Справа № 761/22447/25
Провадження № 4-с/761/112/2025
07 липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Голуб О.А.,
за участю скаржника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2025 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в якій скаржник просить:
1) визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з рухомого майна ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, що був накладений на майно ОСОБА_1 , а саме на автомобіль марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , 1997 року випуску, реєстраційний номер шасі/кузова НОМЕР_2 , накладений постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва № 1531-7 від 03.10.2011.
Скаргу обґрунтовує тим, що скаржник є власником рухомого майна, а саме легкового автомобіля транспортного засобу марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , реєстраційний номер шасі/кузова НОМЕР_2 , рік випуску 1997, синього кольору. Зазначає, що мав наміри реалізувати вищевказаний транспортний засіб, водночас, відповідно до наданої Регіональним сервісним центром МВС України роздруківки з автоматизованої інформаційно-пошукової системи м. Києва на автомобіль боржника марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 накладено арешт, і відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 1531 від 03.10.2011 року, КТЗ значиться у розшуку, на підставі винесених Шевченківським ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) вищевказаної постанови у виконавчому провадженні № ВП НОМЕР_3.
Вказує, що 17.04.2025 скаржник звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з письмовою заявою про зняття арешту з легкового автомобіля марки «AUDI A6», номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 1997, синього кольору.
30.04.2025 за вих. № 12216/27.10-25 скаржнику було надано відповідь за підписом в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де вказувалось, що перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні в відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-943 від 09.06.2011, виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20.08.2002 року, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В порядку примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів державним виконавцем 03.10.2011 винесено постанову про арешт майна боржника. Також вказувалось, що в подальшому, державним виконавцем керуючись вимогами п. 10 ст. 49 Закону 05.04.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника для подальшого виконання.
12.05.2025 скаржник звернувся до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про зняття арешту з легкового автомобіля марки «AUDI A6», номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 1997, синього кольору.
22.05.2025 року скаржником отримано лист № 20969 від Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де зазначалося, що на підставі перевірки даних АСВП встановлено, що на виконанні до Відділу за період з 05.04.2012 по 08.11.2024 виконавчий документ з примусового виконання виконавчого листа № 2-943 від 09.06.2011 виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20.08.2002 року і до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не надходив.
Разом з тим, скаржник зазначає, що на момент подання скарги до суду дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою особою.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено частиною першою статті 447 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 року матеріали скарги передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В..
11.06.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Сіромашенко Н.В. відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Скаржник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причину неявки до суду не повідомила.
Представник заінтересованої особи Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Суд, вислухавши скаржника, перевіряючи матеріали скарги на предмет обґрунтованості, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , 1997 року випуску, реєстраційний номер шасі/кузова НОМЕР_2 .
Відповідно до відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 із примусового виконання виконавчого листа № 2-943 від 09.06.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20.08.2002 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до відомостей Регіонального сервісного центру МВС України на автомобіль боржника ОСОБА_1 , марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , 1997 року випуску, реєстраційний номер шасі/кузова НОМЕР_2 , за яким значиться обмеження:
- арешт, заборона на відчуження, Постанова №1531-7 03.10.2011 Вхідний №38010АР 10.11.2011 поставив: ВДВС Шевченківського РУЮ У М. КИЄВІ, примітки: ВИК. ОСОБА_4 В/Л 2-943 від 09.06.2011, ВП НОМЕР_3 АМТ: AUDI A6 2.8 Картка №НОМЕР_4 Кузов: НОМЕР_2 Шасі:.
05.04.2012 року Відділом державної виконавчої служби управління юстиції у місті Києві керуючись вимогами п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Крім того, Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у відповідь на заяву скаржника зазначено, що у зв'язку з проживанням боржника за адресою: АДРЕСА_1 , державним виконавцем у відповідності до пункту 10 статті 49 Закону 05.04.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника для подальшого виконання.
22.05.2025 року Макарівським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом повідомлено скаржника, що перевіркою даних АСВП встановлено, що на виконання до Відділу за період з 05.04.2012 по 08.11.2024 виконавчий документ з примусового виконання виконавчого листа № 2-943 від 09.06.2011, виданий Гайворонським районним судом Кіровоградської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20.08.2002, і до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не надходив.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти)боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів)боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження у відповідності до ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.
Таким чином, підставами та предметом поданої скарги є захист майнових прав заявника щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту його транспортного засобу, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому останній був боржником.
Також суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.
Частиною 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №5112/5 від 02.04.2021 року, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
В свою чергу, з урахуванням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, Шевченківським ВДВС не вбачається за можливе скасувати відповідний арешт на майно, оскільки із наданої скаржником інформації не вдається чітко встановити в рамках якого виконавчого провадження було винесено обтяження, а також перевірити чи вказані виконавчі провадження перебувають на виконанні та чи є можливість їх вилучити відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, уповноважені особи Шевченківського ВДВС позбавлені можливості скасувати відповідне обтяження.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку, про необхідність у відмові в задоволенні скарги в повному обсязі, визнавши відсутність неправомірної бездіяльності Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до частини третьої ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 259-261, 447-453 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н.В. Сіромашенко