Справа № 552/9241/24 Номер провадження 22-ц/814/2664/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє представник - адвокат Гурський Герман Юрійович, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок»), у грудні 2024 року звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «Кошельок» та відповідачем 02 лютого 2022 року укладено кредитний договір № 3061117293-604192, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на час звернення позивача з позовом, утворилась заборгованість у розмірі 31648 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн, по процентам в розмірі 1848 грн та 19800 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3061117293-604192 від 02 лютого 2022 року у розмірі 31648 грн та понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3061117293-604192 від 02 лютого 2022 року у розмірі 11848 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 906,87 грн, всього стягнуто 12754, 87 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період користування кредитом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішеннями Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2025 року не погодився позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Гурський Г.Ю., та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов ТОВ «Кошельок» задовольнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період користування кредитом складався із «початкового строку користування», який становив 28 днів із відсотковою ставкою 0,66% на добу, та «продовженого строку користування», який становив 90 днів із відсотковою ставкою 2,2% на добу.
На думку апелянта суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні з відповідача процентів за користування позикою в період «подовженого строку користування» із відсотковою ставкою 2,2% на добу в розмірі 19800 грн, оскільки це передбачено договором.
Крім того, у апеляційній скарзі зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн, а всього 13633,60 грн.
Щодо відзиву на апеляційні скарги
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Невмержицька І.М., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, якими визначено вартість кредиту і строк кредитування саме: у розмірі 11848 грн та тривалістю 28 днів.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Невмержицька І.М., просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, обґрунтовуючи такий розмір витрат складністю справи та часом витраченим адвокатом на дану справу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 31648 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статтю 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Кошельок» та відповідачем 02 лютого 2022 року укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3061117293-604192 (а.с. 7-14), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн строком кредитування 28 днів на споживчі цілі зі сплатою відсотків.
ТОВ «Кошельок» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав в результаті чого утворилася заборгованість.
Позиція апеляційного суду
Щодо виникнення договірних відносин
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання якого, відповідно до листа Центрального відділення публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» від 09 грудня 2024 року за № 04/642-04-96, на картковий рахунок відповідача було перераховано платіж в сумі 10000 грн (а.с.15).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Кошельок» має право грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитом, у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань за договором, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками
Відмовляючи в стягненні заборгованості по відсоткам в сумі 19800 грн суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків в загальному розмірі 21648 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами пункти 3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переносяться на наступний день після закінчення «Лояльного періоду», але не більше ніж на 90 календарних днів, з наступного дня після закінчення «Лояльного періоду» всіх фактично нарахованих процентів.
Згідно умов графіку розрахунків кредитного договору № 3061117293-604192 від 02 лютого 2022 року вбачається, що грошові кошти надано відповідачу на період з 02 лютого 2022 року по 01 березня 2022 року, сума кредиту - 10000 грн, проценти за користування кредитом - 1848 грн (а.с.11).
Відповідно до умов паспорта споживчого кредиту від 02 лютого 2022 року вбачається, що сума кредиту - 10000 грн, строк кредитування - 28 днів, загальні витрати за кредитом 1848 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 11848 грн.
В той же час згідно із пункту 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення «Лояльного періоду» є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору).
У справі, яка переглядається апеляційний судом, встановлено, що відсутні докази, які свідчать про вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору (оплати протягом «Лояльного періоду» (28-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником.
Крім того, сторона відповідача також наголошує на тому, що кредит в сумі 10000 грн надавався в строк 28 днів, а нарахування за межами вказаного періоду є мірою цивільно-правової відповідальності згідно статті 625 ЦК України.
В даному випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що починаючи з 01 березня 2022 року в ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором № 3061117293-604192 від 02 лютого 2022 року.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2025 року є законне, обґрунтоване, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Щодо судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстави для нового розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Як вже зазначалося, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача прохала суд, зокрема, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача, разом з відзивом на апеляційну скаргу, було подано до суду: ордер на надання правничої (професійної) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Невмержицькою І.М. у Полтавському апеляційному суді; копію договору про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року, згідно умов якого ОСОБА_1 доручає адвокату Невмиржецькій І.М. обов'язки щодо: надання правничої допомоги з підготовки відзиві на апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня по справі № 552/9241/24 за позовом ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; акт прийому передачі послуг від 05 червня 2025 року відповідно до якого, на виконання умов договору, адвокатом вивчено матеріали справи надані клієнтом, а саме: паспорт споживчого кредиту до договору № 3061117293-604192 від 02 лютого 2022 року, договір № 3061117293-604192, графік розрахунків, рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2025 року, проаналізовано правові позиції Верховного Суду та іншу судову практику по аналогічній категорії справ; було узгоджено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує за надану в межах цього договору правову допомогу становить 10000 грн (пункт 5.1. договору).
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що у відповіді на відзив на апеляційну скаргу представник позивача, крім іншого, заперечував щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи свої доводи, зокрема, тим, що справа, яка розглядається є малозначною, та такою, що розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Також представник позивача зауважив, що справа про стягнення грошових коштів за кредитним договором не є значно складною і не потребує спеціальних знань.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що в апеляційній скарзі представник - адвокат Гурський Г.Ю. обґрунтовуючи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, сам заявив витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Крім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки заперечення щодо витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача зводяться виключно з його незгодою з заявленими розміром витрат, які фактично нічим не обґрунтовані, враховуючи, що договором встановлений фіксована вартість послуг, оцінюючи надані відповідачу адвокатські послуги, беручи до уваги що суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи принципи справедливості, розумності, співмірності та верховенства права, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд-
Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє представник - адвокат Гурський Герман Юрійович - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий: В.П. Пікуль
Судді: Т.В. Одринська
О.О. Панченко