20.10.2025 Справа № 756/3362/25
унікальний № 756/3362/25
провадження № 2/756/3037/25
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(З А О Ч Н Е )
20 жовтня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.,
секретаря Приходько К.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ «СЕНС БАНК» звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.02.2023 відповідач звернувся до АТ «СЕНС БАНК» з метою отримання банківських послуг.
21.02.2023 підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500750177 відповідач запропонував банку укласти угоду про надання споживчого кредиту, підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що укладений між ним та банком. Шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500750177 банк прийняв пропозицію відповідача, сторони узгодили графік платежів, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, було підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Таким чином, 21.02.2023 року між Банком та Відповідачем було укладено кредитний договір.
Позивач всі зобов'язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 05.11.2024 року утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 446 098,41 грн.
На підставі вищевикладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за угодою № 500750177 на загальну суму 446 098,41 грн., а також понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, розглядати справу за його відсутності та не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.ст.280,281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, а від відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відомостей про причини неявки не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази, в електронній формі наявні в «Електронному кабінеті судді» підсистеми «Електронний суд», суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до АТ «СЕНС БАНК» для отримання банківських послуг та підписав оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500750177, якою запропонував АТ «СЕНС БАНК» укласти угоду.
21.02.2023 року АТ «СЕНС БАНК» прийняв пропозицію відповідача укласти угоду про надання споживчого кредиту №500750177, що підтверджується Акцептом пропозиції на укладання угоди.
У відповідності до п.п. 2,3 Оферти та Акцепту дата повернення кредиту - 21.02.2033 року, кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №500705360 від 24.08.2022 року.
У відповідності до паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 отримав від АТ «СЕНС БАНК» кредит у розмірі 421 025,66 грн. строком на 120 місяців на споживчі цілі, процентна ставка 4,99 %, реальна річна процентна ставка 25,84 %, графік платежів - до 21 числа кожного місяця, кількість та розмір платежів, періодичність внесення з 1 по 12 міс. - 4 884,61 грн., з 13 по 24 міс. - 8 673,84 грн., з 25 по 120 міс. - 10 778,96 грн.
На підставі сукупності підписаних документів, шляхом обміну ними, між сторонами було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит, тип кредиту «Кредит готівкою», розмірі 421 025,66 грн., строком на 120 місяців, дата повернення 21.02.2033, за сплатою 4,99 % річних (фіксована ставка), та узгоджено графік платежів.
У Оферті і Акцепті вказано, що кредит наданий з метою погашення заборгованості по кредитному договору №500705360 від 24.08.2022 року.
Пунктом 1 Оферти передбачено сплачу позичальником комісії за обслуговування кредиту: з 01 по 12 місяць користування кредитом - 0,10 % від суми кредиту, з 13 по 24 місяць користування кредитом - 1,0 % від суми кредиту, з 25 по 120 місяць - 1,5 % від суми кредиту.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу 421 025,66 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1604419192 від 10.08.2023 року та випискою по особовим рахункам Відповідача.
Однак, ОСОБА_1 не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, остання сплата відповідачем по кредитному договору здійснена 19.05.2024, у зв'язку з чим він допустив заборгованість зі сплати кредиту, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості станом на 05.11.2024 та випискою по особовому рахунку.
На адресу відповідача представником АТ «Сенс Банк» направлено досудову вимогу за № 2850493 від 06.02.2025 року щодо виконання договірних зобов'язань, однак у наданий строк заборгованість погашена не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 21.02.2023 року по 05.11.2024 року встановлено, що відповідач періодично вносив кошти на погашення кредитної заборгованості, останній платіж відповідачем здійснено 19.05.2024.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №500750177 від 21.02.2023 станом на 05.11.2024 наявна заборгованість у загальному розмірі 446 098,41 грн, з яких: 385 709,24 грн - заборгованість за кредитом; 21 423,86 грн - заборгованість по відсотках, 38 965,31 грн. заборгованість по комісії.
Отже, заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості станом на 05.11.2024 року.
З урахуванням встановленого, суд вважає, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачені в договорі строк, кошти не повертав, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням у розмірі 385 709,24 грн - заборгованість за кредитом; 21 423,86 грн - заборгованість по відсотках
Разом з тим, при визначенні остаточної суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на погашення заборгованості суд враховує таке.
Позивач також просив стягнути з відповідача заборгованість 38 965,31 грн. по комісії.
Офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту та Акцептом пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500750177 від 21.02.2023 визначено, що під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: (а) за надання Кредиту 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті на укладення Угоди (далі - Акцепт) без ПДВ; (б) за обслуговування (управління) Кредиту: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0.10% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ; а період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 1.00% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ, за період з 25 по 120 місяць користування кредитом - 1.50% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ. Комісійна винагорода може бути змінена в порядку, передбаченому умовами Договору та сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід?ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку: www.sensebank.com.ua. Протягом строку дії Угоди Тарифи та комісійна винагорода за кредитом, а також за супровідними послугами Банку та/або третіх осіб, що надаються під час укладення Угоди, можуть бути змінені в порядку, передбаченому Договором та відповідним договором між Позичальником та такими третіми особами бо Банком.
Оскільки, відповідно до умов кредитного договору від 21.02.2023, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1 Умов споживчого кредиту в частині встановлення плати за послуги з розрахунково-касового обслуговування - комісійної винагороди, а саме за обслуговування (управління) Кредиту за період з 1 по 12 місяць користування кредитом у розмірі - 0.10% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ; за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 1.00% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ, за період з 25 по 120 місяць користування кредитом - 1.50% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Тому, положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
В зв'язку з вищезазначеним вимога позивача про стягнення заборгованості за платою за комісією у розмірі 38 965,31 грн. задоволенню не підлягає.
Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно абзацу 2 частини п'ятої статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Як уже було встановлено раніше, згідно з випискою по рахунку, позичальник вніс платежі на погашення кредиту у розмірі 49 145,07 грн. Частина вказаних грошових коштів позивачем нараховувались на стягнення заборгованості по комісії за наданим кредитом.
Тобто, з урахуванням здійснених ОСОБА_1 платежів за комісією у розмірі на загальну суму 1 263,09 грн, прострочена заборгованість за кредитним договором підлягає перерахунку.
Відповідно до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За наведених обставин, оскільки положення кредитного договору в частині сплати відповідачем суми комісії за надання кредиту є нікчемними, зараховані позивачем в рахунок погашення комісії за надання кредиту, мають бути зараховані на погашення процентів та основної заборгованості, що відповідає положенню статті 534 ЦК України.
Оскільки, судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 385 709,24 грн., за відсотками становить 21 423,86 грн., відповідачем сплачено 1 263,09 грн., з якої в першу чергу зараховується на погашення відсотків (21 423,86 -1 263,09 = 20 160,77), отже на користь позивача підлягає стягненню залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 385 709,24 грн., за відсотками 20 160,77 грн.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №500750177 від 21.02.2023 станом на 05.11.2024 у розмірі 385 709,24 грн - за кредитом, 20 160,77 грн. - за відсотками.
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду надано: довіреність №023780/25, видану 03 лютого 2025 року на ім'я адвоката Лойфер А.О. щодо представлення інтересів Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», зокрема, в судах; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2964, видане на ім'я Лойфер А.О. ; Договір про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, що укладений між Акціонерним товариством «Сенс Банк» та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» в особі керуючого партнера Лойфера Антона Едуардовича.
У відповідності до п. 3.1 Договору про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн.; за отримання рішення суду - 225,00 грн.; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 643/13728/16-ц (провадження № 61-436св18) в якій зазначено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В матеріалах справи відсутні докази, з яких би суд міг встановити, що саме Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» була надана професійна правова допомога в цій справі щодо боржника ОСОБА_1 , позовна заява підписана адвокатом Лойфер А.О., однак докази перебування її у складі Адвокатського об'єднання «СмартЛекс» матеріали справи не містять, не надано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, відсутні докази, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи щодо боржника ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд вважає, що подані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості документально не підтверджені, у зв'язку з чим підстав для їх стягнення суд не вбачає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені на 90,9%, то і сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4 866,04 грн.
Враховуючи вищенаведене, ст. 526, 610, 1049, 1050 та 1054 ЦК України, та керуючись ст. 9-14, 19, 23, 27, 133, 141, 280 281 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №500750177 від 21.02.2023 станом на 05.11.2024 у розмірі:
-385 709 (триста вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) гривень 24 копійок - заборгованість за кредитом;
-20 160 (двадцять тисяч сто шістдесят) гривень 77 копійок - заборгованість по відсотках;
-4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 04копійок - судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - відмовити.
Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Майбоженко