Справа № 703/361/25
2/703/520/25
20 жовтня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії,
установив:
КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг.
В обґрунтування позову зазначило, що позивач, починаючи з 01 лютого 2018 року, є надавачем послуг у сфері теплопостачання, в тому числі і у квартиру відповідача, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з теплопостачання теплової енергії від 25.10.2021, опублікованого на офіційному сайті за посиланням https://smila-rada.gov.ua/.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав повністю та здійснював нарахування плати за надані послуги у період виникнення заборгованості за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету. Зважаючи на наявність у будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, приладу комерційного обліку теплової енергії, нарахування плати за надані послуги здійснювалося за тарифами за показниками засобів обліку теплової енергії.
Водночас, відповідач не належним чином виконує обов'язок по оплаті за отримані послуги постачання теплової енергії та абонентське обслуговування, у зв'язку з чим за період з жовтня 2021 року по грудень 2024 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 5335,57 грн.
Дії відповідача по невиконанню свого обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг порушують права надавача послуг щодо отримання плати за надані послуги, порушують фінансовий стан підприємства та спричиняють збитки.
Відповідач обізнаний про наявність у нього боргових зобов'язань, однак будь-яких дій по погашенню заборгованості не вчиняє.
У зв'язку з цим КП «Смілакомунтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 5335,57 грн, пеню в сумі 165,65 грн, втрати від інфляції в сумі 537,53 грн. та 3% річних в сумі 135,75 грн.
У подальшому КП «Смілакомунтеплоенерго» зменшило розмір позовних вимог та просило стягнути з ОСОБА_1 борг за надання послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по грудень 2024 року в розмірі 5046,68 грн., втрати від інфляції в розмірі 509,32 грн, 3% річних в сумі 128,67 грн., пеню в розмірі 156,94 грн. Зменшуючи розмір позовних вимог підприємство зазначило, що по квартирі відповідача некоректно визначався обсяг теплової енергії від проходження транзитних мереж опалення, зокрема обсяг визначався за 2 стояки замість одного. А тому, позивач провів перерахунок обсягу теплової енергії від проходження транзитних мереж опалення, беручи до уваги наявність лише 1 ізольованого стояка у квартирі відповідача. Відповідно, зменшились нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
До суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що він дійсно є власником квартири АДРЕСА_2 . Рішенням засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води Смілянського виконавчого комітету від 07 серпня 2018 року йому надано дозвіл на відключення від системи централізованого теплопостачання та встановлення індивідуального електропостачання його квартири. На підставі вказаного рішення 14 вересня 2018 року за участю представника КП «Смілакомунтеплоенерго» було здійснено відключення його квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП, про що складено відповідний акт. Цього ж дня було прийнято в експлуатацію індивідуальне опалення в належній йому квартирі. А тому він не користувався послугами централізованого опалення і не міг користуватись ними. Просив врахувати, що відключення його квартири відбулось раніше, ніж набрав чинності Індивідуальний договір, на який посилається позивач, а також раніше, ніж були затверджені тарифи на опалення та плату за абонентське обслуговування. З наданих позивачем доказів не можливо встановити яким розділом чи якою формулою Методики розподілу споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг керувався позивача, відповідно, вказані у виписці з особового рахунку дані нічим не підтверджені. Позивач нарахував втрати від інфляції, 3% річних та пеню за період, більш ніж 1 рік, що суперечить нормам ЦК України, а нарахування за листопада 2021 року взагалі є неправомірними за відсутності будь-якого діючого договору між ними. Щодо плати за абонентське обслуговування, то вона також нарахована неправомірно, так як відносини між ним і позивачем припинились ще 14.09.2018. Не можна в односторонньому порядку відновлювати їх через три роки, застосовуючи законодавство 2021 року до правовідносин 2018 року. Крім того, рішенням Смілянської міської ради Черкаської області від 10.03.2016 було вирішено припинити нарахування плати за опалення місць загального користування у зв'язку з не затвердженням методики нарахування такої плати. Указані обставини, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову.
До суду надійшла відповідь на відзив КП «Смілакомунтеплоенерго», у якій позивач зазначив, що у період до набрання чинності індивідуальним договором від 25.10.2021, на підставі пункту 3 розділу VІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вважається, що з фізичними особами-споживачами послуг з централізованого опалення, діяли раніше укладені договори та застосувався в розрахунку тариф на послугу з постачання централізованого опалення, а не тариф на послугу з постачання теплової енергії. За таких обставин посилання відповідача на відсутність між сторонами договірних правовідносин носить надуманий характер. Відповідач дійсно від'єднав свою квартиру від централізованого опалення, однак обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення. Оскільки весь будинок АДРЕСА_3 не від'єднано від мереж теплопостачання, тому відповідач зобов'язаний нести витрати на утримання спільного майна. До цього часу КП «Смілакомунтеплоенерго» офіційно не отримувало від багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та даних щодо трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, тому обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення визначається спрощено з врахуванням етажності будинку з додатковим корегуванням із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
До суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 на відповідь на відзив, у яких він вказав, що у своїх розрахунках позивач використовує бази даних, які передані попереднім надавачем послуг з теплопостачання - ТОВ «Сміла Енергоінвест». Ураховуючи, що ТОВ «Сміла Енергоінвест» припинило надавати послуги по теплопостачанню через велику кількість шахрайств та махінацій , кримінальні провадження по яким тривають по даний час, прийняття до розрахунків бази даних, передану ТОВ «Сміла Енергоінвест», без будь-яких перевірок свідчить про халатність позивача. Тому, на думку відповідача, дані позивача щодо опалювальної площі житлових квартир з централізованим та індивідуальним опаленням не можуть братися до уваги судом. У своїх розрахунках позивач керується виключно опалювальною площею житлових квартир у будинку. Фактично цим позивач визнає, що жодних місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, які б опалювалися, не існує. Це призвело до неправильних нарахувань плати за постачання теплової енергії. Крім того, відповідно до наданих позивачем розрахунків, йому було здійснено нарахування з урахуванням двох стояків у його квартирі, хоча в квартирі проходить 1 стояк з централізованим опаленням, який до того ж за ізольований від втрат. Відповідно, формула, за якою здійснювався розрахунок, потребує перерахунку відповідно до заізольованості стояка та наявності одного, а не двох, як чомусь рахує позивач.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 20 жовтня 2025 року суд прийняв заяву КП «Смілакомунтеплоенерго» про зменшення позовних вимог.
Ухвалою від 20 жовтня 2025 року суд залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №703/361/25 за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.
Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 з часткою у праві власності - 1/3. Іншими співвласниками майна є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
14 вересня 2018 року указану квартиру було відключено від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП та установлено в ній опалювальний апарат - електроконвектор, що підтверджується витягом з протоколу №7 засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з питань відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води Смілянського виконавчого комітету від 07.08.2018, актом №202 робочої комісії про прийняття в устаткування після комплексного випробування від 14.09.2018, актом №212 про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньо будинкових мереж від 14.09.2018.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №70 від 23 лютого 2018 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» визначено виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» - з 01 лютого 2018 року.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності КП «Смілакомунтеплоенерго» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 55,32 грн. за 1 кв.м. (з ПДВ); для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 2300,21 грн./Гкал (з ПДВ).
Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №242 від 21 жовтня 2021 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ - 16,78 грн. (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ - 30,48 грн (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку, які є власністю споживачів з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ - 20,17 грн. (з ПДВ).
Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 30 вересня 2022 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії - 13,49 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» - 25,54 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів - 16,61 грн. (з ПДВ).
Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 12 вересня 2023 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії - 11,80 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» - 23,77 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів - 14,52 грн. (з ПДВ).
Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №63 від 19 вересня 2024 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії - 14,14 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» - 28,08 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів - 17,53 грн. (з ПДВ).
З актів подачі теплоносія вбачається, що у зв'язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі до будинку АДРЕСА_3 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплову енергію, зокрема, 25 жовтня 2021 року, 01 листопада 2022 року та 01 листопада 2023 року. Вказані акти складені за участю представників співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .
Позивачем також надано інформацію про щомісячні показники лічильника теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 .
З жовтня 2021 року по березень 2025 року включно КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало позивачу 4035,44 грн. оплати за постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по грудень 2024 року, 1011.24 грн. плати за абонентське обслуговування за період часу з листопада 2021 року по березень 2025 року, що підтверджується виписками по рахунку за постачання теплової енергії та абонентське обслуговування. Крім того, товариство нарахувало відповідачу 128,67 грн. 3% річних, 509,32 грн. інфляційних втрат та 156,94 грн. пені за період з 31 грудня 2023 року по 17 січня 2025 року.
Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Згідно з частиною другою статті 4 наведеного Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частин першої-другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої-третьої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Відповідно до п.14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21 серпня 2019 року (далі - Правила №830), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил №830).
У підпункті 13 пункту 45 Правил №830 зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов'язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Таким чином, об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.
Така позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
З матеріалів справи вбачається, що КП «Смілакомунтеплоенерго» здійснює нарахування за послуги з постачання теплової енергії та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будинку та в середині нього була витрачена на потреби його мешканців. А тому, відключення квартири відповідача від системи централізованого опалення не звільняє його від обов'язку брати участь у загальних витратах на опалення.
Звертаючись до суду з наведеним позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» стверджує, що послугу надавались підприємством на підставі Індивідуального договору від 25 жовтня 2021 року.
Позивачем надано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, який є типовим, та який розміщений на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради за посиланням: https://smila-rada.gov.ua/.
Відповідно до п.2 Індивідуального договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.
З роздруківки із веб-сайту Смілянської міської ради вбачається, що його було опубліковано 29.10.2021, відповідно, він набрав чинності 29.11.2021.
Згідно з п.1 Індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Згідно з п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином,Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021, згідно якого КП «Смілакомунтеплоенерго» як виконавець надає споживачам послуги, є договором приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України та публічним договором згідно зі ст. 633 ЦК України.
Відповідно до п.5 Індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно з п.11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.
Відповідно до п.30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст.2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.
Згідно з п.31 Індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно з п.32 Індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п.34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з п.38 Індивідуального договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Згідно з пп.3 п.41 Індивідуального договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пп.5 п.42 Індивідуального договору виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.
Відповідно до п.51-52 Індивідуального договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
За замістом п.2. ч.2. ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язання по укладенню договору покладено на споживача.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване житлове приміщення відповідача, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги положення Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, суд доходить висновку, що відповідач, не відмовляючись від отримання послуги, яка надається позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго», приєднався до умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року та вважається таким, прийняв публічну пропозицію КП «Смілакомунтеплоенерго».
Відтак, оскільки відповідач споживав надані послуги, не відмовлявся від них у законному порядку, то згідно зі ст. 205, 901-903 ЦК України договір про надання послуг з постачання теплової енергії між сторонами фактично відбувся.
Факт постачання теплової енергії у будинок, в якому знаходиться квартира відповідача, підтверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку про подачу теплоносія кожного опалювального сезону.
Згідно актів зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії зафіксовано щомісячні показники лічильника на будинок, які складені за участю представників балансоутримувача будинку.
Суд ураховує, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №922/4239/16 від 21.08.2019 та в постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17, від 25.03.2024 року у справі № 462/1232/23 ).
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії. А тому послання відповідача, як на підставу для відмови в позові, на відсутність укладеного між ним із позивачем договору, є необґрунтованими.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
Як визначено п.2 ч.2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень ст.10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої ст.10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
На виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила 630), Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №359 від 31 жовтня 2006 року було затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення МЗК багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення (далі Методика 359).
Згідно з п.2.1.2 Методики 359 у разі, якщо існує загально будинковий прилад комерційного обліку теплової енергії на опалення, системи опалення всіх житлових квартир, нежитлових приміщень та приміщень МЗК підключені паралельно одна до одної, мають теплоносій з однаковими параметрами і облаштовані приладами виміру витрати теплоносія на опалення, кількість теплової енергії на опалення МЗК визначають як частку теплової енергії від загальної витрати на опалення будинку пропорційно до показів приладів виміру витрати теплоносія в МЗК.
У зв'язку з введенням в дію в повному обсязі з 1 травня 2019 року Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII, та враховуючи вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» з 01 листопада 2021 року змінився порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
На виконання статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року № 315 скасовано Методику 359 та введено в дію Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг ( далі Методика 315).
Методикою 315 передбачено порядок визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (надалі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі. Зокрема, Методикою передбачено, що частину теплової енергії, спожитої будинком, розподіляється між усіма приміщеннями в межах зовнішніх стін житлового будинку.
Як встановлено пунктом 3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Пунктом 3 розділу ІІІ Методики 315 в редакції до січня 2022 року у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначався як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд): одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п'ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.
Пунктом 3 розділу ІІІ Методики 315 після внесення змін з січня 2022 року для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення встановлено, що окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
У цьому ж пункті зазначено, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358 внесено зміни у Методику і визначено додаткове поняття - "загальнобудинкові потреби на опалення".
У пункті 2 розділу І Методики наведено визначення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП), згідно з яким це - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Отже, загальнобудинкові потреби на опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.
Оплата за опалення місць загального користування - це не додатковий вид оплати, а плата за ту частину теплової енергії, яка облікована загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. У вартість плати за опалення місць загального користування входять й витрати теплової енергії у внутрішньобудинкових системах опалення.
Нарахування за обсяги спожитої теплової енергії відповідно до приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу (зі змінами) після опломбування лічильника проводяться з урахуванням: нарахування плати за місця загального користування (далі - МЗК - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень); нарахування плати на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП на опалення -витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення); втрати від транзиту; абонентської плати.
Як передбачено пунктом 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових / нежитлових приміщень.
З огляду на вищезазначені положення законодавства на споживача покладено обов'язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі приміщення.
Водночас, згідно із пунктом 8 розділу IV у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Отже, відповідач проводить розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954.
Згідно пояснень позивача, оскільки він не володів повною інформацією про площі місць загального користування та площі допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, обсяг був визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25% (будинок АДРЕСА_3 ), що відповідає п.8 розділу IV Методики.
Судом встановлено, що при нарахуванні плати за послугу з постачання теплової енергії відповідач застосовує спрощений метод, що визначено п. 8 розділу IV Методики.
Суд уважає, що застосування такого методу відповідає нормам чинного законодавства, оскільки відомостей, що відповідач має дані щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у будинку АДРЕСА_3 , та які б давали можливість застосувати інший метод, матеріали справи не місять, належних доказів цього відповідачем не надано.
Посилання відповідача на те, що позивач використовує дані іншої організації щодо площ житлових і нежитлових приміщень, а також на те, що КП «Смілакомунтелоенерго» не було позбавлене можливості самостійно встановити ці дані шляхом здійснення замірів та ін., є необґрунтованими, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку теплопостачальної організації по встановленню цих даних. Зокрема, п.5,6 Розділу ІV Методики передбачають врахування теплопостачальною організацією цих даних лише у разі їх наявності в цій організації, а п.10 Розділу І Методики обов'язок по наданню відомостей про опалювану площу покладений саме на споживача.
Крім того, згідно з ч. 1, 4 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.
Водночас, як встановлено пунктом 9 розділу IV Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою 25 (формули 25 і 26 наведені у п.9 р.IV Методики).
Таким чином, відповідно до вимог пункту 9 розділу IV Методики відповідач під час визначення обсягу теплової енергії у спрощеному порядку, повинен був додатково скорегувати його із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
А тому посилання позивачів на застосування формули 25 Методики відповідає нормам чинного законодавства та є обґрунтованими.
У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачем під час своїх обрахунків не вірно взято загальну площу житлових та нежитлових приміщень, що призвело до некоректних нарахувань - 4313,30 кв. м. замість 4645,10 кв.м.
Відповідач здійснив власний розрахунок з урахування загальної площі житлових та нежитлових приміщень у розмірі 4645,10 кв.м. На підтвердження викладеного надав довідку ОСББ «Мазура,20» від 23 січня 2025 року, згідно з якою загальна площа житлових та нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , складає 4645.10 кв.м. Однак, надана відповідачем довідка не враховується судом як належний доказ на підтвердження викладеного, оскільки правильність викладеної у ній інформації перевірити не можливо.
Суд зазначає, що належним доказом підтвердження площі приміщень у будівлі/будинку є технічна документація, складена у визначеному законом порядку. Водночас, такої документації матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що вона була надана у розпорядження позивача для корегування рахунків.
Позивач не зобов'язаний враховувати площі, які не підтверджені актуальними паспортами на будинок, даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення, що передбачено вимогам п.10 Розділу 1 Методики.
Крім того, суд ураховує, що після повідомлення відповідачем про кількість за ізольованих транзитних стояків централізованого теплопостачання, що наявні у його квартирі, з наданням відповідних доказів, позивачем було відкореговано розрахунок вартості наданих послуг.
Щодо посилань відповідача на рішення Смілянської міської ради Черкаської області №14-49/VII від 10.03.2016 як на доказ, що підтверджує безпідставність нарахування йому боргу, то суд зазначає наступне.
Згідно з указаним рішенням, текст якого наявний в матеріалах справи і не заперечується сторонами, Смілянська міська рада вирішила рекомендувати ТОВ «Сміла Енергоінвест» припинити нарахування плати за централізоване опалення місць загального користування на території міста Сміла з 10.03.2016.
Суд звертає увагу на те, що вказане рішення носить рекомендаційний характер, тобто, є таким, що не підлягає обов'язковому виконанню. Крім того, припинити нарахування плати за централізоване опалення місць загального користування було рекомендовано саме ТОВ «Сміла Енергоінвест» в 2016 році. Відповідачем не обгрунтовоно яким чином указане рішення впливає на діяльність КП «Смілакомунтеплоенерго» як виконавця житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії в 2021-2024 роках.
Посилання відповідача на неправильність здійсненого позивачем розрахунку з огляду на те, що перерахунок було зроблено з листопада 2022 року, а не з жовтня 2021 року, також не впливають на розмір здійснених позивачем нарахувань за послуги з постачання теплової енергії для відповідача. Так, з січня 2022 року фактично відбулось збільшення вартості обсягу теплової енергії на опалення будівлі/будинку за рахунок збільшення відсоткового коефіцієнта та з урахуванням обсягу теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення. А тому з січня 2022 року позивач зобов'язаний був здійснювати розрахунок вартості наданої послуги з урахуванням внесених у Методику №315 змін. Однак, розрахунок боргу у збільшеному розмірі позивач фактично здійснив з листопада 2022 року, наслідком чого стало здійснення розрахунку боргу у меншому розмірі, ніж було встановлено нормами чинного законодавства.
Інші доводи відповідача не спростовують викладеного та не є підставою для відмови у позові.
Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови КМУ від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».
Нарахування здійснюється щомісяця протягом року у фіксованому розмірі.
Отже, як було встановлено судом, відповідачу нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до затверджених тарифів на теплову енергію. Судом також було установлено, що позивач з 28 січня по 21 листопада 2022 року включно здійснював нарахування відповідачу за Методикою 359, хоча повинен був застосовувати Методику 315, що призвело до нарахування плати відповідачу за постачання теплової енергії у меншому розмірі.
Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, а також у зв'язку з тим, що відповідач, порушуючи норми чинного законодавства, не здійснював своєчасно оплату одержаних послуг, суд, в межах заявлених позовних вимог, уважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків відповідачу було нараховано 128,67 грн. 3% річних, 509,32 грн. інфляційних втрат та 156,94 грн. пені за період з 31 грудня 2023 року по 17 січня 2025 року. Суд погоджується з вказаними розрахунками у повному обсязі.
Поряд з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву клопотав про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог КП «Смілакомунтеплоенерго» про стягнення пені.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що був чинний на момент звернення позивача до суду з наведеним позовом, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (січень 2025 року).
Тобто, виходячи з наведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, вважалися продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до закінчення воєнного стану.
Отже нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підлягають стягненню з відповідача у межах заявлених позовних вимог.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції від 04 січня 2025 року КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2119 грн. 60 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом. Згідно виписки вказані кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету.
У позовній заяві позивач просив врахувати, що підприємством було сплачено 302 грн. 80 коп. судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги з постачання теплової енергії.
Судом установлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року по справі № 703/2706/24 скасовано судовий наказ від 11 червня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з постачання теплової енергії на опалення житла.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені підприємством судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії з урахуванням абонплати у сумі 5046 грн. 68 коп. за період з жовтня 2021 року по грудень 2024 року, 128 грн. 67 грн. 3% річних, 509 грн. 32 коп. інфляційних збитків, 156 грн. 94 коп. пені та 2422 грн. 40 коп. судового збору, а всього 8264 (вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 01 (одна) коп.
Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», місце знаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В'ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І.Я. Биченко