Справа № 759/2699/24
Провадження № 2/761/2056/2025
24 липня 2025 року Шевченківськийрайонний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Голуб О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
У лютому 2024 року позивачка звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просила визнати за нею, право власності на майно в порядку спадкування за законом, а саме на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Зазначає, що після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернулась з заявою до державного нотиаруса Першої київської державної нотаріальної контори Ковток А.І. про прийняття спадщини. Однак, державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 ненадала документи, які посвідчують право власності спадкодавця на вищезазначене майно. Зазначає, що вказана квартира була придбана у період шлюбу її батьків, а тому вона є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, на момент смерті батька, він перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, яка також подала заяву про прийняття спадщини. Вказує, що оригінали правовстановлюючих документів були безпосередньо у спадкодавця, а тому наразі вони знаходяться у дружини померлого. У зв'язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2024 року матеріали вказаної справи передані на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді ОСОБА_3 ..
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В., у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_3 , на підставі розпорядження № 01-08-469 від 03.03.2025.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.03.2025 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
02.04.2025 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якій сторона відповідача просила прийняти рішення згідно чинного законодавства на підставі поданих стороною доказів.
Протокольною ухвалою суду від 26.06.2025 року щакрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивачка не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за відсутністю представника.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації смертей 12 жовтня 2022 року зроблено відповідний актовий запис за № 280 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2022 року.
Родинні стосунки позивача ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_1 підтверджуються свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 09.07.1988 року.
Після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
30 червня 2023 року державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з ненаданням документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вищезазначене майно.
Позивачка зазначала, що ОСОБА_1 на момент смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, яка також звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В силу ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. ст.1216, 1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно дост.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст.1268 ЦК Україниспадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно дост. 1217 ЦК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 1261-1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони неє зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та Верховним Судом в постановах від 06 травня 2019 року у справі № 522/4687/14-ц та від 5 серпня 2020 року у справі № 733/529/17.
Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Встановивши, що у даній справі позов заявлено до неналежного відповідача, а саме Київської міської ради, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені стороною позивача судові витрати покладаються на позивача, якому відмовлено в позові. Отже, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 77-81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Сіромашенко