповідача щомісячно починаючи з 09 грудня 2024 року, що не стане тягарем для платника аліментів. Саме така сума забезпечить баланс інтересів, як одержувача, так і платника аліментів.
Щодо часу з якого стягувати аліменти
Як вже зазначалося, що з позовом про стягнення аліментів на час навчання дитини позивач звернулася 09 грудня 2024 року, при цьому, просила стягнути аліменти на дитину починаючи з 04 вересня 2024 року, в цій частині вимоги позовної заяви суд апеляційної інстанції вважає неспроможними зважаючи на слідуюче.
Частиною 2 статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання, тобто, пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.
Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто, свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, на що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема, в постановах від 19 грудня 2019 у справі № 635/6268/18; від 27 січня 2020 року у справі № 672/198/19; від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18; від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок доказування у даній категорії справ покладено саме на позивача, отже, саме позивач має довести не лише факт вжиття заходів щодо отримання аліментів та факт умисного ухилення від виконання обов'язку по утриманню дітей після отримання відповідного звернення.
Тобто, позивач має надати належні та допустимі докази звернення з вказівкою про необхідність виконати обов'язок по утриманню дітей, а й факт отримання або відмову в отриманні такого звернення, що підтверджуватиме ухилення особи від виконання обов'язку.
Позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи дії тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.
ОСОБА_1 не надано доказів того, що відповідач з часу досягнення повноліття донькою ОСОБА_3 свідомо ухилявся від виконання обов'язку по її утриманню. Такий обов'язок відповідача, на відміну від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, не є безумовним та залежить від підтвердження потреби у матеріальній допомозі та наявності у батька можливості її надавати, крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що навпаки докази, надані відповідачем підтверджують факт надання допомоги доньці, тому в цій частині суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи обов'язок батьків утримувати дитину колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду міста Полтави від 19 травня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання дитини - задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 доходів від всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно починаючи з 09 грудня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення 23 років.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач є звільненою від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно задоволених вимог у розмірі 807,63 грн (1211,20/66,68%) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1211,44 грн (1816,80/66,68%).
В іншій частині судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Полтави від 19 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення яким, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 від всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно починаючи з 09 грудня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 807,63 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 1211,44 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко