Справа № 761/42612/25
Провадження № 1-кс/761/27107/2025
16 жовтня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 22025000000000019, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
07 жовтня 2025 року (здано на пошту 03 жовтня 2025 року) до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22025000000000019, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, на майно, яке було вилучене 02 жовтня 2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- Мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ;
- 5 блокнотів з рукописними записами;
- Предмети схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 1794 купюр на загальну суму 179 400 (сто сімдесят дев'ять тисяч чотириста) доларів США;
- Предмети схожі на грошові кошти номіналом 50 євро у кількості 216 купюр, номіналом 100 Євро у кількості 2 купюри, на загальну суму 11 000 (одинадцять тисяч) Євро.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000019, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що громадяни України, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими на цей час особами, будучи власниками суб'єкту господарювання, який здійснює діяльність на території України, вчиняють умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, на тимчасово окупованій території України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, речей та документів, а саме: комп?ютерної техніки (ноутбуків, планшетів), мобільних терміналів, у тому числі мобільних телефонів, які перебувають у власності та/або користуванні ОСОБА_6 .
На виконання зазначеної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року, 02 жовтня 2025 року було проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; 5 блокнотів з рукописними записами; предмети схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 1794 купюр на загальну суму 179 400 (сто сімдесят дев'ять тисяч чотириста) доларів США; предмети схожі на грошові кошти номіналом 50 євро у кількості 216 купюр, номіналом 100 Євро у кількості 2 купюри, на загальну суму 11 000 (одинадцять тисяч) Євро.
Постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_7 від 02 жовтня 2025 року, виявлене та вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
На даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а також з метою проведення судових експертиз.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з підстав наведених у ньому та просила його задовольнити. Крім того зазначила, що в ході досудового розслідування проведено огляд інформації, яка міститься на мобільному телефоні, та встановлено наявність електронних файлів щодо підприємств, задіяних у схемі вчинення кримінального правопорушення, а також переписки з іншими учасниками, які можуть бути задіяні до вчинення кримінального правопорушення.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про арешт майна, обґрунтовуючи свою позицію тим, що прокурором належним чином не доведено, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та мають доказове значення у кримінальному провадженні № 22025000000000019 від 10 січня 2025 року. Крім цього, зазначив, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_6 , яка не є фігурантом вказаного кримінального провадження, та наголосив, що ОСОБА_6 є фізичної особою - підприємцем, законним власником та має законне походження вказаних грошових коштів, на підтвердження чого надав копію договору купівлі-продажу нерухомого майна (бланк НСТ 806316, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_8 , запис в реєстрі № 74) від 22 лютого 2023 року; копію договору купівлі-продажу нерухомого майна (бланк НТР 802460, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_9 , запис в реєстрі № 727) від 13 лютого 2025 року; копію договору купівлі-продажу нерухомого майна (бланк НКА 206118, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_10 , запис в реєстрі № 2324) від 05 вересня 2025 року; податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2016-2025 роки; копії квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення валютно-обмінних операцій та видачу готівкових коштів з рахунків, що відкриті на ім'я ОСОБА_6 .
Заслухавши доводи прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого, та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025000000000019 від 10 січня 2025 року, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення проведення під час досудового розслідування експертних досліджень, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладення арешту на майно, яке було вилучене 02 жовтня 2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; 5 блокнотів з рукописними записами, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
У той же час, матеріали клопотання не містять будь-яких даних, які б документально підтверджували той факт, що грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 1794 купюр на загальну суму 179 400 (сто сімдесят дев'ять тисяч чотириста) доларів США; грошові кошти номіналом 50 євро у кількості 216 купюр, номіналом 100 Євро у кількості 2 купюри, на загальну суму 11 000 (одинадцять тисяч) Євро, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та мають значення речових доказів для кримінального провадження № 22025000000000019 від 10 січня 2025 року, зокрема, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об'єктом кримінально протиправних дій, чи набуті кримінально протиправним шляхом, та, ані в клопотанні, ані в ході судового розгляду прокурором належним чином не доведено той факт, що потреби досудового розслідування щодо накладення арешту на вказане майно, виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, та суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, власником майна ОСОБА_6 надано документи, а саме копію договору купівлі-продажу від 22 лютого 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_6 продала нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість квартири на момент укладення договору склала 847 000, 00 (вісімсот сорок сім тисяч) грн, що на той момент еквівалентне 23 142, 00 (двадцяти трьом тисячам ста сорока двом) доларам США; копію договору купівлі-продажу від 13 лютого 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_6 продала нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість квартири на момент укладення договору склала 1 755 294, 00 (один мільйон сімсот п?ятдесят п?ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн, що є еквівалентом 42 000, 00 (сорока двом тисячам) доларів США; копію договору купівлі-продажу від 05 вересня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_6 продала нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , ринкова вартість квартири на момент укладення договору склала 1 496 000, 00 (один мільйон чотириста дев?яносто шість тисяч) грн, що є еквівалентом 36 167, 50 (тридцяти шести тисячам ста шістдесяти семи) доларів США 50 центів; податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця ОСОБА_6 за 2016-2025 роки, відповідно до яких загальна сума доходу ОСОБА_6 за 2016 рік становить 4 382 046,00 грн, за 2017 рік - 4 853 081,10 грн, за 2018 рік - 4 706 501,70 грн, за 2019 рік - 4 361 757,30 грн, за 2020 рік - 5 679 676,90 грн, за 2021 рік - 3 934 718,00 грн, за 2022 рік - 3 947 656,80 грн, за 2023 рік - 3 006 940,00 грн, за 2024 рік - 7 794 718,00 грн, за І квартал 2025 року - 2 497 968,00 грн; копії квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення валютно-обмінних операцій та видачу готівкових коштів з рахунків, що відкриті на ім'я ОСОБА_6 , які у сукупності підтверджують факт законного походження грошових коштів та ідентифікують їх власника, як фізичну особу - ОСОБА_6 .
Отже, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено, що грошові кошти, мають доказове значення у кримінальному провадженні № 22025000000000019 від 10 січня 2025 року, у зв'язку з чим у цій частині клопотання прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 22025000000000019, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 02 жовтня 2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- Мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ;
- 5 блокнотів з рукописними записами, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1