печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32083/25-к
пр. 1-кс-27866/25
21 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,
Короткий виклад доводів клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2023 у справі № 757/12099/23-к у межах кримінального провадження № 12023000000000005 від 04.01.2023, а саме транспортний засіб «Hyundai Sonata», н.з. НОМЕР_1 (номер кузова: НОМЕР_2 ), з позбавленням права на відчуження, розпоряджання та/або користування.
В обґрунтування клопотання вказано, що головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 04.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000005 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
10 квітня 2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/12099/23-к) накладено арешт з позбавленням права відчуження, розпоряджання та/або користування ОСОБА_4 майном, а саме: транспортним засобом «Hyundai Sonata», н.з. НОМЕР_1 (номер кузова: НОМЕР_2 ).
Адвокат вважає, що арешт на майно ОСОБА_4 має бути скасований, оскільки ОСОБА_4 не с підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні та не несе за законом матеріальну відповідальність за дії підозрюваного або обвинуваченого.
Явка сторін кримінального провадження
Адвокат ОСОБА_4 подала заяву про розгляд клопотання без її участі. Вимоги скарги підтримувала в повному обсязі.
Слідчий ОСОБА_5 також подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Проти його задоволення заперечував.
Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Згідно з нормами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 04.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000005 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
10 квітня 2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/12099/23-к) накладено арешт з позбавленням права на відчуження, розпоряджання та/або користування ОСОБА_4 майном, а саме: транспортного засобу «Hyundai Sonata», н.з. НОМЕР_1 (номер кузова: НОМЕР_2 ).
Підставою для накладенні арешту було те, що вказане майно було об'єктом вчинення кримінального правопорушення, визнано речовим доказом та з метою забезпечення збереження речового доказу або ненастання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Релевантні джерела права
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Мотиви слідчого судді
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що зазначений транспортний засіб є об'єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а відтак є доказом злочину, підпадає під ознаки, визначені ч. 1 ст. 96-2 КК України, відтак з метою збереження речових доказів наявні підстави для накладення арешту на майно, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховування, зникнення та відчуження цього майна.
Зазначених висновків слідчого судді представником власника майна не спростовано.
При вирішенні питань про накладення арешту слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Однак, слідчий суддя враховує доводи адвоката про належність указаного транспортного засобу ОСОБА_4 , як добросовісному набувачу, яка не є підозрюваною чи обвинуваченою у вказаному кримінальному провадженні та не несе за законом матеріальну відповідальність за їхні дії, а також те, що органом досудового розслідування не доведено необхідність продовження арешту майна в частині користування транспортним засобом, а тому слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання та скасувати арешт в частині користування транспортним засобом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 170-174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2023 у справі № 757/12099/23-к, у межах кримінального провадження № 12023000000000005 від 04.01.2023, в частині користування транспортним засобом «Hyundai Sonata», н.з. НОМЕР_1 (номер кузова: НОМЕР_2 ).
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1