Справа № 712/13898/25
Провадження № 1-кс/712/4832/24
15 жовтня 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, поданого у рамках кримінального провадження № 22025250000000158 від 04.07.2025 за ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 436-2 КК України,
Зміст поданого клопотання та його обґрунтування
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22025250000000158, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Клопотання мотивовано тим, що 08.10.2025 слідчим СВ УСБУ в Черкаській області на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси (справа № 712/12537/25) проведено обшук на робочому місці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кабінеті без номера з табличкою «Директор КНП Монастирищенська багатопрофільна лікарня», що розташований на третьому поверсі будівлі за адресою: вул. Соборна, буд. 1, с. Нове Місто, Уманського району, Черкаської області.
У ході проведення обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A36» з сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який упакований до сейф-пакету № 100291177.
09.10.2025 вказане майно слідчим визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є предмети, що зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На думку прокурора, вилучений мобільний телефон є речовим доказом у провадженні, оскільки на ньому можуть міститися відомості, що мають доказове значення, а тому з метою забезпечення їх збереження та унеможливлення знищення або відчуження майна необхідно накласти на нього арешт.
У зв'язку з викладеним прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A36» із зазначеними сім-картами та ІМЕІ-кодами, упакований до сейф-пакету № 100291177, який належить ОСОБА_4 та вилучений під час проведення обшуку 08.10.2025.
Позиції сторін кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Представника володільця майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав письмове заперечення на клопотання про арешт майна, у якому просив відмовити у задоволенні клопотання через його необґрунтованість. Просив розглянути клопотання за його відсутності та ОСОБА_4 .
Нормативне регулювання арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені ст. ст. 131, 132 КПК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, а також, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування в установленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, згідно якої, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюти готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4) наслідки арешту майна для третіх осіб.
Мотиви та оцінка слідчого судді
Встановлено, що СВ УСБУ в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025250000000158 від 04.07.2025 за ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
У рамках указаного кримінального провадження 08.10.2025 на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси (справа № 712/12537/25) проведено обшук на робочому місці ОСОБА_4 , у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung Galaxy A36» з сім-картами.
Вилучене майно постановою слідчого від 09.10.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що характер цих речей кореспондується з предметом доказування у цьому провадженні (ст. 114-1, ст. 369-2, ст. 436-2 КК України) та свідчить про наявність розумних підозр вважати, що зазначені речі можуть містити відомості, які будуть використані як докази факту чи обставин (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Із наданих суду матеріалів убачається, що досудове розслідування перебуває на стадії з'ясування всіх обставин злочинів.
Отже, на цій стадії досудового розслідування повернення вилучених речей може призвести до втрати доказової інформації, унеможливити встановлення фактичних джерел їх походження та кола осіб, причетних до злочинів.
З огляду на це існує потреба забезпечити їх збереження від приховування, знищення або зміни (абз. 2 ч. 1 ст. 170, ч. 11 ст. 170, ч. 7 ст. 236 КПК України).
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому, що завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на ту обставину, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, клопотання підлягає задоволенню.
Одночасно слідчий суддя звертає увагу на те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження і відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galexy A 36», з сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучений в ході проведення обшуку на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.09.2025, на робочому місці ОСОБА_4 , а саме у кабінеті без номера, з табличкою «Директор КНП Монастирищенська багатопрофільна лікарня», на третьому поверсі, за адресою: вул. Соборна, буд. 1, с. Нове Місто, Уманського району, Черкаської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1