Справа № 712/9246/25
Провадження № 2/712/3734/25
14 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Іннова Фінанс» в особі свого представника - адвоката Андрущенка М.В. через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6190801124 в загальній сумі 36 151 грн, а також судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.11.2024 між ТОВ «ФК «Іннова Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у кредит № 6190801124, на підставі якого відповідач отримала кредитні кошти в загальній сумі 10 000 грн та зобов'язалась їх повернути, сплативши плату за користування кредитом. У зв'язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість в розмірі 36 151 грн, із яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 25 651 грн - заборгованість за відсотками, 500 грн - заборгованість за комісією. Оскільки відповідач не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 36 151 грн, а також судовий збір по справі.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.07.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».
Представник позивача Андрущенко М.В. в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, заперечення проти винесення заочного рішення у сторони позивача відсутні.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення до її електронного кабінету (доставлено 21.07.2025 та 27.08.2025).
Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явилась в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно із договором надання грошових коштів у кредит № 6190801124 від 29.11.2024, укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» (кредитодавцем, товариством) та ОСОБА_1 (позичальником), товариство надає позичальнику кредит у розмірі 10 000 грн, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за його надання, проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором. Кредит надано шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, зазначений у п. 11 договору, а саме № НОМЕР_1 строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування ним, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. Комісія за надання кредиту становить 5 % від суми наданого кредиту та нараховується у день його надання.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за договором позики в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 ЦК України.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30.06.2023 у справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_1 отримала від нього грошові кошти за договором надання грошових коштів у кредит № 6190801124 від 29.11.2024 в сумі 10 000 грн, однак внаслідок невиконання зобов'язання у відповідача утворилася заборгованість в загальній сумі 36 151 грн, із яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 651 грн- заборгованість за відсотками, 500 грн - заборгованість за комісією.
Однак необхідно зазначити, що згідно із відповіді на запит суду, наданою АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-250811/93126 від 17.08.2025 на виконання ухвали суду від 09.07.2025, що на ім'я ОСОБА_1 в банку не емітовано карту № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .
Станом на день ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні належні докази, у тому числі такі, які підтверджують факт належності відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 , який зазначено в договорі надання грошових коштів у кредит № 6190801124 від 29.11.2024, укладеному між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 як поточний рахунок позичальника.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи викладене, суд, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують, що первісним кредитором були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором, а відповідач ці кошти отримав.
Зважаючи на те, що позивачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України за допомогою належних доказів не підтверджено розмір заборгованості, заявлений до стягнення, тому наведене унеможливлює перевірити обґрунтованість позовних вимог у цій частині на предмет їх достовірності та встановити розмір цієї заборгованості.
З огляду на вказане, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 14.10.2025.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження за адресою: вул. Болсуновська, 8, пов. 9, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар