печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30184/25-к
пр. 1-кс-26523/25
02 липня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 у кримінальному провадженні № 12023000000001950 від 19.10.2023,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 року у справа №757/10280/25-к на майно, яке вилучене за результатами проведення обушку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема:
- персональний ноутбук марки «Asus», сірого кольору, персональне ім'я LAP TOP - 47FBTKRTI, модель: UX 433F Notebook PC;
- мобільний телефон марки «moto e20», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка з абонентським номером: НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple iPhone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_4 IMEI2: НОМЕР_5 , у якому наявна сім-картка з абонентським номером: НОМЕР_6 , із забороною відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України. Окрім того, заявник вказує, що відношення до розслідуваного кримінального провадження не має.
Так, заявник вказує, що у клопотанні про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалах органом досудового розслідування не наведено жодних доказів вчинення посадовими особами власника майна будь-яких злочинних дій, в тому числі щодо майна (використовуючи майно), наведеного в клопотанні про накладення арешту.
У судове засідання заявник та слідчий не з'явилися, про розгляд клопотання повідомлені належним чином, причини неявки не відомі.
До суду адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримав, просить задовольнити.
До суду надійшла заява прокурора ОСОБА_5 в якій просить розглянути клопотання за його відсутності.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб які не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.
Так, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23.03.2023 року за №12023250370000395 за ознаками, кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ст. 227, ч.3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 року у справа №757/10280/25-к на майно, яке вилучене за результатами проведення обушку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема:
- персональний ноутбук марки «Asus», сірого кольору, персональне ім'я LAP TOP - 47FBTKRTI, модель: UX 433F Notebook PC;
- мобільний телефон марки «moto e20», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка з абонентським номером: НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple iPhone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_4 IMEI2: НОМЕР_5 , у якому наявна сім-картка з абонентським номером: НОМЕР_6 , із забороною відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 року у справі №757/10280/25-к вбачається, що підставами накладення арешту є забезпечення кримінального провадження, а саме забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні.
Разом з тим, як вбачається із наданих слідчому судді матеріалів ОСОБА_4 не є підозрюваною та/або обвинуваченою у кримінальному провадженні № 12023250370000395 від 22.03.2023.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірну власність ОСОБА_4 .
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню, як наслідок, таке майно підлягає поверненню власникам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, ,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 у кримінальному провадженні № 12023000000001950 від 19.10.2023 - задовольнити.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 року у справа №757/10280/25-к на майно, яке вилучене за результатами проведення обушку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- персональний ноутбук марки «Asus», сірого кольору, персональне ім'я LAP TOP - 47FBTKRTI, модель: UX 433F Notebook PC;
- мобільний телефон марки «moto e20», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка з абонентським номером: НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон марки та моделі «Apple iPhone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_4 IMEI2: НОМЕР_5 , у якому наявна сім-картка з абонентським номером: НОМЕР_6 .
Скасувати заборону відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1