Номер провадження 2/754/3236/25
Справа №754/2504/25
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 19640,00 грн,
Стислий виклад позицій сторін
Позивач подав до суду позов до ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка) з вимогою стягнути з неї борг, який виник за договором кредитної лінії №00-9923138 від 20.10.2023 (далі - Договір). Цей Договір був спочатку укладений між Відповідачкою та кредитодавцем ТОВ "Качай гроші". Відповідачка, як позичальниця, отримала кредитні кошти у розмірі 6200,00 грн (з урахуванням комісії 310,00 грн), але не повернула кредит у встановлений строк та не сплатила проценти за користування кредитом. ТОВ "Качай гроші" відступило право вимоги ТОВ "МАКС КРЕДИТ", яке надалі відступило право вимоги Позивачу, уклавши відповідні договори факторингу.
Представник Позивача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.
Відповідачка правом подання відзиву не скористалася. Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу Відповідачки, що є зареєстрованим місцем проживання. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА
20 жовтня 2023 року між ТОВ "Качай гроші" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9923138, який підписаний Відповідачкою з використанням електронного підпису з застосуванням одноразового ідентифікатора 8627Y, що був відправлений 20.10.2023 о 16:22:04 на номер телефону НОМЕР_1 (довідка про ідентифікацію).
Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким відповідно до пункту 11 частини першої статті 3 цього Закону є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Отже відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є достатньою підставою для визнання договору укладеним.
20 жовтня 2023 року о 16:22:58 кошти у сумі 6200,00 грн були перераховані на картку № НОМЕР_2 , що підтверджує інформаційна довідка ТОВ "Платежі онлайн" № 204/09 від 09.09.2024
Позичальниця зобов'язана була до 17 лютого 2024 року повернути кредит (пункт 1.3 договору), сплати комісію за надання кредиту в сумі 310,00 грн (пункт 1.5), а також зобов'язана оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 19 листопада 2023 року протягом дії кредитної лінії, позичальниця зобов'язана сплачувати проценти за кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами (п.п.1.3.1).
У п.1.4 Договору сторони погодили тип процентної ставки фіксована. Знижена процентна ставка становить 0,4% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальниці в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.п.1.3.1 даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, але не більше перших 30 днів користування кредитом, тобто з 1 по 30 день включно (п.п.1.4.1). Стандартна процентна ставка складає 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в п.1.3 цього договору, після 30 дня користування кредитом, починаючи з 31 дня користування кредитом по день повернення кредиту (п.п.1.4.2).
При цьому, відповідно до пункту 3.3 Договору у разі несплати позичальницею платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного договору, за зниженою процентною ставкою, позичальниця з дати видачі кредиту сплачує проценти за стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. договору.
Графік платежів є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого встановлюється кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальницею з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, визначається загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка (додаток 1).
Відповідно до графіка платежів: Позичальниця має сплатити суму кредиту - 6510,00 грн, 310 грн - комісія. Всього 6820,00 грн
Відповідачка порушила умови кредитного договору, кредит не повернула, проценти за користуванням кредиту не сплатила.
За розрахунком Позивача станом на 17.02.2025 року прострочена заборгованість за кредитом становить 6510,00 грн, а заборгованість за процентами 13130,00 грн
Суд перевірив детальний розрахунок заборгованості, який складений кредитодавцем, і встановив, що проценти у розмірі 13130,00 грн були нараховані за період користування кредитом з 20.10.2023 по 19.02.2024, тобто протягом строку кредитування. З розрахунку 2,5% від суми кредиту (проценти за стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. договору, що передбачено у пункті 3.3 договору).
Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, визнав його обґрунтованим і таким, що підтверджується відповідними первинними документами. Розрахунок заборгованості узгоджується з пунктом 17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідачка не надала Суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку, а також не надала свій власний контррозрахунок заборгованості.
Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач довів порушення Відповідачкою умов цього договору шляхом неналежного виконання обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Натомість, Відповідачка не реалізувала своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надала Суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.
Щодо права Позивача вимагати сплати боргу Відповідачки, то Суд виходить з того, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України, статті 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язання або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
У справі, що розглядається, Позивач набув право вимоги до Відповідачки на підставі договору факторингу №00-9923138 від 20.10.2023, що був укладений між ним та ТОВ "Макс Кредит", а також договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024, що був укладений ТОВ "Макс Кредит" з первісним кредитором ТОВ "Качай Гроші".
Факт переходу прав до Позивача за цим договором факторингу підтверджує реєстр боржників та акт прийому-передачі реєстру боржників від 16.08.2024, в тому числі й щодо Відповідачки за спірним кредитним договором. За домовленістю сторін договору факторингу датою відступлення права вимоги є робочий день, коли сторони підписали акт.
Суд оцінив ці докази і виснував, що вони є належними та достатніми доказами переходу до Позивача права вимоги до боржників відповідно до умов договору факторингу.
Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд виснував, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на Відповідачку.
Вимоги Позивача про стягнення з Відповідачки заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, тому з Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);
визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сформувала висновок, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 188 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 119 постанови 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
За висновком Великої Палати Верховного Суду критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 189 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 145 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 179 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Позивач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
договір про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024, додаткову угоду № 18 до нього;
акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого визначено такий обсяг робіт: складання позовної заяви - 5000,00 грн (2 години); - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації: 1 год.- 500,00 грн.; - підготовка та подача клопотання про витребування доказів:1 год.- 500,00 грн, - вивчення матеріалів справи: 2 год.- 1 000,00 грн. Всього 6 годин, 7000 грн.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідачка про неспівмірність витрат не заявляла. Позовні вимоги задоволено повністю, а отже, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню також 7000,00 грн судових витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (адреса: Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, м. Київ; код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №00-9923138 від 20.10.2023 у розмірі 19640,00 грн (в тому числі 6820,00 грн заборгованості за тілом, 310,00 грн комісії та 13130,00 грн заборгованості за відсотками); судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 7 000,00 грн. Загальна сума становить 29062,40 грн (двадцять дев'ять тисяч шістдесят дві гривні сорок копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО