Номер провадження 2-о/754/386/25
Справа №754/10443/25
Іменем України
08 жовтня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.
заявника - ОСОБА_1
представника заінтересованої особи - Маринушкіна А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: П'ята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, -
До Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання особи спадкоємцем четвертої черги спадкування. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після офіційного розірвання шлюбу заявника з ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , всередині 2013 року він вступив у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_3 . Вони вирішили створити сім'ю, бо мали спільні погляди на життя, а ще ми були з нею знайомі з 2003 ми брали участь в спільних заходах пов'язаних із продажем напоїв. Всередині 2013 року вони проживали як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник переніс у вказане житло всі особисті речі, постійно мешкав там, вели спільне господарство, мали спільний побут та витрати. Вони разом придбали побутову техніку (інфрачервоні пояси, пральну машину. телевізор, ноутбук, тренажер, лазерний прилад), спільно оплачували комунальні послуги. Між ними існували стійкі особисті відносини, подібні до подружніх: відвідували церкву "Перемога" м. Київ, вул. Малинська, 16, мали спільні погляди та звички, підтримували одне одного у побуті та під час хвороб. У 2024 році його дружина, ОСОБА_3 , почала серйозно хворіти й потребувала постійного догляду. Оскільки у неї не було дітей, а також від їхнього фактичного шлюбу діти не народжувались і близьких родичів вона також не мала, вони піклувалися одне про одного. Він супроводжував її до медичних закладів, опікувався її станом здоров'я, забезпечував побутову підтримку. Окрім того, у період з 20 серпня 2013 року по 22 вересня 2017 року місце реєстрації проживання заявника було зареєстроване разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними записами в паспорті громадянина України, копія якого долучена до цієї заяви. Водночас за їхньою спільною домовленістю, він був змушений знятися з реєстрації місця проживання, щоб надати можливість ОСОБА_3 оформити пільги на оплату житлово-комунальних та інших послуг. ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 85 років, ОСОБА_4 померла. ІНФОРМАЦІЯ_3 Деснянською окружною прокуратурою йому, як цивільному чоловіку померлої, було надано дозвіл для оформлення довідки на поховання, заявник повністю здійснив організацію її поховання. 30 липня 2024 року я звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки вважаю себе спадкоємцем четвертої черги (стаття 1264 ЦК України). На підтвердження цього державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори було видано витяг з Державного реєстру прав на спадщину № 77817989 від 30 липня 2024 року про реєстрацію його заяви. Після смерті ОСОБА_3 , інших членів її сім'ї, які могли б бути спадкоємцями за законом, не залишилося. Вона не мала дітей, їхні спільні діти також відсутні, батьки померлої не живі, а близькі родичі - відсутні. На момент смерті він продовжував проживати в спільному з нею житлі, яке залишилось його фактичним місцем проживання. Досі заявник сплачує всі комунальні послуги, користуюся спільно придбаним майном і речами, що перебувають у квартирі. Це підтверджує фактичний тривалий характер їхнього спільного побуту та обґрунтовує його право на спадкування як особи, що проживала з померлою однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Більшість їхніх знайомих та друзів навіть не знали, що їхній шлюб не був офіційно зареєстрований. Вони не надавали цьому формального значення, оскільки між ними склалися стабільні, тривалі та глибокі особисті стосунки, побудовані на довірі, підтримці та взаємній турботі. Їхні життєві цінності були зосереджені не на формальностях, а на спільному побуті, духовній єдності та повазі одне до одного. 3 метою підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 з 2013 року, мною подається акт від 18 червня 2025 року складений сусідами та представниками комунального підприємства - Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району (ЖЕД №301), який засвідчує факт постійного проживання мене за адресою АДРЕСА_1 , у квартирі, що належала померлій. Вказаний документ підтверджує, що вони вели спільний побут, проживали як подружжя, і це сприймалося оточенням як усталене сімейне співжиття.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 головуючим суддею було визначено суддю - Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами окремого провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.07.2025 клопотання представника заявника задоволено та витребувано належним чином завірену копію спадкової справи.
26.08.2025 на адресу суду надійшла відповідь згідно якої повідомлено що за даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №82268372 від 20.08.2025 року після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою 30.07.2024 року було заведено спадкову справу №793/2024.
Заявник та представник заявника у судовому засіданні просили вимоги задовольнити та встановити факт спільного проживання.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні по справі повідомила наступне. У 2010 році приїхала до Києва, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зустрічали її на вокзалі. ОСОБА_4 представила ОСОБА_7 їй як свого чоловіка. Вони жили разом, вели сумісне господарство, ОСОБА_6 дуже добре відносився до ОСОБА_8 . ОСОБА_5 була у них в квартирі, там були їх спільні речі. Вони також купували в квартиру речі для побуту. У них були відносини як у чоловіка та дружини.
Заслухавши доводи заявника, представника заявника, пояснення свідка, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, виданим Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), серія НОМЕР_1 .
Згідно повідомлення Деснянської окружної прокуратури місті Києва від 12.06.2024 №412, остання не заперечує проти видачі лікарського свідоцтва про смерть тіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 для подальшого оформлення довідки про видачу тіла для поховання.
Згідно акту від 18.06.2025 року мешканці будинку АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 склали даний акту про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 дійсно проживає з 20.08.2013 р. і по теперішній час без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Акт засвідчено начальником ЖЕД-301 Р.Бутенко.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про поховання від 19.06.2024 року; довідкою на одержання праху №9.230823К; договором №01-24/125пз про надання представницьких та інших необхідних послуг при організації та проведенні поховання померлого, а також накладною №01-24/125 від 14.06.2024 року.
Відповідно до особистих документів на підтвердження спільного проживання заявником до суду надано: - декларацію №001-ЕХТ2-8К00 ОСОБА_1 та декларацію ОСОБА_3 №0001-М53М-ТН00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, згідно з якими, у обох один і той самий лікар - ОСОБА_11 .; - акт прийомки до експлуатації встановленого (заміненого) газового приладу, в якому містяться підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; доставна карта - доручення на газету «Зелена планета Земной» на 2015 рік з 01. по 06. місяць; заява-підтвердження про відкриття поточного рахунку, випуск платіжної карти і отримання супровідних послуг від 22.03.2024 року; довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2024 року; - офіційний лист від 12.01.2016 року до наставника ОСОБА_12 ; - договір оферти №4 від 27.02.2020 року; - гарантійний талон на фірмовий виріб від 10.01.2022 р.; - медична консультативна картка №54 від 28.08.2021 року на ім'я ОСОБА_3 ; - заява на скорочення переліку послуг на період з 15.08.2019 р. по 30.09.2019 р.; - договір від 29.10.2022 року, замовник в особі ОСОБА_3 ; - договір на надання ТВ-тюнера пристрою для отримання програмних послуг №9410090 від 12.08.2019 року; лист про внесення коштів від 14.04.2018 року ОСОБА_3 в сумі 1000 грн., ім'я спонора ОСОБА_13 ; - накладна №190 від 29.05.2001 року; номер заявки №329695 від 29.11.2019 року на ім'я ОСОБА_1 ; номер заявки №36961 від 13.08.2019 року на ім'я ОСОБА_1 ; письмовий договір на покупку акцій Rcoin USA Holding. INC від 09.08.2018 на ім'я ОСОБА_1 ; товарний чек від 29.11.2019 року на суму 3000 грн.; особисті фото.
Як пояснила свідок у справі: заявник - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , принаймні з 2010-2013 року проживали разом, як одна сім'я без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 ; вели спільний побут, піклувалися один про одного, запрошували до себе гостей.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України ця категорія справ, підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд звертає увагу, що юридичний факт по своїй суті це передумова правовідносин, і встановлення його може бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження лише за умови, що він має юридичний характер, тобто відповідно до закону викликає юридичні наслідки, такі як виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Заявниця стверджує, що встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим чоловіком без реєстрації шлюбу є для неї необхідним з метою подальшого звернення до нотаріуса для оформлення спадщини.
Згідно вимог частини четвертої статті 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, від 19.03.2020 у справі № 303/2865/17, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 686/15993/21, від 09.11.2022 у справі № 753/10315/19, від 16.11.2022 у справі № 199/3941/20.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 643/6799/17).
За сукупністю наявних у справі доказів, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , принаймні з 2013 року проживали разом, як одна сім'я без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 ; вели спільний побут, несли спільні витрати та піклувалися один про одного.
Керуючись статтями: 2, 7, 10, 76-89, 263- 265, 293, 294 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: П'ята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з серпня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2025 року.
Головуюча - суддя О.М. Панченко