№ 755/6916/25
№ 1-кс/755/3889/25
"15" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
обвинувачених
(у режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження № 12025100040000936, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 передано заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження № 12025100040000936, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Як вбачається з наданих матеріалів - журналу судового засідання, 13 жовтня 2024 року під час судового засідання обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 у межах кримінального провадження № 12025100040000936, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Заява про відвід, як вбачається з журналу судового засідання, мотивована тим, що обвинувачений ОСОБА_3 висловлює недовіру судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження, оскільки, остання не бере до уваги його звернення, у т.ч. й питання, що стосується застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву про відвід підтримав у повному обсязі, зазначивши, що, на його думку, суддя ОСОБА_5 є зацікавленою у розгляді кримінального провадження, оскільки не бере до уваги його звернення, він їй не довіряє.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд заяви повідомлявся належним чином, проте, як вбачається з долученого журналу судового засідання від 13.10.2025 року № 5269827, підтримав думку свого підзахисного ОСОБА_3 , посилаючись на п. 4 ст. 75 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , у судове не з'явився, направив про розгляд заяви у його відсутність та щодо її задоволення покладався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Прокурор та особа, якій заявлено відвід - суддя ОСОБА_5 , у судове засідання не з'явилися.
Враховуючи вимоги діючого КПК України, вважаю за можливе розглянути заяву про відвід у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання.
Вивчивши та дослідивши заяву про відвід, вислухавши думки обвинувачених, суддя приходить до наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних справ і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до п. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні стоки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі законом.
З аналізу змісту п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідує, що саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді є підставою для його відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя є незалежним при здійсненні правосуддя.
При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу або прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб'єктивним чи об'єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію, беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію, визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії» (DeCubberv. Belgium) від 26.10.1984 року зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
У рішенні від 15.07.2005 року в справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, що можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Зокрема, у пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) від 27.05.2013 року зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Заявлений обвинуваченим ОСОБА_3 відвід судді ОСОБА_5 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України.
Вказані обвинуваченим ОСОБА_3 доводи заявленого відводу ґрунтуються винятково на його незгоді із порядком ведення процесу та рішенням судді з процесуальних питань.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні, чи постановленими ним процесуальними рішеннями, не є підставою для відводу.
У справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03.07.2019 року ВС сформував позицію про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У ході цього розгляду, також не встановлено з боку судді ОСОБА_5 умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в неупередженості.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369-372, 376 КПК України, суддя, -
У задоволені заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження № 12025100040000936, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: